«Безпечних місць немає не тільки в Україні, але й у світі, у Європі в тому числі»
Почнімо із загальної оцінки ситуації в регіоні?
Звісно, ми робимо все, щоб у Львові було безпечно. Але, на жаль, країна у війні. І безпечних місць немає не тільки в Україні, але й у світі, у Європі в тому числі. Під час передостаннього ракетного обстрілу міста Львова - чотири влучання, одне з яких пряме – в станцію техобслуговування автомобілів, загинуло четверо мирних жителів. Протиповітряна оборона спрацювала, але, на жаль, чотири влучання.
Наскільки ситуація в області відрізняється від ситуації в місті?
Нічим не відрізняється. Усі працюють на перемогу, кожен на своєму місці. Йде мобілізація населення, формування сил тероборони. Намагаємося запустити економіку, маємо непогані результати. Намагаємося допомогти переселенцям, тому що близько 450 тисяч людей досі перебуває на території Львівщини як переміщені особи.
Місяць тому ви називали меншу цифру - 250 тисяч. Вона росте?
Цифра динамічна. Коли ми казали про 250 тисяч, це було число осіб, яких офіційно поселили сили військової адміністрації. На цей час силами військової адміністрації поселено 318 тисяч осіб, з них 265 тисяч залишилися на цих місцях. Але якщо брати дані операторів мереж, то приблизно 450 тисяч людей перебувають додатково на території області.
Чи правильно я розумію, що нова хвиля внутрішньо переміщених осіб – люди, які їдуть зі сходу України?
Так, це східні області.
В області розгортають містечка для тимчасово переміщених осіб. Дуже активно допомагають поляки. Розкажіть детальніше про них, на скільки людей вони розраховані?
Це спільний проєкт України з Польщею. Величезна подяка Республіці Польща за допомогу. Вирішено першочергово влаштувати таке містечко у Львові. Вже вибрана одна з локацій, містечко встановлено. Ми почали з 360 місць, це 88 маленьких будиночків для сімей переселенців. Наступні дві локації будуть відкриті так само у місті Львові протягом місяця. З польської сторони потужність будівництва таких містечок – це приблизно 5 тисяч місць щомісяця. Польська сторона каже, що таких місць може бути облаштовано до 200 тисяч. Львівська область є пілотним проєктом, перші люди поселені. Ми знайшли локацію, яка відповідає духу Львівщини і міста Львова, - Стрийський парк. Наступні дві локації будуть в інших місцях, також у місті Львові.
Крім того, ми працюємо і з іншими фондами. Є один з англійських фондів, який має можливість допомогти Львівщині з розміщенням котеджних містечок. Ми знайшли ще одну локацію, можливо, це буде місто Стрий. Ми намагаємося сформувати це містечко таким чином, щоб люди, які там будуть поселені, могли б бути працевлаштовані на промислових підприємствах. Ця локація буде, надіємося, до 2 тисяч поселених осіб. Але над нею тільки працюємо.
На який термін проживання розраховані ці містечка? Влітку, можливо, проблем не буде, та чи придатні вони для проживання в холодну пору року?
Зараз на Львівщині не так уже й тепло, ці містечка пристосовані для проживання в холодну пору, але ми надіємося все-таки, що це тимчасове житло, яке буде слугувати для своїх потреб протягом пів року, а потім може бути використане для будівельних бригад, які відновлюватимуть розбомблені міста сходу України.
Ви також нещодавно повідомляли, що на Львівщині починають викуповувати будинки, майже введені в експлуатацію або ті, які придатні для проживання біженців. Деталей, на жаль, не знайшла. Що це за проєкт?
Це проєкт Офісу президента про розміщення тимчасово переміщених осіб. Збираємо інформацію про кількість готових або майже готових квартир, уведених в експлуатацію, для першочергового розселення мешканців. Ми знайшли більш як 1200 таких квартир, які теоретично можуть бути викуплені урядом України. На цей момент формуються такі списки по всій державі, будуть встановлюватись граничні ціни, за якими теоретично держава могла б викуповувати таке житло в забудовників для потреб тимчасово переміщених осіб. Бажано, щоб це було неподалік великих підприємств – щоб люди мали можливість працевлаштуватися.
Це житло, яке раніше не було придбано?
Так.
Гроші на це виділяють із місцевого чи державного бюджету?
Це кошти державного бюджету.
Є розрахунок на те, що люди, які туди заселяться, залишаться працювати і жити на території області тривалий час?
Ми сподіваємося, що якась частина населення залишиться на території області. Це людський потенціал, і для нас важливо, щоб люди знайшли свою домівку. Тому що ми розуміємо, що, звичайно, за короткий період відновити повністю розбомблені міста сходу нереально.
А яка процедура? Людина приїжджає на Львівщину, наприклад, зі сходу чи з Київської області, як їй довести, що її будинок знищено? У нинішній ситуації зробити це з документами, з фактами майже неможливо, крім рідкісних винятків. Як проходить ця процедура - від моменту, коли людина говорить, що їй немає куди повертатися, до моменту, коли вона, можливо, вселиться в такі будинки, про які ви щойно говорили?
Наше першочергове завдання – забезпечити дах над головою. І ми це робимо як можемо. Розселяємо в садочки, в школи, спеціально облаштовані спортзали. Першочергово, звичайно, треба зареєструватися як внутрішньо переміщена особа. Навіть із тих 265 тисяч, які зараз проживають і розселені військовою адміністрацією, офіційно процедуру реєстрації пройшло лише 145 тисяч. Тільки половина з них офіційно зареєструвалась. Щоб претендувати на допомогу від держави, яка зараз надається, або на допомогу від оонівських фондів, на компенсацію витрат на продукти або для розселення, звичайно, потрібно офіційно зареєструватися. Це буде першим кроком.
«Видані дві постанови КМУ щодо можливості компенсації внутрішньо переміщеним особам 2200 гривень»
Була інформація про те, що люди, які приймають у себе внутрішньо переміщених осіб, зможуть згодом отримати невелику компенсацію від держави, як мінімум на комуналку. Чи на практиці запрацювала ця програма?
Для того, щоб скористатися цією програмою, треба пройти реєстрацію внутрішньо переміщеним особам і тим, хто надає житло таким особам. Після цього на особу в місяць компенсація складає 500 гривень.
А скільки на Львівщині людей, які прийняли в себе внутрішньо переміщених осіб?
Цю кількість не знаю, тому що реєстр ведеться Мінрегіоном. Не можу відповісти на це питання.
Ви згадали про ООН і Червоний Хрест. Під час минулої нашої розмови ви говорили, що вам хотілося б більшої активності цих організацій на території області. Чи виправилася ситуація?
За останні два тижні ситуація докорінно змінилася. Якщо брати два фонди ООН - World Food Program і HCR, яка займається біженцями, то завдяки департаменту соціального захисту, я красно дякую своїм працівникам, був створений механізм, який відпрацювали в межах області, і далі цей механізм був перенесений на всю Україну, видано дві постанови Кабінету Міністрів щодо можливості компенсації внутрішньо переміщеним особам 2200 гривень за те, що вони мають статус внутрішньо переміщених осіб. 2220 гривень на особу, не більше ніж трьом особам в сім’ї, на харчування на місяць. Тільки дві ці програми дозволять покрити 700 тисяч виплат внутрішньо переміщеним особам на території України. Цей проєкт стартував із Львівської області.
Нещодавно фонд Global Citizens зібрав на користь України 10 мільярдів доларів. Йдеться про те, що ці гроші мають піти на гуманітарні програми ЮНІСЕФ і Червоного Хреста. Чи відчуваєте ви на собі цю їхню підтримку, в тому числі матеріальну?
Ми зустрічалися з представниками і Червоного Хреста, і ЮНІСЕФ. ЮНІСЕФ, як на мене, активно включився в процес допомоги. Ми маємо допомогу дітям щодо предметів першої необхідності, а також забезпечення першочергових потреб. Якщо брати Червоний Хрес”, ми з ними зустрічалися. За їхніми словами, основна їхня діяльність зосереджена на сході України, в межах областей, де ведуться військові дії. Ми запропонували реалізувати спільно кілька проєктів з комітетом Червоного Хреста і дати їм під опіку пару геріатричних пансіонатів і дитячих будинків. Подивимося, наскільки вони активно включаться в процес.
Поговорімо про економічну складову та повернення людей. У Київ наразі масово повертаються містяни, які раніше виїхали, і не тільки чоловіки. Як щодо Львівщини?
Якщо брати Львівщину, то кордон тільки у Львівській області перетнули 1,7 мільйона людей. За цей час в Україну через кордон у Львівській області повернулися 177 тисяч людей.
Якщо брати економічну ситуацію, то Львівщина перевиконала обласний бюджет у першому кварталі. І це дуже хороший показник для країни у війні. Ми зі своєї сторони намагаємося мобілізувати економіку і обласним бюджетом допомагати підприємствам, не тільки підприємствам, а й сільському господарству і тим людям, які приймають у себе внутрішньо переміщених осіб. Нами розроблені три програми підтримки, які ми запустили. Тому я надіюся, що це допоможе мобілізувати економічний ресурс також.
Очевидно, що перевиконання бюджету пов’язане з тим, що багато підприємств наперед заплатили податки, коли почалася війна. А також з тим, що на території області працює митниця.
Ці два фактори, які ви назвали, більше стосуються державного бюджету. Обласний бюджет більше формується з податків на доходи фізичних осіб і єдиного соціального внеску, який платиться фізичними-особами підприємцями. Тому, відповідно, Львівщина завжди була цікавим регіоном тим, що тут дуже багато малих підприємств і підприємців і дуже активне населення. Тому їм величезне дякую за те, що вони в час війни продовжують платити податки і тримають на роботі і беруть на роботу нових людей. А завдяки перевиконанню податків Львівщина має і перевиконання бюджету.
Скільки людей із числа внутрішньо переміщених осіб, які зареєструвалися, вже працевлаштовані на території області, і які це умови?
Якщо брати внутрішньо переміщених осіб, на жаль, їхня активність у працевлаштуванні не дуже висока. Напевно, вони перебувають у стадії роздумів, чи залишаться тут, чи повернуться у свої домівки. Але з початку війни завдяки релокованим підприємствам було створено більш ніж тисячу нових робочих місць.
«На Львівщину вже переїхали 84 підприємства, ще 35 у процесі переїзду»
Чотири тижні тому ви говорили, що є 160 заявок на релокацію великих підприємств. Скільки підприємств за цей час вдалося релокувати, які конкретно і як вони сьогодні діють?
На цей час у нас уже понад 400 заявок на релокацію, але це заявки на пошук місця, де підприємствам можна почати своє виробництво. Якщо брати ті, які вже переїхали - їх 84. Ще 35 у процесі переїзду.
Є кілька цікавих кейсів, про які мені приємно розповідати. Журнал Forbes цитує керівника мого відділу інвестицій, якому менш як 30 років. Це хлопець, команда якого віком від 22 до 32 років опрацьовує ті заявки. І їм вдалося релокувати справді великі підприємства, які, надіюся, або залишать тут філії, або й повністю залишаться на Львівщині. Наприклад, це «Пожмашина», яка була релокована. Один з найбільших виробників матраців, велике машинобудівне підприємство, які я просто не хочу називати, тому що власники і директори просять не робити цього.
Ви згадали посівну. Як вона відбувається зараз на Львівщині? Тому що на сході і півдні, на жаль, там з цим доволі складно.
У нас посівна за планом, забезпечені добривами і паливом, абсолютно нормально увійшли в посівну кампанію. Усе, що можна засіяти, має бути засіяне. Зі свого боку ми прийняли обласну програму підтримки аграрного сектору, це цільова підтримка більш нішових речей - допомога з насінням, допомога ягідництву, садівництву, розвитку тваринництва, а також часткова компенсація кредитів, які були видані в попередні роки, і можливість отримання нових невеликих кредитів на техніку.
Тобто зараз ви фактично перебираєте на себе частково те навантаження, яке мали схід і південь?
Я думаю, що з нашого боку треба засіяти все, що можна, і підтримати сільськогосподарського виробника. Ми не підміняємо поняття і надіємося, що всі площі будуть засіяні, де це можливо, зокрема і на сході, тому що Україна завжди була великою державою, яка забезпечувала вагому частку продовольчого ринку світу. Я надіюся, що ми повернемося на цей ринок і повернемося з доданою вартістю. Хотілося б, щоб, крім того, що ми все засіяли, ще й почали переробку і виробництво нових видів харчової продукції. Такий план собі ставимо.
«Кожен з нас має поступитися частково своїми інтересами, життєвим простором і зробити все, щоб кожен, хто сюди приїжджає, відчув себе як вдома»
Яка складаються відносини між місцевим населенням і людьми, які змушені були тимчасово залишити свої домівки? Львів став біженською столицею України, але час минає, і зрозуміло, що місцеві втомлюються від такого напливу людей, яким потрібна допомога.
Напевно, ситуація є такою, що кожен з нас має поступитися частково своїми інтересами і своїм життєвим простором і зробити все, щоб кожен, хто сюди приїжджає, відчув себе як вдома. Зараз я не відчуваю напруги ні на вулицях, ні в місцях, де розташовуються переселенці, ні в спілкуванні в магазинах. Люди мобілізовані єдиною метою, метою перемогти ворога.
За словами відомого волонтера Романа Доніка, у Львові трапляються випадки, можливо, штучні і поодинокі, коли літніх людей-переселенців, які спілкуються російською, відмовляються обслуговувати в центрі біженців та інших соціальних закладах. Чи є такі конфлікти?
Чим цікава і сильна Україна - що кожен може сказати те, що він хоче. І якщо є такі вислови, то це, напевно, свідчить про те, що ми - велика демократична країна. Напевно, є різні думки, але Львів відкритий, перш за все, до допомоги, відкритий до людей, які сюди приїхали. А такі речі, напевно, що будуть, у цьому немає нічого дивного.
Коли я ще сама була у Львові, то мала розмову з одним високопосадовцем, який запевняв мене, що місту нічого не загрожує через близькість до Польщі (країни НАТО). Мовляв, немає чого боятися, бо росіяни криворукі – стрілятимуть по Львову, влучать у НАТО, тож вони цього не робитимуть. Уже після цього влучили по Яворівському полігону, були подальші обстріли. Чим ви пояснюєте таку їхню зухвалість?
Перш за все, ми - гуманітарний хаб. Робимо все зі своєї сторони належне, щоб люди тут відчували себе в безпеці. Чи можливі наступні удари по Львову? Звичайно, що можливі, як і по будь-якій точці в Україні. Наше завдання – забезпечити людям віру, віру в державу, віру в армію і віру в те, що тут можна перебувати. Ми це намагаємося здійснити в будь-який спосіб. Реалізовуючи спільні проєкти з тим самим ІТ-кластером і поліцією, що додає безпеки на вулицях.
Ви зазначили, що Львів є чи не головним гуманітарним хабом. Як за останній місяць змінилася кількість і характер гуманітарки, яка через вас проходить?
За період війни через Львівщину пройшло понад 128 тисяч тонн гуманітарних вантажів. Це 50 відсотків усіх гуманітарних вантажів, які надійшли в Україну. Наразі потік гуманітарних вантажів зменшується. Спершу була пересторога щодо допомоги Україні, потім це стало трендом. На щастя, є держави, такі як Республіка Польща чи Республіка Литва, які допомагали з перших днів і досі допомагають у величезних об’ємах. Є держави, які підключаються до допомоги, і це теж приємно. Але, на жаль, потік гуманітарної допомоги за останні два тижні зменшився.
Що б ви сказали українцям, котрі були змушені залишити країну і мріють про повернення?
Ми про вас пам’ятаємо. Ми зробимо все від нас залежне, щоб ви повернулися в мирну державу після нашої перемоги. Зробимо все від нас залежне, щоб Європа була в Україні. Повертайтесь, ми на вас чекаємо.