Списати у колег
Полковник медичної служби Ігор Щербаков створив проєкт «Медичний облік без порушень», де допомагає молодим та й досвідченим начмедам розібратися у особливостях обліку медичного майна, покращуючи навички.
З початком повномасштабної війни ЗСУ почали приймати до своїх лав багатьох медиків. Вони добре знались на медицині, проте ведення господарства та облік майна для них був невідомим світом. У цивільних лікарнях облік ліків та медмайна вели інші люди – фармацевти, старші медсестри чи завгоспи. Лікарі не були до цього дотичні. І ось цивільний лікар одягає погони і стає начальником медичної служби батальйону, полку або бригади. Приймає посаду і робить перші помилки.
Всі питання забезпечення та використання лікарських засобів падають на новоспеченого начмеда. Начмеди є офіцерами медичної служби, тому лікування стає лише однією з ланок, за які він тепер відповідає. У військовому статуті прописано: основне джерело отримання знань для офіцера ЗСУ – самопідготовка. Але ж як швидко опанувати нове?
«Спитати у коллег, – каже Щербаков. – Часто медики йдуть до логістів та представників інших служб за порадою. Наче ж має бути у всіх однаково. Але служби різні. Облік теж. Наслідок – маса помилок. А я в медобліку більше 10 років. Знаю керівні документи, особливості, слідкую за змінами. У 2022-му займав посаду заступника начальника медичної служби командування ТрО. Ми формували нові бригади та батальйони. Комунікував багато з представниками різних частин і розумів: багато питань є типовими. Щоб не пояснювати кожному начмеду окремо, вирішив записати серію відеоуроків. Там пояснив простою мовою як ставити на облік, робити списання та планування».
«Одного навчили — другий прийшов і ні бум-бум»
Далі Ігор створив спільний чат. Там спілкуються та обмінюються досвідом начмеди, об’єднані службою та бюрократією: «Раніше нас було мало, служили довше, передавали знання одне одному без поспіху. Нині кількість людей у чаті зростає, на посади приходять нові і нові люди. Одного навчили – другий прийшов і ні бум-бум. Він проходить навчання за відеоуроками та лишається у чаті. Так ми стали спільнотою, учасників зараз близько тисячі».
Кожен начальник медичного пункту є матеріально відповідальною особою. Не захотів розібратися, махнув рукою на правила – заплатив з власної кишені. Часом суми, які доводилось платити за помилки, доходять до мільйонів гривень: «Медичне майно має пройти повний життєвий цикл. Спочатку його мають отримати та поставити на облік, використати і списати. Коли є нестача, “дірка” має бути закрита. Тому, залежно від ситуації, начальник медичного пункту віддає ці гроші з зарплати або військові скидаються усім підрозділом. Ще варіант – звернутися до волонтерів. Вони купують ліки, яких не вистачає, начмед ставить їх на облік».
«Забуті» планшети
Ігор пригадує випадок з порушенням обліку в одній новоствореній бригаді ТрО. Отримали турнікети. Поставили їх на облік як інвентар: річ, яку можна використовувати багато разів. Інвентарне майно списується покроково, з категорії в категорію. А витратне майно, яким є турнікет, списується в нуль. Використали і все.
«Розгребти цю історію ми змогли, тільки приїхавши у частину з комісією, у складі якої я був. Довели, що сталася помилка», – розповідає Щербаков.
Не обходиться у військовій медицині і без начмедів, які прийшли на посади «підзаробити». Вони добре знають правила обліку та глибину власної кишені.
Ігор розповідає, що вони працюють з різними фондами: «Вони видають медичне обладнання та ліки, а ми потім проводимо перевірки, щоб отримане точно було поставлене на облік. Одного разу працювали з міжнародним фондом, який видавав УЗД-апарати. У комплекті до кожного йшов планшет Apple. Коли почали перевірку, виявилось, що УЗД-апарати є, а більшості планшетів нема. Почали шукати начмедів: кажуть – не брали. Проте у волонтерів були фото, де ці начмеди з усмішками тримають планшети у руках. Було приємно спостерігати, як одразу проходить амнезія».
Також пригадує, як один уже колишній начмед не поставив на облік партію аптечок – 500 штук. Аптечки «пропали», комісія провела службове розслідування: «схему» начмеда викрили. Проте, за словами Ігоря, такі суми – дрібниці у порівнянні з можливими зловживаннями.
УЗД-апарат з Нью-Йорка
Та вистачає і добрих, світлих історій. Наприклад, коли їдеш Нью-Йорком, а тобі пропонують новенький УЗД-апарат.
«Приїхали ми в Нью-Йорк Донецької області. Їдемо неквапливо бусіком по місту, бачу – йде дядько, десь я його бачив, – пригадує Ігор. – Виходжу до нього й кажу: “Ви, мабуть, начмед”. Схвально киває. Кажу, шукаємо такий-то батальйон, а зв’язку нема. Він розповідає, куди їхати, підвозимо і його: він був начмедом іншого бату, який стояв поряд. Тут раптом питає: “Вам треба УЗД-апарат?” Звісно! Їдемо з ним у якийсь гараж. Там стоїть новенький у клейонці УЗД-апарат. В Нью-Йорку. Волонтери принесли, а він не знав, що з ним робити. Завантажив УЗД нам в бусік, дядько видихнув: поставити на облік він би його не зміг, відмовити волонтерам теж. Я дізнався, де в Покровському регіоні є УЗД-ист, і все. Думаю, цей апарат досі працює в тих краях».
Роботи у Ігоря, незважаючи на записані відеоуроки та чат, менше не стає. Він впевнений: мотивовані люди уже давно у лавах ЗСУ або стали ветеранами. Нові люди, що приходять, – здебільшого результат бусифікації. Вчитися вони не хочуть: «Поки таким система не вставить пістона – справа не піде. Тому людина спочатку нічого не робить, далі попадає на гроші і тоді розуміє: з цього човна не втечеш, треба гребти. Тоді починає вчитись, розбиратись в усьому. Але нічого. Працюємо».
