«Міжнародний суд ООН фактично підтвердить, що Росія здійснює агресію проти України без жодних підстав»
Міжнародний суд ООН може визнати Росію винною у порушенні Конвенції про геноцид. Також ми очікуємо на рішення щодо фінансових компенсацій Україні через конфіскацію міжнародних активів РФ та її резидентів. Як довго може тривати цей процес? Як нам не повторити досвід колишньої Югославії, коли трибунал тривав 25 років?
Приклад Югославії – показовий, але не зовсім релевантний, якщо ми говоримо про Міжнародний суд ООН. Для цього треба розуміти юридичну стратегію, за якою пішла Україна.
До Міжнародного суду ООН ми подали заяву про порушення РФ Конвенції про запобігання злочину геноциду та відповідальності за нього. Про що заява? РФ публічно обґрунтувала початок війни нібито здійсненням Україною геноциду російськомовного населення. Наша позиція – це не так. Таким чином, покладаючи в основу збройної агресії неправду, РФ сама грубо порушила вимоги Конвенції.
Що може у цьому випадку зробити Міжнародний суд ООН? По-перше, встановити порушення Росією Конвенції про геноцид. По-друге, зобов'язати Росію компенсувати шкоду, заподіяну Україні війною.
Додам, що Міжнародний суд ООН за цією заявою України не розглядає питання вчинення РФ геноциду проти українського народу з боку Росії. Це компетенція Міжнародного кримінального суду, який також знаходиться в Гаазі. Крім того, українські національні суди також можуть розглядати злочини геноциду.
Що буде важливе саме у рішенні Міжнародного суду ООН? Суд раз і назавжди виб’є аргументи РФ про нібито здійснення в Україні геноциду російськомовного населення. І фактично підтвердить, що РФ веде цинічну та загарбницьку війну, без жодної на те причини, порушуючи норми міжнародного права. Цей фактаж ми зможемо використовувати надалі вже у Міжнародному кримінальному суді.
Ми також сподіваємося, що суд вирішить питання компенсації завданих Україні збитків внаслідок війни. Звичайно, буде складність з механізмом його виконання. Бо усі розуміють, що навряд чи Росія, яка ігнорує норми міжнародного права, буде добровільно виконувати рішення суду. Але якщо таке рішення суду буде, то ми можемо розраховувати на отримання компенсації за рахунок міжнародних активів РФ, які можуть бути передані на користь України.
Нагадаю, що за виконанням рішень Міжнародного суду ООН наглядає Радбез ООН, де росія має представництво. Моя особиста думка – таке рішення суду може вплинути й на певні процеси всередині самої ООН. Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував на реальній необхідності перегляду функціонування інституцій ООН, коли постійний її член з правом вето сам є агресором. Це само по собі руйнує усю конструкцію безпеки та принципи, на яких формувалася ООН.
Як довго може тривати розгляд справи щодо порушення Росією Конвенції про геноцид?
Я би з обережністю говорив про конкретні прогнози, коли ми можемо отримати таке рішення. На моє переконання, це точно справа не цього року, враховуючи юридичні та регламентні процедури, якими керується суд. Втім, це точно той шлях, який ми маємо пройти.
Міжнародне правосуддя, на жаль, працює не досить швидко, як хотілося б. Однак з огляду на безпрецедентність воєнних дій Росії, на масштаби найбільшої війни з часів Другої Світової на території Європи, враховуючи активну позицію усіх наших інституцій, підтримку країн-партнерів, є сподівання на швидший розгляд. Зрештою, у самому суді розуміють, що юридична крапка має бути поставлена максимально швидко.
Канада вже ухвалила відповідний закон для арештів активів Росії. У США також розпочато цей процес. Чи може цей механізм передачі арештованих активів запрацювати ще до рішення Міжнародного суду ООН? Для цього має бути створений спеціальний фонд та підписаний міжнародний договір щодо використання резервів?
Так, у США цей закон ще не прийняли в цілому, як в Канаді. Деякі країни ЄС також розглядають питання щодо внесення змін до свого законодавства. Але треба розуміти, що це складне питання, передусім, з огляду на юридичну складову. Хоча, звісно, є політичний аспект.
У міжнародному праві є принцип, за яким майно іноземної держави має суверенний імунітет. І навіть РФ розміщувала свої активи в США та Європі під певні гарантії та зобов'язання. Однак, під впливом цієї кривавої війни, очевидно, що деякі глобальні питання мають бути переглянуті.
На моє переконання, що неодноразово також заявляли в Офісі президента та МЗС, усі ми маємо діяти в межах єдиного скоординованого механізму щодо стягнення активів РФ. Для цього необхідно буде вибудовувати зовсім нову конструкцію. Механізм блокування, потім арешту активів, їх звернення та стягнення на користь України може бути реалізований лише в межах багатостороннього міжнародного договору, за яким відповідні активи будуть передаватися до спеціально створеного фонду, що буде наповнюватися активами РФ з різних країн, які приєдналися до цього механізму. Останні також мають внести зміни до свого національного законодавства, для можливості стягнення активів країни-агресора та громадян, що сприяли збройній агресії проти України.
Це багаторівневий процес та достатньо чутливі матерії. Масштаби наших викликів ще ніхто не бачив в історії. Той самий Югославський трибунал, Нюрнберзький чи Токійський — це все було інше. Насправді уся міжнародна спільнота та Україна стикнулася з такими масштабами та проблематикою вперше в історії.
Що робити простим громадянам, яким компенсації потрібні вже зараз? Відомо, що наразі триває обговорення з ФДМ та Мінекономіки щодо єдиної методики для отримання компенсації збитків конкретним громадянам та українським підприємствам. Для цього має бути окремий новий закон? У комітеті разом з Урядом працюють над ним?
Позиція номер один – усі збитки від війни нашим громадянам та підприємствам мають бути компенсовані. Передовсім за рахунок держави-агресора. На розгляді Верховної Ради готується до другого читання законопроєкт № 7198 щодо компенсацій за втрачене майно. Ним вже пропонуються механізми відшкодування за нерухоме майно. У цій частині питання буде урегульовано цим законом.
Цей законопроєкт Олени Шуляк прийняли у першому читанні ще у березні. Однак й досі не проголосували у другому читанні. Чому?
Там велика кількість правок. Головний комітет тут не мій. Але я знаю, що проводиться велика робота.
Навесні також була постанова Кабміну, який доручив усім центральним органам виконавчої влади розробити свої механізми розрахунку компенсацій. Зараз на національному рівні важливо вирішити: як ми визначаємо рівень збитків, чим ми їх підтверджуємо, як ми їх фіксуємо. Для того, щоб при наповненні згаданого фонду активами РФ та осіб, що сприяли збройній агресії, ми мали можливість передавати до нього чіткі та підтверджені розрахунки для отримання відшкодувань.
Звичайно, так само державний бюджет України теж буде відшкодовувати певні збитки окремим категоріям осіб. Але давайте будемо відверті. В умовах, коли ми продовжуємо витрачати величезні кошти на забезпечення обороноздатності, бюджет країни, на жаль, просто неспроможний покрити усі збитки громадян, юридичних осіб.
Тому надалі – це шлях отримання відшкодувань від країни-агресора та терориста, якою визнана Росія. Створення такого фонду, на мою думку, це достатньо довга перспектива. Хоча допомога країн-партнерів та наших донорів вже відбувається. І ці кошти також будуть використані на відновлення.
«Українці можуть звертатися до ЄСПЛ проти Росії. Ці рішення будуть додатковими аргументами в інших міжнародних судах»
Мінцифри повідомляло про можливість українців звертатися до ЄСПЛ для отримання компенсацій від 5 до 30 тис. євро. Але раніше Путін підписав закони щодо невиконання рішень ЄСПЛ після 15 березня. Тоді яким має бути алгоритм звернення громадян та чи реально отримати такі компенсації?
Так, була така комунікація з Мінцифри. З нашим комітетом також. Остаточний розмір компенсації за порушення Конвенції визначає Європейський суд з прав людини. І це необов’язково може бути сума від 5 до 30 тис. євро. Сума виплат може бути більшою чи меншою. РФ, продовжуючи виходити з системи міжнародного права, також ініціювала процедуру виходу з Європейської конвенції з прав людини та відповідної юрисдикції ЄСПЛ. 16 вересня запланована така денонсація з боку Росії. Очевидно, що після цього ЄСПЛ не зможе приймати заяви по тих порушеннях Конвенції з боку РФ, які стануться після цієї дати.
16 вересня Росія вийде з юрисдикції ЕСПЛ?
Саме так. Однак слід додати, що Росія вже давно не виконує рішень ЄСПЛ. Тому навіть отримання рішення ЄСПЛ для наших громадян про встановлення порушень Росією норм Конвенції та відповідної компенсації не гарантуватиме його добровільного виконання агресором. Ми ж розуміємо, що Росія скоріше за все їх не буде виконувати.
У той самий час такі рішення ЄСПЛ все одно важливі. Бо в них ЄСПЛ може встановити низку порушень, їх склад та розмір відповідної компенсації. Ці рішення надалі можуть бути використані людьми для отримання відшкодувань за рахунок активів РФ та осіб, що сприяли агресії, зі згаданого вже міжнародного фонду. Тому робота ЄСПЛ стане додатковим аргументом на підтвердження порушень та отримання відшкодувань за завдані збитки.
«У Міжнародному кримінальному суді вище керівництво РФ опиниться на лавці підсудних»
Справи щодо конкретних злочинців розглядає Міжнародний кримінальний суд. Ці справи будуть розглядатися швидше?
Так, саме таке розмежування. Міжнародний суд ООН у нас розглядає справи між країнами. А МКС – щодо відповідальності конкретних осіб за вчинені злочини. Чому для нас дуже важливий МКС? Для нього не існує імунітету вищих посадових осіб країни-агресора. За міжнародними нормами та національним законодавством, українське правосуддя не може притягнути до відповідальності того самого Путіна, Лаврова чи інших вищих посадових осіб РФ через те, що вони мають імунітет. Але саме МКС може це зробити. Тому ми прагнемо, щоб МКС почав видавати ордери на арешт таких злочинців.
Путіна, Шойгу, Патрушева та усю злочинну верхівку?
Так, ми очікуємо ордери на арешти всього військово-політичного керівництва Росії. Насправді МКС також може розв'язувати питання щодо безпосередніх виконавців злочинних наказів. Тобто від конкретного військовослужбовця до такого ж представника вищого військово-політичного керівництва. Якщо МКС, розглядаючи такі справи, почне видавати ордери на арешти злочинців, це вже буде нашою певною проміжною перемогою.
Остаточна наша мета полягає у тому, щоб усі до останнього представники вищого керівництва Росії опинилися на лавці підсудних у МКС. Інші виконавці та злочинці — в наших національних судах.
Також слід пам’ятати, що МКС розглядає справу щодо геноциду проти усього українського народу. І тут я абсолютно переконаний, що це буде доведено. Оскільки суд має відповідну компетенцію розслідування злочину геноциду на території України. Перебуваючи на початку липня в МКС, ми спілкувалися з деякими його представниками. На окремій конференції в Гаазі також обговорювалося це питання. Зрештою, ми отримали підтвердження, що МКС має таку компетенцію. Ба більше, прокурор МКС має усі інструменти для розслідування злочину геноциду РФ, її представниками та найманцями. Ця робота вже ведеться.
Крім того, на національному рівні Кримінальний кодекс України також містить відповідальність за злочин геноциду. Всі ці справи ми будемо розглядати в національних судах. Окрім вищих посадових осіб РФ, що зробить МКС. Важливо, що робота та співпраця Офісу генпрокурора України з МКС щодо надання усього фактажу для фіксації вчинених злочинів РФ на нашій території постійно триває. Тому буде результат.
Уточнення. Як швидко МКС може прийняти перші рішення про видачу ордерів на арешти Путіна та інших посадовців?
Відверто, я б хотів, щоб це сталося вже сьогодні. В умовах постійних обстрілів, ракетного тероризму по мирних громадянах по всій території нашої країни це має бути максимально швидко. Але ми розуміємо, що це питання належної доказової бази. Прокурори МКС постійно працюють в Україні, створено представництво постійного офісу для комунікації. Ми не можемо говорити за МКС та називати конкретні дати прийняття рішень. Необхідно буде встановити та підтвердити доказами весь ланцюг прийняття та виконання злочинних наказів вищого керівництва. Це складний юридичний процес. Тому подібні справи тривали багато та багато років з великою кількістю експертиз, збиранням доказів.
Говорити про конкретні строки точно неправильно. Натомість МЗС, Верховна Рада, Офіс президента та генпрокурора сконцентровані та сприяють розгляду цих справ у максимально стислі терміни. Щоб ми побачили перших підсудних на лавці в МКС.
Bloomberg, посилаючись на джерела, анонсував, що перший російський військовий злочинець може постати перед судом вже цього року. Ви не так давно перебували у Гаазі, де вас запевнили, що готові приймати «перших відвідувачів» Росії. Про кого йде мова?
Щодо готовності Гааги – можу ще раз підтвердити свої слова, проте називати будь-які прізвища з мого боку буде некоректним. Адже основна комунікація з цього питання відбувається на рівні Офісу генпрокурора та МКС. Вже збираються матеріали з конкретними доказами. Можу сказати лише одне. Я особисто бачив лавку, де скоро опиняться російські злочинці. І ми зробимо усе необхідне, щоб так і було.
«МКС може розслідувати злочини агресора без ратифікації Україною Римського статуту. Додатково нам потрібен новий міжнародний трибунал ad hoc»
Голова Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас в інтерв'ю LB.ua наголосив на необхідності ратифікації парламентом Римського статуту для роботи МКС. Є інші позиції юристів, які стверджують, що прийнятих законодавчих змін щодо комунікації з МКС достатньо для його роботи й без ратифікації статуту. Яка позиція вашого комітету?
Позиція досить чітка. МКС може розслідувати злочини РФ на нашій території без ратифікації Україною Римського статуту. Правові підстави для цього є. Так, парламент визнав юрисдикцію МКС щодо злочинів Росії на нашій землі ще у 2014 році, а нещодавно ми прийняли відповідний закон про взаємодію з МКС, врегулювавши процесуальні питання співпраці Офісу генпрокурора, нашими правоохоронними та судовими органами.
Також, перебуваючи в Гаазі, я не чув про наявність якихось суттєвих проблем чи перешкод для розслідування МКС злочинів на території України. Навпаки говорили про наявність усіх можливостей для розслідування. Нагадаю, що Римський статут підписала 121 країна. Не всі країни його ратифікували. Звісно, Росія також.
У порівнянні з Україною, на практиці менше половини країн, що ратифікували Римський статут, мають такі законодавчі процесуальні механізми. А Україна це вже зробила, навіть не ратифікувавши статут. У нас більше закріплених процесуальних механізмів співпраці з МКС, ніж у великої кількості інших країн. І я не бачив жодних заяв прокурора МКС, що нам не вистачає чогось.
В Офісі президента анонсували створення окремого міжнародного трибуналу. Навіщо створювати ще один новий інститут? Чи відбувається законотворча робота у цьому напрямку?
Це надзвичайно важливе питання. І тут треба роз’яснити детально. В юрисдикції МКС перебуває чотири види злочинів. Один з них – це злочин агресії. Але, на жаль, МКС не може розслідувати зазначений злочин агресії щодо країни, яка не ратифікувала Римський статут. Тому дієвий механізм розслідування цього злочину щодо росії на сьогодні відсутній. Якщо простими словами, це було б можливо лише у разі, коли агресор самостійно визнав би юрисдикцію МКС щодо злочину агресії. Однак усі ми свідомі, що РФ цього не зробить.
На конференції в Гаазі також лунали заклики про необхідність МКС переглянути свої процедури щодо злочинів агресії. Щоб цей механізм зрештою став дієвим. Але це вимагає часу.
Зі свого боку, ми чітко сформулювали для себе завдання та надзвичайно активно працюємо у напрямку створення міжнародного трибуналу ad hoc саме по злочину агресії. Це важливо тим, що оголошення Росією безпідставної війни проти України і є тим злочином агресії, який в подальшому призвів до скоєння на нашій землі кривавих воєнних злочинів, геноциду. Злочин агресії – це та точка, з якої все починається. І та точка відліку, з якої має починатися відповідальність вищого керівництва РФ.
Злочин агресії РФ проти України можна довести набагато легше, ніж інші військові злочини, геноцид. Бо факти “на долонях”. Російські війська відкрито вдерлися на територію суверенної держави. Тут можна та потрібно використовувати публічні заяви високопосадовців РФ. Засідання Радбезу Росії також буде доказом злочину агресії. Ми розуміємо, що остаточне рішення приймав особисто Путін, а інші на Радбезі ганебно погодилися. Однак тим самим вони розділили відповідальність із ним. На моє глибоке переконання, вони так само мають понести відповідальність за злочин агресії проти України. Пам’ятаєте, як Наришкін декілька разів намагався перепитувати? Думаю, що він вже у той момент відчував підписання собі вироку. Зрештою, вони вже усі підписали собі вироки.
У зв’язку із тим, що МКС не може наразі розслідувати злочин агресії, ми прагнемо створення спеціального трибуналу на підставі міжнародного договору. На його базі буде доведено злочин агресії, за який будуть відповідати ТОП посадовці РФ: Путін, Шойгу, Лавров, Наришкін та інші. Встановлення злочину агресії стане додатковим інструментом у доведенні інших злочинів, які вчиняє Росія на нашій території.
Президент Володимир Зеленський поставив завдання по створенню міжнародного трибуналу ще декілька місяців назад. Які результати виконання завдання? Що робить безпосередньо ваш комітет?
У цей процес залучений президент, Офіс голови держави та Міністерство юстиції. Зважаючи на предмет відання нашого комітету, ми також будемо залучені на стадії підготовки необхідних змін до законодавства на національному рівні. За моєю інформацією, процес розпочато. Та він буде швидким. Ми розуміємо наші цілі. Цього не лише вимагають наші люди. Ця відповідальність за злочин агресії буде одним з базових елементів нашої перемоги у війні над РФ. Тому ми маємо перемагати їх на всіх фронтах, включаючи міжнародний. У мене немає сумнівів, що врешті міжнародний трибунал буде створено.
«Проведення фейкових референдумів буде ще одним злочином РФ. А висновок Венеційської Комісії Ради Європи – додатковим юридичним аргументом у судах»
Ворог готує анексію наших територій через проведення псевдореферендумів. Комітет з правової політики вже звернувся до Венеційської Комісії Ради Європи щодо ганебного закону РФ щодо порядку прийняття нових суб’єктів іноземної держави або її частини «з урахуванням приналежності більшості громадян до культури РФ як унікальної спадщини багатонаціонального народу». Коли ви очікуєте на відповідь? Та які це надасть юридичні «козирі» Україні?
Спроби агресора провести псевдореферендуми на тимчасово окупованих територіях – це черговий злочин Росії. Це явний приклад того, що росія веде загарбницьку війну проти України. В юридичній площині це буде використовуватися нами у всіх міжнародних судах, як ще одне підтвердження злочину агресії стосовно України, порушення нашого суверенітету. А всі ті особи, які намагаються долучитися до цього незаконного процесу, понесуть відповідальність. Починаючи з Криму, закінчуючи планами на східній Україні. Усі причетні опиняться на лавці підсудних та отримають вироки, в тому числі у наших національних судах. Ті, хто щось готує у Херсонській області, мають це розуміти.
Звичайно, жодна цивілізована країна світу, як і до цього, не визнає такі псевдореферендуми й зараз. Втім, ще не факт, що агресор наважиться їх таки проводити. Бо наші ЗСУ успішно руйнують ці плани агресора. Коли завдаються удари по позиціях РФ, включаючи тимчасово окуповані території, це стає зайвим підтвердженням для українців про незворотність повернення усіх наших регіонів. Наше політичне завдання – не дати можливості це провести.
Що стосується нашого звернення до Венеційської комісії, то її пленарне засідання має відбутися наприкінці жовтня. Можливо, до цього часу ми вже отримаємо її експертний висновок щодо російського закону, що стане додатковим аргументом на користь України.
«ВРП та ВККС запустять до кінця осені, а КСУ очікують зміни вже найближчим часом»
Завершення судової реформи було однією з семи вимог Єврокомісії після надання нам статусу кандидата на членство. Зокрема, це стосується запуску Вищої ради правосуддя. Верховна Рада вже обрала двох членів ВРП. Після чого ви прогнозували, що найближчим часом орган може запрацювати у складі 15 членів. Коли саме повноцінно розпочне роботу ВРП? Та коли ВРП запустить ВККС?
Питання роботи судів під час війни – надзвичайно важливе, адже вони забезпечують справедливість у суспільстві. Без ВРП та ВККС забезпечити сталу роботу судової системи, особливо у воєнний час, неможливо. Бо ці органи залучені у процеси добору суддів, притягнення суддів до відповідальності, контролю за видатками та фінансуванням судів, забезпечення авторитету правосуддя.
На моє переконання, повноцінна робота ВРП розпочнеться вже до кінця осені. Запустити ВРП до кінця листопада цілком реально. Ще десь півтора місяця знадобиться для перезапуску ВККС, якщо ці процеси будуть відбуватися паралельно та без зайвих затримок. Нагадаю, що комітет з питань правової політики вже не перший день працює над цим, і це один із моїх головних пріоритетів на посаді голови комітету.
На сьогодні у ВРП є сім членів: голова ВС за посадою, одна особа від Президента, дві - від з'їзду суддів, дві особи призначені Верховною Радою за новою процедурою. Нещодавно відбувся з’їзд вищих навчальних юридичних закладів, на якому обрали одного члена ВРП, рекомендованого Етичною радою. Відповідно, від них залишається незаповненою ще одна вакансія. Окрім того, ще є 8 незаповнених квот від з'їзду суддів України, без призначення яких ВРП не зможе стати повноважною. Наразі ми також чекаємо на заповнення квот від з'їзду прокурорів та з'їзду адвокатів, які сукупно мають делегувати чотири представника. Процесс поступово рухається, і невдовзі проблема несформованої ВРП буде вирішена.
Ще одна з вимог Єврокомісії – це завершення реформи КСУ. Як будуть змінені правила конкурсу на посаду суддів КСУ? Коли буде нарешті перезавантаження КСУ?
Дійсно, у висновку Європейської комісії для набуття статусу офіційного кандидата на членство в ЄС перше питання стосувалося нової процедури добору суддів КСУ. Два тижні тому я ініціював та зареєстрував у співавторстві з колегами проєкт закону № 7662, який передбачає змінену процедуру добору суддів КСУ. Що ми пропонуємо? По-перше, позбавити депутатські групи та фракції у Парламенті права висувати своїх кандидатів на посаду судді КСУ. По-друге, залучити до конкурсу новий орган - Дорадчу групу експертів, яка буде допомагати в оцінці кандидатів. Що дуже важливо, вона буде включати міжнародних представників.
Ми пропонуємо утворити відповідну Групу у складі шести осіб. З яких по одній особі делегуватиме Президент, Верховна Рада, з'їзд суддів та Венеційська комісія, як європейський та зрештою поважний міжнародний орган, який має дуже серйозний експертний рівень, зокрема, в галузі конституційного права. Ще двоє членів делегуватимуть міжнародні організації, з якими Україна останні п'ять років працює у сферах конституційної реформи, верховенства права та запобігання корупції.
Ми пропонуємо алгоритм конкурсу на посади суддів КСУ, дещо схожий на ті, що вже передбачені для Вищого антикорупційного суду, ВРП. Відповідна Дорадча група буде оцінювати кандидатів на відповідність двом критеріям, що передбачені Конституцією України – моральні якості та професійна компетентність. У питання моральних якостей кандидатів ми закладаємо доброчесність. На підставі своєї оцінки та співбесід, Група буде рекомендувати суб’єктами призначення найкращих із кращих – загалом по три кандидати на кожну вакантну посаду. Особи, які не будуть рекомендовані Дорадчою групою, будуть припиняти участь у конкурсі.
Коли цей законопроєкт Рада може розглянути у першому читанні та в цілому? Якщо він буде ухвалений, то по часу скільки може тривати вся ця конкурсна процедура?
У нас є чітка політична воля якнайшвидше виконати всі вимоги на шляху повноцінного членства в ЄС. Оскільки перший пункт висновку Єврокомісії стосувався саме КСУ, то наш комітет і я особисто зроблю усе для швидкого проходження цього законопроєкту в парламенті. Вважаю, що можемо прийняти його у першому читанні вже у вересні, як концептуальну основу.
До другого читання готові доопрацювати його, дослухаючись до пропозицій народних депутатів з різних політичних сил, до національних та міжнародних експертів. Зробимо усе, щоб врешті це був максимально якісний та повноцінний закон для запуску нової конкурсної процедури добору суддів КСУ. Щоб сам конкурс був максимально відкритим та прозорим. Щоб не було сумнівів у професійності та моральних якостях суддів одного з найважливіших органів країни. Зробимо усе, щоб закон було прийнято в цілому до кінця цього року.
Єврокомісія наполягає на виконані семи поставлених вимог до кінця поточного року. Як же тоді встигнемо перезапустити КСУ, якщо сам закон плануєте ухвалити лише наприкінці року?
У своєму висновку Єврокомісія рекомендувала нам імплементувати необхідні законодавчі зміни. Перший пункт ми виконаємо, коли проголосуємо закон. Зрозуміло, що для заповнення вакантних посад у КСУ потрібен буде час. Але головне, що закон буде прийнято та процес буде відбуватися за новою конкурсною процедурою.
Є ще один важливий аспект у реформуванні КСУ. Наша колишня колега по комітету, наразі суддя КСУ Ольга Совгиря була однією з основних авторок проєкту закону № 4533 про конституційну процедуру. Він вже готовий до другого читання.
Це другий важливий законопроєкт. І хоча його не позначали як маркер у рекомендаціях Єврокомісії, але ми чітко розуміємо, що він вкрай необхідний для повноцінного оновлення КСУ. Цим законом будуть урегульовані процедурні та процесуальні питання діяльності КСУ. Якби ми прийняли його раніше, то можу сказати, що не отримали б несподіваних рішень КСУ. Наприклад, скасування електронного декларування та відповідальності за брехню в деклараціях. Це ж стосується інших засадничих законів в царині антикорупційної реформи. Цим проектом якраз вирішується проблема непередбачуваності рішень КСУ, що є наразі. Принагідно додам, що у КСУ є деякі справи, які розглядаються там вже по сім років. Зокрема, щодо конституційності люстрації. Деякі справи КСУ розглядає буквально за лічені місяці, а інші – тягнуться роками. Все це це призводить до того, що ми постійно перебуваємо у підвішеному стані. Трапляються випадки, коли «раптом» рішення КСУ «дістається» та ще й без надання часу на внесення змін до законодавчих актів. Воно просто «падає» згори на всю країну, що негативно впливає на наш імідж на міжнародній арені та процеси всередині країни.
Ми хочемо, щоб діяльність КСУ була більш передбачуваною. Та базувалася на тому, що сам КСУ має бути балансуючою ланкою між трьома гілками влади. КСУ має стояти на сторожі інтересів суспільства та слідкувати, щоб три гілки не виходили за свої повноваження, не приймали законодавчі акти та рішення, що не відповідають Конституції. Ці два законопроєкти, про конкурсний добір суддів та конституційну процедуру, після їх прийняття стабілізують роботу КСУ, він спокійно та ефективно зможе працювати на користь українського народу та держави.
Ухвалення такого закону, що по-новому буде регламентувати роботу КСУ, не буде суперечити розділу XII Конституції про КСУ?
Я таких положень не бачу у ньому. Ми розглядали 4533 на комітеті та рекомендували парламенту прийняти його у другому читанні та в цілому. Якщо ви маєте на увазі уточнення деяких внутрішніх процедур, передбачених Регламентом КСУ, то це Конституції не суперечить.
Насправді ми залишаємо чинну норму закону. Але водночас запроваджуємо такі нові процедури як: автоматичний розподіл розгляду справ між суддями КСУ, регламентована процедура притягнення суддів КСУ до дисциплінарної відповідальності.
Чи є це втручанням у діяльність КСУ? Звісно, що ні. Але якщо хтось називає це так, то я за таке «втручання». Нагадаю, що наразі розподіл справ в КСУ відбувається на розсуд Голови КСУ. В усіх судах у нас діє автоматизована система. Справи мають розподілятися не в ручному режимі, а незалежно, що і забезпечує така система. Тому її запровадження в КСУ також необхідне.
Так само, якщо ми говоримо про порядок формування порядку денного КСУ, то зараз це робить Голова КСУ. Ми ж пропонуємо, щоб у цьому процесі також брали участь судді-доповідачі. Останні можуть доповідати про готовність справ до розгляду. На сьогодні ж Голова КСУ одноосібно вирішує: виносити чи не виносити розгляд справи, коли це робити, та інше. Ми хочемо, аби у цей процес були залучені інші судді. Це буде в інтересах конституційної юрисдикції та держави.
«Для проросійських партій ця осінь стане останньою»
Після прийняття закону про заборону проросійських політичних партій колишня членкиня комітету, наразі вже суддя КСУ Ольга Совгиря в інтерв'ю LB.ua прогнозувала, що остаточна крапка з апеляціями у відповідних справах буде поставлена до вересня. Процес ще триває. За вашими прогнозами, коли проросійські партії будуть остаточно заборонені?
Деякі рішення у справах щодо заборони проросійських партій вже набрали законної сили. Але по деяких партіях були подані апеляційні скарги. Прийнятий нами закон визначив апеляційною інстанцією у таких справах Верховний Суд, а також передбачив стислі строки на розгляд апеляцій (один місяць). Звичайно, це вже питання роботи самого суду. Втім, зважаючи на встановлені законодавством часові рамки, до кінця вересня такі скарги будуть розглянуті і ми суспільство побачить остаточне рішення. Це не є впливом на суд, але думаю, що для проросійських партій ця осінь стане останньою.
Однак ситуація на місцевому рівні з представництвом депутатів від проросійських сил так і не вирішена. Мінрегіон декілька місяців назад подав до Ради законопроєкт 7476 щодо позбавлення мандатів депутатів усіх місцевих рад, що були обрані від заборонених проросійських партій чи входили у склад відповідних фракцій. Чому й досі проєкт не розглянули?
Предмет відання по цьому проєкту закріплений за іншим Комітетом ВРУ – з питань місцевого самоврядування. Мені відомо, що до нього є багато пропозицій та правок. Вже є декілька поданих альтернативних законопроєктів.
Які подали якраз депутати колишньої фракції ОПЗЖ.
Це право народного депутата реєструвати законодавчі ініціативи. Хоча, звичайно, наявність трьох альтернативних проєктів дещо сповільнює розгляд основного.
Головне, що усі мають розуміти – в умовах війни ми не маємо права дестабілізувати роботу місцевого самоврядування. Моя особиста позиція полягає у тому, що представникам окремих політичних сил точно не місце в органах місцевого самоврядування нашої країни. Однак, через це конкретні ради різних рівнів можуть втратити повноважність та можливість прийняття рішень.
В умовах збройної агресії імплементувати такі законодавчі зміни треба дуже обережно. Так, у нас діють військові адміністрації. Проте потрібно забезпечити баланс. З однієї сторони – не дестабілізувати роботу окремих громад. З іншої – позбавитися впливу проросійських партій на наші політичні процеси на місцях, там де це необхідно. Ми однозначно маємо вичистити місцеві ради від впливу РФ через її агентів. Але маємо це зробити так, щоб не зашкодити громадам. Впевнений, що врешті парламент прийме саме такий закон, який максимально врахує умови воєнного стану та захистить інтереси на місцевому рівні.