Про це йдеться у статті LB.ua.
За словами лікарки-репродуктологині медичної мережі "Добробут" Світлани Шиянової, донорками яйцеклітин можуть бути лише молоді фертильні жінки, які вже мають щонайменше одну здорову дитину — це обов’язкова умова українського законодавства.
«Здебільшого, молоді жінки погоджуються стати потенційними донорами лише за умови фінансової компенсації. В інших країнах Європи це регулюється по-різному: десь виплачують компенсацію, десь донорство носить альтруїстичний характер. У запропонованих змінах чітко артикулюється заборона на такі виплати. Це вплине на те, що почнуть шукати приховані форми компенсації — це може піти в тінь. До того ж, прописано, що розмір компенсації визначатиме міністерство, а не клініка чи інші установи», — пояснює Шиянова.
МОЗ, натомість, наполягає, що безоплатна модель донорства — питання етики, довіри й безпеки, а не нестачі донорів. «Світовий досвід і українська практика доводять, що безоплатне донорство працює. Приклад системи донорства крові показовий, навіть під час повномасштабної війни Україна не імпортувала жодної краплі крові. Це стало можливим завдяки солідарності, а не комерції», — йдеться у позиції міністерства.
Законопроєкт також допускає анонімне або відкрите донорство біоматеріалу, зокрема від родичів. Наприклад, сестра може стати доноркою яйцеклітин для сестри.
Водночас, як зазначає репродуктологиня Клініки репродуктивної медицини імені академіка В.І. Грищенка Ксенія Хажиленко, яйцеклітини можуть надавати лише жінки з боку жінки, а сперму — чоловіки з боку чоловіка. Це дозволить зменшити ризики, пов’язані з можливими генетичними ускладненнями, і дозволить запобігти інцесту.
У клініках також існує практика донорства ембріонів — коли пара, яка вже народила дитину за допомогою ДРТ, передає невикористані ембріони іншим пацієнтам. «Такі програми часто допомагають самотнім жінкам або парам, де обидва партнери безплідні. Але законопроєкт фактично забороняє ембріодонацію, вимагаючи утилізувати всі невикористані ембріони», — каже Шиянова.
Лікарі вважають, що це обмежує можливості для пацієнтів із найскладнішими формами безпліддя. «Це особливо болісно для пар, де обоє безплідні, або для одиноких жінок старшого віку, які потребують і донорської яйцеклітини, і донорської сперми», — пояснює Шиянова.
Юристка Зоряна Скалецька та заступник міністра охорони здоров’я Євгеній Гончар аргументують протилежне: заборона ембріодонації покликана запобігти комерціалізації людського тіла та забезпечити генетичний зв’язок хоча б з одним із батьків. «Це дозволить уникнути спорів про походження, громадянство і гарантує повну простежуваність», — зазначають у МОЗ. Гончар додає, що донор не набуває статусу батька чи матері за Сімейним кодексом України, тож юридичне батьківство належить лише тим, хто замовляє або народжує дитину.
Повну статтю читайте за посиланням: