Про це повідомили в Дитячій лікарні святого Миколая.
Артур народився здоровим, однак у два роки йому діагностували агресивну злоякісну пухлину — саркому малого тазу. Після тривалого лікування рак відступив, але замість одужання у хлопчика розвинулась сечокам’яна хвороба. Попри лікування, обидві нирки поступово відмовили, і Артуру призначили діаліз.
«Ми буквально виходжували Артура. У 7 років він важив лише 16 кілограмів. Йому часто ставало погано на гемодіалізі», — згадує лікарка-нефрологиня Лілія Грицків.
Генетичне обстеження, виконане у Кореї, виявило причину важкого стану — первинну гіпероксалурію. Через рідкісну мутацію печінка не виробляє фермент для нормального виведення оксалату. Накопичуючись, він перетворюється на оксалат кальцію й утворює камені, що руйнують нирки.
Єдиним шансом на життя для Артура стала подвійна трансплантація.
«Раніше в Україні нікому не проводили таку комбіновану родинну трансплантацію дитині з гіпероксалурією. Пересадити лише нирку було неможливо, бо першопричина в печінці. Тож довелося пересадити обидва органи — донором нирки став тато, а частину печінки віддала мама», — пояснює керівник Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова Максим Овечко.
Операції виконали у три етапи. Спершу видалили уражені інфекцією нирки. Через місяць хлопчику пересадили нирку від батька, а ще за три тижні — частину печінки від матері.
І нирка тата, і частина печінки мами успішно запрацювали в тілі дитини.
«Сьогодні Артур нарешті набирає вагу, сміється і мріє про прості дитячі бажання — наприклад, уперше в житті випити солодкої газованки», — повідомили в медзакладі.