Минув рік, як Україна протистоїть злу. Буча, Ірпінь, Харків, Суми, Херсон, Мелітополь, Київ, Вінниця, Маріуполь, Рубіжне, Чернігів, Ізюм, Соледар, Бахмут… Це далеко не повний перелік українських міст, куди російський окупант приніс сльози, біль і страждання – деякі українські міста просто стерті з лиця землі, а території, на якій вони існували, засмічені тисячами мін та боєприпасів.
Але вже мало хто сумнівається, що путінська «багатоходова» комбінація, яка роками супроводжувалася брехливими заявами та обіцянками, шулерськими маніпуляціями, авантюрами, блефом та грою на підвищення ставок, бряцканням «надсучасною» зброєю, шантажем та підкупом іноземних посадовців, зазнає розгромного фіаско в Україні. Прикро, що лише звірства та зухвалі злочини, вчинені Кремлем в Україні, призвели до чіткого усвідомлення світовим товариством, що нинішня «великая россия» – це мильна бульбашка, “failed state”, де владні повноваження мають купка злодіїв та напівкримінальних елементів.
Також на міфи перетворилися російські пропагандистські наративи про «другу армію світу», шляхетність російського солдата, честь та гідність російського офіцера. Сьогоднішнє асоціативне сприйняття російських військових як злочинців, ґвалтівників і мародерів поповнилося новим синонімом – зеки, бо Росія рекрутує до лав своїх збройних сил в’язнів та закоренілих злочинців, пропонуючи їм помилування в обмін на їхню згоду воювати в Україні. І вони «воюють» – роблять те, що їм вдається найкраще: вбивають мирних жителів, ґвалтують жінок і дітей, грабують оселі. Все це продовжує здійснюватися під яскраві гасла пропагандистів та заохочуватися на всіх рівнях в росії. Колишні зеки вмить перетворилися на російських героїв, які ставляться у приклад російській молоді. Саме так виглядає сьогоднішня росія.
Не вирізняються високими моральними якостями і російські дипломати, які, замість служіння своєму народові, вправно відпрацьовують путінський порядок денний ненависті та брехні. Свого часу англійський дипломат Гарольд Нікольсон казав: «Ти можеш успішно збрехати і раз, і два, і десять, але момент, коли тебе бачать як рупор пропаганди і особливо коли ти сам перестаєш розрізняти правду і неправду – це момент, коли ти перестаєш бути дипломатом». Ці слова якнайкраще характеризують цинізм Лаврова, вульгарність Небензі, брехню Захарової і російських послів на всіх континентах.
Росія зняла підступну маску «миротворця», переслідуючи єдину мету – знищити українську націю як таку, зруйнувати українську ідентичність, культуру, мову. Російські окупанти вбивають і депортують українців, у тому числі дітей, бомбардують міста і села, спалюють українські книжки, шантажують холодом і голодом.
Але чому так сталось, що в XXI столітті у центрі Європи одна держава напала на іншу? Чому з’явився новий диктатор, злочини якого залишаються непокараними? Хіба в Європі досі існують нації, які заперечують існування інших, які вітають війну, насильство, окупацію? Відповідь на ці запитання одна: непокаране зло завжди повертається.
Свого часу Росія окупувала частину Молдови та Грузії. Світ не відреагував належним чином. І кремль відчув свою безкарність, отримавши карт-бланш для подальших агресивних дій.
Коли росія напала на Україну, небагато було тих хто вірив, що ми вистоїмо. Проте героїчний опір Сил Оборони України та всього Українського Народу перетворив скептицизм на надію перемогти. Згодом ми опинилися у новій реальності, у якій наша надія переросла у впевненість у перемозі.
Сьогодні за кордоном синьо-жовтий стяг сприймається як символ незламності і свободи. У цей переломний для нашої держави час ми чітко зрозуміли: хто наш справжній друг, хто ворог, а хто лише імітує свою небайдужість і схвильованість тим, що відбувається в Україні.
Таким справжнім другом для України є безперечно Азербайджан, адже наші народи добре знають ціну відстоювання суверенітету і територіальної цілісності держави.
Сьогодні ми хочемо сказати кожному, хто на різних континентах простягнув нам руку допомоги: «Ми відчуваємо вашу допомогу і підтримку, вона додає нам сили!» Ми вдячні кожному представникові громад, які заповнювали центральні площі іноземних держав із закликом підтримки України. Вдячні країнам, а також пересічним громадянам і родинам, які продовжують надавати гуманітарну та іншу допомогу Україні та українцям. Вдячні усім, хто бореться за Україну, у тому числі, на дипломатичній та санкційній аренах.
Люди, Ви чудові! Ми цінуємо підтримку, яка наближає нас до спільної перемоги.