Ми виокремили ТОП-3 законів, прийнятих із корупційними ризиками, вплив яких ми всі відчуємо вже зовсім скоро: можливість створення офшорів в Україні, ручного управління державою, надмірних повноважень і непрозорих закупівель – усе це в нашій підбірці.
Закон про олігархів: чи створили депутати ще один красивий фасад для ручного управління країною?
Автор закону: Президент України Володимир Зеленський
Кількість голосів: 279
За офіційними даними, в Україні є близько 13 олігархів. Таку цифру назвав секретар РНБОУ Олексій Данілов. Однак прізвищ він не озвучував. Слоган боротьби з олігархами був одним з ключових у передвиборній кампанії Володимира Зеленського.
І хоча закон набере чинності лише через пів року, він спричинив у суспільстві чималий резонанс. А наслідки починають проявлятися вже зараз. Наприклад, п’ятий президент України Петро Порошенко вже передав "Прямий" і "5 канал" своєму оточенню.
Ба більше, вважають, що ухвалення цього закону коштувало посади колишньому голові Верховної Ради Дмитру Разумкову. Він хотів внести правки до другого читання, аби забрати в РНБОУ повноваження вирішувати, хто – олігарх, а хто – ні. Невдовзі після того, як ексспікер відправив законопроєкт у Венеційську комісію, він втратив посаду.
Що насправді змінює цей закон?
Закон "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" надає Раді національної безпеки та оборони України на чолі з Президентом повноваження визнавати людей олігархами, а також контролювати контакти посадовців з такими людьми та їхніми представниками.
Чим ми ризикуємо?
РНБОУ отримала надзвичайні повноваження надавати та позбавляти статусу олігарха на власний розсуд.
Закон створює умови для існування "нових" олігархів "з бездоганною діловою репутацією", без обмежень, які поширюються на старих. До того ж через розмиті критерії належності до олігархів до реєстру можуть потрапити не лише олігархи, а й великі бізнесмени.
Цей закон є класичним прикладом українського правотворення – має хороші цілі, але якщо дотримуватися його букви, створить непередбачувані наслідки. Він є політичним батогом, який може навести лад, але лише в руках у незалежного та об'єктивного судді. Але як показує світовий досвід, безконтрольна влада запаморочує та неминуче веде до зловживань.
Запобіжником можуть служити чіткі, зрозумілі повноваження та “правова визначеність”, яка є елементом верховенства права (те, чого ми так прагнемо та чого від нас вимагають західні партнери). Саме її не вистачає цьому закону.
Окрім того, що рішення про визнання особи олігархом ухвалює Рада національної безпеки і оборони України за невизначеною формою, порядком і строком розгляду, закон має такі основні проблеми:
1. Людина, яка реально не має жодного стосунку до політичного життя, може бути визнана олігархом.
Олігархом вважатимуть особу, яка одночасно відповідає щонайменше трьом з таких ознак: 1) участь у політичному житті; 2) значний вплив на ЗМІ; 3) є кінцевим бенефіціарним власником монополії; 4) має підтверджену вартість своїх активів, що перевищує один мільйон прожиткових мінімумів (станом на зараз це 2,38 мільярда гривень).
По-перше, закон виписаний так, що будь-яка особа, яка забезпечувала товарами чи послугами мітинги чи демонстрації, підпадатиме під ознаку “впливу на політичне життя”. По-друге, під час обрахунку активів для визначення ознаки “багатства” потрібно володіти бодай однією акцією підприємства — уся його вартість зараховується вам. По-третє, визначення “значного впливу” на ЗМІ та порядок його передачі диктує, що продати свій канал чи газету потрібно лише людині з “бездоганною діловою репутацією”. Це перевірятиме РНБОУ. Бездоганність дає можливість уникнути статусу олігарха, фактично відповідаючи решті критеріїв.
2. Можна посадити на "гачок звільнення" будь-якого посадовця, адже одна незадекларована зустріч з представником олігарха, який не представився, є підставою для звільнення.
Закон не визначає ні порядку виявлення такого контакту, ні вимог до "представників" олігарха та перевірки достовірності отриманої інформації про такий контакт. Якщо представник олігарха не представився – відповідальність несе лише посадовець.
Тепер стане набагато легше позбутися директора НАБУ, судді ВАКС чи керівника будь-якого іншого органу, попри гарантії незалежності, надані законом.
Детально, а також про інші ризики тут.
Податки по-новому: чи будуть офшори в Україні?
Автор закону: Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль
Кількість голосів: 255
Навколо цього закону розгорнулося також чимало баталій — насамперед через 11 000 поправок, які не розглянули, а йшли за спецпроцедурою.
Спочатку цей законопроєкт називали “антиахметівським” через пропозицію встановити нові ставки рентної плати для компаній, які видобувають руду. При цьому показовим була вимога до вмісту заліза в руді у 62%, адже це безпосередньо пов'язано з дохідністю бізнесу "Метінвесту" Ріната Ахметова. За пів року ситуація змінилася.
Верховна Рада ухвалила податковий законопроєкт №5600 у редакції, яка не передбачала зниження податкового навантаження на видобуток руди. Під час розгляду законопроєкту №5600 у профільному комітеті Ради з’явилася поправка, завдяки якій обсяг рентних платежів з видобутку залізної руди міг не просто не збільшитися, а навіть зменшитися.
Водночас у текст законопроєкту №5600 включили правку, яка зменшувала єдиний податок, який сплачується із земель, на яких розташовані будівлі птахофабрик. Вигодонабувачем таких змін вважають бізнес Юрія Косюка.
Міністр фінансів Сергій Марченко зазначив, що ухвалення законопроєкту 5600 дозволить збільшити дохідну частину держбюджету наступного року на значно меншу суму – 30 млрд грн. У переддень ухвалення проєкту закону знизили вже й цей прогноз – до 15-20 млрд грн.
Що насправді змінює цей закон?
Зміни передбачені цим законом можна вважати мініподатковою реформою. Він вносить чимало змін до порядку адміністрування і сплати податків. Водночас наслідком стане нерівність окремих платників податків.
Чим ми ризикуємо?
1. На 15 років фактично створюють окремі вільні економічні зони в шахтарських регіонах, які без належних запобіжників можуть стати й офшорними в майбутньому.
Це означає, що підприємства, які будуть створені в певних населених пунктах Донецької та Луганської областей та відповідатимуть деяким критеріям (не мають відокремлених підрозділів, дочірніх підприємств, представництв і філій; питома вага доходу, отриманого суб’єктом господарювання від реалізації продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу протягом звітного податкового періоду – 90%, сума річного доходу не перевищує 40 мільйонів гривень) звільняються від сплати податків.
Закон не передбачає жодних запобіжників щодо перепродажу товарів з таких економічних зон, що з високою вірогідністю призведе до ухилення від сплати податків і недоотримання коштів до бюджету. Ми пам'ятаємо, як у 2000-х роках в Україні вже діяли такі ВЕЗ і це призвело до корупції й ухилення від сплати податків. Товари з таких зон постачалися не на експорт, а на внутрішній ринок. Внутрішні виробники ставали неконкурентними, а власники підприємств та пов'язані чиновники – навпаки.
2. Органи контролю отримують широкі повноваження
Вони зможуть надсилати письмові запити до платників податків, які, ймовірно, свідчитимуть про порушення законодавства платниками податків. Так органи контролю отримають механізми для зловживання своїми правами, а платники податків будуть вимушені постійно реагувати на десятки запитів податкової. Так будь-які припущення (а не конкретні факти) податківців можуть стати підставою для проведення позапланової податкової перевірки.
Докладно тут.
85 мільярдів на Великій кільцевій дорозі: чи вдасться доброчесним посадовцям нажитися на непрозорих закупівлях через Закон “Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів щодо вдосконалення системи оскарження публічних закупівель”?
Автор законопроєкту: народні депутати від фракції “Слуга Народу” + поправка №35 Арсенія Пушкаренка
Кількість голосів: 273
Що насправді змінює цей закон?
Перш за все, цей законопроєкт мав урегулювати питання оскаржень у публічних закупівлях. Проте не так сталося, як гадалося. Законом було надано право здійснювати закупівлі до Дня Конституції та 30-річчя незалежності України за неконкурентною переговорною процедурою.
А останньої миті народні депутати проголосували ще й за поправку, якою закупівлю робіт (і супровідних цим роботам послуг), необхідних для будівництва Великої кільцевої дороги, вивели з-під публічних закупівель.
Чим ми ризикуємо?
1. 85 мільярдів на дорогу без публічних і прозорих закупівель
Закон фактично виводить будівництво Великої кільцевої дороги навколо Києва з-під дії Закону “Про публічні закупівлі”. Це означає, що щонайменше 85 млрд грн віддадуть обраному підряднику без прозорих конкурентних торгів на Prozorro. Саме на таку суму експерти оцінюють проєкт її будівництва. Завершити його планують до 2025 року. Загальна протяжність дороги становитиме близько 150 км. Для порівняння, вартість проєкту складає понад 10% від суми закупівель, які успішно провели в Prozorro бюджетні замовники за весь 2020 рік.
Ба більше, якщо надалі Велику кільцеву дорогу будуть добудовувати, сума коштів, витрачених поза межами Prozorro, зросте в рази.
2. Непрозорі закупівлі до 30-річчя незалежності та Дня Конституції
Законом було виведено з-під звичайних публічних процедур усі закупівлі, які стосувалися святкувань. Їх перелік визначив Кабмін. Потрапити до нього було спокусливою задачею, адже переговорна процедура створена для ситуацій, коли на ринку немає конкуренції, і принципово відрізняється від відкритих торгів, зокрема: не проводиться аукціон, не передбачається створення та публікації тендерної документації. Тому, як і очікувалось, до цього переліку увійшли не лише святкування, а й, до прикладу:
-
будівництво нового корпусу лікарні “Охматдит”
-
ремонт і будівництво шести аеропортів
-
будівництво євроколії “Київ — Львів — Скнилів”
А напередодні святкування Кабмін пропонував додати ще й виведення з-під тендерів колосального шматка бюджету для «організації високошвидкісного залізничного руху» Укрзалізницею. При цьому реалізовувати проєкт пропонували до кінця 2021 року, а не обмежуватись святами. На щастя, антикорупційна експертиза не пропустила зміни.
|
Звичайно, ми разом з усіма сподіваємося на те, що ефективність ухвалених законів не буде нівелюватися цими та іншими корупційними дірками. Але, на жаль, аналізуючи тисячі законопроєктів щороку та практику їх застосування, ми прийшли до однозначного висновку. Усі ризики потрібно усувати, оскільки найчастіше недоліки законодавства використовують для зловживань або для бездіяльності. Тому суспільство повинно слідкувати за законодавчими ідеями своїх обранців. Політики приходять і йдуть, а нам усім доводиться жити з наслідками ухвалених ними законів. |