Документ передбачає податок у розмірі 5% обсягу чистого процентного доходу, що вводиться на період із 2024-го по 2026 рік включно. Податок на чистий процентний дохід сплачуватиметься банками додатково до податку на прибуток і одночасно з ним.
Тобто ця законодавча ініціатива, по суті, є подвійним оподаткуванням прибутку. ЧПД є частиною фінансового результату, що вже оподатковується податком на прибуток підприємств (ПнПП).
Що не так із цією ідеєю?
Загалом, якщо розглянути цей документ через трішки філософську призму, то очевидним є той факт, що законопроєкт не зовсім відповідає ринковій економіці та підходу до економіки, якого Україна дотримується, оскільки він більше схожий на комуністично-більшовицьке бачення «забрати в багатих — роздати бідним».
Але зачекайте, чи точно забирають «у багатих»?
Давайте проаналізуємо низку практичних нюансів.
Наприклад, у фінансовій звітності обліковується весь нарахований, а не тільки фактично отриманий процентний дохід.
Тобто під час війни банки змусять платити податки ще з тих доходів, яких вони не отримали від клієнтів, котрі перестали обслуговувати кредити.
Також видається, що й рахувати прибутки банків за обліковою ставкою – не зовсім справедливий підхід, адже є і ставка залучення коштів.
Окрім того, частина коштів банків узагалі розміщується в НБУ під 0%, і вона, ця частина коштів, росте (згідно з рішенням НБУ про підвищення вимог до резервування у вересні). Нині середньозважена ставка розміщення коштів банків у НБУ становить лише 14%, й у вересні вона надалі знизиться. А чи порахував хтось, під який відсоток банки залучили ці кошти? Це ж залучені у клієнтів ресурси!
Варто також звернути увагу, що чистий процентний дохід (ЧПД) складається не тільки з операцій із цінними паперами.
«Таймінг» цього законопроєкту (до кінця 2026 року) також породжує запитання, оскільки невідомо, що саме має статися у 2026 році та чи мають автори документа прогнози динаміки ЧПД банків на три роки?
Чи не слід дочекатися «стрес-тестів» банківської системи і тільки потім аналізувати, де ж ті казкові «прибутки» у банків?
Чого очікувати клієнтам банків?
Якщо ВР таки підтримає таку ініціативу, наслідком запровадження цього законопроєкту буде додаткове навантаження на клієнтів банків і зростання комісійних тарифів у банківській системі.
Тобто, якщо простими словами, користування банківськими послугами для пересічних українців здорожчає.
Бо знаючи проблеми системи зсередини, банківські експерти підтвердять вам: система не така багата і також неабияк потерпає від реалій сьогодення.
Також ця ініціатива є дуже небезпечною для незалежності НБУ в провадженні монетарної політики. По суті, її автори кажуть: коли облікова ставка висока, ми будемо її оподатковувати. Вибачте, а якщо вона, на вашу думку, стане «низька», ви роздаватимете назад бюджетні гроші? Цей прецедент, коли депутати вирішують про прийнятний рівень процентних ставок і намагаються його відрегулювати, може стати першим кроком повернення нас у 1990-ті, коли Верховна Рада ще й наказувала НБУ, кого кредитувати та під яку ставку. Наслідком тієї практики була шалена гіперінфляція, відповідальність за яку досі ніхто не взяв на себе. Поточна монетарна політика, навпаки, спрямована на мінімізацію інфляції. І їй це непогано вдається.
На мою думку, не дуже концептуально вірно «душити» соціально важливу сферу, що важлива і для економіки, і для населення, і для стійкості країни загалом.