Міністр Віктор Ляшко каже, що рівень захищеності українців від вакцинокерованих інфекцій ще не такий, як він хотів би. Адже колективний захист — це 95 %+ вакцинованих. У нас 85–90 %. Утім охоплення щепленнями зростає з року до року навіть під час повномасштабної війни. Наприклад, ввели нову вакцину для дівчаток 12–13 років проти вірусу папіломи людини з 1 січня 2026 року. За словами міністра, далі планують ще розширити Національний календар щеплень — тобто перелік вакцин, якими безоплатно українців забезпечує держава: «Плюси розуміємо. Мінуси — обмежений ресурс під час воєнного стану, куди його перенаправляти».
Наступною в Національний календар щеплень може увійти вакцина проти пневмококу. «Але ключова задача — ми повинні розуміти суму коштів, якою оперуємо. Ми весь час звертаємося до Міністерства фінансів, коли формуємо бюджет на наступний рік, і просимо більше коштів на централізовані закупівлі, які дозволять покривати всі необхідні лікарські засоби й імунобіологічні препарати. Але розуміємо, куди йде пріоритет фінансування. Кожна гривня зібраних податків — це Сили безпеки і оборони. Усе на систему охорони здоров'я — це те, що ми отримуємо з міжнародної підтримки, з підтримки урядів інших країн, — каже міністр. — Тому доводиться балансувати і розуміти, як з партнерами відпрацювати, щоб можна було розширювати. Ввели проти ВПЛ, пропрацюємо пневмокок, будемо розуміти вартості, які повинні бути, бо, на жаль, не всі виробники ідуть назустріч і дають нам ціни, які відповідали б нашій економічній ситуації під час воєнного стану».
Голова правління Української академії педіатричних спеціальностей Марина Маменко зазначила, що в Європі лишилися дві маленькі країни Чорногорія і Естонія, які не мають національних програм захисту проти пневмококу, і велика Україна: «Мені дуже хотілося б, щоб це було додатковим аргументом, коли ви будете шукати гроші. Пневмококова вакцинація — це питання євроінтеграції, бо всі країни дійсно здивовані, що ми цього досі не маємо».
Міністр додав, що під час повномасштабного вторгнення Україні підставили плече міжнародні партнери і постачають вакцини за підтримки GAVI через ЮНІСЕФ. Тобто ми не закуповуємо вакцин через нашу централізовану агенцію ДП «Медичні закупівлі України».
Голова парламентського комітету з питань здоровʼя нації Михайло Радуцький згадав, що значна частина питань вакцинації зникла б, якби в Україні діяла норма закону про медреформу, за якою на медицину Рада має виділяти 5 % ВВП: «Зараз нема такої змоги, але фінансування росте. Якби мені три-чотири роки тому казали, що МОЗ зможе пробити вакцину проти ВПЛ…».
Голова Національної групи експертів з питань імунопрофілактики Федір Лапій порівнює часи до і зараз, відзначаючи разючий прогрес: «Памʼятаю, 15–20 років тому було ніби в темному царстві. Тоді розмовляти з неврологами, з вузькими спеціалістами про вакцинацію — можна було йти одразу на аутодафе (урочисте оголошення вироку інквізиційного суду в середньовіччі. — LB.ua). Cьогодні, коли приходить дитина з тяжкою алергією, вона від усього вакцинована. З епілепсією — вакцинована додатково. Приходить дитина з іншими тяжкими патологічними станами, які раніше ми вважали псевдопротипоказаннями, — вакцинована і додатковими теж. Зараз несоромно вже піти на пенсію, бо існуватиме професійна спільнота, готова відстоювати принципи здорового глузду».
Він розповів про роки роботи, аби змінити погляди медиків на вакцинацію. «Ми створюємо середовище, щоб професор не розказував про шкідливі вакцини, завкафедри не казав, що це все міжнародний заколот. У нас є зміна поколінь. І слава Богу, що вона відбувається».
Виконавчий директор Асоціації виробників інноваційних препаратів в Україні «АПРАД» Володимир Редько наголосив, що виробникам важливо розуміти, що відбувається в секторі, куди країна рухається завтра і що можна спільно зробити, аби просунутися далі. За словами Володимира Редька, члени асоціації непокояться через невизначеність, брак прозорості і зрозумілості пріоритезації того, які вакцини проти яких хвороб наступними вводитиме держава в Календар щеплень. Адже бізнесу важливо це знати, щоб планувати процеси і виробництво самих вакцин.
Наталя Барановська із Sanofi додала, що бар'єрів у виробників для завезення вакцин багато: «Лабораторний контроль, прогнозованість постачання, планування обсягів — це дуже актуально. Нас постійно питають завчасно, коли, як, скільки поставити. Чому європейські вакцини так довго повторно проходять лабораторний контроль?».
Тема планування і прогнозування: скільки і яких вакцин потрібно буде й коли — звучала впродовж усього вечора. Адже виробникам немає сенсу завозити ще більше вакцин на продаж, якщо потім їм доводиться утилізовувати залишки і втрачати кошти. Але буває і навпаки, коли попит вищий за пропозицію, а оперативно довезти змоги немає через розписані поставки, які залежали від прогнозів попиту.
Медична директорка «Добробуту» Олександра Машкевич розповіла, що в сезон 2025/2026 мережа навіть не встигла провакцинувати проти грипу всіх своїх лікарів, медсестер та інший персонал, бо дуже мало заїхало доз. І коли прийшов у країну грип, першими злягли саме медики. «Що нам зробити цього року, щоб ми закупили і для нашого персоналу, і для наших пацієнтів вакцину, завчасно передали нашу потребу, щоб вакцина все ж до нас дійшла?». Відповіді дотичних звелися до потреби конструктивного діалогу і прорахунків. Міністр попросив завчасно повідомляти про зміни в поставках, аби на центральному рівні могли реагувати і проводити консультації, що з цим робити. Щодо лабораторного контролю уточнив, що проблема не нова. Працюють над регуляціями, аби перейти на моделі, які працюють у країнах Європейського Союзу.
Чи можемо ми уже сказати, що антивакцинальні настрої в Україні відходять на маргінеси, особливо враховуючи свіже дослідження ЮНІСЕФ, що понад 80 % батьків прихильно ставляться до вакцинації? Спікери вважають, що так, тут можна радіти.
«Напевно, кац%пи займаються зараз якоюсь іншою інформполітикою — і ми чітко можемо сказати, що всі антивакцинальні настрої – це їхні запуски оцих фейків, які потім розганяли», — сказав міністр Віктор Ляшко.
Але! Якщо говоримо про антивакцинальні тренди, важливо не виховувати власних антивакцинаторів, які в нас є, зазначила Марина Маменко. «І ми не можемо закрити рот якимось громадським організаціям або антивакцинальним рухам, — зазначила вона. — Якщо ми кажемо, що вакцинація — це стратегічний захист держави, чи маємо на рівні держави реагувати, коли людина, яка працює в державній установі, обіймає великі посади, виходить у публічний простір і висловлює антивакцинальні думки? Чи маємо говорити з роботодавцями цих людей про те, що люди, які працюють в університетах і відомих клініках, не можуть публічно висловлювати антивакцинальні думки?». Тут знову зійшлися на потребі самоврядування, аби вже спільнота лікарів реагувала на таких колег.
Також ми досі не маємо даних, скільки довідок про вакцинацію в Україні навправді неправдиві, а діти захищені лише на папері. Михайло Радуцький розповів, що і медичний, і правоохоронний комітети Верховної Ради розглядають зміни до Кримінального кодексу: до 358-ї, до 325-ї статті, — які посилять кримінальну відповідальність за фальсифікацію медичних документів. І нагадав, що комітет, НСЗУ та МОЗ працюють з правоохоронцями, тому це теж впливає і запобігає якійсь частині фальсифікацій.
Федір Лапій на це відповідає, що прокуратура тут навряд чи допоможе. Натомість варто створити лікарське самоврядування. «Якщо у твоєму цеху педіатрів є людина непорядна, повинні сказати: "Друже, іди гадай на картах Таро, але не будь педіатром. І шукай собі іншу роботу", — вважає експерт і додає: А ми такі випадки маємо». Зараз законопроєкт про лікарське самоврядування, за словами Радуцького, готовий до другого читання, та до самоврядування не готові самі лікарі.
Порушували також питання вакцинації вразливих груп. Зокрема, Анна Гільфанова, педіатриня, імунологиня, доцентка кафедри педіатрії, імунології, інфекційних та рідкісних захворювань Міжнародного європейського університету, зазначила про потребу подбати про вакцинацію людей після пересадки органів і кісткового мозку. «Це тисячі людей в Україні, — каже вона. — Вчора були в Інституті серця, максимум, що роблять пацієнти, які отримали пересадку органів, — вакцинацію проти гепатиту B за свої гроші. Тобто держава інвестує в порятунок людей, а далі каже: "Стоп". А цим людям потрібен особливий захист, не лише проти тих інфекцій, які гарантує держава в календарі, але й вакцинація за станом здоров'я. В Україні торік понад шість тисяч випадків кору. 26 спалахів в лікувальних установах. Якщо спалах станеться в Інституті серця, де пацієнти очікують трансплантації, як заклад буде проводити пасивну імунопрофілактику, якщо жодної дози імуноглобуліну для цього в закладі немає? І це стосується усіх 26 центрів трансплантації солідних органів. Як зробити так, щоб і в стаціонарах можна було проводити вакцинацію?». На це і міністр, і голова комітету відповіли, що коштів, які держава виділяє на трансплантацію медзакладам, достатньо, аби медзаклади власноруч закупили пацієнтам вакцини і захистили їх. Для цього й запускали медреформу і давали автономію дій медзакладам.
Розлогої версії дискусії очікуйте незабаром на LB.ua.
