«У другому турі ми мали вищу явку, ніж у першому»
Олег Базар: «І не буде у вас іншого мера, окрім мене». Пам’ятаєте ту обкладинку зразка 2012 року після вашого переобрання?
Серйозно? (Сміється, – LB.ua). Боже-Боже.
Соня Кошкіна: Передвиборну кампанію у Львові називали однією з небагатьох справді політичних. Ви обмінювалися з опонентом сенсами, дебатували про стратегію, розвиток, про майбутнє. Як ви самі її оцінюєте?
Насправді вона стартувала ще в березні, з початком пандемії. «Європейська солідарність» почала достатньо агресивну кампанію, включили багато медіаресурсів. Це дійсно була загальноукраїнська кампанія у Львові.
Плюс оця туровість мала свою специфіку. Тому що перший тур – це була одна кампанія, другий тур – ще одна кампанія.
Тут (у Львові, – LB.ua) постійно був присутній Порошенко, приїжджали Луценко, Турчинов, Льоша Гончаренко. Море телеканалів – Порошенка, Медведчука, Кривецького (львівський бізнесмен, екснардеп від «Свободи», – LB.ua), Козловського (найбагатший депутат Львівської міськради минулої каденції, власник Львівської тютюнової фабрики, – LB.ua) – працювали в одному ключі, атакуючи Садового. Для мене це був справжній виклик, тому що стільки бруду я не пам’ятаю. Мене звинувачували в усіх смертних гріхах, які, в принципі, можливі. Ті пів року – це було дуже велике випробування.
Ковід, епідемія, падіння доходів місцевого бюджету, а тебе ще й атакують зліва/справа. Але враховуючи досвід, підтримку львів’ян, у принципі, ми вийшли на хороший результат, який вся Україна побачила вчора (інтерв’ю записувалося наступного дня після другого туру виборів у Львові, – LB.ua). Велика-велика подяка через сторінки вашого медіа для львів'ян, які прийшли на вибори.
Щоб ви розуміли, в другому турі ми мали вищу явку, ніж у першому. Люди справді зрозуміли важливість бути вільними у вільному місті. Тому що у Львові ніколи не було якихось партійних босів чи якихось олігархічних структур. Тому проводити передвиборну кампанію у цьому сенсі було дуже легко – відчувалася велика підтримка людей. І бруд, який на мене лився, від мене і відштовхувався. А опоненти цього не могли зрозуміти. Вони додавали оберт за обертом, а ефекту це не надавало. Хіба що зворотний.
До того ж у мене була хороша програма – 24/7. Я пропонував людям сім пріоритетів до 2024 року. Перше – це питання медицини. Зараз ми у Львові пересаджуємо серце, нирки, маємо одне з найбільших в Україні ковідне відділення Лікарні швидкої допомоги. Тобто рівень медицини серйозно піднявся. Ми відкрили 20 амбулаторій сімейної медицини. І відкриватимемо ще.
Другий блок – це транспорт. Ми маємо підписані угоди на купівлю 460 нових одиниць транспорту. Плюс нові дороги, нові розв’язки, щоб показати приклад Львова як міста, комфортного для пересування.
Питання екології. Почали будувати завод з перероблювання відходів. Думаю, це буде один з перших заводів в Україні. Зараз немає жодного. Ми збільшуємо кількість скверів, водойм у місті.
Львів'яни ще пам’ятають, коли вода у місті давалася по годинах. Сьогодні вона є цілодобово. Наступна задача – щоб артезіанська вода, яку ми беремо зі свердловин на глибині 200-300 і качаємо до Львова 100 кілометрів, була такої самої якості у кранах людей. До кінця року ми припинимо використовувати хлор для дезінфекції води – буде виключно гіпохлорит натрію. І ще наступний крок – більш детальне очищення всіх мереж, щоб вода з крана була питною і її не доводилося купувати в магазині.
С.К.: Пити воду з-під крана? Як у Парижі чи Лондоні?
Ми хочемо реалізувати це за три-чотири роки.
Наступне – це питання турботи. У кожному районі відкриваємо центри для людей старшого віку, щоб вони мали куди піти і чим себе зайняти. Тобто політика соціальної відповідальності.
Звичайно, є питання економіки, зайнятості. Адже всі ті речі, про які я сказав, потребують грошей. За останні п’ять років ми створили у Львові 35 тисяч робочих місць. Зараз відкриваємо промзону «Сигнівка», де ми маємо п’ятьох глобальних інвесторів. Там буде 6000 робочих місць. Ми дуже чутливі до наповнення бюджету, бо на допомогу зі сторони годі сподіватися, тому дбаємо про кожне виробництво, кожне робоче місце.
І наостанок – освіта і культура. Цього року ми збільшили видатки на культуру. Загалом у державі пішло падіння, а ми їх збільшили. Четвертий рік поспіль маємо найкращий результат ЗНО серед усіх міст, пропорційно кількості дітей, які здають його з результатом 200-400 балів. І це вимагає ще більших інвестицій в освіту, тому що це наше майбутнє.
Це сім напрямків, які милі львів’янам, за них вони проголосували. З боку своїх опонентів бачу лише бруд, звинувачення і фейкові новини.
С.К.: Зараз ми прослухали основні тези вашої передвиборної програми. Ви сказали про те, що Синютка порушив негласні стандарти виборів у Львові. Які саме?
Багато бруду і багато неправдивої інформації.
О.Б.: Це і раніше було.
Але тепер це було по-новому запаковане і в більшій кількості видане. Фейки буквально придумували. Наприклад, про те, що я виступав проти Майдану у 2014 році. Що зайняв незрозумілу позицію під час російсько-української війни. І це давали «112 канал», «ЗІК», брав «Вголос», «НТА», «Прямий», «Еспресо» тощо.
О.Б.: Як ви самі оцінюєте, хто був вашим опонентом у цій кампанії – Синютка чи Порошенко?
Порошенко водив його зі собою по місту, по людях. Я думаю, ви самі все бачите.
О.Б.: Кампанія велася фактично під гаслом зробити Львів форпостом «Європейської Солідарності». Тобто йшлося не стільки про саме місто, скільки про побудову фортеці «Європейської Солідарності».
Львів ніколи не був ні під якою партією.
О.Б.: Навіть під «Самопоміччю», коли у вас була більшість у міськраді?
Ніколи, ніколи, ніколи. Львів завжди був самодостатнім. Можна було підтримувати ту чи іншу політичну силу, але львів’янам ніколи не пропонувалося воювати за того чи іншого лідера. Для них це трохи дико.
С.К.: Олег Синютка отримав на виборах досить потужну підтримку не лише від «ЄС», а й від «Свободи», інших партій, знакових людей міста. А вас ніби всі цуралися.
О.Б.: Те саме на дебатах вам закидав і сам Синютка. Мовляв, крім Юхновського (відомий академік, доктор фізико-математичних наук, професор, – LВ.ua), підтримки відомих львів’ян ви не мали.
Якщо ви проаналізуєте всі мої виборчі кампанії, будете здивовані, що я ніколи не звертався до VIPів за підтримкою. Ігор Рафаїлович Юхновський завжди сам зголошувався мене підтримати. На минулих виборах, у 2015 році, так само це зробив Міша Саакашвілі. Просто зателефонував зі словами «Можна я тебе підтримаю?». Більше ніхто. Якщо хтось має таке бажання, він може це зробити. А укладати з людьми угоди, підписувати контракти, щоб потім з ними розраховуватись, – це не в моєму стилі.
С.К.: До речі, вас не підтримав і колишній колега по парламентській кампанії – пан Гриценко, а його партія підтримала Олега Синютку.
Я до нього не звертався за підтримкою. Під час президентської кампанії я його підтримував просто як людину, жодних зобов’язань не хотів. Він не вважав за потрібне підтримати мене в цій кампанії. Не хотів – і не хотів.
О.Б.: Навряд чи Синютка підписував якісь контракти чи брав на себе якісь зобов’язання перед такими людьми, як Ігор Калинець (поет і прозаїк, колишній політв'язень, – LB.ua).
З артистами він підписував контракти.
О.Б.: Саме контракти?
Так. Вони не мали права зустрічатися з іншими людьми, фотографуватися тощо.
«Депутати ж не хворі на голову. Навіщо їм репутаційні втрати? Який сенс?»
С.К.: Під час кампанії ви досить часто в негативному сенсі згадували Ігоря Кривецького як одного зі своїх опонентів. А от пана Козловського набагато рідше. Чому?
Я однаково їх згадую. Завжди в парі. Вони разом фінансують телеканал «НТА». Роблять те, що вважають за потрібне. Я роблю те, що вважаю за потрібне я.
С.К.: За результатами виборів виглядає так, що вам буде доволі складно співпрацювати з обласною та міською радою. Доведеться домовлятися з більшістю, яка налаштована проти вас? Яким чином намагатиметеся дійти порозуміння?
Я хотів би, щоб у всіх п’яти партій, які зайшли в міську раду, була єдина спільна позиція. Вони ж усі – проукраїнські, проєвропейські сили: «Самопоміч», «Голос», «Варта», «Свобода», «ЄС». Це в більшості нормальні депутати, яких я знаю давно. Вони відомі у львівському політикумі. Що нас ділить? Хіба є якісь ідеологічні розбіжності?
О.Б.: Але очевидно, що більшість буде проти вас.
Для чого? Поясніть мені.
О.Б.: Вона буде сформована політичними силами, котрі під час виборів були вашими опонентами.
Навіщо мати більшість і меншість, коли країна перебуває в стадії російсько-української війни? Коли ми на передовій боротьби з коронавірусом? Навіщо робити більшість і меншість? Що нас ділить?
О.Б.: Хоча б те, що за частиною депутатів стоять Ігор Кривецький і Григорій Козловський.
Але ж не за всіма.
О.Б.: Не за всіма. Але й з ними, ймовірно, доведеться якось домовлятися.
З нормальними депутатами я буду працювати напряму. Хочу показати приклад Україні. Ми перебуваємо в стадії війни – воювати в рідній хаті нерозумно.
О.Б.: Ви не думаєте, що опозиційно налаштована міськрада спробує відправити вас у відставку (інтерв’ю записувалося 23 листопада, за день до демаршу Львівської міськради – LB.ua)? Такі приклади в Україні є.
Мене з 2006 року відправляють у відставку.
О.Б.: Але цього разу більшості достатньо загітували чотирьох депутатів з «Голосу» чи «Самопомочі» – і вона зможе зробити з вами все що побажає.
Ви дивитеся на це як на технічну річ. Неможливо відправити у відставку мера, якого підтримує громада міста. Розумієте? Ми маємо підтримку, довіру – це основа основ. Депутати ж не хворі на голову. У більшості це нормальні, адекватні люди, які хочуть нормально жити в нормальному місті. Навіщо їм репутаційні втрати? Який сенс? Якщо можна нормально працювати. Я хотів би, щоб у цю каденцію ми мали спільну програму і впроваджували її в життя.
О.Б.: Тобто ви не бачите поля для конфліктів з міською радою?
Я не налаштований конфліктувати, чесно скажу.
О.Б.: Інша сторона теж не налаштована?
Є певні табу: красти бюджетні кошти не можна, красти землю не можна, красти майно не можна. Крапка.
О.Б.: За списком «Європейської Солідарності» в міськраду зайшла велика кількість забудовників.
Ну?
О.Б.: З багатьма, очевидно, будуть якісь конфлікти через земельні питання в місті. Через нинішні забудови, які не завжди законні.
Сьогодні в нас немає нових незаконних забудов. Вони залишилися з того періоду, коли ДАБІ була під контролем Кривецького, а головою обласної адміністрації був Олег Михайлович Синютка. Тоді незаконні забудови і з’явилися.
О.Б.: Але мова йде про 130 забудов, якщо я правильно розумію.
Немає 130. Є компанія «Ірокс», власником якої є Ігор Микичак, родич пані, яка зараз є заступницею міністра охорони здоров’я (Ірина Микичак, – LB.ua). Він просто будував без документів і через суд усе узаконював, тому що ДАБІ давала йому дозволи.
О.Б.: Але ж міськвиконком також давав дозволи.
Щодо таких будов ми жодних рішень не приймали. Є ще одна річ – коли місто видає містобудівні умови та обмеження, а забудовник будує за якимись іншими. Контроль має державна інспекція.
«Під час сміттєвої блокади Синютка виконував команди, виконував їх перфектно. Він вибрав таку дорогу у своєму житті»
К.С.: Повернімося до передвиборної кампанії. Ми звернули увагу на те, що вас активно підтримував канал «1+1», який відомо кому належить. Були якісь особливі домовленості?
Жодних. Він мене підтримував тим, що зробив пару сюжетів минулого тижня?
О.Б.: Але ці сюжети були відверто рекламними.
Дійсно, останні два тижні мене запрошували на «Право на владу», до Савіка Шустера, на «Свободу слова» на ICTV.
О.Б.: Одна річ, коли вас запрошують на токшоу. Інша річ, коли «1+1» у праймтаймі видає сюжети про те, як у Львові успішно борються зі сміттєвою проблемою, чи про те, як у Львові скоро буде класна питна вода, хоча її ще немає.
Ви подивіться, будь ласка, сюжети, які вони робили минулого місяця, «Українські сенсації», де мене просто розмазували…
О.Б.: І раптом чомусь в останні два тижні полюбили.
Не два. Останнього тижня. Якщо вони вирішили проявити свою громадянську позицію, що я мав казати – не робіть?
К.С.: Які у вас відносини з чинною владою, зі «Слугою Народу» і Володимиром Зеленським.
Зеленський приїжджав до Львова кілька місяців тому. В аеропорту ми привіталися. Під час поїздки Львовом він був сам, без міської влади. Потім попрощалися в аеропорту.
О.Б.: Було помітно, що «Слуга Народу» симпатизує вам під час цієї кампанії.
Ну як?! Вони мали свого кандидата, проводили свою кампанію. Наїжджали на мене під час виборів. Прослідкуйте виборчий процес.
С.К.: Чи правда, що вам допомагав Михайло Фрідман, і чи правда те, що свого часу, коли Синютка був головою ОДА, він намагався вас примирити?
Боронь Боже! Забудьте! Це взагалі не відповідає жодним реаліям життя.
О.Б.: Тобто такого не було, що під час одного з фестивалів “Альфа Джаз” він намагався звести вас разом і утрьох поговорити?
Слухайте, я маю із Синюткою нормальні відносини. Ми вітаємося. Просто з ним сталося щось в останні пів року. Під час сміттєвої блокади він виконував команди, виконував їх перфектно. Він вибрав таку дорогу у своєму житті. Як можна мене з кимось мирити? Я – самодостатня людина. До кого хочу, можу підійти переговорити.
С.К.: Ви зараз говорите про те, що під час сміттєвої блокади Синютка виконував волю Києва всупереч інтересам свого міста?
100%.
С.К.: У минулому нашому інтерв’ю ви говорили, що більше не будете балотуватися в мери Львова.
Це правда.
С.К.: Що ж змінилося, Андрію Івановичу? У який момент?
По-перше, ті люди, які хотіли йти (на вибори мера, – LB.ua), не пішли. Я залишився сам на сам із ситуацією, коли бізнес-формування може захопити владу в місті.
О.Б.: А хто не пішов?
Я думав, що декілька адекватних людей підуть.
О.Б.: Прізвища можна?
Не буду називати. Навіщо? Я не хочу нікого хвалити. Я лишився з проблемою. Що було, віддавати місто бізнес-формуванню?
О.Б.: Кого ви маєте на увазі під бізнес-формуванням?
Козловський, Кривецький і всі ті люди, які разом з ними. Вибачте, але коли Синютка заявив, що перше, що він зробить – поламає все, що було зроблено з будівництва заводу (сміттєпереробного, – LB.ua), це як? Підписана угода з Європейським банком, 35 мільйонів, з них 10 мільйонів – грант, почали будувати, підвели всі комунікації, мережі, запрацювала станція компостування, а він це все поламає? І я маю на це дивитися? Це нечесно.
Мені, навпаки, важливо збудувати завод, поставити жирний знак оклику. Показати приклад для всієї України, вийшло чи ні. Я віддав питання (балотування, – LB.ua) на викуп львів'янам. Вони сказали: «Андрію Івановичу, йдіть ще раз, ми вас підтримуємо». Окей.
С.К.: Слухайте, вам самому ще не набридло?
Кожна каденція – це такі американські гірки, що ви собі не уявляєте. Але тут я можу робити роботу. Можу бути корисним. Порівняйте місто у 2006-му, яке я прийняв: без доріг, без освітлення, без води, з нульовою інфраструктурою – і сьогодні. Подивіться на площу Двірцеву, яка вона прекрасна. Скільки ми інвестуємо в інфраструктуру, в освіту, в медицину, в культуру. Подивіться на наші нові мистецькі простори. Ми – єдине місто України, яке збудувало меморіал Небесної Сотні. Єдине. Взірцеве для своєї країни.
Я отримую задоволення, коли маю можливість щось зробити, а не сидіти збоку і спостерігати. Сьогодні ми маємо прекрасну плеяду якісних управлінців. Думаю, ця команда поза конкуренцією. В ній народжуються і мери, і депутати наступні, і міністри.
С.К.: Нещодавно в нас було інтерв’ю з Геннадієм Зубком. Він вважає, що, зважаючи на досвід децентралізації, є сенс обмежити строк перебування на посаді мера двома каденціями. Це раціонально, на вашу думку?
Мер Відня, мер Вроцлава, наприклад, працювали чотири терміни. Мер Кракова зараз має четвертий термін. Мери всіх успішних міст Європи показали результат, який не робиться за один день. Це не позиція депутата Верховної Ради чи президента, в місті ці всі процеси вибудовуються дуже складно. І там, де є стабільність, феноменальні результати. Ви можете порівняти міста, де мери проходять на один-два терміни і на більший. Будете подивовані.
О.Б.: Після виборів у місті відчувається певний розкол, оскільки «ЄС» має достатньо багато прихильників, і цей розкол треба долати. Ви розумієте, яким чином це робити? Ненормально, коли люди починають ненавидіти один одного через вибори.
Задача, яка переді мною стоїть – суттєво знизити градус цієї напруги, агресії і дати розуміння всім, що ми є одна родина, ми є Львів і повинні дбати про наше місто, любити його, щоб нам зі сторони ніхто не приїжджав і не вказував.
«Партійне будівництво в Україні є ущербним»
О.Б.: У дуже багатьох містах, і власне у Львові, великі загальноукраїнські партії програли місцевим проєктам. Чому так сталося, на вашу думку?
Це локальні вибори. Люди думають про те, що в них біля будинку, на вулиці. І хто з політиків чи політичних сил ближче, на відстані простягнутої руки, за тих і голосують. Коли мова йде про загальноукраїнські вибори, це питання функціонування держави, податків тощо. Тому це природно.
Яка політична сила має сильні осередки в українських містах? Ви ж прекрасно розумієте, що всі політичні сили по франшизі віддають свої бренди місцевим багатіям, ті запихають туди своїх людей, і одна заможна людина має франшизу на дві-три партії, які між собою ніби конкурують, а на місцевому рівні формують більшість і мають вплив на той чи інший орган місцевого самоврядування. Це не таємниця.
На превеликий жаль, партійне будівництво в Україні є ущербним. Тому, думаю, що ця ситуація в Україні, у світі повністю змінить ситуацію з партіями. Будуть якісь інші суб’єкти виборчого процесу, до кінця ще не зрозуміло, які саме.
О.Б.: Чи буде одним із таких суб’єктів партія «Самопоміч»?
Я дуже хотів би, щоб «Самопоміч» була одним з пазлів великої загальноукраїнської структури, яка поставить перед собою стратегічні цілі на наступні 20-30-50 років для нашої держави. Це було б круто.
О.Б.: Тобто ви вже не бачите її як самостійного політичного гравця?
Це неможливо в Україні. У нас немає жодної самодостатньої політичної сили.
О.Б.: Чому?
Яка, наприклад?
О.Б.: Ми не говоримо про інтелектуальний потенціал. Але є партії, які вже давно довели, що вони є самодостатніми.
Я в житті робив різні речі. Надскладне – це будувати партію в українських реаліях тотальної політичної корупції.
О.Б.: Вам просто не вдалося насправді збудувати партію.
Ні. Мені вдалося збудувати партію. Ця партія отримала достатньо хороший результат на парламентських виборах.
О.Б.: Один раз.
Ця партія була атакована політичною корупцією в нашій країні. На превеликий жаль, політична корупція перемогла. Це правда. Я це визнаю. Але амбіції стосовно того, щоб бути учасником процесу побудови якісної української структури, яка буде мати стратегію на наступні 50 років, - це цікаво. Сьогодні є багато молодих класних людей, які зовсім по-іншому мислять.
О.Б.: Ви вже одного разу зібрали молодих класних людей, але вони чомусь у 2019 році розбіглися по різних політичних партіях - хто пішов у «Європейську Солідарність», хто – в «Слугу Народу».
Люди, які були з нами, вони є успішними. Наприклад, мер Скадовська від «Самопомочі». Просто держава не зацікавлена в самодостатніх незалежних політичних силах.
О.Б.: Усе-таки чому частина вашої команди пішла в «Слугу Народу» чи «ЄС»? Чому не залишилися в «Самопомочі»?
Тому що хотіли бути депутатами, «Самопоміч» такої можливості їм не давала. Як ти можеш бути депутатом у Харкові від «Самопомочі», якщо там зовсім інші політичні процеси? У 2005 році це можна було зробити.
О.Б.: Та й у 2015-му вдавалося.
На мене була така атака, що не знаю, на кого ще така була в Україні. І якщо проаналізувати останні п’ять років, постає питання, як я взагалі вижив і врятувався. Хіба ні?
О.Б.: Закрився у криївці – у Львові – і врятувався.
Закрився, не закрився, але вчора такі люди мені телефонували, вітали з перемогою, що ви собі не уявляєте.
С.К.: Наприклад?
Весь український бомонд.
С.К.: Раніше до цього не дзвонили?
Спостерігали, всім було дуже цікаво.
О.Б.: Усім було цікаво спостерігати за програшем Петра Порошенка?
Він тут днював і ночував, на телеканали ходив, тобто вже склалося враження, що в мери обирається Порошенко, а не Синютка.
О.Б.: У мене ще одне запитання-уточнення. За підрахунками колег із «Наших грошей», упродовж останніх двох років виконком Львова видав 130 дозволів на будівництва, які суперечать генеральному плану міста.
Неправда.
О.Б.: Це понад 60% рішень на нове житлове будівництво.
Ми давали дозволи на будівництва, які повністю відповідають чинному законодавству. Десь склад будують, десь якийсь культурний заклад будують – це все законні будови. Жодної незаконної, яка оскаржена в суді, місто не видавало
О.Б.: Але вони суперечать генплану.
Коли будеш у Львові, я тебе познайомлю з нашими фахівцями з містобудування, вони тобі дадуть розуміння, що таке генеральний план. Генеральні плани – це Радянський Союз.
О.Б.: Я розумію, що таке генеральний план. Це не Радянський Союз, а план розвитку міста.
Сьогодні треба відчувати виклик.
О.Б.: Добре, виклик ви відчуваєте, я – ні. У Львові існує проблема з незаконною забудовою?
Є декілька будівництв, які були збудовані за сприяння державних органів влади – Державної інспекції будконтролю і обласної адміністрації.
О.Б.: А проблема з тим, що будівництво хаотичне і несистемне є?
Не знаю я хаотичного будівництва, це все придумані. Це міфи і фейки, які вкидаються.
Якщо хочете зрозуміти, чи є в міста економічний потенціал, порахуйте, будь ласка, кількість будівельних кранів на один кілометр. У Запоріжжі збудували один будинок за рік. А Львів по будівництву має кращі показники, аніж Київ.
О.Б.: Тільки Київ за рахунок інтенсивної забудови перетворюється на бетонні джунглі.
А ми ні. Ми навпаки, ми стараємся будувати правильно. Я серйозно, я вам рекомендую приїхати до Львова, зробіть інтерв’ю з Коломєйцевим, головним архітектором міста Львова, він вам просто проведе лікбез, щоб ви це зрозуміли.
«Я кажу Шмигалю: «Це ж нечесно!»
С.К.: Як складатимуться стосунки місцевої влади із центром після цих виборів і після всього того, що було під час карантину?
Насправді зараз є два автономні процеси: місто відповідає за життєдіяльність громади, держава займається державною політикою. Є певна сепарація. Це неправильно. Мені подобається приклад Німеччини, де є міністерство, схоже за функціями до нашого Міністерства громад, яке помагає містам з точки зору проєктів розвитку, інвестицій в інфраструктуру, щоб тримати все в одному ключі. У нас поки що до цього руки нікому не дійшли, на превеликий жаль. Тому що багато міст самі йдуть своєю дорогою і, тільки пройшовши якийсь певний відрізок, розуміють, що ця дорога неправильна. Я скільки працюю міським головою, то не пам’ятаю жодного випадку, щоб мені хтось із Києва передзвонив і спитав: Андрію Івановичу, може, чимось помогти? Жодного разу. Мусиш сам дзвонити, просити, переконувати. Щоб ви розуміли: цього року місто недоотримає орієнтовно мільярд гривень запланованих податків по бюджету. При цьому держава в нас забирає 591 мільйон реверсної дотації, хоч не має права це робити. Я кажу Шмигалю: «Це ж нечесно». Він говорить: «Щоб ми не забирали, потрібен закон, а Верховна Рада його не ухвалить. Тому що в Україні складна фінансова ситуація і нам ваші гроші потрібні». Так ви просто мене обкрадаєте!
Щоб ви розуміли, ми по коронавірусу переорієнтували з інших статей 248 мільйонів на захист населення від Covid-19 – на обладнання, устаткування, ремонти, ШВЛи, кисневі концентратори. Від держави ми отримали буквально в останні там три тижні 30 мільйонів. Місто дало 248 мільйонів, бізнес – 80 мільйонів, а держава – 30. Оце є баланс.
Коли взагалі почався ковід, ми відразу почали давати медичним працівникам доплати по 10 тисяч, які мені обіцяли компенсувати, проте ніхто не компенсував. Якщо лікар захворів, ми зразу даємо 20 тисяч допомоги. Таким чином у нас є стабільна ситуація. Ми навіть добираємо медичних працівників. Плюс минулого тижня ми відкрили нове ковідне відділення на 350 ліжок, з нуля зроблене, ковідне.
С.К.: Ряд мерів міст, і ви перший, не погодилися з рішення уряду про запровадження карантину вихідного дня. На тлі цього як будуть далі розвиватися стосунки з Києвом?
Насправді міста стали на захист своїх громадян. Тому що якщо бізнес не зможе працювати, він не буде сплачувати податки. Якщо податки не надійдуть у місцевий бюджет, то не буде за що розгортати нові ліжка. Держава ж не допомагає.
Міністр економіки недавно заявив: якщо компенсовувати бізнесу втрати, то на це знадобиться 20 мільярдів гривень. Їх нема. Тому знаєте, це питання самозахисту. Це ж коли на тебе нападають у під’їзді, то ти ж захищаєшся. Так само і міста захищаються. Я нічого не маю поганого проти держави, боронь Боже! Але якщо я спілкуюся з медиками і вони мені всі говорять, що карантин вихідного дня не працює, то навіщо це робити? Навіщо ця бурхлива імітація?
Я підказую, що робити. Минулого тижня були дві великі наради прем’єра з мерами – вперше за останні місяці. Кирило Тимошенко брав у цьому участь, для нього це було одкровення, розумієте? З містами ж ніхто не працює.
С.К.: Звісно, Трофімов до цього не працював.
Напевно, був зайнятий іншими питаннями. Я ж пам’ятаю, за часів усіх президентів – чи Ющенка, чи Януковича, чи того ж самого Порошенка – регулярно проводили ради регіонального розвитку. Збирали мерів обласних міст, можна було виступити, підняти якісь питання, проговорити. А тут вакуум. Не може бути такого в країні. Знаєте, ми всі в одному човні, тим більше зараз. На початку пандемії були селекторні наради під головуванням президента, прем’єра. А останні місяці пішов якийсь такий…
О.Б.: Останні скільки місяців?
Приблизно три місяці. Може, тому що була виборча кампанія, і вони, напевно, не хотіли втручатися. Я думаю, навпаки, треба було більше брати таких координаційних функцій, мали б зовсім інші результати.
О.Б.: Ви намагалися говорити зі Шмигалем, пояснювати йому свою позицію щодо карантину вихідного дня?
Звичайно і неодноразово.
О.Б.: І що?
Він говорить, що це єдиний варіант на сьогоднішній день, бо другий варіант – закрити все, тоді країні буде дуже складно з економікою.
О.Б.: А ви як думаєте? Є сенс закрити все?
Ми моніторимо по Львову ситуацію кожного ранку. От, наприклад, сьогодні на ранок у Львові в міських комунальних лікарнях госпіталізовані 580 людей із запаленням легенів, з них 380 – це ковідні. По місту Львову на ранок 143 людини мають позитивні ПЛР. На 100 людей, які захворіли на ковід, госпіталізації буде потребувати двоє людей. Я дивлюсь: якщо сьогодні 143, то троє людей додатково будуть потребувати госпіталізації. Ми це все розраховуємо. І ми з тим живемо останні пів року. Я розумію ситуацію, я відповідаю за це. У нас немає якихось стрибків дуже великих по місту. Імовірно, вони можуть з’явитися завтра чи післязавтра. Тому ми відкриваємо нове відділення зараз, а на грудень я хочу мати орієнтовно 1400 ліжок по місту, на січень нам треба мати 2000 ліжок. Про всяк випадок. Може, вони не знадобляться, але це моя зона відповідальності, розумієте? Але я не переконаний, що така ситуація в усіх містах. Може, тому вони (уряд, – LB.ua) хочуть для всіх одинакові правила. Але десь вони підріжуть нігті, а десь починають рубати руки.
О.Б.: Як ви ставитеся до наміру тотального локдауну на кілька тижнів, щоб перервати ланцюжок захворювань?
Аналізуючи ситуацію і ПЛР-тести, ми розуміємо, що десь 25% людей у Львові вже перехворіли. Задача, щоб наступні 25% перехворіли упродовж пів року, а не одного місяця.
Де найчастіше можна інфікуватися? У громадському транспорті. Якщо закрити транспорт, люди не зможуть їхати на роботу. Не зможуть їхати на роботу, тоді спад виробництва, спад податків. Це зачароване коло, на превеликий жаль. Це надзвичайно непроста ситуація, і тут уряд дуже обмежений у ресурсах. Він не має що запропонувати. Німеччина, Франція, Італія, Польща мають кошти. У нас їх немає, і якщо буде ще один локдаун на три тижні, держава може просто цього не пережити. Не буде грошей, щоб платити пенсії, військовим платити.
О.Б.: Уже зараз велика діра в бюджеті.
Тому нам треба знаходити якісь нестандартні варіанти. Я радив би членам уряду більше виїжджати на місця, спілкуватися з мерами, щоб вони входили в ситуацію, яка є в містах, щоб специфіку розуміли. У Маріуполі, я перепрошую, є декілька ресторанів, декілька магазинів. Ну нащо їм цей локдаун вихідного дня взагалі? Тим локдауном можна взагалі вбити весь малий бізнес Маріуполя, розумієте? А у Львові інша крайність – 50 тисяч людей працюють у малому і середньому бізнесі. Якщо їхні заклади закрити, то вони теж не піднімуться. Тобто надскладна ситуація сьогодні. Тому треба радитися. Коли я щось не знаю, я збираю мудрих людей і прошу поради. А дуже часто в державі бояться показати, що вони некомпетентні, тому закриваються, починають щось мутити – придумують якусь фішку. Це як натягувати гумку на власних трусах. Потім дуже боляче.
О.Б.: На вашу думку, Шмигаль достатньо компетентний для поста прем’єр-міністра?
Ми живемо в парламентсько-президентській країні. Прем’єр-міністром має бути людна, яка має велику підтримку парламенту. Сьогодні підтримку прем’єр має тільки завдяки президенту Зеленському. У нас сьогодні президент одночасно є і президентом, і прем’єром. А Шмигаль, власне, допомагає йому. Я не буду сьогодні судити, добре це чи погано, такі реалії. Але одночасно мати таку велику відповідальність дуже складно. Навіть фізично це все переварити дуже складно. Шмигаль працює від ранку до вечора, без вихідних. Такого "пахаря", як він, знайти дуже складно. Він не вживає алкоголю, він не курить, він не має часу на сім’ю – просто "паше" від ранку до вечора і розгрібає ці завали. Але є проблема в іншому: країна не має стратегії на наступні п’ятдесят років. Якщо її немає, то ми вирішуємо проблеми сьогоднішнього дня. А це дорога в нікуди. У нас працює інститут стратегічних досліджень?
О.Б.: У нас він є.
Якою ми бачимо країну через п’ять років, через десять, через двадцять? Ви це знаєте? Ні. І я цього не знаю. Тому що нема такої інформації. Розумієте? А має бути. Треба збирати мудрих людей, давати можливість їм працювати і слухати їх. І визначати, коли ти чогось не знаєш. І добирати тих, хто знає.
С.К.: На вашу думку, чи може ця ситуація спричинити дострокові парламентські вибори?
Я сьогодні не хочу думати про дочасні парламентські вибори чи дочасні інші. Тому що це буде критично шкідливо для країни. Країна може цього просто не витримати. Тому треба зараз зціпити зуби, кожному якісно виконувати роботу там, де він працює, і думати про нашу державу. Вона в нас є одна.