Станом на 23 квітня кількість підтверджених випадків зараження коронавірусом в Чернівецькій області сягала 1053 випадки. Це – найбільша кількість в Україні. За швидкістю поширення коронавірусу регіон перегнав навіть столицю, попри те, що кількість населення в Києві – близько чотирьох мільйонів.
Станом на сьогодні (розмова відбулася 23 квітня, – LB.ua), кількість зафіксованих випадків зараження коронавірусом зросла на 87, тобто загалом 1140 буковинців заразилися коронавірусом (станом на 24 квітня - 1199 - LB.ua). Щовечора – близько 22 години – ми отримуємо інформацію від нашого епідеміологічного лабораторного центру після внесення цих даних в офіційну базу Міністерства охорони здоров’я.
І причина такого сумного лідерства – той факт, що ми випереджаємо багатомільйонний Київ, – полягає в тому, що саме в нашу область повернулася перша хвиля інфікованих у Європі заробітчан. До центру, сходу України – докотиться за якийсь тиждень-другий.
Чи дотримувались мешканці області карантинних обмежень під час Пасхальних свят? Чи не було ситуацій, як в Почаївській лаврі, де до храму зайшло близько сотні людей?
Переважна більшість як вірян, так і буковинців загалом, залишилися вдома. Нічні богослужіння, освячення пасхальних кошиків відбувалося з дотриманням дистанції. За цим наглядала поліція. І священнослужителі, настоятелі храмів пішли назустріч і допомагали це організувати. Тобто більше 90% усіх храмів провели ці свята зразково, з великим ступенем соціальної відповідальності.
Варто зазначити, що ми були першою областю в Україні, яка ще до Великодня запроваджувала особливий режим обмеження виходу з дому на вихідних. Це був вже третій тиждень поспіль, і люди знали, що треба залишатися вдома, не виходити дві-три доби. Дійсно, люди налякані, стривожені стрімким зростанням кількості інфікованих. Але був один прикрий випадок – у селі Красноїльськ (Сторожинецького району, – LB.ua) – на кордоні з Румунією. Там настоятель знехтував запросив людей все-таки заходити до церкви. Поліція була на місці, склала адміністративний протокол…
У цьому селі є випадки інфікування?
Якщо не помиляюсь, два випадки були зафіксовані.
Ваша заступниця Наталя Гусак повідомляла, що приблизно 15% із 1053 хворих станом на вчора, лікуються стаціонарно.
Дійсно, це – загальноукраїнський показник госпіталізації, про що говорив і міністр охорони здоров’я Степанов.
Загалом в Україні близько 30% хворий госпіталізують. Цей показник є вищим, ніж у країнах Європейського Союзу, де він становить 20%. А в Чернівецькій області – тільки 15%. Станом на вчора (23 квітня - LB.ua), 43 людей перебували у важкому стані.
Це свідчить про те, що близько 70% всіх інфікованих мають легкі безсистемні форми. Вони залишаються вдома на амбулаторному лікуванні під наглядом лікарів.
Водночас велика кількість летальних випадків – це самолікування і звернення до лікарів із запущеними формами пневмоній.
Я вважаю, що це є особливістю української ментальності. Чи вона викликана недовірою до медицини впродовж попередніх десятиліть, чи боязню відвідувати лікаря… Особливо це притаманно чоловікам, жінки швидше звертаються до лікарів, а чоловіки терплять до останку. Тобто, мені здається, проявляється певна відмінність українців і європейців. Ми – більш легковажні, маємо якийсь такий невиправданий оптимізм, що це не зачепить нас, пронесе, так би мовити.
Разом з тим, не чітко визначена симптоматика, незрозуміло, чи хворий на коронавірус, чи на звичайну простуду. У цьому полягає певна підступність цієї інфекції.
Ви раніше заявляли, що як госпітальні бази для інфікованих коронавірусом визначені десять медзакладів. Ця цифра змінилась? Можливо, готуєте не медичні заклади для госпіталізації хворих на випадок серйозного напливу?
Ми були свідомі того, що кількість і навантаження на лікарні може зростати, бути піковою, тому готувалися до першої, другої, третьої хвилі. Ми перепрофілювали інші відділення обласної лікарні. Лікарі, які там працюють, дали згоду, що будуть лікувати і хворих на коронавірус. Таких опорних госпітальних баз у нас сьогодні значно більше, ніж десять. Була визначена одна база на два райони. А тепер ми переходимо до формату, щоб лікувати в кожному районі. Тобто під час другої хвилі, яку ми розгорнули, уже зайняті 37% ліжок.
Але точно можу сказати, що в області – достатня кількість ліжок, і жоден буковинець не буде лікуватися за межами медичної установи. Ніяких спортзалів, наметів, стадіонів.
Відмінність (із європейцями - LB.ua) полягає в тому (ще трошки позитив), що була пострадянська форма оплати медичних послуг державою донедавна і оплачували ліжко-місця, тому зберігся величезний ліжко-фонд в Україні. Ні в Сполучених Штатах, ні в Ізраїлі цих ліжок просто фізично не було, бо там завжди оплачували тільки послуги, і лікарні ніколи не були готелями. А в Україні – навпаки – зберігали сотні, тисячі пустих ліжок, щоб за це отримувати кошти. І тому в цій ситуації це – позитив, є де розмістити людей.
Яка загальна кількість ліжок розрахована на хворих коронавірусом?
1640.
Це при якому населенні області?
900 тисяч.
Ви вважаєте, що цього достатньо?
Я не дуже сильний математик, візьміть калькулятор і давайте будемо рахувати. 20% від всіх інфікованих, які можуть потребувати госпіталізації. І це розтягнуто в часі. Протистояння епідемії полягає в тому, що треба розтягнути її в часі, посадити її на шпагат, щоб вона не мала можливості швидко просуватися. Тому питання не кількості людей, які захворіють, а кількості одномоментної потреби госпіталізації.
Звісно, не лише ліжка потрібні для лікування хворих коронавірусом. Як щодо забезпечення медичним обладнанням, засобами захисту? Особливо, в районних лікарнях.
У цій ситуації важливим є один фактор – управлінська спроможність головного лікаря і директора лікарні. Якщо він – добрий менеджер, добрий господар, вміє налагоджувати комунікацію з благодійниками, але так само і закуповує за ті кошти, які має, то тоді лікарні забезпечені.
Я буваю в усіх районних лікарнях, їжджу особисто, тому що одна справа – звітувати, читати таблички, навіть за допомогою онлайн-платформи, запущеної сьогодні урядом, де кожен головний лікар мусить двічі на добу записувати, повідомляти про забезпеченість засобами індивідуального захисту, а також медикаментами. А інша справа – поїхати і подивитися. І можу сказати, що був вражений минулого тижня від Новосельської центральної районної лікарні. І від амбулаторії, і від складу. Ми «ахнули», коли вони відкрили склад. Було видно, наскільки вони самі горді з того, що їм вдалося це все закупити. Тобто це – виключно питання управлінської спроможності головного лікаря.
Закуповується постійно, оскільки це – розхідні матеріали. Люди лікуються, послуги надаються. Але на той розхід ми знаємо, що кожного тижня буде нове поступлення.
На початку поширення коронавірусу мешканці міста Монастириськ Тернопільської області, де стався спалах хвороби, зверталися до президента з проханням забезпечити медиків засобами захисту. Зрозуміло, в якому стані в Україні – медична система. У вашій області були ситуації, коли медикам самостійно доводилось шукати медичне обладнання, засоби захисту, або вони змушені були працювати з інфікованими «голими» руками?
Не було (таких ситуацій, – LB.ua). Був чітко розписаний алгоритм дій. Якщо є хоча би одна підозра, то одразу людину везли в інфекційне відділення обласної клінічної лікарні. Згодом ми оголосили надзвичайну ситуацію об’єктового типу, були виставлені кордони, поліція. З нами вся країна вчилася. Ми не займалися самодіяльністю, а кожного дня погодинно все погоджували з керівництвом в Києві: з РНБО, Офісом президента, Міністерством охорони здоров’я, з Віктором Ляшком (головний санітарний лікар, – LB.ua).
Перші засідання обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій ми провели ще в січні. Знали, що епідемія прийде до України і що багато наших земляків працюють в Італії і повертатимуться додому. У 20-х числах лютого приїхав (в область, – LB.ua) заступник секретаря РНБО та уповноважена президента. Ми відвідали всі інфекційні відділення, військовий госпіталь. Ще тоді ми зрозуміли, наскільки важливо мати захисні костюми. І мені приємно тоді було бачити, що фахівці відзначили, що наші лікарі-інфекціоністи не тільки вміють одягнути ці костюми, а й правильно їх знімають. Тому що заразитися можна в момент роздягання, коли в тебе немає навичок швидко всередину його загорнути і утилізувати.
Голова Сторожинецької РДА Дмитро Балінов заявив, що в місцевій лікарні зайняті всі апарати штучної вентиляції легень та оксигенатори, які використовують для лікування важких хворих на коронавірус чи з підозрою на нього. Це питання вирішується?
Знаєте, суспільне очікування, вимога народу, щоб переключити тумблер і отримати ідеальні, максимально забезпечені інфекційні відділення, – трошки з області фантастики.
Те саме, як з українською армією. Ми мріємо, щоб вона була найпотужнішою, найсильнішою у світі, але крок за кроком, рік за роком підвищуємо бойову спроможність наших солдат захищати нас. Так саме тут. Очевидно, якщо ми не зійдемо з цієї дороги, то за кілька років будемо мати 100% забезпечення апаратами ШВЛ усіх лікарень.
Я був минулого тижня в Сторожинецькій лікарні. Ми все побачили, обговорили з головним лікарем, панічних, песимістичних настроїв не було. Він сказав: «Скажіть, будь ласка, коли закінчиться епідемія коронавірусу, ви не забудете про нас?». Розумієте?
Думаю, що заява голови Сторожинецької РДА, яку він зробив напередодні Великодня, я з ним спілкувався, до слова, була продиктована виключно бажанням нагнати на місцевих мешканців трохи страху, щоб вони лишилися вдома на Великдень і дотримувались карантинних обмежень.
Повторюсь, в області 40 буковинців перебуває сьогодні у важкому стані і тільки шестеро підключені до апаратів ШВЛ. Всього в області є 82 апарати ШВЛ. Тому немає такої ситуації, що людина мусить, Боже борони, вмирати, бо немає апарату ШВЛ.
Скільки апаратів ШВЛ купила чи отримала область з початку карантину?
Ми отримали 28 таких апаратів. Здебільшого, від благодійних організацій, банків, фондів, приватних осіб, народних депутатів. І ми їм за це дуже дякуємо.
Щодо інфікованих лікарів – раніше йшлося про 167 підтверджених випадків.
Йдеться не лише про лікарів, в переважній більшості це – санітарні, технічні працівники, кочегари тощо. І ці люди, звісно, живуть у своїх середовищах, як правило, в сільській місцевості, доїжджають до обласного центру. Переважна більшість із них інфікувалися поза межами лікарень, принесли цю інфекцію на роботу зі свого побутового оточення. Але є, звичайно, випадки інфікування, в тому числі, лікарів інфекційних відділень. Де не спрацював захист, куди пролізла інфекція, – без поняття.
Скільки священнослужителів захворіли в області?
В області – невелика кількість інфікованих священнослужителів – близько десяти, якщо не помиляюсь. Ще 12-15 – у статусі контактних осіб.
Священики в цій ситуації не ховаються, вони розуміють, що всі - стривожені, що люди потребують підтримки. І вони не закриваються в церквах, а залишаються на своєму, так би мовити, посту, усвідомлюючи, що можуть наражатися на небезпеку.
Скільки медиків звільнилися в області з початку поширення коронавірусу?
Маємо детальну аналітику по кожному медичному закладу (детальну статистику можна побачити на графіку - LB.ua). Важливо говорити про відсоткове співвідношення, а не прості цифри. До прикладу, в обласній клінічній лікарні – це 1,5 % лікарів (звільнилися, – LB.ua). Найбільше – в міській клінічній лікарні №1 в Чернівцях, звідки звільнилося 13,5% лікарів.
Це скільки?
Це – 15 лікарів, якщо не помиляюся.
Чи є нестача лікарів і як її компенсовуєте?
Як кажуть: не було щастя, так нещастя помогло… Чернівецька область була однією з областей України, де за влаштування на роботу в лікарні раніше треба було платити хабарі. Це була тема для бізнесу, для чиновників, продавали ставки, пів-ставки, чверть ставки... Справа в тому, що в нас – дуже потужний медичний університет, найвища в Україні концентрація лікарів на душу населення. І не кожен міг собі дозволити заплатити $20-40 тис, щоб піти працювати. А тепер, коли звільняється місце, люди з радістю влаштовуються на роботу. Це – «золотий» час…
Серйозно? Навіть в період пандемії коронавірусу? Ви їм пропонуєте якусь високу зарплату високу?
Ні. Є лікарі, які не могли влаштуватися на роботу, а тепер є вакансії, то вони йдуть. Ми працюємо з медичним університетом, з кафедрою інфекційних хвороб, перепрофільовуються педіатри…
Ви також заявляли, що лабораторний центр робить за добу 200-300 тестів. Які максимальні його потужності, якщо кількість хворих зростатиме?
Насамперед хочу сказати, що щодобово оновлюється аналітика РНБО, де видно, що Чернівецька область є лідером у порівнянні з іншими областями України з розрахунку проведення ПЛР-тестувань з розрахунку на один мільйон населення. Ми проводимо 5500 тестувань з розрахунку на мільйон населення. На другому місці – Вінницька – близько 3500.
А отже, спроможність нашого лабораторного центру повністю відповідає потребам Чернівецької області з розрахунку на ті зразки, аналізи, які надходять з центральних районних лікарень від сімейних лікарів.
У нас немає великих черг, все, що приходить, лабораторні центри спроможні зробити. Як ви зазначили, це – 200-300 зразків. Але, крім цього, нам допомагає і Центр громадського здоров’я (ЦГЗ) у Києві. І, до прикладу, сьогодні, ми очікуємо 200 (результатів, – LB.ua) аналізів звідти.
А скільки за добу робить Київ, скільки – Чернівці?
Ми справляємося самостійно. Якщо раптом є додаткове навантаження, то завжди можемо направити до Києва. Ось наприкінці минулого тижня на вихідні зібралося 200 зразків. І ЦГЗ каже: відправляйте, ми зробимо.
Поясніть, будь ласка, ситуацію з приводу того, що Чернівецька область була в числі восьми регіонів, котрі не подали дані після Пасхи?
Уважний читач і слухач мав би відмітити, що, з одного боку, область була згадана серед тих, які не подали звітності, але, з іншого, – саме за неділю, Великдень – у нас було зафіксовано 17 нових випадків. Тобто була певна неузгодженість, бо випадки були занесені (в базу МОЗ, – LB.ua), а звіт – це людський фактор. Коли треба було поставити позначку, що проведено 48 тестувань, 17 з яких – позитивні, співробітниця лабораторного центру це проґавила і відправила 0. Це було відкореговано. З огляду на те, в якому темпі вони працюють, – це якась технічна помилка, що взагалі не варта уваги.
Державна кримінально-виконавча служба повідомила, що 28 березня до Чернівецького СІЗО з ізолятора тимчасового тримання прибула засуджена з ознаками ГРВІ. Згодом у неї підтвердився коронавірус, однак, вона не потрапила до СІЗО і лікується в лікарні МОЗ. Чи є спалахи коронавірусу в закладах несвободи, будинках престарілих, дитячих будинках тощо?
Спалахів немає. Є поодинокі випадки, в тому числі, в одному з дитячих будинків сімейного типу. На щастя, дуже швидко спрацювали лікарі, були облаштовані ізоляційні кімнати. Складної форми перебігу хвороби не зафіксовано.
Скільки хворих у цьому будинку?
Двоє.
"Жодної копійки з фінансування доріг не забрали"
Як карантинні заходи вплинули на економічне становище області? Чи змінилось бюджетування?
Звичайно, ми зараз переправляємо всі кошти, які тільки можемо знайти в обласному бюджеті на потреби медицини, в резервний фонд. На превеликий жаль, наразі області «заморозили» 60 мільйонів гривень державного фонду регіонального розвитку, що були заплановані на будівельні роботи шкіл і садочків. Сподіваюся, що це – тимчасовий захід прем’єр-міністра, принаймні нам повідомили, що ці гроші не забирають назавжди, вони поки зарезервовані за стабілізаційним фондом. Як тільки справимося з пандемією, їх повернуть. Важливо все таки збудувати в цьому році ті школи, які ми планували.
Ви підраховували суму збитків від карантину в області?
Наша область – специфічна. Вона відрізняється від інших великих областей, де є велика промисловість. Наша область, вибачте за сленг, є така собі дрібнобуржуазна (посміхається, – LB.ua), вся економіка тримається на малому і середньому бізнесі, приватних підприємцях, на торгівельній активності.
За результатами першого кварталу перевиконання бюджету становить 103%. Ми ще не відчули цього (наслідків карантину, – LB.ua). Результати другого кварталу побачимо трохи пізніше.
Окрім шкіл, які проекти поки «заморожені», або, за вашими прогнозами, не будуть реалізовані цього року? Можливо, ремонт доріг повністю припиниться.
Що стосується доріг, то вони взагалі не постраждали. Це – принципова позиція президента, уряду. Дороги будуються, як національні, так і місцеві. Жодної копійки не забрали. Доведеться лише перетерпіти цей рік без нових стадіонів. Якщо щось не збудуємо, то, в першу чергу, почекають стадіони, а от все решта маємо добудувати.
Чи плануєте впроваджувати якісь програми, щоб втримати заробітчан, які повернулися? Яка їх кількість, до речі?
Близько 4-5 тисяч людей.
Це – невелика кількість.
Так. І за настроями, які ми фіксуємо в цих колах, практично всі збираються знову повернутися (за кордон, – LB.ua), як тільки будуть зняті карантинні обмеження. Вони не збираються залишатися і працювати тут.
У Чернівцях активно розвинена торгівля. Ще не спостерігається бунтів, як в Радомишлі чи Мелітополі?
Ні, бунтів немає. Промислові ринки були закриті ще в березні, а продовольчі – минулого тижня. Наразі ще період пост-великодніх свят. Люди ще доїдають те, що купили того тижня (посміхається, – LB.ua).
А як з панічними настроями?
Паніки немає, але я фіксую спроби політизувати цю теми. Є політичні сили, групи, які можуть мобілізувати, налаштовувати ці рухи. Думаю, що такий сценарій – реальний і буде проявлятися.
Ви натякаєте на мера Чернівців? (видання «Дзеркало тижня» написало 22 квітня, що між керівником міста та області виник конфлікт, що позначається на протидії поширенню коронавірусу, – LB.ua)
Я не натякаю на мера. Я кажу про те, що це – ситуація, коли будь-яка політична сила розуміє, що є шанс проявитися, треба знайти знедолених, яких варто захищати. Особливо ті сили, які хочуть повернутися в політику…
Ну, все таки, ви як очільник області маєте більше можливостей піаритися на цій темі бодай тому, що до ваших повноважень входить прийняття рішень для протидії пандемії. Чи маєте політичні амбіції щодо місцевих виборів? Чи все таки хочете залишитися на посаді керівника області?
Насамперед хочу зазначити, що потрібно використовувати термінологію не «піаритися», а «комунікувати». На кожному кроці чуємо: «провалили комунікацію», «погана комунікація»…
Я вважаю, що коли промовляє представник державної влади, навіть регіональної, то це просто потреба людей в інформації з перших уст. Як би це не трактувалося кимось, я вважаю це – комунікаційною політикою обласної державної адміністрації задля однієї мети – перемогти коронавірус. Дуже мрію, щоб Чернівецька область мала пальму першості не тільки за кількістю хворих, а й у динаміці спадання.
Стосовно виборів, то скажу вам чесно: я щасливий і вдячний, що можу, в тому числі, в такий складний час бути на цьому відповідальному місці. Маю велике натхнення, енергію і бажання нарешті прислужитися і бути корисним людям. Я почуваюся на своєму місці, це моя стихія. Я вважаю, що багато чого ще можу зробити на посаді голови обласної державної адміністрації.
