Попит перевищив пропозицію
«Наші постійні клієнти ще у вересні резервували, а тепер не знаю, чи й братиму замовлення — це ж треба відразу на 10 клієнтів», — пояснює фармацевт аптеки «Вітамін» і записує, сама не вірячи в успіх, номер телефону охочого купити чотири дози вакцини на всю родину.
«Останні дві дози вже другий тиждень висять у резерві. Термін спливає — і людина відразу створює нову бронь, тримає для себе, а нових замовляти не будемо. Дзвоніть, частіше заглядайте на tabletki.ua», — радить провізор «Мирової». Але надворі вже середина жовтня, а шанси зловити вакцину, щоб купити її самостійно в аптеці й вакцинуватися в сімейного лікаря (так значно дешевше) мізерні.
Залишається вакцинуватися у приватних клініках, які обома видами вакцин встигли запастися. Вартість щеплення — 1100, 1250 і навіть 1590 грн — це за огляд лікаря перед вакцинуванням, дозу препарату і саму процедуру. Мешканка Київщини Ольга Іщенко щороку вакцинує себе, двох дітей і їхню бабусю. Тобто за чотирьох мала б заплатити 4400–6360 грн, ще й повезти для цього всю компанію в Київ.
Місцеві аптеки й нечисленні приватні клініки за два тижні пошуків уже опитала. Зрештою, вакцинувала двох членів родини «Ваксігрипом» у невеличкій місцевій приватній клініці. «У маніпуляційному кабінеті сказали: “Ви встрибнули вже в останній вагон, більше вакцин не дістати, — розповідає Ольга. — Дивно, бо у вересні фармацевти зазвичай знизують плечима і кажуть, що вакцин ще немає в Україні».
У вересні ще немає, а у жовтні вже немає. Ольга дисципліновано вакцинується вже дев’ятий рік поспіль і не пригадує, щоб хоч раз вдалося придбати вакцину без пригод і перегонів.
Щоразу доводиться полювати на неї, бронювати, викуповувати, записувати до лікарів кожного члена родини і сподіватися, що за час очікування ніхто не захворіє на ГРВІ, а препарат дочекається на них в аптеці.
Коли лікар дає дозвіл, можна приходити з вакциною в сумці-холодильнику до маніпуляційного (для дорослих) кабінету або кабінету щеплень (у дитячій поліклініці). Тоді щеплення обходиться хоча б не у 1000–1500, а в 400–500 грн на кожного.
«Воно того варте. На грип давно не хворіємо», — каже Іщенко.
Станом на початок жовтня в Україну завезли 236 667 доз препаратів обох виробників, повідомляло МОЗ згідно з даними Держлікслужби.
«Це значно менше порівняно з попередніми роками», — пояснює LB.ua Яна Середа, комерційна директорка Аптеки АНЦ. Для порівняння: у 2020 році надійшли 665 000 доз, і з них лише «Ваксігрип тетра» склала 500 000 (а вільно придбати препарат було неможливо — принаймні за межами Києва, пригадує Ольга Іщенко). До слова, за 32 тижні епідсезону 2024–2025 років у самій столиці, за даними ДУ «Київський міський центр контролю та профілактики хвороб МОЗ», на грип і ГРВІ перехворіли 366 446 осіб.
А цьогоріч Sanofi поставила ще менше вакцини проти грипу порівняно з попередніми сезонами — каже, має для того об’єктивні причини. «Зменшення обсягів постачання пов’язане з глобальним поетапним переходом виробника на нову тривалентну формулу вакцини протягом 2025–2027 років відповідно до оновлених рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я. ВООЗ рекомендувала змінити склад вакцини через зниження циркуляції четвертого штаму вірусу, що входить до чотиривалентної формули. Через цю трансформацію виробники вакцин змушені адаптовувати виробничі й логістичні процеси, що тимчасово вплинуло на обсяги постачання в різні країни Північної півкулі, включно з Україною», — відповіли в компанії. Тож найбільш імовірно, що цього сезону додаткових партій від французького виробника вже не буде.
Представник імпортера «Джісі флю» у розмові з LB.ua розповів, що цьогоріч в Україну завезли 136 000 доз і це приблизно на 16 000 більше, ніж минулого року. Зазвичай ринок потреби в вакцинах проти грипу для України розраховують на 350 000 доз. «Санофі» зазвичай завозила 200 000–300 000 доз.
«Якби ми знали, що “Санофі” стільки завезе, може, попросили б у виробника більше, — розповів представник імпортера. — Минулого року завезли 120 000 доз і третину потім утилізували, тому тут не вгадаєш».
Представник імпортера також додав, що все розпродали швидко, бо, окрім зменшення кількості доз, у “Санофі” ще й зросла кількість державних замовлень на цю вакцину.
«Ми додатково просили у виробника про дози, але все вже розпродано і вільних доз немає», — додав представник імпортера. Офіційних запитів від державних і комунальних установ, аби спробувати завезти додаткову партію, вони не отримували і знають про дефіцит вакцин проти грипу лише від дистриб’юторів.
У Держлікслужбі LB.ua відповіли, що в Україну «на лабораторний контроль інших партій вакцин не надходило». Тобто додаткових партій вакцин, які проходили б перевірку і невдовзі могли б поповнити аптечні прилавки, немає. І, ймовірно, до наступної осені вже й не буде.
«Нових постачань цього року не очікується», — повідомляє і Яна Середа.
Чому вакцин не вистачає на всіх
МОЗ регулярно публікує заклики вакцинуватися від грипу, але визнає: обсяги постачань — питання винятково приватного бізнесу. Регулювати ринок неможливо. Тож проблема дефіциту вакцин від грипу в Україні кочує з року в рік з кількох причин, пояснює Юрій Чертков, засновник сервісу з бронювання ліків liki.ua.
МОЗ може подбати хіба що про деякі групи ризику (наприклад, медпрацівників), але основний ринок формується приватно і постачальники завозять партії, орієнтуючись на очікуваний попит від клінік та аптек.
Ситуація з постачанням вакцин проти грипу в епідсезоні 2024/2025 є складною через об'єктивні ринкові фактори, пояснює Яна Середа LB.ua і докладно розписує причини обмеженого постачання.
1. Термін придатності: вакцини від грипу мають термін придатності 12 місяців від дати виробництва, а склад вакцини щорічно оновлюють відповідно до рекомендацій ВООЗ для конкретного епідсезону.
2. Це створює високі фінансові ризики для постачальників, бо:
◦ Немає механізму компенсації нереалізованих залишків після закінчення епідсезону;
◦ Є необхідність утилізувати препарати, термін придатності яких спливає;
◦ Попит непередбачуваний (у 2024 році третину завезеної вакцини утилізували через низький попит).
3. Додаються особливості ринку в Україні:
◦ Вакцинація від грипу не входить до Національного календаря профілактичних щеплень;
◦ Закупівлю здійснюють винятково за комерційною схемою;
◦ Немає державних гарантій викупу залишків.
4. На додачу логістичні складнощі: необхідність дотримання холодового ланцюга (температура зберігання від +2°С до +8°С) та обмежений час для реалізації товару.
Перш за все проблема в тому, що українські постачальники традиційно замовляють невеликі обсяги і роблять це запізно, коли виробники вже розподілили основні партії між іншими країнами з більш прогнозованим попитом, пояснює Юрій Чертков. «По-друге, рівень вакцинації населення в нас низький, тому постачальники не бачать стабільного ринку й не ризикують завозити великі партії. Незрозумілий так званий горизонт планування. Третій чинник — складна логістика та регуляторні процедури: кожна серія вакцини проходить додатковий контроль, що затягує доступність».
А на додачу на нашому ринку постійно змінюються правила гри, немає чіткого державного замовлення, страхової медицини (за умовами якої, як правило, кожна застрахована особа зобов’язана щепитися, бо інакше страховки не буде. — Ред.), а отже — прогнозованого попиту. «А цей товар — "скоропорт". Потребує чіткого планування, — говорить Юрій Чертков. — І в результаті маємо замкнене коло: низький попит формує низьку пропозицію, а дефіцит ще більше знижує довіру до вакцинації».
Виробничий цикл вакцин проти грипу триває шість-сім місяців, і якщо у виробника раптом виникають складнощі, він може виготовити менше доз, ніж планував, також зауважує Федір Лапій, голова Національної технічної групи експертів з питань імунопрофілактики. А запитів багато від різних країн — і доводиться балансувати. «Цього року були лише два постачальники, у сумі вони привезли менш ніж 250 000 доз — і виник дефіцит, — каже він. – Бо ми пропагуємо вакцинацію від грипу і збільшується кількість охочих щепитися». Самі медпрацівники, за словами лікаря, стають усе більш активними у пропагуванні вакцинації від грипу. А коли попит високий, а імпортери завозять менші партії вакцин, ніж очікувалось, то й маємо відчутну нестачу.
Можливо, тут став би в пригоді державний координатор процесу, що орієнтував би постачальників щодо обсягів і, скажімо, пропонував план Б, якщо будуть залишки вакцин. Наприклад, викуповував для категорій населення, що в зоні ризику і не щепили себе самостійно (в ідеалі). «Хіба що Міноборони замовило б для військових», — міркує імунолог. Або й інші силові структури.
«Звісно, це приватний ринок, але ще раніше спроби встановити діалог з ним у держави були (не стверджую, що вони і зараз відбуваються), — каже Федір Лапій. – Зустрічалися з дистриб'юторами, намагалися звірити годинники».
Тобто з’ясувати, що можна зробити, щоб забезпечити своєчасне надходження вакцин — усунути якісь бар’єри тощо.
Яскравого ефекту, очевидно, не досягли. Наприклад, рік тому в Україні розробили механізми вакцинації від грипу в аптеках. Залишалося усунути певні складнощі, внести зміни до нормативних документів, встановити чіткі алгоритми.
«Наразі багато бар’єрів так і не врегульовано», — констатує Лапій. Тобто зміни на краще у сфері йдуть надто тяжко. «Але вони є і їх не можна не помітити», — каже імунолог.