«Ефективність ролі КСУ як охоронця Конституції прямує до нуля»
Станом на минулий рік Верховна Рада частково повернула повноваження НАЗК, а робоча група працює над змінами в закон про Конституційний Суд. На Вашу думку, чи достатньо цього для подолання конституційної кризи?
Те, що ухвалив парламент — часткове вирішення конституційної кризи, яка почалася з рішення КС щодо неконституційності антикорупційної реформи в частині повноважень НАЗК і кримінальної відповідальності за неправдиві відомості в деклараціях. За брехню в деклараціях, як кажуть у народі. Парламент зробив те, що мав зробити, — з урахуванням висновків Венеціанської комісії терміново поновив повноваження НАЗК. Але практично без врахування рішення КСУ. Прецедент небезпечний, що вказує на те, що до цього складу КСУ парламент вже практично не дослухається, він і далі може собі щось приймати, але ефективність ролі КСУ як охоронця Конституції прямує до нуля. Це вказує на кризу довіри до КСУ, що загрожує легітимності всіх найвищих органів держави.
Разом із цим, на мій погляд, це необхідний крок парламенту, оскільки КС у цьому рішенні продемонстрував упередженість, конфлікт інтересів, відсутність належного обґрунтування і хибне розуміння принципу поділу влади через зведення принципу незалежності судової системи до абсолюту. Чому НАЗК не може перевіряти суддів? Чому в рішенні йдеться про неможливість НАЗК перевіряти суддів, а неконституційними визнаються повноваження НАЗК щодо антикорупційного контролю всіх публічних осіб і держслужбовців, а не лише суддів? Тому Верховній Раді нічого не залишилося, як поновити ті положення антикорупційного законодавства, що були визнані неконституційними. У тому числі й усі повноваження НАЗК, але з певними модифікаціями щодо професійних суддів і суддів КСУ.
Це вирішує проблему?
Рішення КС порушило в порядку денному низку питань. Перше: це поновлення повноважень НАЗК і повернення відповідальності за неправдиве декларування. Це те, що вже зроблено.
Також є зауваження з приводу змін до Кримінального кодексу. Межа нижнього порогу застосування кримінальної відповідальності збільшена (робочий варіант змін до закону про КС - С.К.), здається, до 9 мільйонів замість 500 тисяч гривень, як було раніше (наразі робоча група говорить про узгодження порогу в 1 мільйон гривень - С.К.). І до того ж передбачається обмеження волі, а не позбавлення, як раніше. Проте міжнародні зобов’язання України у частині боротьби з корупцією вказують на те, що має бути все ж таки позбавлення волі. В'язниця, а не обмеження. Думаю, що парламент змінить свою позицію.
І третє — це подальша діяльність КС після тих усіх факапів, які проявилися. У політичних і професійних колах існує думка, що цей склад КСУ на чолі з паном Тупицьким є абсолютно непередбачуваним і може ухвалити будь-яке рішення, яке є дуже далеким від Конституції України та здорового глузду. Тому з’являються пропозиції, що треба щось робити шляхом законодавчих змін, але зараз, я так розумію, це питання відкладається.
З якої причини?
Неможливо отак узяти і звільнити суддю КС законом. У судді КСУ є конституційні гарантії незалежності, у тому числі і від законодавчої влади.
Але у вашому випадку все так і вийшло. Навіть не з посади голови суду, а з посади судді.
У моєму випадку була ідея заколотників посунути мене з посади голови КС з метою подальшого вирішення всіх тих специфічних питань, які активно почали вирішуватися після мого звільнення. А оскільки голосуванням більшості суддів зняти з посади голови КСУ за законом не можна, вирішили вдарити по статусу судді, хоча я як суддя нічого не порушував.
…Існують також думки, що була якась узгодженість дій Тупицького з оточенням Президента, з певними політичними силами або навіть з олігархами щодо ухвалення цього скандального рішення. Але це не моя робота — збирати якісь чутки. А факти нехай уже збирають слідчі органи.
Ви говорите про домовленість між ОП і КСУ?
Ви про інше скандальне рішення КСУ про скасування антикорупційної реформи? Мені нічого невідомо про ці домовленості, але є певні ознаки, зокрема процесуального характеру, що вказують на те, що це рішення треба було ухвалити якомога швидше. Я бачу вперше таке брутальне порушення процесу розгляду справи, я вже не кажу про зміст цього рішення. Це схоже на якесь рейдерське захоплення, а не на звичайний розважливий і неквапливий розгляд фундаментальних питань у КС.
Не враховано також відводів суддям (у жовтні представник президента в КС Федір Веніславський заявив клопотання про відвід чотирьох суддів Конституційного Суду, у яких, на його думку, є конфлікти інтересів, через що вони не можуть розглядати це подання - С.К.), у справі відсутні вмотивовані процесуальні ухвали, чому судді, до яких є обґрунтовані відводи у зв’язку із конфліктом інтересів щодо розгляду цієї справи, продовжують її розглядати.
Щоб ухвалити рішення по суті, Конституційний Суд має перейти з відкритої частини засідання до закритої. Під час відкритої частини, де були присутні учасники та залучені учасники конституційного провадження (представники Президента, Верховної Ради, НАБУ, НАЗК, ДБР тощо), Суд оголосив перерву. І під час цієї перерви Суд зібрався і проголосував ухвалу про переведення засідання з усної у письмову форму, а потім у закриту частину. Це неприпустимо. Суд не може ухвалювати рішення у перерві, а лише тоді, коли засідає. Вони мали повернутися до відкритого засідання, запросити учасників і оголосити, що приймають ухвалу про перехід в іншу процесуальну форму, тобто без учасників конституційного провадження.
Далі. Рішення КС щодо неконституційності антикорупційної реформи було ухвалено 27 жовтня. Матеріали справи, що розглядається, у тому числі і проєкт рішення, відповідно до Регламенту КСУ, мають бути роздані за три дні, щоб судді мали можливість підготуватися. Особливо це стосується випадку, коли конституційне подання досить складне, аргументи викладені більше ніж на 70 сторінках, щоб вони могли підготуватися. А рішення суддям роздали напередодні, ввечері 26 жовтня, разом зі зміною порядку денного. Фірмовий “донецький” стиль імені Януковича. Поставили перед фактом — голосуйте.
Ба більше, як стало відомо, суддя-доповідач у справі Сліденко ще 7 жовтня написав заяву про відставку з посади судді, а він – доповідач у справі. Це не було враховано, оскільки протягом місяця його мали звільнити і призначити нового доповідача. Голова КС просто не поставив це питання на голосування.
І найголовніше: коли розглядається проєкт рішення, треба провести десь п’ять засідань. Така загальна практика. Люстрація розглядається вже п’ять років, по ній було 20 проєктів і 50 засідань. А тут ні проєктів, ні засідань. Роздали, скликали засідання і давайте голосувати. Має бути розгляд через зал, судді мають давати зауваження, суддя-доповідач їх враховувати і за якийсь час запропонувати виправлений проєкт. Усього цього наразі не було.
Ось вам підстави думати, що судді порушували все, що можна порушити з погляду стандарту неупередженості судді, і поспішали, щоб Президент не втрутився в цю ситуацію.
З якої причини? Через місцеві вибори?
Я не знаю цієї мотивації. Але коли рішення так швидко ухвалюється, без обговорення, у нього мають бути замовники. Однозначно. А замовники — це ті, хто виступає проти геополітичного вибору України щодо європейської та євроатлантичної інтеграції, який закріплений у нашій Конституції. Саме тому під сумнів ставиться функціонування наших антикорупційних органів.
«Якщо нічого не змінити, РНБО доведеться збиратися після кожного рішення КСУ»
Гаразд. Давайте повернемося до нового законопроєкту про КСУ. Як думаєте, скільки часу на нього знадобиться і в який формі ви його бачите?
Реформа КСУ необхідна, це довели події останніх часів. У конституційних демократіях розвинутих країн конституційні суди є дуже потужними охоронцями конституційного порядку з відповідними повноваженнями, а судді, у свою чергу, мають надвисокий рівень відповідальності, бездоганну репутацію та найвищій рівень професійної компетенції у питаннях конституційного права та прав людини. Але навіть у цих країнах існують механізми, покликані не допустити узурпації органом конституційного контролю повноважень інших органів влади. Зокрема, через конкурсні процедури, імпічмент, дисциплінарний контроль. У незрілих же демократіях, які тільки прагнуть досягти таких стандартів, створення і функціонування органу з такими повноваженнями, з урахуванням непрозорої та надто політизованої процедури формування складу Суду, становить реальну загрозу національній безпеці. Реформа повинна передбачити створення механізмів, які забезпечать баланс між незалежністю Суду і його підзвітністю й підконтрольністю суспільству і державі.
Венеціанська комісія висловила ряд зауважень, що треба змінити.
Є вимоги до обґрунтованості винесених рішень, мотивації. Питання, як вирішувати конфлікт інтересів чи зменшувати кворум, якщо виникає необхідність відводу суддів. Адже чотири судді однозначно були в конфлікті інтересів. І незрозумілий мотив, чому їх не відвели.
Є питання складу суду. Що буде далі, ніхто не знає.
Ці питання треба вирішувати терміново, інакше РНБО доведеться збиратися після кожного рішення Конституційного Суду.
Моя думка — реформа 2016 року надала важливі гарантії Конституційному Суду, зробивши так, що суддів КС не можуть звільняти ті, хто їх призначав. Раніше це було можливо. Але з персональним складом не визначився, хоча під час революційних подій у 2014 році Верховна Рада зверталася до президента та до з’їзду суддів, щоб вони змінили свою квоту суддів у КС, які проголосували про відоме скандальне рішення щодо реверсу Конституції у 2010 році. Але це зробив тільки парламент.
Зважаючи на ситуацію у владі, які перспективи не/прийняття закону “Про Конституційний Суд”?
Реформа однозначно потрібна. І починати треба з головного — з кадрового складу. Венеціанська комісія на це теж вказувала, і я з нею погоджуюсь. У 2016 році змінили Конституцію, зобов'язавши суддів проходити через конкурс. Але конкурсу немає. Тільки Порошенко провів конкурс, який відповідає конституційним вимогам. За результатами конкурсу, на початку 2018 року Президент призначив Головатого і Лемака, які, до речі, і проголосували проти останнього рішення (про НАЗК - С.К.) та оприлюднили окремі думки, чому вони не погоджуються.
У Раді відбувається “конкурс” між фракціями, без рекомендацій фракцій документи на конкурс не будуть прийняті, це вимога закону про Регламент ВР, що є, на мою думку, дискримінацією. А на з’їзді суддів - такий собі “мєждусобойчик”, де на співбесіді Рада суддів вирішує, кого допустити до голосування на з’їзд. Проте у складі Ради суддів немає жодного фахівця, тим більше професора або іншого експерта зі сторони, який міг би оцінити професійні якості кандидата, зокрема рівень знань з конституційного права.
Необхідно починати з єдиної конкурсної комісії для всіх трьох суб’єктів призначення. І в комісії мають бути незалежні фахівці, авторитетні, яких цілком можливо вже зараз залучити. Я маю на увазі тих самих професорів В. Шаповала, В. Буткевича, М. Козюбру, почесного президента Венеціанської комісії Г. Сухоцьку. Комісія пропонує трьох кандидатів на одну вакантну посаду, а суб’єкти призначення нехай обирають серед них найкращого. У законопроєкті багато творчих ідей, що варті окремого аналізу. Наприклад про збільшення кворуму.
Але це, на думку Володимира Шаповала, паралізує роботу суду.
Так, погоджуюся. Метою будь-яких змін має бути покращення роботи КС, а не його блокування.
Президент має свого представника у Конституційному Суді, і навряд він не знав, що судді щось затівають. Володимир Шаповал вважає, що з боку КС це було емоційно-ірраціональне дійство, оскільки, зрештою, вони зіпсували відносини з усіма — з Президентом, Кабміном, парламентом тощо. Ви як людина, котра багато років пропрацювала в цьому органі, до якої думки схиляєтеся? Рішення було емоційним чи спланованим?
Скоріше за все: і те, і інше. Звичайно, є емоційна складова, бо коли НАЗК виписує адміністративні протоколи про скоєння корупційного вчинку, а НАБУ порушує кримінальну справу щодо судді І. Завгородньої — це теж аргумент.
Коли рішення обговорюються, а не одностайно схвалюються більшістю, як в останньому випадку, я допускаю, що представник Президента може реально знати, що відбувається насправді. Та й спецслужби можуть знати, з огляду на специфіку їхньої роботи.
Загалом мені здається, що вся ця нездорова метушня навколо КС пов’язана з тим, що політики та олігархи зрозуміли, яку насправді силу та вплив має КС. І все це походить з 2018 року, коли КС визнав неконституційними два закони у цілому: про мову і про референдум.
Тоді стало зрозуміло, що ці сили дуже хочуть залучити КС, і залучити на своїй стороні. При цьому що ці сили - чого деякі судді КС не розуміють - не усвідомлюють, що матерія конституційного права дуже складна і сила рішень КС полягає не в резолютивній частині, тобто йдіть, виконуйте і не дискутуйте, а в адекватній, розумній і зрозумілій мотивації. А її немає, і це почало яскраво проявлятися вже із середини 2019 року і проявляється дотепер. Спочатку це була емоційна складова і бажання показати, що головні тут ми, а не різні гілки влади. Такий підхід, у принципі, можна було б вітати, але якщо він був спрямований на захист прав людини, посилення ролі верховенства права, а не на те, що зараз «виконує» більшість імені Тупицького. Тому, на мою думку, рішення так швидко й ухвалювалося — щоб президент не знав усіх деталей.
Володимир Шаповал вважає, що судді дозволили собі таку зухвалість, тому що відчули слабкість влади і вирішили самоствердитися.
Проєкт рішення і змінений порядок денний суддям роздали увечері напередодні. Саме рішення ухвалювалося блискавично швидко, день у день і без врахування результатів обговорень проєкту.
Якби це була якась спецоперація, вочевидь, усі поводилися б обережніше, ви так не вважаєте?
Я вважаю, що таким рішенням Тупицький шукав певний політичний дах з боку тих сил, які повинні захистити його від підвищеної уваги зі сторони антикорупційних та інших правоохоронних органів.
Маєте на увазі ОПЗЖ?
Не тільки. Є й деякі олігархи, яким не вигідна діяльність НАБУ та НАЗК. Крім того, у мріях Кремля позбавити Україну такої важливої зараз західної підтримки.
ОПЗЖ не настільки політично сильна, щоб протиставити себе владній верхівці, не перебільшуйте.
Вочевидь, вони відчувають слабкість президента, сподіваюся - тимчасову. Хіба не зірковий час для самоствердження і виведення себе на перше місце як модератора цих політичних процесів і вирішення специфічних питань?
Якщо відійти від вашого особистого ставлення до Тупицького, як би ви охарактеризували його? Чим він керується?
Цікаве питання. Мені нелегко на нього відповідати. Я стільки років і зусиль витратив на те, щоб зміцнювати КС, стільки монографій написав, а виходить, що все впирається в конкретну людину, яку чомусь підтримує певна кількість суддів. Якщо взяти окремо, переважна більшість суддів КСУ, якщо не брати найбільш одіозних постатей, — адекватні розумні люди з великим життєвим досвідом, з декотрими я підтримую хороші стосунки і зараз. Але відбувається щось дивне, коли вони збираються разом. Це інстинкт зграї чи що, відданість системі? Досі не розумію, навіщо ця стара система, яку користь вона приносить Україні, коли Україна з її величезним потенціалом уже перетворилась у найбіднішу країну Європи?
Але вона напрочуд живуча.
Дуже живуча. І він (Тупицький - С.К.) – невід’ємна частина старої системи, де будь-якого рішення можна домогтися лише вільною інтерпретацією Конституції і законів. Був би інтерес, а нормативну базу підлаштують — ось що показує практичний досвід.
Можливо, його дії пов’язані з бажанням якомога довше залишатися головою КСУ?
У нього залишилося мало часу.
Наталя Шаптала (була обрана головою КС після Шевчука - С.К.) — людина Тупицького?
Коли я прийшов у суд у березні 2014 року, вони всі трималися разом, усі ці 10 суддів, що були призначені до 2014 року. Але наразі в декого з них особистий конфлікт.
Але питання в тому, що останні рішення (Конституційного Суду - С.К.) чітко впираються в психотип цієї людини, котру підтримує вузька група людей, з яких складається основа суду. Знаєте, як гонка «Тур де Франс»: усі їдуть на велосипедах, і хтось у жовтій майці виривається вперед, решта їдуть за ним, але не обганяють, просто чекають, що жовта майка скоро дістанеться комусь іншому.
Передбачаєте дострокове припинення повноважень Тупицького як голови Конституційного Суду?
Думаю, що так. Очевидно, що проблема КС стала особистою проблемою пана Тупицького. Тому що це не районний суд, а найвища владна інституція, завдання якої — легітимізувати державну владу, яка повинна діяти в конституційних межах і захищати права людини через інститут конституційної скарги. Саме тому в суду дуже серйозні повноваження. А цим скористалися певні особи у власних інтересах.
Відомо, що нерухомість у Криму в Тупицького була ще до окупації. А у 2018 році він придбав сусідню до свого маєтку ділянку. Четвертий рік війни. Суддя Конституційного Суду. Навіщо?!
Він хоче туди повернутися.
У Крим?
Так. Це страховка.
Знущаєтесь? Зазвичай українські чиновники як запасний аеродром тримають Австрію, Іспанію, Італію, але точно не Крим.
Звідти видадуть, а з Криму — ні.
Видадуть у зв’язку з чим? ДБР відкрило кримінальне провадження проти Тупицького за підозрою в державній зраді та незаконному відчуженні майна в окупованому Криму. Є ще справа про незаконний тиск на голову КС, у якій ви проходите потерпілим. Вона була закрита, потім поновлена. Але це все очевидно не тягне на те, щоб до Криму тікати, от чесно.
Не такі вже вони й малозначущі.
“Усю цю кашу заварили за межами нашої прекрасної держави, при тому що я не є прихильником теорії змови”, — говорив нам в інтерв’ю Володимир Шаповал. Хіба в цей контекст ваші слова про Крим можна вписати.
От бачите. Уже дві людини вам про це говорять. Секретар РНБО Данілов теж на цьому наголошує. Мотив прийняття рішення про скасування антикорупційної реформи — це задоволення інтересів Кремля.
І коли вони виникли? З якого моменту?
Як тільки стало зрозуміло, що КС може бути достатньо ефективним інструментом для задоволення цих інтересів. Тому треба було мене звільнити. З весни 2019 року.
«Від правильних висновків залежить майбутнє КС»
Скільки часу потрібно на ухвалення змін до закону про КС, і коли Конституційний Суд зможе запрацювати на новій платформі?
Це може бути наступного тижня або через пів року. Або взагалі не бути. Але суспільство розуміє, що треба реформувати склад КС, але робити це необхідно на конституційних засадах.
Не думаю, що суспільство дуже цим переймається. Питання з Конституційним Судом поступово затихає. І є всі підстави думати, що затихне остаточно. Усе залишиться, як є.
Якщо все буде так, як ви сказали, наступної кризи нам не уникнути. Конституційний Суд ще розглядатиме справи про конституційність банківського законодавства, антикорупційного суду, незаконного збагачення, земельної реформи тощо.
Думаєте, що Конституційний Суд може визнати неконституційною земельну реформу?
Такі плани були. Але я розумію, що наразі краще всім заспокоїтися.
Закон “Про землю” - один з маркерів виконання зобов’язань перед нашими західними партнерами. Як, власне, і антикорупційне законодавство. Чи можна назвати антидержавницькими скеровані проти них дії Конституційного Суду?
Рішення КС щодо антикорупційного законодавства — це, у першу чергу, спроба заперечити геополітичний вибір України, що закріплений у нашій Конституції. Це було намагання посварити нас із західними партнерами, бо такі дії не можуть не впливати на довіру до нашої держави.
З огляду на поведінку пана Тупицького одразу після вердикту КС, складалося враження, що вони навмисне накручують ситуацію в очікуванні якогось удару.
Злякалися, почали контрнаступ.
Але ж очевидно, що влада мала вжити якихось заходів.
Реакція Президента для них стала несподіванкою.
Навряд чи вони настільки безпечні, що дозволили собі не зважати на можливу і передбачувану реакцію Банкової.
Можливо, були якісь переговори в загальних рисах, але, на мою думку, для Президента це рішення виявилося повною несподіванкою.
Кого з ким?
Коли я був главою КСУ, жодного разу не спілкувався з Філатовим (ексзаступник голови Адміністрації Порошенка з правових питань - С.К.) щодо будь-яких рішень чи порядку денного.
Він і так усе знав, без вас.
Мабуть, були агенти, котрі передавали інформацію. Я навіть увів новацію, коли проєкти рішень почали потрапляти у пресу, — зробив індивідуальне шифрування проєкту рішення для кожного судді.
Щоб відстежувати, хто зливає?
Після цього зливи припинилися.
У Банкової достатньо сил, повноважень і характеру, щоб вирішити чинну ситуацію з КСУ?
Думаю, що так. Але потрібно буде проявити волю та вирішити питання по суддях, які стоять на позиції активного спротиву європейському вибору України.
А як його вирішити? Звільнити їх не можуть. Змусити піти у відставку - теж.
Такого ще ніколи не було. Вдалося лише раз зібрати коаліцію, щоб звільнити мене за фальшивими звинуваченнями і з брутальним порушенням процедури. Але повторити це нереально. Це має бути уроком, а від правильних висновків залежить майбутнє КС.
Ви казали, що підете в ЄСПЛ через своє звільнення. Тож реально вірите у своє поновлення чи це просто справа принципу?
Я вже звернувся до ЄСПЛ минулого тижня. Нагадаю, що більшість суддів КСУ вже проголосували про моє поновлення в добровільному порядку рік тому. Усе впирається лише у постать Тупицького, який відмовляється поновлювати мене на роботі.
Для вас важливо довести чи поновитися?
Я вважаю, що у правовій державі, яку ми будуємо, такі речі, що зі мною відбулися, неприпустимі.
Не уникайте прямої відповіді.
Це і є пряма відповідь. Ані Тупицькому, ані комусь іншому неприпустимо в майбутньому дозволяти звільняти своїх колег за фальшивими звинуваченнями, тому що дуже хочеться захопити владу.
Питання стоїть так: вам важливо довести, що вони були неправі, чи поновитися на службі? Ми з’ясовували мотивацію Тупицького. Тепер з’ясовуємо вашу.
Я вже все довів. І вони все розуміють. Є рішення суду першої інстанції. І більшість суддів уже проголосували за моє поновлення. Я хочу повернутися на посаду судді КСУ, з якої мене незаконно та свавільно звільнили.
Після усунення вас з посади ви мали консультації з Банковою? Можливо, з якимись профільними заступниками?
Після рішення суду першої інстанції я спілкувався з ними щодо того, як виконати це судове рішення. У листопаді 2019 року.
З ким саме?
Це були конфіденційні переговори.
Для мене це принциповий момент, бо як суддя я нічого не порушував. Як, власне, і голова суду. Всі звинувачення були надуманими, щоб звільнити посаду голови під Тупицького.
Одразу ж після вашого звільнення, незадовго до інавгурації президента, суддів почали “писати”. На підставі одного з цих записів ви зробили висновок, що Окружний адміністративний суд Києва мав на меті “підпорядкувати” собі КС, щоб “качати” свої рішення. Наскільки міцним є сьогодні зв’язок між ОАСК та КСУ?
Я б ширше дивився на проблему. Питання не лише ОАСК, а старої еліти, яка працювала за іншими правилами, ніж ті судді, які працюють на засадах верховенства права. У їхньому розумінні суд — це засіб вирішення певних питань. Якось так вийшло, що в кабінеті Вовка (Павло Вовк, глава ОАСК - С.К.) обговорювались плани мого знищення.
Правдивість “плівок” не викликає у вас сумнівів?
Я дав підписку про нерозголошення. Але сумнівів немає. В мене достатньо інформації, яку я отримав під час ознайомлення з деякими матеріалами цієї справи.
Зв’язок Тупицького з Вовком — ситуативний союз чи щось ґрунтовніше?
Це не тільки Вовк. Там вистачає прізвищ. Насправді це питання цивілізаційного вибору: стара радянська чи майбутня європейська країна. До зв’язку Тупицький-Вовк усе не зводиться. Хоча дійсно, у тих кримінальних справах, про які я знаю, усі ходи записані. Сподіваюся, суспільство про це дізнається найближчим часом.
Останнє питання. Що б ви сказали людям, які, почавши читати це інтерв’ю, подумають, що ви упереджені, а Тупицький — гарна людина.
Хай відкриють інтернет і подивляться на його фото. І підпис під цим фото: "Як би ви вважали за потрібне дати мені якусь копійку - я б не відмовився".
Я серйозно питаю.
Я вже все довів, у тому числі суспільству. І ці події з КС показали, що я мав рацію. У мене немає мотивів для особистої помсти. Але якщо цю ситуацію не вирішити, судді КС, які хочуть професійно та сумлінно виконувати свої обов’язки, завжди будуть перебувати в небезпеці. Суддя перейде вулицю у невстановленому місці, отримає протокол і буде звільнений з посади більшістю своїх колег лише тому, що вони так бажають з тих чи інших міркувань.