«Вовча варта» (2020), реж. Томм Мур і Росс Стюарт
Ірландська анімація — це окремий унікальний всесвіт. В Ірландії є власна анімаційна школа, яка створює авторське кіно і регулярно працює на замовлення Netflix. «Вовча ватра» — це проєкт Cartoon Saloon, однієї з найбільших анімаційних студій Ірландії, що створює унікальні всесвіти на основі кельтської міфології.
У центрі сюжету «Вовчої варти» — історія дружби двох дівчаток у 1650-х роках. Одна — донька мисливця на вовків, а інша-перевертень — вожака вовчої зграї. Це дуже мила анімаційна історія, яка поєднує в собі girlpower, ірландський фольклор і красу природи Смарагдового острова.
«Майкл Коллінз» (1996), реж. Ніл Джордан
Майкл Коллінз — ключовий борець за незалежність Ірландії у ХХ столітті. Важливість його постаті для ірландців приблизно така, як для українців — Степана Бандери чи Симона Петлюри.
Ніл Джордан створив повноцінний байопік з Ліамом Нісоном у головній ролі. Соратника й опонента Коллінза, ірландського президента грає Алан Рікман. Фільм оповідає про події між облогою Дубліна в 1916 році та загибеллю Коллінза в 1922-му. Прем’єра відбулася на Венеційському кінофестивалі, де байопік про ірландського революційного лідера здобув головний приз — Золотого лева.
«Банші Інішерина» (2020), реж. Мартін Макдона
Чорна трагікомедія культового ірландського драматурга Мартіна Макдони могла б мати назву «Друзів не обирають».
На вигаданому острові Інішерин фолкмузикант Колм (Брендан Гліссон) раптом припиняє спілкуватися з єдиним другом Патрикієм (Колін Фаррелл) й обіцяє рубати собі по пальцю, якщо той заговорить до нього знову. Патрикій намагається зрозуміти, що трапилося, але від цього стає лише гірше. На тлі всього цього завершується громадянська війна в Ірландії.
Макдона є визначною персоною для ірландського театру, однак його куца фільмографія уникала рідного острова — аж до «Банші Інішерина». Цей фільм став його першою «ірландською» стрічкою, а ще возз'єднав дует Гліссона й Фаррелла часів «Залягти на дно в Брюгге».
«Бруклін» (2015), реж. Джон Кровлі
Одна з причин, чому День святого Патріка нині святкують по всьому світу — численна ірландська діаспора. Під примусом соціальних і політичних обставин ірландці із середини XIX ст. покидали домівки і формували мігрантські осередки по всьому світу, але передусім у США.
«Бруклін» Джона Кровлі — це історична мелодрама за романом Колма Тойбіна про мігрантську долю ірландців. Головну роль у фільмі виконує найвідоміша акторка ірландського походження Сірша Ронан. Це стрічка про мрію переселенців, тугу за домом, втрату коріння та переосмислення поняття «дім».
«Белфаст» (2021), реж. Кеннет Брана
Режисер і актор Кеннет Брана зняв власний «Амаркорд». Його дитинство минуло в столиці Північної Ірландії, у Белфасті. У центрі сюжету — 9-річний Бадді (alter ego режисера), який зростає в протестантській ірландській родині, коли місто розділяється за релігійною ознакою та переходить у воєнний стан.
«Белфаст» — це особиста історія режисера, який через дитячу оптику показує проблеми дорослого світу — життя в Белфасті на початку тривалої політичної кризи. Історія дорослішання, каталізатором якого стає втрата домівки через бойові дії та відчуття себе ворогом через релігійні погляди.
«Голод» (2008), реж. Стів Маквін
Про Майкла Фассбендера прийнято говорити як про німецького актора, однак по матері він ірландець. І не просто ірландець, а нащадок самого Майкла Коллінза. Тому не дивно, що одна з його відомих ролей — Бобі Сендс, лідер Ірландського республіканської армії. У 1980-х ув’язнений Сендс вів сухе голодування до самої смерті, аби британський уряд визнав його не просто терористом, а політичним в’язнем.
«Голод» — це морально важка й неоднозначна стрічка про те, як людина фізично згасає заради ідеалів, котрі відстоює. Фільм став успішним дебютом для Стіва Макквіна, а інакше й не могло бути — недарма ж Фассбендер під час знімань схуд на 20 кілограмів.
«Боксер» (1997), реж. Джим Шерідан
Джим Шерідан — один з найважливіших ірландських режисерів 1990-х. А також один з небагатьох, у кого знімався Деніел Дей-Льюїс, причому тричі.
«Боксер» — це кримінально-спортивна мелодрама, яка розгортається в Белфасті в час морального занепаду міста під час воєнного стану. Фільм розповідає про життя громади прихильників ІРА. Це історія про важливість примирення, яке можливе не через діалоги і маніфести, а через спільні інтереси і соціальну адаптацію. А також про заборонене кохання і випробування, які варто пройти заради того, у що віриш.
Дей-Льюїс для цієї ролі фактично став напівпрофесійним боксером. Але без чарівної харизми Емілі Вотсон, яка грає його кохану, ця стрічка була б неповною.
«Kneecap» (2024), реж. Річ Пепп’ят
Ірландська мова вимираюча. Більшість молодих ірландців не послуговуються нею, а відсоток тих, хто взагалі не володіє, росте щороку. Попри всі шкільні уроки й законодавчі норми, англійська на острові домінує.
«Kneecap» — історія реального однойменного ірландського хіпхопового гурту. Хлопців виростив батько одного з них, колишній боєць ІРА. Виховані в дусі ірландського націоналізму й загартовані суворими белфастськими вулицями, репери з Kneecap зрозуміли, що куди цікавіше співати ірландською про марихуану і секс, ніж про середньовічну велич. Це кримінально-музична комедія, де гострий сюжет доповнюють ударні панчлайни головних героїв, яких зіграли учасники гурту.
«Голгофа» (2014), реж. Майкл Макдона
У Мартіна Макдони є брат Майкл, і він також драматург і режисер. Щоправда, кінороботи Майкла значно більше стосуються рідної Ірландії.
«Голгофа» з легендарним ірландським актором Бренданом Гліссоном — це історія про доброго католицького священника. Одного разу до нього на сповідь приходить чоловік й обіцяє вбити, аби відімстити Католицькій церкві за себе — у дитинстві він став жертвою тепер уже покійного священника-педофіла. Проживаючи останні дні, герой Гліссона не без іронії та чорного гумору показує різні аспекти соціального життя Ірландії.
«Голгофа» з уїдливим гумором розмірковує про важливість католицизму для ірландців і насущні проблеми жителів Смарагдового острова.
«Сезон зрад» (2018), реж. Марк О’Роу
Добірка ірландських фільмів неможлива без стрічки з Кілліаном Мерфі. Нехай це буде сучасна романтична інді-драма про подружні негаразди.
Подружжя Кріса (Ендрю Скотт) та Івон (Катрін Вокер) дружить з подружжям Джима (Кілліан Мерфі) та Деніель (Єва Бертістл). Це дві щасливі пари середнього класу Дубліна. Однак усе в цих стосунках міняється, коли Кріс починає бити Івону, а на захист стає не подруга Деніель, а її чоловік Джим.
«Сезон зрад» ілюструє, що ірландське кіно вміє говорити і про універсальні теми — у контексті власного національного простору.