Віце-президент Єврокомісії Франс Тіммерманс нещодавно заявив, що Путін вже програв війну, як Гітлер в 1943 році. Він сказав, що Росія стала ізгоєм на міжнародному рівні, санкції дуже болючі, а війна коштує великих грошей.
"А Путін уже програв. Він помилявся щодо опору українців. Ніхто не наважується сказати йому всю правду, в тому числі про стан його армії. Але Гітлер також програв війну наприкінці 1943 року, та вона тривала ще два роки. Путін може влаштувати ще багато безладу", – додав він.
Але як цього вимагатимуть? Зрозуміти, в принципі, нескладно: досить згадати, якими методами з кінця 70-х років Захід знищував Радянський Союз. Оскільки сучасна Росія має дедалі менше важливих відмінностей від СРСР, США та Європи зі своїми союзниками цілком логічно діяти за принципом "хороше – повтори" . Тоді головні методи виглядали так:
1. Втягнути СРСР у тривалу війну на виснаження.
2. Різко знизити ціну на нафту та газ – основні експортні товари СРСР.
3. Виснажувати СРСР гонкою озброєнь.
4. Роздмухувати окраїнні націоналізми. Водночас – підвищувати суб'єктність місцевого начальства.
5. Витрачати гроші на годування та порятунок проблемного сусіда.
6. Позбавити союзників та васалів.
Коли все перераховане було реалізовано, СРСР протримався 3-4 роки, після чого капітулював та розпався. Погляньмо, як події тих років співвідносяться з сучасністю.
1. Тривала війна на виснаження. Тоді був Афганістан, зараз Україна. Причому і тоді, і зараз ініціатива напасти на сусіда народилася в Кремлі. А Захід просто не дозволив Москві виграти війну, яка спочатку здавалася "легкою прогулянкою".
2. Знизити ціну на нафту та газ. Тоді США домовилися із Саудівською Аравією – вона вдвічі збільшила видобуток нафти, чим обвалила ціни на неї втричі. Наразі країни Заходу колективним рішенням встановили стелю цін на російську нафту. Крім того, Європа радикально знизила закупівлю російського газу, а "Північні потоки" – підірвані. Підсумок один – сильне скорочення експортного виторгу. А вже давно помічено: за низьких цін на нафту та газ Росія ні з ким не воює.
Більше того, наразі США очікують, що разом із країнами-союзниками вони погодять ще більш значне скорочення граничної ціни на російську нафту, встановлену раніше на рівні $60 за барель. Про це заявив перший заступник міністра фінансів США Адевалє Адейемо.
Раніше Польща та ще низка європейських країн пропонували встановити стелю цін на російську нафту $40 і навіть $30 за барель. А за перші три тижні грудня експорт російської нафти вже знизився на 10-12% (морські перевезення – на третину та більше).
Зараз російська нафта, що транспортується морем із західного напрямку, продається за $43-50 за барель, з тихоокеанського – по $65-70. Знову почав зростати дисконт на російський сорт нафти Urals по відношенню до Brent – із $22-23 восени до $30-31 за барель сьогодні.
3. Виснаження гонкою озброєнь. У 1980-х США розробили фейковий план "стратегічна оборонна ініціатива" (т.зв. "Зоряні війни") – і керівництво СРСР на нього повелося. Зараз достатньо самої війни в Україні: Росія побачила своє катастрофічне відставання у військових технологіях та кинулася наздоганяти. Не розуміючи, що це безнадійно.
В 2023 році витрати російського бюджету на держоборонзамовлення зростуть майже в 1,5 рази.
І ось тепер телеканал "Зірка" показує кадри робочої поїздки Сергія Шойгу до Іжевська.
А зеків відправляють не лише на фронт, а й на "Уралвагонзавод".
4. Роздування окраїнних націоналізмів та одночасне підвищення суб'єктності місцевого начальства.
Зростання суб'єктності начальства – в СРСР це вилилося в "бунт перших секретарів республік та секретарів ключових регіонів". Тепер знову – як тільки Москва припускається помилок, місцеве начальство починає "на кухні" розмірковувати про те, наскільки йому б жилося краще, якби воно могло саме розпоряджатися доходами і витратами свого регіону. Особливо сильні такі настрої у нафтогазових регіонах, а також у національних республіках. Головам яких, до всього іншого, не дають спокою показне багатство та вседозволеність Рамзана Кадирова.
Іноді перше та друге поєднується – тоді виходить взагалі гримуча суміш. Хороший приклад – Татарстан, де зараз спалахнув скандал через те, що Москва зажадала: нехай глава регіону Рустам Мініханов більше не називається "президент". Бо, мовляв, президент у Росії один, і всі ви його знаєте. Однак у результаті виявилося, що Татарстан готовий піти на принцип заради збереження формальних атрибутів самостійності.
Російські спостерігачі відразу дійшли висновку: схоже, Татарстан може відвалитися від російської в ісламський світ першим із регіонів. Потім процес не зупинити. Почнеться каскадне обвалення всієї конструкції РФ.
5. Посилена годівля і навіть порятунок проблемного сусіда. У 1980-х це була Польща: у містах СРСР були талони на вершкове масло та м'ясо, але цю їжу везли до Польщі. Тепер (уже не перший рік) для Росії це Білорусь. Ось кілька показових фактів.
15 листопада Росія та Білорусь підписали угоду про виділення Мінську кредиту на 105 млрд російських рублів на імпортозаміщення.
До цього РФ надала Мінську відстрочку на рік із виплати понад $1 млрд у рамках його зобов'язань щодо кредитів.
І таке відбувається постійно, Олександр Лукашенко одержує від Москви все, що вимагає. Сьогодні Росія – найбільший кредитор Білорусі. Наступному в цьому списку – Китаю – Мінськ має виплатити вдвічі менше грошей. Додамо сюди енергоносії за фіксованими та дуже низькими цінами (наприклад, найдешевший у світі газ, по $128,52 за 1 тис. куб. м) та відкритий для білоруських підприємств російський ринок.
6. Союзники та васали відвертаються від Росії. У 2022 році вже цілий ряд демаршів зробив Казахстан. Так, у вересні цього року Казахстан перевів торгівлю з Росією під контроль санкцій США. "Без дозволу американських чиновників угоди не здійснюються. Мета – не потрапити під вторинні санкції", – заявив глава МЗС Казахстану.
Стало зрозуміло, що після заяви Казахстану про те, що він підтримує санкції і дотримуватиметься політики США, ОДКБ доживає останні місяці. Вихід із ОДКБ Токаєв обговорював під час приїзду до Сочі. Але не як тимчасовий вихід, а як повноцінну денонсацію угоди та відкликання підпису. Одночасно почалися щільні контакти Астани із Заходом. Митний союз може припинити своє існування у 2023 році, проте вже зараз він фактично не працює.
Наробила шуму і заява президента Таджикистану Емомалі Рахмона про те, що "з нами Москва має рахуватися, ми теж варті поваги". Воно було негласно підтримане всіма керівниками країн Центральної Азії. Васальна геополітика на пострадянському просторі стає для РФ проблематичною.
Узбекистан замість "газової спілки" з РФ домовився закуповувати більше газу в Туркменії. Відхиливши пропозицію Володимира Путіна вступити в потрійний "газовий союз" за участю Росії, влада Узбекистану вирішила збільшити імпорт природного газу з Туркменії.
22 грудня глава Узбекистану Шавкат Мірзієєв та президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв провели переговори. Раніше Узбекистан і Казахстан не захотіли вступати до "троїстого союзу" з Росією. Однак співпрацювати один з одним у галузі енергетики не відмовляються.
Незадовго до цього Узбекистан вперше відправив поїзд із міддю до Європи за новим маршрутом в обхід Росії. "Транскаспійський міжнародний транспортний маршрут" перетинає Туркменістан, Азербайджан та Грузію, а також Каспійське та Чорне моря за допомогою залізничних поромів. Євросоюз просуває його як альтернативу традиційному Північному маршруту залізничних перевезень Європа-Азія, який перетинає Росію.
Цим же маршрутом в обхід РФ почав експортувати свою нафту Казахстан.
Як виявилося на практиці, тільки Кремлю не потрібний світ, у якому немає Росії. Інші країни як справляються відокремлено, а й створюють нові союзи, які виключають участь РФ. Час, коли колишній СРСР залежав від дій Кремля минув.
Російський експерт Владислав Іноземцев (доктор економічних наук, директор Центру досліджень постіндустріального суспільства) із цього приводу зауважує:
- Поки Росія продовжує мобілізацію в надії розширити свою зону впливу на західних кордонах, деструктуризація на півдні та сході набирає обертів. Практично водночас президент Франції заявив про свою участь у врегулюванні вірмено-азербайджанської проблеми, прямо звинувативши Москву у зневазі до інтересів власного союзника, а президент Таджикистану прочитав Путіну лекцію про необхідність поваги до інтересів молодших партнерів.
Не тільки (і навіть не стільки) Захід зараз посилює вплив на пострадянському просторі, а насамперед кремлівські "союзники" – Туреччина та Китай, на думку яких Москва змушена максимально уважно дослухатися. Це суттєво знижує свободу маневру для Путіна, який все частіше виявляється в таких ситуаціях, у які йому ніколи раніше не доводилося потрапляти.
Картина складається вражаюча. Деконструкція Російської Федерації почалася і набирає обертів. Україні треба лише триматися.
Автор: Денис Стаджі