За її словами, скорочення кількості людей працездатного віку змінює співвідношення між тими, хто працює, і тими, хто вже не може працювати.
“Діти на утриманні родини, особи старшого віку на утриманні суспільства. Менше людей працездатного віку — менша пропозиція робочої сили, менше доходів до бюджету, відповідно більше бюджетних витрат”, — наголошує Лібанова.
У 2021 році середній показник становив 2,1 дитини на одну жінку. Сьогодні, за розрахунками демографів, він знизився до близько 0,7, що є критично низьким рівнем навіть у порівнянні з іншими країнами.
Після завершення війни народжуваність може повільно зрости до 1,6, але це, за словами Лібанової, “межа можливого”. Для відтворення поколінь потрібно 2,15 дитини, і цього показника нині немає навіть у більшості європейських країн.
Нещодавнє збільшення державних виплат не вплине на рішення про народження дітей, упевнена Лібанова.
“Багато депутатів вважають, що якщо підвищили виплати, то всі вишикуються в чергу народжувати. Але ця допомога не стимулює народжуваність. Вона існує для того, щоб родини могли купити памперси, суміші, іграшки. Це про подолання бідності сімей з маленькими дітьми, а не про збільшення кількості новонароджених”, — пояснює вона.
Для реального впливу на народжуваність потрібні довгострокові і комплексні рішення: доступне житло, якісна медицина, довіра до майбутнього, стабільність, безпека та створення умов для повернення українців із-за кордону.