Прелюдія з багатьма відомими
Що таке ОАСК і чому на ньому світ клином зійшовся? Система адміністративних судів в Україні покликана розглядати позови проти державних установ. Такі суди існують у кожному регіоні, але простому суду в Києві випала надзвичайна доля – вирішувати всі суперечки громадян із центральними органами влади. У спадок від країни рад Україна отримала надзвичайно централізовану систему, більшість органів влади мають юридичну реєстрацію в Києві, тому ОАСК став золотим судом для кожної влади. Товаришуючи із суддями ОАСК, влада фактично отримувала індульгенцію від позовів громадян. Саме тому Андрій Портнов і Сергій Ківалов у часи Януковича зробили все, щоб наповнити ОАСК своїми людьми. І їм це вдалося. З часом судді ОАСК, особливо їхній голова Павло Вовк, відчули себе понад законом і почали, цитуючи суддю Аблова, «чудить».
І «чудили» добротно:
– відстороняли від виконання обов’язків міністра охорони здоров’я Уляну Супрун;
– забороняли декомунізацію проспектів Московського та Ватутіна в Києві;
– поновлювали на посадах звільнених голову ДФС Романа Насірова і заступника генпрокурора Миколу Голомшу;
– скасовували рішення про націоналізацію ПриватБанку;
– призупиняли перейменування УПЦ Московського патріархату;
– захищали школярку від нового правопису, скасовуючи його введення;
– постійно брали лікарняні, щоб уникнути переатестації і таки уникли її, залишившись єдиним судом, де більшість суддів не відчули реформи 2016 року.
Не дивно, що багато суддів ОАСК стали фігурантами кримінальних розслідувань. Але вишенькою на торті виявилося розслідування Національного антикорупційного бюро у 2019 році. На плівках зафіксованих розмов суддів ОАСК чітко простежується створення паралельної системи влади в Україні із залученням суддів ОАСК, Конституційного Суду (зокрема, ексголови Тупицького), НАЗК, тиск на журналістів і спроби домовлятися з МВС. Здавалося б, наведення порядку близько, бо саме в цей час на Банкову приходить команда Володимира Зеленського з амбітною ціллю провести реальну судову реформу замість тієї, наслідків якої (переатестації через ВККС) судді «вовчого суду» уникли.
Полювання на вовків у мантіях
Але не так сталося, як гадалося. Нова влада не поспішала реагувати на найкорумпованіший суд України. Не викликали реакцію влади і задоволення ОАСКом позовів Портнова заборонити святкування річниць кількох героїв ОУН-УПА або накази Міносвіти придивитися до підручників історії, де йдеться про роль "беркутівців" у вбивствах на Майдані. Не допомогли й нові обшуки і підозри щодо суддів ОАСК, голови Державної судової адміністрації, колишніх високопосадовців та інших осіб щодо створення злочинної організації; захоплення держвлади; зловживання впливом; втручання у діяльність державних діячів і створення штучних перешкод для діяльності ВККС і її членів. Підозри суддям передали 17 липня 2020 року. Але це не спонукало владу діяти.
І тут у гру вступили сили, які в нашій історії завжди компенсують «нерішучість» влади: громадянське суспільство та міжнародна спільнота. Ініційована журналістом Данилом Мокриком петиція набрала необхідні 25 тисяч голосів, і в жовтні Президент розпочав консультації з Вищою радою правосуддя щодо ліквідації ОАСК (перший необхідний крок, який, проте, може тривати вічно). А вже після потрапляння Вовка на обкладинку журналу Financial Times як символу української судової корупції та відмови МВФ у лютому 2021 року надавати черговий транш через зупинку реформу суду 13 квітня 2021 року Президент ініціював невідкладну ліквідацію ОАСК і створення Київського міського адміністративного суду з перебиранням повноважень ліквідованої структури. І почалися довгі місяці невідкладної ліквідації.
Невідкладність на 20 місяців
Усе можна списати на війну. Така вже в нас традиція останніх років. Але ОАСК чудив і під час війни. Хоча після повномасштабного російського вторгнення, 24 лютого, Окружний адміністративний суд на понад місяць припинив ухвалювати будь-які рішення. Свою роботу ОАСК відновив лише у квітні і відтоді ухвалив десятки тисяч рішень, серед яких:
– про довиплату 3,6 млн грн вихідної допомоги нещодавно звільненому судді Конституційного Суду Олександру Литвинову. Його звільнили у квітні через закінчення терміну повноважень, у травні ОАСК відкрив за його позовом провадження – і вже у вересні задовольнив (швидкість ракети, як для судової системи України, але не дивно, зважаючи на дружні стосунки ОАСК і попереднього складу КСУ, проходження суддів цих установ в одних кримінальних справах);
- у серпні суддя Аблов скасував квітневі постанови Національної комісії регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про позбавлення підприємства ТОВ «ПВ Солар Стейшн» ліцензії з виробництва електроенергії та права на «зелений тариф». НКРЕКП прийняла це рішення як елемент реалізації законів про воєнний стан, оскільки один співзасновник і кінцевий власник компанії є російським громадянином;
– відкрив справу про поновлення на посаді судді Верховного Суду судді Богдана Львова, якого було звільнено через наявність російського громадянства.
Дійшло до того, що секретар РНБОУ Олексій Данілов згадував ОАСК як елемент спецоперації рашистів, аби юридичними засобами повернути до влади режим Януковича після 24 лютого. Він нагадав, що в грудні 2021 року суд зареєстрував позов експрезидента Віктора Януковича про оскарження його самоусунення з посади. Він також згадав про "суддів, які хотіли повернути Януковича" після початку повномасштабного вторгнення Росії. За словами секретаря РНБОУ, коли Янукович був у Мінську в березні 2022 року, "ми розуміємо, що це були підготовчі процеси, щоб юридично "повернути" повноваження Януковича рішенням так званого ОАСК".
Та влада все чекала зручного моменту. Чи то концентрації політичної волі. І тут на сцену знову вийшли міжнародні партнери і громадськість. 10 грудня, у Всесвітній день боротьби з корупцією, Державний департамент США оголосив про запровадження санкцій проти голови Окружного адмінсуду Києва (ОАСК) Павла Вовка, а також двох найближчих членів його родини. Санкції були введені відповідно до «закону Магнітського» і полягають перш за все у візових обмеженнях. І з цього моменту громадські активісти почали обривати телефони та месенджери представників влади щодо невідкладної таки нарешті ліквідації.
Погодинна розв’язка?
12 грудня 2022 року законопроєкти про ліквідацію ОАСК і створення КМАС стали предметом дискусії на погоджувальній раді фракцій. Керівники фракцій “Слуга народу” (Давид Арахамія персонально обіцяв рішення з цього питання в розмові з волонтерами, зокрема, з керівником військового напрямку Благодійного фонду Сергія Притули Романом Сініциним), “Голосу” та “ЄС” активно підтримали ліквідацію. Проти виступили представники “Батьківщини” та груп, що утворилися на базі ОПЗЖ. Логіка опонентів була різна. “Батьківщина” наголосила на потребі персональних рішень проти суддів-корупціонерів, а не ліквідації суду. Представники ОПЗЖ – на незаконності та втручанні в судову гілку влади (хоча процедура ліквідації чітко прописана в законах і дотримана повністю). Але ніщо не змогло зупинити ліквідацію, час якої настав.
Профільний комітет підтримує законопроєкти за основу і в цілому. Законопроєкти потрапляють на перші місця в порядку денному, і цей порядок затверджує погоджувальна рада керівників фракцій увечері 12.12. У цей момент з'являється інформація, що представниця екс-ОПЗЖ Антоніна Славицька, яка, за інформацію слідчих органів, згадується на плівках Вовка, планує блокувати розгляд рішення в цілому, вимагаючи правок до другого читання. Ранкова погоджувальна рада 13 грудня диспозиції щодо цього законопроєкту не міняє.
Засідання 13 грудня розпочинається з промов спікера естонського Рійгікогу (парламенту) Юрі Ратаса та президентки Європарламенту Роберти Мацоли. Наступне питання — ліквідація ОАСК. Виступи представників фракцій. “Слуга народу”, “Голос” і “ЄС” вимагають невідкладної ліквідації ОАСК, “Батьківщина” наголошує, що вважає рішення некоректним, бо потрібно карати не інституції, а тих, хто персонально займається корупцією. Антоніна Славицька повторює про незаконність такого рішення та порушення її права на правки. Але спікер парламенту послідовно ставить питання про прийняття за основу та в цілому згідно з домовленостями на погоджувальній представників фракцій.
310 голосів за. Усі фракції. Лише двоє утрималися – Георгій Мазурашу зі “Слуги народу” та Олег Макаров з “Голосу”. Останній постійно наголошував ще на засіданні комітету на потребі очищати судову гілку влади не політичними, а юридичними методами та прогнозував оскарження рішення та скасування його через три місяці. Ці тези він підтвердив пізніше у виступі в парламенті. На відміну від колег з багатьох фракцій, які мали аналогічну позицію, Макаров проявив її і в голосуванні. Мати позицію, яка не корегується політичною кон’юнктурою, – це сильно. Хай навіть вона розходиться з нашою. Бо саме це і є демократією. Далі Рада надала дозвіл голові парламенту невідкладно підписати законопроєкти та направити Президенту.
Безпрецедентно, але Президент підписав законопроєкти та прозвітував про це вже ввечері 13 грудня. Хоча раніше навіть такі критичні закони, як бюджет на 2023 рік, вилежувалися в Офісі Президента тижнями. Тож суд ліквідовано, а що ж далі?
Не ліквідацією єдиною
Далі питання полягає у двох площинах. Чи реально оскаржити це рішення та що буде із суддями ОАСК, перш за все з головою Павлом Вовком?
Опоненти, насамперед судді ОАСК, уже почали готувати підстави для оскарження в суді. Звинувачуючи владу в політизації процесу. Хоча ще раз наголошу – усі вимоги процедури ліквідації суду були втілені. Тому найімовірніше, оскаржувати будуть через КСУ порушення процедури прийняття. Базою може стати позиція Антоніни Славицької про незабезпечення її, як депутата, права подавати правки. Для цієї процедури необхідне подання 45 народних депутатів. Шанс знайти їх достатньо великий, особливо серед екс-опезежешників, бо друзів Ківалова і Вовка там куди більше, ніж одна Славицька. Питання, чи будуть вони достатньо сміливими для подачі в КСУ, відкрите. У залі значна частина їх голосувала за чи не голосувала. Тож стежимо за цією процедурою.
Чи дадуть Вовку втекти, як перед тим дозволили виїхати на лікування ексголові НБУ Кирилу Шевченку та багатьом іншим фігурантам кримінальних проваджень. Якщо влада може не випускати з України мера Чернігова Атрошенка чи не впускати, ба навіть позбавляти громадянства й інформувати про це на кордоні олігарха Геннадія Корбана, то питання риторичне. Може, якщо захоче.
А ні, є ще одне питання – справи ОАСК. Їх повинні передати новоствореному КМАС, а для його створення необхідна повноцінна, робоча Вища кваліфікаційна комісія суддів. Створення якої блокують самі судді, постійно відкладаючи свій з’їзд. Для утворення нового суду необхідно від трьох місяців до пів року. Хоча можна і швидше. Та в будь-якому разі позивачі в ОАСК, особливо доброчесні громадяни, точно отримають кращу якість рішень, ніж можна було очікувати у «вовчому суді».