Кому допомагають університетські лікарні
Що дає пацієнтам модель університетських лікарень, які є складниками університетів медичних? Ви перші в країні, хто зараз по-новомувідпрацьовує цю модель.
Пацієнт звертається в університетську лікарню, де є науково-педагогічні працівники, науковці, лікарі-практики. У світі практика університетських лікарень поширена. У сусідній Польщі найбільш спеціалізована. І найскладніші випадки лікують в університетських лікарнях.
У світі університетські лікарні — це лікарні останньої надії, куди звертаються пацієнти з найважчими проблемами, які обійшли медзаклади нижчого рівня. Тут пацієнт може отримати якісну меддопомогу і найкращі практики, методики, наукові розробки, консультацію починаючи від молодого лікаря-інтерна і закінчуючи професором.
Ця користь для пацієнта — ви говорите як про факт чи мету, до якої маємо дійти?
Як факт.
Ключові зміни в підготовці майбутніх медиків
Ви задоволені тим, що бачите? Коли спілкуюся з фахівцями, тільки-но згадаєш про медичну освіту, в людей починається гикавка, бо вона не така, як ми хотіли б, від браку практики до сучасності знань. Модель, яку ви будуєте, вже готова чи є напрямки реформ, які на етапі становлення?
Ми на етапі становлення. Ідея проєкту в доповненні і покращенні практичного складника. На певному етапі це випало. Ключове завдання — щоб студент, який вступив до Львівського національного медичного університету, з перших днів мав можливість бути в лікарні і долучатися до надання меддопомоги.
Звичайно, якщо говоримо про студента 1–2 курсів, це робота разом з молодшим медичним персоналом: розуміти елементи догляду пацієнта, вміти виконувати певні медсестринські маніпуляції. До моменту, коли студент отримає теоретичну базу, щоб працювати з пацієнтом.
Важливим компонентом є елемент симуляційного навчання. Студент, перед тим як доходить до етапу безпосередньої меддопомоги, певні навички і вміння має відпрацювати на манекенах. Це світова практика, елементи освіти, які є обов’язковими в країнах ЄС. Якщо говоримо про нас як країну, яка євроінтегрується, наші програми мають бути максимально інтегровані до єдиного освітнього простору.
Без науки не буде якісної освіти
Коли розмовляю з лікарями сучасного покоління, яким болить, вони згадують роки свого навчання в різних медичних університетах. І кажуть, що майже будь-яка людина без обов’язкового якісного рівня знань може вийти з медичним дипломом, просто трішечки постаравшись. Як ви плануєте відстежувати, що студенти, яких випускаєте працювати з пацієнтами, мають мінімально потрібний середній рівень знань і будуть фаховими для роботи з пацієнтами?
Якщо говорити формально: є чеклісти, є певна практична навичка, яку студент має виконати, і є критерії, за якими викладач це оцінює. Ми зараз величезну увагу приділяємо тому, аби викладачі якісно ставилися до своєї роботи і створюємо їм умови, щоб вони могли відпрацювати теоретичні знання і практичні.
Одним з найважливіших компонентів підготовки фахівців є наука, науковий компонент. Розвиток університету і підготовка фахівців неможливі, якщо немає елементів наукових досліджень.
Наш університет, за останніми рейтингами, отримав категорію А — найвищу — за біомедичним напрямом серед закладів вищої медичної освіти. Ми лідери. Це дає можливість використовувати наші лабораторії, центри клінічних/доклінічних досліджень, щоб студенти, аспіранти, усі здобувачі освіти мали можливість попрацювати в наукових лабораторіях, з науковцями.
Тому що фах лікаря — він надзвичайно складний. І часто недостатньо якісно надати медичну допомогу. Студент, який завершує навчання в нашому університеті, має розуміти і знати, як написати наукові тези, правильно подати статтю, як вибрати науковий журнал, куди подати результати своєї роботи. Тому що хороший лікар не може жити лише лікарнею і надавати медичну допомогу.
Він повинен своїми знаннями, вміннями, досвідом ділитися з молодими фахівцями й колегами, тому що медицина достатньо складна. Інколи не все так, як написано в підручнику, — є індивідуальні особливості організму. Інколи бувають моменти, коли саме досвід лікаря надзвичайно важливий. Тому долучення наукового компонента в підготовці фахівців вкрай важливе.
Є люди, які кажуть, що в нас малий відсоток справжньої медичної науки, а решта — імітація. Як ви працюєте з тим, щоб науковий складник був прогресивним? Щоб будь-хто не зміг сказати: «Та, у Львові таке саме»?
Маємо потужних науковців. Як на мене, людей фактично зі світовим ім'ям. На базі нашого університету працює центр молекулярного дизайну, національний контактний пункт програми «Горизонт Європа» — центр, куди будь-який науковець може звернутися зі своїми ідеями. І в межах центру ми маємо можливість знайти йому партнера для подальшої наукової співпраці.
Традиційно сильним університет є в напрямі фармації. Наші науковці публікуються у провідних журналах. Неможливо опублікувати статтю у провідному журналі, особливо рівня Q1 чи Q2, не пройшовши попередніх рецензій і перевірки. І якщо робота вже опублікована в цьому журналі, можемо говорити про якісну науку.
Ми створили центр колективного користування науковим обладнанням на базі однієї лабораторії — відкрили можливість не лише працівникам університету, а й іншим науковцям з інших університетів, не лише Львова, а й країни, використовувати наукове обладнання для наукових досліджень.
Велику увагу приділяємо сучасному науковому обладнанню, тому що неможливо робити науку, не інвестувавши в неї коштів. Підготувавши матеріально-технічну базу, маємо право вимагати в науковців, щоб і наука була якісною. Звичайно, стежимо за якістю науки, особливо в частині академічної доброчесності.
Крім того, модель нашого університету дозволяє нам бути привабливими в частині міжнародної співпраці. На базі університету реалізують проєкт «Надія». Він покликаний покращити ментальне здоров'я дітей, реалізуємо спільно із закордонними колегами й у співпраці з Міністерством охорони здоров'я, фундацією нашого університету.
Одним з компонентів є створення науково-дослідного центру у сфері ментального здоров'я. Наш університет є серед засновників, поряд з провідними університетами Європи. І на базі нашого університету спільно з науковцями інших університетів досліджують стан ментального здоров'я дітей. Це грантові кошти. На перший етап дослідження скеровано понад 90 тисяч євро.
Що пацієнту дасть розвиток медичної науки
Ми ідеально підійшли до того, щоб пояснити пацієнтам, яка їм користь з того, що в університеті буде сильний саме науковий складник. Якщо університет розвиває медичну освіту, медичну науку, вкладається в бази, в публікації в міжнародних наукових журналах, що це дає пацієнту?
Це дає якісну медичну допомогу. Приклад — проєкт «Надія», наукові напрацювання у сфері ментального здоров'я дітей. Тобто науковці працюють, вивчають, як ефективно надати медичну допомогу дітям, як запобігти, профілактувати. Працюють з нашими дітьми, які живуть в умовах війни. Їхні напрацювання будуть імплементовані в меддопомогу нашим дітям.
Університет також має власну клінічну базу, де можна проводити низку клінічних випробувань. Тобто пацієнт може отримати найсучасніші медикаменти і доступ до такої меддопомоги.
Ми працюємо у сфері фармації, створюємо банк молекул — вони також можуть зацікавити певні фармкомпанії, які вивчають дію того чи іншого препарату, його ефект, який можуть застосувати для того чи іншого пацієнта.
Тобто ми говоримо про те, щоб пацієнт не просто звернувся і йому надали медичну допомогу за протоколом. Він звертається до людей, які працюють над тим, щоб цю меддопомогу зробити максимально якісною в умовах сьогодення.
Будь-яка система, а університет — це система, величезна машина, хоче сховатися, щоб її не чіпали. І тут: об'єднуємо, створюємо, відкриваємо, кудись біжимо. І це завжди викликатиме у значної частини людей спротив. Не обов'язково тому, що вони проти якісних змін, а просто тому, що це дуже турбулентний період. Не всі люди до цього готові, не всі мають для цього кваліфікацію.
Погоджуюсь. Чи всі люди сприймали зміни? Ні. Чи весь колектив був готовий? Ні. Чи чув я критику на свою адресу? Так, різну. Більшість колективу точно хоче змін. Розуміє: щось потрібно змінювати, але, напевно, не всі були готові виходити з зони комфорту, тому що працювали багато років. Ми жили в час, коли не було війни, була велика кількість іноземних студентів, були інші фінансові можливості медичних університетів. Але сталася пандемія — пережили. Сталася війна. І, попри це все, «з нас ще щось вимагають». Так, це було. Але я вдячний кожному, хто працює в університеті, тому що без цих людей змін не відбулося б.
У кожному колективі є певний відсоток людей, які завжди хочуть щось змінювати і які є дуже ініціативними. Є певний відсоток людей у колективі, які готові до змін, але їм треба сказати: зробити це і це — і робитимуть усе якісно, совісно. А є люди, які завжди будуть критикувати і будуть незадоволені.
Водночас розумію іншу сторону цього питання. На жаль, у нашій країні війна. Але, напевно, якби не війна, нам не вдалося б здійснити такі зміни в медичному університеті.
Коли війна, люди готові до радикальних кроків чи це тому, що з'явилася велика команда міжнародних донорів, яка підтримує?
Під час війни люди більше готові до різких змін. Є велика кількість донорів, які підтримують університет. І, напевно, наша область унікальна тим, що маємо хорошу підтримку і на місцевому, і на національному рівні, у МОЗі. Тому, напевно, ці всі складники зійшлися в один пазл. І зміни, які відбулися, — це завдяки людям, які очолюють ці інституції.
Хто бере участь у трансформації медосвіти у Львові
Тобто, умовно кажучи, МОЗ допомагає з питаннями законодавчими і нормативними. Обласна військова адміністрація допомагає з чим? Вона віддала одну лікарню, з якою ви об'єдналися. Напевно, допомагає фінансово з облаштуванням чогось. Чи можете ви пояснити цю кухню на пальцях?
Ми вдячні кожному депутату Львівської обласної ради, який свого часу проголосував і дав згоду на передачу Львівської обласної клінічної лікарні з метою створення університетської лікарні.
Ми вдячні Львівській обласній військовій адміністрації, яка підтримувала, задавала тон, формувала регіональну політику. І не тільки регіональну — це й активна участь у державній політиці, фінансова підтримка нашого університету.
Вдячні Міністерству охорони здоров'я, яке підготувало всю нормативну базу, підтримувало і супроводжувало процес на всіх рівнях. Навіть сесія Львівської обласної ради відбувалася за участю міністра охорони здоров’я.
Чому освіта повинна бути максимально прикладною
Ви казали, що ваша система збудована на трьох китах. Ми проговорили два. Який третій залишився?
Ми проговорили про практику, про науку, залишилась прикладність освіти. Щоб усі знання і вміння випускник міг реалізувати на своєму робочому місці.
Є автономія університетів, є певний відсоток дисциплін за вибором, є освітні програми. Ми як університет розуміємо, що повинні йти в ногу з часом і готувати фахівців, яких потребує держава. Протягом останніх двох років відкрили нові спеціальності, зокрема: «Фізична терапія та реабілітація». Ми один з чотирьох університетів, на базі якого викладають програму протезування-ортезування — це магістерська програма. Тобто ми готуємо тих фахівців, які нині найзатребуваніші.
Нашою перевагою є те, що коли студент завершує навчання на теоретичних кафедрах, отримує базові знання про анатомію та фізіологію людини, він, починаючи з четвертого курсу, іде в університетську лікарню.
Студент, перебуваючи в аудиторії певний час, опрацювавши теоретичну частину, йде з викладачем до пацієнта, має можливість поспілкуватися, зібрати анамнез, виконати певні маніпуляції і спостерігати, як відбувається лікувальний процес.
Тобто студент має можливість не лише зрозуміти певні процеси з підручника, а й бачити, як реально надають медичну допомогу. Це вкрай важливо.
Щодо програми «Протезування-ортезування»: минулого року ми завершили реалізацію спільного проєкту між урядами Франції і України. На базі університету запрацювала найбільша лабораторія, яка виготовляє протези за допомогою 3D-друку.
Є 20 3D-принтерів і три мікроклініки в регіонах, куди звертаються пацієнти. Там сканують культі, файл надсилають до нашого університету, на базі навчально-виробничого центру відбувається друк куксоприймача і комплектація протеза. І цей протез повертають пацієнтові.
Знову ж, студенти, які навчаються за цією програмою, отримують і теоретичні знання, і можливість здобути практичні навички в протезній майстерні університету. Тут є освітній елемент і можна виконувати певні наукові елементи.
Освіта повинна бути максимально прикладною. У нас є один з найбільших стоматологічних медичних центрів, де студенти з другого курсу працюють у навчальних кімнатах. Викладач там має можливість прийняти пацієнта, зробити якісь елементи гігієни, пролікувати, можна проасистувати лікарю. За умови хорошої теоретичної підготовки студент має можливість отримати практичну підготовку, а в комплексі — отримати якісну медичну освіту.
Фіналізуючи розмову: що, зрештою, має побачити і відчути український пацієнт? Можливо, заглянемо у 2027 рік — коротка перспектива. І, скажімо, 2030-й.
Амбітна мрія — щоб університетська лікарня стала справді лікарнею останньої надії. Щоб до нашого закладу зверталися пацієнти, які вже пройшли всі етапи лікування, і тут отримали всю необхідну допомогу, і навіть ту, яка була недоступна чи яку отримати було неможливо на попередньому етапі.
Чи означає це, що лікарня буде видозмінюватися, зникатимуть певні напрями допомоги, аби перепрофілюватися саме в лікарню останньої надії?
Університетська лікарня надаватиме амбулаторну і стаціонарну допомогу. У нас є сімейні лікарі, які працюють на базі університетської лікарні. Університетська лікарня надає весь спектр меддопомоги.