ГоловнаПолітика

2021 на фронті був найважчим за останні 5 років війни, – підсумки року від «Повернись живим»

У 2020 році загальна кількість обстрілів склала – 2634. Як ви думаєте, яка кількість обстрілів була в році минулому, з огляду на всеосяжне перемир’я та різноманітні домовленості? Правильно, майже така сама – 2653, навіть болісніша. На жаль, цифри та статистика іноді бувають аморальними й жорсткими, але змушують нас думати та приймати правильні рішення.

Давайте відверто поговоримо про війну та все що на неї впливає.

Фото: надано автором

Жодна домовленість та «режими тиші» не працюють

Особисто переконався в цьому у 2015 році, коли 1 вересня набули чинності чергові домовленості у Мінську, а вже за місяць-півтора ми десятками почали втрачати побратимів. Неодноразово історією доведено – як режим тиші не назви, Росії він більш вигідний, ніж нашим політикам чи тимчасовому задоволенню Європи у «величезних» зрушеннях в переговорному процесі. Так сталося і з останнім «всеосяжним» режимом припинення вогню. Вже на перший чи на другий його день ворог почав:

  • Укріплювати власні позиції;
  • Проводити ротації особового складу, посилюючи свої підрозділи;
  • Завозити нову техніку, паливо-мастильні матеріали, боєприпаси;
  • Російські БПЛА ледь не цілодобово слідкували за нами в пошуках слабких місць та цілей;
  • Проводили масштабні навчання, які потім принесуть для нас невтішні новини;
  • І весь цей час працювали ворожі снайпери.

Своєю чергою ми могли б робити те саме, готуючись до чергових загострень та дзеркальної відповіді. Але командування Збройних Сил та Міністерство оборони зробили ставку на політичне вдоволення та реалізацію власних амбіцій. Про це згодом, а поки сухі та болючі цифри.

Влада не довго тішилась «режимом тиші» і ще менше говорила про його дієвість та мертвонароджені рішення в соціальній, військовій підгрупі не менш мертвонародженого Мінського формату. Їх риторика кардинально змінювалась з ситуацією на Сході. Кількість обстрілів з боку російських військ зростала, вона стала майже ідентичною до показників 2020 року.

У 2020 році на фронті загинуло 55 військових, в році минулому – 80! Ці дані більш промовисті ніж будь-яке бажання досягнути миру за столом переговорів. Саме ці дані, різниці обстрілів та кількості загиблих мають стати єдиним аргументом для Європи та США в майбутньому. Не має з ким і про що домовлятись. Ми вже не говоримо про кількість загиблих цивільних внаслідок цілеспрямованого обстрілу російськими військовими.

Фото: надано автором

Зміна тактики

Маючи неабиякий кредит часу, російський генералітет якісно його використав на тимчасово окупованій території: цілеспрямовано зайнявся підготовкою особового складу. Їм вкрай важливо було перейти від тактики масштабних обстрілів до точкових, хірургічних ударів. Відверто кажучи, вони свого досягли.

Першим дзвіночком стали масштабні навчання артилеристів восени 2020 року, під час яких російські офіцери прискіпливо відбирали кращих з кращих. Другий етап припав на лютий-березень 2021 року, коли з Росії привезли чергову партію безпілотних літальних апаратів – модифікованих «Орлан-10».

Російський БПЛА 'Орлан-10'
Фото: надано автором
Російський БПЛА 'Орлан-10'

Пілоти вчились долати перешкоди засобів радіоелектронної боротьби та коригувати вогонь артилерії, дешифрувальники вишукувати цілі, своєю чергою артилеристи вчились влучно стріляти, використовуючи мінімум боєприпасів та швидко змінюючи власні позиції. Про це все ви можете ще раз прочитати в місячних оглядах подій на фронті на сторінці "Повернись живим".

Читайте про підсумки 3 місяців літажовтня та листопада на фронті у попередніх звітах керівника військового відділу "Повернись живим" Андрія Римарука. 

Як результат:

  • Понад 30 разів російські війська наносили витончений артилерійський наліт на командні та тилові пункти управління батальйонів, бригад. Пригадаймо обстріли в Авдіївці, Пісках, Галицинівці, Тарамчуку, Муратовому тощо. Більшість з них були більш ніж результативними, а деякі навіть по декілька разів поспіль, а іноді навіть і по нових місцях, куди переміщувались пункти управління.
  • Це стало можливим завдяки тотальному пануванню безпілотної авіації в небі, яка давала вичерпну інформацію про місцеперебування та переміщення. Минулого року російські «Орлани» перетинали лінію розмежування найбільшу кількість разів за весь час війни, поки не були ухвалені правильні рішення.

<i>Результат обстрілу російськими окупантами тилового пункту однієї з бригад Збройних Сил в районі Авдіївки</i>
Фото: надано автором
Результат обстрілу російськими окупантами тилового пункту однієї з бригад Збройних Сил в районі Авдіївки

Для прикладу, статистика застосування ствольної артилерії калібру 122 мм (90% всіх артилерійських обстрілів):

  • Квітень – 10 разів.
  • Травень – 9 разів.
  • Червень – 6 разів.
  • Липень – 11 разів.

Відповідно цим всім обстрілам передувала офіційна інформація штабу Операції Об’єднаних Сил про перетин лінії розмежування російськими БПЛА типу «Орлан-10». Наче цифра невелика в розрізі року, але більш промовистою є інша статистика, а саме застосування всього забороненого озброєння.

Збитий українськими воїнами російський БПЛА «Орлан-10»
Фото: надано автором
Збитий українськими воїнами російський БПЛА «Орлан-10»

Загалом 265 днів з 365 року минулого російські війська вели обстріл з мінометів калібру 82-мм, 120-мм, 100-мм протитанкової гармати МТ-12, а також артилерії калібром 122-мм та 152-мм. Тобто майже кожні 12 годин по наших позиціях летіли снаряди. І ще трохи математики для тих, хто втомився від війни.

Якщо взяти 265 днів та середнє число обстрілів з забороненого озброєння (3), помноживши на середнє число випущених снарядів за один обстріл (15), ми отримаємо майже 12 тисяч снарядів, випущених по наших позиціях протягом року. І це середнє число, яке може бути тільки більшим. А для прикладу масштаб руйнування від 120-мм міни ви можете переглянути в YouTube. Я не вів такої точної статистики в 2020 році, як в році минулому, але, зібравши всю наявну інформацію, можу з впевненістю сказати, що кількість обстрілів з забороненого озброєння виросла майже на 10%.

І ще раз для розуміння, що війна триває, і росіяни тільки загострюють ситуацію. Загальна кількість обстрілів склала – 2653, тобто кожну добу наші позиції обстрілювали в середньому по 7 разів. Тим більше московити не цурались обстрілювати цивільне населення в Водяному, Лебединському, Гранітному, Красногорівці, Нетайловому, Авдіївці, Верхньоторецькому, Шумах, Майорську, Новолуганську, Попасній, Кримському. В тому числі окупанти гатили по КПВВ в Мар’їнці та Золотому. Війна та артилерійські обстріли повернулися в Щастя і Станицю Луганську. Навіть в невеличкому селі Болотене, яке знаходиться всього за два кілометри від російського кордону, де за вісім років не чули жодного розриву – цьогоріч могли відчути "гостинність" сусідів.

<i>Результат обстрілу російськими окупантами населеного пункту Невельське у листопаді 2021 року. Через атаки артилерії противника, в селищі з 45 лишилося 5 мешканців. 25 будинків з 50 зруйновані, зокрема ті, які відновили в 2017-2019 роках, деякі просто з фундаменту.</i>
Фото: надано автором
Результат обстрілу російськими окупантами населеного пункту Невельське у листопаді 2021 року. Через атаки артилерії противника, в селищі з 45 лишилося 5 мешканців. 25 будинків з 50 зруйновані, зокрема ті, які відновили в 2017-2019 роках, деякі просто з фундаменту.

Результат обстрілу російськими окупантами населеного пункту Невельське у листопаді 2021 року. Через атаки артилерії противника, в селищі з 45 лишилося 5 мешканців. 25 будинків з 50 зруйновані, зокрема ті, які відновили в 2017-2019 роках, деякі просто з фундаменту. 

І на сам кінець. В перше півріччя загальна кількість обстрілів була на півтори сотні більшою, а з забороненого озброєння, в тому числі ствольної артилерії, більшою майже на 30%. Чому так? Читайте далі.

«Якщо що, то не ми»

Як каже наш інструктор ведення вогню з закритих позицій: «Бачити ворога і влучити – це професіоналізм. Не бачити і знищити – це вже мистецтво». 2021 рік – це історія про мистецтво, коли ми не бачили, на додачу нам не дозволяли і сварили, але ворог зазнавав непоправних втрат іноді десятками за день.

Іноді це перетворювалось на шедевр, а ці «полотна» тижнями обговорювались рупорами Кремля типу Гіркіна, Басуріна, Сладкова. До прикладу, вони досі не можуть второпати, як це однією кулею просікти голову двох терористів, які принизливо загинули в досить непристойній позі. Чого тільки вартує відео «голого окупанта» або алкогольні перестрілки між бойовиками. Як гарно горіли десятки одиниць техніки та склади з боєприпасами.

Ці всі відео опубліковані в мережі або ви їх побачите найближчим часом. Офіційна статистика говорить лише про 318 знищених терористів, але на власні очі побачив більше. Плюс мінус 420-423, ще не вся інформація прийшла з лікарень. Ще більш приємно, що більша частина матеріалів зафіксована на технічні засоби розвідки передані волонтерами, а це означає що ми на вірному шляху.

Так сталося, що автомобіль забезпечення окупантів був уражений з відстані 5600 метрів з ПТРК «Стугна-П».

Збройні Сили дотримуються режиму припинення вогню, всі збіги та імена – випадкові, а відео – звісно постановочне 

А якщо прискіпливо проаналізувати офіційні зведення штабу ООС, то з кінця вересня завершилась епопея польотів російських БПЛА «Орлан-10». Плідна співпраця, помножена на лайтову диджиталізацію наших ППО, почала приносити перші результати.

Тим часом ще більше «картин» готується до прем’єри. Вони без сумніву стануть не тільки шедеврами, а й виразним посібником – навчальним матеріалом для майбутніх офіцерів. І це вже історія волонтерів не про – врятувати життя, а підставити плече армії.

Про знищений популізм і показуху

Ніщо так не вбиває армію, як показуха. Говорив про це не раз. Нам показували помальовану зелену траву, побілені дерева. Навіть техніку, яку не ремонтували – вона сама воскресала з мертвих. В тому числі прийнятий на озброєння брухт, який розсипався при виїзді з заводу. Нас запевняли, все краще ніж ніколи, фіксуючи найбільший відтік професійних кадрів.

Звільнення Тарана та Хомчака для мене стали найприємнішими новинами минулого року. За їхньої каденції було все найгірше, що могло трапитись з обороноздатністю країни за роки війни:

  • Ручне управління армією.
  • Незрозуміле та шкідливе переозброєння.
  • Корупція.
  • Публічне протистояння між Генштабом і Міноборони. 
  • Провалене державне оборонне замовлення та міжнародні відносини.

Можна довго говорити, обговорюючи робили вони це свідомо чи може навіть навмисне? Фіналом цієї ганьби став прецедент, який я б назвав історичним – у країні, що воює, Головнокомандувач публічно судиться з Міністром оборони. Про яку злагодженість в боротьбі проти Росії на фронті можна було говорити, коли верхівка чубиться так, що соромно було не тільки нам, але й нашим міжнародним партнерам.

Фото: надано автором

Пройшло всього пів року з моменту призначення нового Головнокомандувача Валерія Залужного, трохи менше з моменту призначення Олексія Резнікова. За такий короткий термін ми побачили історичне застосування Байрактара, почули чіткі заяви не тільки про моментальне відкриття вогню у відповідь, а й знищення ворога на випередження, коли це несе загрозу нашим військовим та цивільному населенню в прифронтовій зоні.

Залучення волонтерів та спеціалістів до складу робочих груп з різних питань, в тому числі забезпечення армії, переозброєння, протидії корупції тощо. Чого тільки вартує синергія на міжнародному рівні і ледь не моментальне збільшення матеріально-технічної допомоги від США. Попереду роботи більше ніж здається і всі чудово розуміють – апетити Росії нікуди не зникли, як і загроза ескалації бойових дій на фронті, відкриття нового фронту.

<i>Один з двох патрульних катерів типу Island «Фастів», переданий від США для українських ВМС у 2021 році</i>
Фото: надано автором
Один з двох патрульних катерів типу Island «Фастів», переданий від США для українських ВМС у 2021 році

Що нам принесе рік 2022

І щоб там не відбувалось на міжнародній арені (я зараз говорю про події в Казахстані), Росії вистачить сил та ресурсів продовжити дестабілізувати події на фронті та в політичне життя України, яке безпосередньо впливає на війну та настрої в армії.

До прикладу вже майже місяць поспіль, ледь не за тим же графіком відбуваються військові збори та активні навчання армійських корпусів «Л/ДНР». Саме тому грудень став найтихішим місяцем на фронті, всього 128 обстрілів. Відпрацьовуються майже ті самі тактики. Підрозділи посилюються новобранцями, завозиться нова техніка та боєприпаси. Крім того, окупантами розгортаються додаткові системи розвідки вздовж лінії зіткнення. Своєю чергою збільшується кількість снайперів. Питання риторичне, яким буде початок року на фронті.

Мені б хотілось помилятись, але не факт що ми не побачимо в цьому році застосування Росією ударних БПЛА, від якого вони зазнали публічної поразки з нашого боку. Це буде новий виток історії російсько-української війни і, на жаль, дуже болісний. Але й на це ми можемо разом з вами вплинути. Проєкти фонду «Повернись живим» по:

  • Зміцненню ППО Сухопутних військ;
  • Створенню нових мобільних командних пунктів;
  • Макетів озброєння;
  • Тактично-оперативних центрів;
  • Вдосконаленню навчальних програм з інженерної безпеки, снайпінгу, домедичної допомоги оновлення Armor 2.0 та аеророзвідки.
  • Мобільні комплекси спостереження та забезпечення підрозділів всіма необхідними технічними засобами розвідки.

Це все неабияк переломило ситуацію на фронті в році минулому і ми не плануємо збавляти обертів. Долучитись до нас ви можете тут.

Андрій Римарук, керівник військового відділу «Повернись живим»
Читайте головні новини LB.ua в соціальних мережах Facebook, Twitter і Telegram