Це будуть не лише ударні апарати чи звичні FPV, а й важкі розвідувальні й логістичні платформи. Британія чітко усвідомлює виклики, що стоять перед нами: понад 1000 кілометрів ЛБЗ, низька оперативна щільність військ, хронічний некомплект особового складу і критична опора на артилерію й ударні БпЛА у створенні кілбоксів (зон суцільного ураження).
Беззаперечна ставка на гнучкість. Наприклад, двомоторний дрон ULTRA — це машина, яка може в радіусі 2000 км перевозити до 150–200 кг корисного навантаження і точково скидати його зі спеціального відсіку в кількох контрольних точках.
Залежно від потреби сьогодні це логістика на віддалений гарнізон, а завтра ФАБ на російський авіазавод або НПЗ, якщо необхідно буде тут і зараз терміново відправити «подарунки» в глибокий тил противника, або мінування, або передача чогось диверсантам.
Але в основному, звісно, це логістика й очі. Головна мета — максимально розкрити перевагу західних САУ в точності й дальності і повністю нівелювати втрати на останніх, найкривавіших кілометрах до нуля. Разом із закупівлями 25 000 наземних роботизованих комплексів (НРК) тільки за першу половину 2026 року чітко видно наше глобальне завдання: зменшити втрати автомобілів і водіїв, переклавши постачання в червоній зоні на залізні плечі БпЛА.
Математика тут абсолютно зрозуміла: після удару по логістиці нам набагато простіше зняти вцілілі запчастини з розбитого дрона і замовити в Лондоні новий борт, аніж евакуювати під вогнем, лікувати й реабілітувати пораненого водія (коли йдеться про складні осколкові переломи, десятки титанових болтів і місяці важкого відновлення), що обходиться в сотні тисяч гривень, чи платити 15 мільйонів за загибель бійця.
Компанії, які обрали генеральними підрядниками: Tekever, Windracers і Malloy Aeronautics.
Tekever — абсолютні профі з глибокої розвідки та цілевказання (ISR). Справжні очі для наших «Богдан» і САУ п'яти виробників ЄС. Можливість поставити облямівку касетами (DPICM), дистанційно замінувати шлях бронеколони або ювелірно вразити квадроцикли з піхотою в сіряку безцінна. Для нас цей концерн виробляє в основному комплекси AR3 і значно важчі оперативно-тактичні AR5.
AR3 — це борт масою 25 кг (корисне навантаження — 4 кг), який у версіях з вертикальним зльотом (VTOL) може висіти в небі до восьми годин, а при запуску з катапульти — усі 16. Ці пташки в небі України ще з весни 2022 року і сумарно налітали понад 10 000 бойових годин.
Стосовно обсягів і строків: британський уряд уже влив близько 400 млн фунтів стерлінгів у програму Overmatch, і зараз Tekever активно розширює свій завод у Британії. Виходить на серійне масштабування оновлених AR3 Evolution і AR5 (останній несе до 50 кг корисного навантаження), щоб покрити нашу потребу прямо в рамках цьогорічного пакета. Головна їхня цінність — вони працюють як навідники для довгої руки. Завдяки радарам із синтезованою апертурою (SAR), які бачать крізь хмарність і густий туман, ці дрони знаходять російські ЗРК, колони з паливом, склади БК і в режимі реального часу підсвічують їх для ударів HIMARS, ATACMS або тих самих британських Storm Shadow.
Крім того, у них потужні датчики зв'язку (включно із SATCOM) — вони можуть працювати як висотні повітряні ретранслятори для інших наших дронів, урази подовжуючи їхній радіус дії в умовах жорсткої російської РЕБ.
Windracers закривають нішу важкої та далекої фронтової логістики зі своїм двомоторним флагманом ULTRA (Unmanned Logistics Tracker). Це здоровенний вантажний дрон літакового типу (розмах алюмінієвих крил — 10 метрів). ЗСУ обкатують його ще з 2023 року.
Машина абсолютно унікальна, і її ніша величезна: спочатку вона тягала 100–150 кг вантажу на тисячу кілометрів, але буквально на початку цього року британці відзвітували, що подвоїли дальність (до 2000 км) і вже працюють над збільшенням вантажопідйомності до 200 кг. Він літає в суцільний туман, уночі (спираючись на інерційну навігацію) і робить надточні скиди припасів на парашутах.
Строки й обсяги: компанія зараз активно розширює штат інженерів і подвоює щомісячне виробництво. Їхня мета — випустити сотні таких бортів протягом найближчих двох років, нові партії ідуть просто зараз.
Здатність використовувати короткі ґрунтові ЗПС (йому достатньо 150 метрів рівного поля) і значний радіус роблять їх надзвичайно живучими постачальниками на оперативному рівні. Прилетів десяток таких бортів і зарядив передовий пункт, який вже самостійно фасує подарунки для СП (спостережних пунктів) і нір на важкі «Вампіри».
Але загалом 200 кг на 2000 км — це і перекидання контейнерів РЕБ, і оперативне мінування тилів противника, і безперебійне постачання диверсійних груп глибоко за лінією фронту.
Malloy Aeronautics (яка тепер перебуває під крилом гіганта BAE Systems) — це творці брутальних транспортних октокоптерів, насамперед моделі T-150 і значно потужніших T-400. T-150 воює в нас теж з 2022 року. Це повністю електричний коптер, який не залишає теплового сліду від двигуна внутрішнього згоряння (ракетам ПЗРК важко його захопити) і працює практично безшумно.
Він піднімає до 68 кг вантажу, летить на 70 км з часом безперервного зависання близько 36 хвилин. Спочатку це була класична «газель» для підвезення БК, дефіцитних запчастин і тактичної медицини на передок по повітрю. Підійшов на малій висоті, скинув води, свіжих батарей, снікерсів і боєкомплекту до дробовика — і нора продовжує функціонувати.
Але ми використовуємо їх набагато ширше: наприклад, нещодавно саме ці дрони за 30 нічних вильотів накидали 1,5 тонни вибухівки (50-кілограмовими кумулятивними зарядами) на опори мосту в Херсонській області і знищили логістику противника на островах. Більший T-400 здатен тягнути взагалі 180 кг. А інженери BAE Systems зараз ще й активно тестують запуск з них високоточних ракет APKWS як мисливців на великі розвідувальні дрони або ворожу бронетехніку (де ракета за 25 тисяч доларів гарантовано спалює танк за три мільйони).
Їхнє серійне виробництво також жорстко вшите в цей величезний британський контракт до кінця 2026 року.
На виході Україна отримує розгорнуту ешелоновану систему безпілотної логістики. Ми повністю прибираємо втрати водіїв і відволікання піхоти на проведення стрічок постачання в сіряк. Пілоти перебувають у безпеці (часто за десятки кілометрів, у бункерах, а коли мова про ULTRA — взагалі за Дніпром) і здобувають безцінний бойовий досвід без червоної мішені на собі.
Завезли об'ємний вантаж зі стратегічної глибини за допомогою фур ULTRA, розфасували важкими коптерами по низці СП, де немає жодної впевненості, що транспорт доїде по землі, і де взагалі немає стерильності.
А над усім цим висить Tekever — пташка, яка може працювати в небі по 10–16 годин і безперервно зазирати в глибокий тил (наприклад, моніторити траси в степовому Криму або логістичні вузли на півдні), методично виловлюючи ЗРК або командні пункти.
Чим хороший саме західний підхід — вони уважно дивляться, що дійсно працює на полі бою, і масштабують це на рівні державних фінансів й оборонпрому. Промислова механізація Сил оборони — це можливість зменшити найболючіше для нас: втрати людей.