«На місцевому рівні необхідно передбачити механізм, щоб рішення приймалося щодо кожної конкретно особи»
Верховна Рада 3 квітня ухвалила в цілому Закон 7172-1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій». У ньому, зокрема, є доручення Кабінету Міністрів упродовж місяця внести на розгляд Верховної Ради проєкт закону про наслідки ухвалення судом рішення про заборону політичної партії для статусу депутатів місцевих рад, обраних від цієї партії. Якими будуть ці наслідки?
Зараз триває дискусія про наслідки для депутатів місцевих рад. Ми сподіваємося, що найближчим часом буде заборона судом проросійських партій. Але може виникнути проблема з повноважністю великої частини місцевих рад, у яких представлені партії, діяльність яких рішенням РНБО наразі призупинена.
На сьогодні в парламенті ще немає єдиної позиції щодо розв'язання цієї проблеми. Немає відповіді на питання: що нам із цим робити? Очевидно, що просто взяти та виключити з рад цих депутатів ми не можемо. Тому що в одних випадках буде проблема з повноважністю, в інших не зрозуміла ситуація з депутатами, які вже вийшли на місцях з тієї самої ОПЗЖ. Може виникнути деякий хаос. Зрозуміло, що тут необхідно буде йти не зовсім простим шляхом. А передбачити механізми залежно від статусу конкретного депутата. Треба дивитися в кожному конкретному випадку: чи вийшов цей депутат на місцевому рівні з ОПЗЖ, як він працює, чи вплине його виключення з ради на повноважність ради?
На мою думку, було політично виваженим рішення про доручення саме Кабміну розробити відповідний законопроєкт. Щоб він був максимально практичним і мінімально політичним. У парламенті все-таки з цим трохи складніше. Бо депутати – це політики.
Чи потрібно прописати механізм позбавлення мандатів депутатів місцевих рад, обраних від проросійських партій, після рішення суду? Або хоча б передбачити заборону на проходження нових депутатів за партійним списком? Бо зараз діє імперативний мандат, а тому партії можуть заводити в ради нових депутатів замість тих, хто вже вийшов з лав їхніх фракцій?
Я вважаю, що має бути індивідуальний підхід. У питанні захисту прав людини, у тому числі політичних, завжди є індивідуалізація захисту. Той самий Європейський суд з прав людини вважає колективну відповідальність величезним злом. Тобто без з’ясувань обставин у кожній конкретній ситуації, встановлення особи, її ставлення до ситуації та наслідків цього не слід робити.
На мою думку, тут не треба шукати простих рішень. На кшталт: одним махом усіх розпустити. На місцевому рівні необхідно передбачити механізм, щоб рішення приймалося щодо кожної конкретно особи. Звісно, якщо є звинувачення в колабораціонізмі, співпраці з РФ в інших формах, за умови наявності кримінального провадження це може бути підставою для припинення повноважень депутата на місцевому рівні.
Якщо ж цього немає, особа вийшла ці складу проросійської фракції, більше не виявляє прихильності до програми цієї сили, то, можливо, не треба передбачати механізм припинення повноважень. Повторюю, тут має бути індивідуальний підхід. І не може бути універсального рішення.
У Комітеті з питань місцевого самоврядування заявили про підготовку окремого законопроєкту про розширення повноважень президента в частині призначення військових адміністрацій замість місцевих рад, де понад 50% депутатського корпусу представлені проросійськими партіями. Таке розширення повноважень президента може суперечити Конституції?
У ст. 102 Конституції чітко прописані повноваження президента, де він є гарантом. Але є ще ст. 106 Конституції, де прямо написано, що голова держави забезпечує національну безпеку. КСУ в цьому питанні зайняв подвійну позицію. З одного боку, каже, що повноваження президента визначені вичерпно ст. 102. З іншого – КСУ зазначає про повноваження голови держави у сфері нацбезпеки та оборони. Проте не дає роз’яснення щодо того, повноваження це чи функція.
Якщо ми говоримо, що це функція, під це поняття може бути заведено багато повноважень президента. Це можуть бути різні модифікації залежно від конкретної ситуації.
Хтось може спитати: чому тоді в Конституції не прописати їх? Проте ми маємо розуміти, що національна безпека – це непередбачувана сфера, коли наперед неможливо прописати всі відповіді на можливі виклики перед державою сьогодні, завтра або через рік. Ми ж не могли навіть уявити ще пів року тому все те, що зараз коїться в Україні.
Різночитань і визнання неконституційним закону не буде в разі його прийняття?
У ст. 106 прописано, що президент забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво. Тому такі можливі повноваження президента щодо призначення військових адміністрацій там, де в місцевих радах понад 50% представлені забороненими партіями, є різновидом повноважень із забезпечення національної безпеки. Це логічно. Тому стверджувати, що призначення чи термінове рішення неконституційне, бо прямо не випливає з Конституції, але потрібне для забезпечення національної безпеки – це неправильно. Так ставити питання не можна. Бо це дуже звужене розуміння повноважень президента.
Колись КСУ дав роз’яснення про неконституційність призначення директора НАБУ. Ну, вибачте, тут складно прив’язати це питання саме до повноважень президента із забезпечення національної безпеки. Погодьтеся. А от щодо призначення тих самих керівників військових адміністрацій на територіях, де є проблеми з повноважністю місцевих рад, в умовах воєнного стану якраз є тим самим повноваженням, яке випливає зі ст. 106 Конституції.
«Якщо не буде апеляції, то заборона проросійських партій буде швидшою»
До ухвалення закону № 7172-1 ви прогнозували, що розгляд таких справ міг тривати щонайменше два-три місяці. Тепер же, в умовах воєнного стану, справи про заборону політичної партії підсудні Апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Львів. А не «славнозвісному» ОАСК. Зміна підсудності пришвидшить процес?
Так, ми змінили підсудність таких справ на час воєнного стану. Окрім зміни підсудності, дуже важливо, що ми змінили строки розгляду таких справ. Адміністративна справа про заборону партії вирішується судом першої інстанції протягом місяця після відкриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції також має розглянути справу протягом місяця після відкриття апеляційного провадження. Тобто ми скоротили строки до місяця в першій інстанції і так само в апеляції. Ми сподіваємося, що Львівський апеляційний суд і Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вкладуться у ці строки. Та ми отримаємо дуже скоро остаточне рішення.
Коли саме можливе остаточне судове рішення?
Я сподіваюся, що після підписання закону президентом Міністерство юстиції за процедурою подасть позови. Сподіваюся, що Мін'юст уже має напрацьовану позовну заяву. Маю надію, що потім у два місяці максимум ми вкладемося. Якщо не буде апеляції, то заборона проросійських партій буде швидшою.
Рішення РНБО про зупинення діяльності проросійських партій було ще на початку березня, як і невідкладне доручення Міністерству юстиції підготувати відповідні документи для направлення їх у суд. Уже травень, а Мін'юст цього не зробив. Чи не є це зволіканням?
Очевидно, що Міністерство юстиції очікувало прийняття нашого закону. Бо Мін'юсту необхідно було б подавати цей позов до ОАСК. А вже після прийняття закону подавати його знову до Львівського апеляційного суду. Могли б бути непередбачувані процеси. Тому я вважаю, що Мін'юст правильно очікує на його підписання. Зради тут точно шукати не варто.
У разі заборони судом майно, кошти й інші активи партії та її структурних утворень переходять у власність держави. Тобто до рішення суду та сама ОПЗЖ має право розпоряджатися рахунками та майном? Діяльність зупинена лише в частині прийняття організаційних рішень, виключення членів?
Так. Наразі проросійські партії до рішення суду можуть користуватися майном та активами. Рішення РНБО більш політично-юридичне. І продиктоване відповідними умовами. Звісно, ніхто не міг передбачити нинішню ситуацію. Та заздалегідь прописати в законі, що призупинення діяльності партії має включати заборону на користування рахунками, майном і так далі.
Але повторюю, всі ми сподіваємося на якнайшвидше рішення судів про остаточну заборону діяльності цих партій. Тоді відповідні заборони будуть накладені вже на їхнє майно та кошти.
Звичайно, ми могли піти шляхом, щоб РНБО заборонила все одразу. Утім мені здається, що це було б не зовсім правильне рішення.
Оскільки у будь-якій критичній ситуації слід максимально дотримуватися вимог закону. Щоб не провокувати далі зайві судові процеси, звернення до Європейського суду з прав людини і так далі. Думаю, що рішення РНБО в такому формулюванні було правильним.
У законі про воєнний стан, у частині про правосуддя, прописано, що на території, де запроваджено такий стан, «скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється». У законі про заборону проросійських партій ви скоротили строки розгляду таких справ. Чи не суперечить це положенням закону про ВС? Підстав для оскарження цих положень у КСУ не буде?
У законі про воєнний стан є положення про свавільне скорочення строків судового розгляду. Коли суд або якийсь суддя вирішує на свій розсуд: розгляньмо щось там швидше. Таким чином можуть бути порушені процесуальні гарантії сторін. У такому разі законом ми вносимо зміни та передбачаємо особливу процедуру заборони партій. Це абсолютно нормальне рішення.
Місячний строк є пропорційним і достатнім для тих суб’єктів, яких може стосуватися відповідне рішення. Щоб підготувати свою позицію, захистити себе, якщо вони вважають це за потрібне. Якби ми вимагали скоротити ці строки без внесення відповідних змін до закону, це було б порушенням. Наразі ж внесення змін до закону про скорочення строків розгляду таких справ не є порушенням в умовах воєнного стану.
Прогнози, що до кінця липня проросійські партії будуть остаточно заборонені, реальні?
Думаю, що такі шанси є.
Верховна Рада проголосувала за заяву про визнання злочинів Росії в Україні геноцидом українського народу. Потім парламент звернувся до міжнародної спільності із закликом визнати Росію державою – спонсором тероризму. Ви писали про те, що Конституційний Суд України, за призначенням орган захисту конституційних прав громадян, станом на сьогодні не зробив жодної заяви та ніяк не окреслив свою позицію щодо злочинів росіян. При цьому вже під час війни КСУ ухвалив рішення на користь громадянки Росії.
У мене багато запитань викликає діяльність КСУ в умовах воєнного стану. І його позиція щодо деяких питань. По-перше, якщо подивитися, то КСУ лише на 6 день війни спромігся зробити хоча б якусь заяву про події, які вже активно відбувалися на нашій території. Усі інші органи влади щонайпізніше 25 лютого почали активну боротьбу. Кожен державний орган робив це на своєму рівні. КСУ всі ці дні чомусь роздумував чи зважував щось. Не знаю.
По-друге, для мене особисто є дивною, якщо не сказати дикою, ситуація, коли КСУ через три дні, коли весь світ дізнався про жахливі злочини в Бучі, ухвалює рішення на користь громадянки Росії. Це була конституційна скарга з 2019 року на розгляді в КСУ. Стосувалася абсолютно незначної категорії справ, які розглядають третейські суди. В умовах воєнного стану ухвалювати таке рішення – це що? Запитайте: на що воно вливає? Я відповім: взагалі ні на що.
Щобільше, коли це рішення було ухвалено, то з сайту КСУ зникла інформація про те, що це справа за скаргою громадянки Росії. Хоча раніше анонсувалося, що буде розгляд справи громадянки Росії на прізвище Марго. Для мене все це дуже дивно. Коли в принципі ухвалюється рішення на користь громадянки Росії в умовах війни. Визнається неконституційною норма, і тепер ця особа далі може звертатися до суду, щоб було поновлено провадження в її справі.
А по-третє, чому ми спостерігали приховування такого рішення? Для чого? Відбувається загравання КСУ з кимось? Паралельно КСУ прийняв рішення щодо строків встановлення інвалідності. Так, воно дійсно потрібно для військових. Але це перше рішення на користь громадянки Росії – це просто, м’яко кажучи, непорозуміння.
Плюс ми всі бачимо, як той чи інший орган влади прямо називає дії окупантів воєнними злочинами, хтось – геноцидом. КСУ по сьогодні взагалі ніяк не реагує на такі злочини окупантів. Узагалі ніяк не окреслив свою позицію. Ми не розуміємо: що вони собі думають? Натомість вони ухвалюють таке ганебне рішення на користь громадянки країни-окупанта.
Наостанок. Багато органів судової влади ухвалили рішення про перерахунок своїх зарплат на користь ЗСУ. Якщо ви зайдете на сайт КСУ, то теж побачите аналогічне рішення. Навіть, мабуть, зрадієте спочатку. Поки не відкриєте його зміст. А він полягає в тому, що ці перерахування зарплат для суддів КСУ не є обов’язковими. Тобто ухвалюються кожним суддею КСУ особисто та на власний розсуд. Можливо, деякі судді зі своїх 300-тисячних зарплат щось відраховують. Проте ця інформація недоступна. Знову-таки, це дуже половинчасте рішення. Звучить красиво. Але суть не зовсім відповідає змісту.
Плюс. Наразі взагалі не зовсім зрозуміло, що робить КСУ? Бо на сайті від початку війни відсутній порядок денний.
Порядок денний також прибрали і з сайту Верховної Ради з міркувань безпеки.
Натомість телеграм-канал КСУ нам повідомляє то про проведення лекцій, то конференцій у КСУ. Розумію, що все це добре та важливо в мирний час. Але точно не зараз. Повторюю. У мене дуже багато питань до роботи КСУ.
Які можуть бути наслідки такої позиції Конституційного Суду, на вашу думку?
Звісно, важко говорити про юридичні наслідки для КСУ. Але політичні наслідки точно можливі. Зі сторони громадянського суспільства, організацій. На мою думку, це неприпустима ситуація, коли таке відбувається у вищому органі державної влади. На якому тримається весь каркас, система стримування і противаг. Якщо такий каркас демонструє такі «прогини» в бік Росії, у мене все більше запитань.
Жодних юридичних наслідків бути не може?
Поки що ні. Але ми теж не знаємо, на що ще зважиться КСУ. Куди їх далі ще може занести.