Пройшли зиму завдяки надзусиллям аварійних бригад і 2-му рівню захисту об’єктів
Пане Віталію, як ми пройшли зиму — могло бути краще чи гірше?
Гірше вже важко уявити. Це найважча зима за чотири роки війни. Різні сценарії пропрацьовували, але серйозних ударів по енергетиці не було десь з лютого 2025 року (крім прифронтових областей). До осені її не чіпали, і ми відчутно відновились. Очікували, що досить легко пройдемо зиму навіть при низьких температурах. Завдяки відновленим мережам і генерації обійдемося без відключень споживачів (з використанням імпортного ресурсу). Але почались обстріли…
Чого коштувала ця зима, якщо міряти зусиллями енергетиків? Здоров’ям, травмами, надскладними умовами роботи.
Важко й виміряти, скільки зусиль доклали, передусім бригади, які ремонтують, і оперативний персонал, що управляє енергосистемою, навіть коли лунає тривога. Люди мусять покинути підстанцію під час обстрілу, і тоді оперативний персонал керує енергосистемою так, як це можливо із захищених місць: віддає команди електростанціям, відключає дистанційно споживачів, щоб уберегти систему. А це емоційно дуже напружена робота.
Після відбою тривоги першими на об’єкти заходять рятувальники ДСНС і перевіряють наявність пристроїв, що не розірвалися. Ракета з касетним зарядом розкидає вибухові пристрої по всій території підстанції, не всі розриваються відразу. Купа пошкоджень, багато обривів дротів, електрична небезпека… ДСНС намагається прибрати, що можливо, але й після того, як закінчували, бувало, наші хлопці знаходили ще небезпечні предмети – зарилися в грунт чи в лоток кабельний потрапили. І нашим бригадам треба працювати, відновлювати підстанцію, ризикуючи. Дуже часто в режимі 24/7. З перервою тільки на тривогу (а тривога в деяких регіонах — це 50 % доби). Поки тривога — відпочивають поблизу підстанції, на свіжому повітрі чи в бригадному автомобілі. Потім повертаються і працюють, не буваючи вдома тижнями. Багатьох сім’ї побачили тільки в березні, коли стало більше сонця, менше атак і змогли нарешті відпустити. Отака важка зима була — морально і фізично.
Люди хоч отримали гідні доплати?
Компанія «Укренерго» завжди доплачувала працівникам аварійних бригад, їхня робота особливо важлива. А потім з’явилась ще й ініціатива уряду про доплату аварійно-відновлювальним бригадам, і ці самі люди отримали додатково по 20 тис. грн (отримують і досі). Хоча повністю компенсувати відсутність відпочинку і нормальних умов роботи складно. Бо працювати доводилось на вулиці при мінус 25°, мінус 30°, та й у приміщеннях наших підстанцій, як усі бачили, після прильотів — ні вікон, ні стін. На одній підстанції приміщення було дуже сильно пошкоджене, і в місці, де розташований пункт керування підстанцією, зробили просто з брусків каркас, обтягли плівкою, поставили обігрівач, щоб якось людям працювати. А коли ремонтники працювали на вулиці на цій підстанції (там багато порваних кабелів), ми просили ДСНС привезти нам великі намети, теплові гармати. Бо при температурі нижче за 5° морозу технологічно з кабелем працювати не можна. Зрозуміло, що людям, рукам холодно, але й технології не дозволяють у таких умовах ремонтувати.
Безмежно вдячний колегам, які витримали в таких надскладних умовах, самовіддано працювали без вихідних і відпусток.
Працюємо без дефіциту з 1 березня
За даними Міненерго, на березень зі зруйнованих росіянами 9 ГВт генерації вдалося відновити 3,5 ГВт. Отже, маємо наразі близько 12 ГВт власних потужностей плюс імпорт. То який дефіцит? Чи відновлять ще якийсь обсяг генерації?
Ось на мапі бачимо, що загальносистемних вимкнень наразі (розмова відбулася 1 квітня. — LB.ua) немає, тобто працюємо без дефіциту з 1 березня (крім коротких епізодів). Потеплішало, сонця більше, і працюємо збалансованіше. Причому почалася ремонтна кампанія АЕС, два блоки по 1000 МВт у ремонті. Усіх 9 ГВт, мабуть, не відновимо, але дуже багато зможемо. Залежатиме від подальших російських атак.
Наскільки спрацював захист енергооб’єктів цієї зими?
Основний захист Укренерго будувало ще з 2023 року. Коли росіяни почали бити по енергооб’єктах, вони у нас були, як і будь-які інші європейські, не захищені: з прозорими парканами, через які видно відкриті трансформатори, розподільчі пристрої. Про це ворог, звісно, знав.
Потім ухвалили рішення захистити найкритичніші об’єкти на підстанціях — автотрансформатори. Під час минулої зими більшість автотрансформаторів були в захисті другого рівня (залізобетонні споруди. — LB.ua), а решта — в першому (габіони, сітчасті конструкції. — LB.ua). Габіони захищають лише від уламків і були ефективні, коли в перші роки атакували ракетами, що падали десь на території підстанції і могли пошкодити обладнання лише уламками. Але потім почалися обстріли дронами, які влучали в трансформатори, а ті загораються миттєво — в них олива. Тому потрібен захист другого рівня — це бетонний саркофаг, який зберігає все обладнання. У нас є підстанція-рекордсмен, яка витримала більш ніж 20 ударів дронами по такому укриттю.
Скажімо так: тієї трансформаторної потужності Укренерго, яка має другий рівень захисту, майже по всіх регіонах вже достатньо, щоб передати необхідний обсяг електроенергії від електростанцій та з Європи у мережі операторів систем розподілу (ОСР). Будівництво захисних споруд триває. (Споруди другого рівня захисту зводять ще на 84 підстанціях. — LB.ua.)
Уже готують склад запчастин для ремонтів наступної зими
Як корегували плани цього будівництва, адже ворог постійно змінює тактику ударів? Чи є об’єкти, до яких можна застосувати третій рівень захисту, закопати їх?
Реалізовувати третій рівень захисту почали ще з 2023 року, але він дуже-дуже дорогий. Надскладно велику підстанцію, весь розподільчий пристрій, автотрансформатор закопати під землю. Тож проєкт не завершений — забракло державного фінансування. Об’єкти тепер на різному етапі готовності — до 80 % максимум (це робило Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури).
Уже завершили один проєкт підземного захисту будівлі релейних панелей. Росіяни ж б’ють ще й по мізках підстанцій — релейних панелях, що розташовані в окремих будівлях. Якщо релейний захист уразити — підстанція нежива. Тож ми на одній підстанції закопали це все під землю, і туди зараз ракетою вже не пробитися (якщо це не «Кинджал»). Поступово масштабуємо це рішення на інші об’єкти, щоб релейка була захищена.
Росіяни змінювали тактику атак вже кілька разів. Тепер, коли гатять двома балістичними ракетами, потім кількома крилатими і ще й десятком дронів на кожну підстанцію (їм вже не шкода такої кількості), пошкоджують дуже багато обладнання. Особливо якщо ракета з касетною бойовою частиною. Вимикачі, роз’єднувачі, трансформатори струму і напруги — страждає все на великій території. Ми добре підготувалися минулого року (з допомогою наших партнерів, мали фінансування) і закупили досить великий склад запчастин, обладнання для відновлення енергосистеми. І користувалися ним усю зиму, щоб швидко відновлювати енергосистему і її можливість передавати електроенергію до споживачів. Зараз теж розуміємо, як діяти далі: вважаємо, що минулої зими ворог завдавав ударів, мабуть, на максимально можливому рівні. Тож орієнтуємося на свій досвід витрат, перерахували їх і спланували склад обладнання, необхідного на наступну зиму. Включили його в плани енергетичної стійкості регіонів, затверджені РНБО, і сподіваємося наповнити склад з допомогою партнерів.
Скільки на це піде часу? Фінансують же через Фонд підтримки енергетики України при Секретаріаті Енергетичного співтовариства? Наскільки розумію, це тривалий, досить бюрократизований шлях.
Так, тривалий. Нашу заявку вже отримали, організовують закупівлі. Крім того, Укренерго безпосередньо звернулося до європейських партнерів: якщо мають щось з необхідного нам, просимо, щоб задонатили або дозволили викупити. А ще звернулися до наших посольств у дружніх державах, щоб попрацювали над можливістю отримати вже готове устаткування. Бо виготовлення обладнання для класу напруги 750 кВт триває 8–10 місяців, а ще процедура закупівлі… До зими просто не встигаємо. Отримання деякого обладнання, законтрактованого раніше, очікується вже влітку й восени.
У фонді зараз 1,8 млрд євро. Це багато? На скільки вистачить?
Досить багато: за нашими розрахунками, нам треба близько 7 млрд грн на обладнання.
До слова, минулого року я звернувся до Єврокомісії з ініціативою змінити процедури регулювання, щоб зобов’язати європейських системних операторів збільшити їхні запаси обладнання. Ми часто ділимося досвідом з європейськими колегами, найперше ним цікавляться в Польщі, у країнах Балтії, у Німеччині, Данії. Показуємо партнерам, як захищаємося. Бо після операції «Павутина» і кількох прольотів дронів над їхніми територіями вони теж замислилися над захистом. Сподіваюсь, моя ініціатива знайде правильний відгук і колеги почнуть готуватися, вчитися швидко відновлювати енергосистему. А для цього треба накопичити обладнання, щоб було напоготові. А не як у Берліні минулої зими — терористи пошкодили кабелі, а запчастин, щоб відремонтувати, енергетики не мали.
Чи є можливість створити прямий швидкий канал надходження коштів, щоб ми могли оперативно витрачати саме на те, що екстрено знадобилось? Бо нам завжди після обстрілів треба екстрено.
Навіть коли кошти надходять прямо до Укренерго, все одно замовлення, виготовлення, закупівлі не набагато швидше відбуваються, ніж через фонд. Зараз у фонду процедура закупівлі — два місяці, це нормально.
Що ще довелося змінити в підходах до ремонтів, у диспетчеризації через нові тактики обстрілів?
У першу чергу змінилась диспетчеризація. Ми готові були до різних сценаріїв ще до початку війни, бо мали перейти в ізольований режим роботи. Вторгнення почалось саме того дня, коли ми перейшли в ізольований режим і були в найвразливішому стані. Диспетчери були готові до блекаутів, натреновані, але ніхто не розраховував на ракетні атаки. Тож після перших масованих ударів по енергосистемі і блекауту у 2022 році ми змінили наші програми навчання і поступово модернізуємо їх. Як бачите, блекаут стався лише один. Європейці взагалі не розуміють, як ми справляємося. У них за цей період було більше системних аварій, ніж у нас.
Змінилася ситуація і в організації ремонтів. Донори надали нам багато важкої техніки, з її допомогою відновлюємо лінії та підстанції. Навчили наш персонал нових технологій виконання робіт і заміни обладнання. Багато нестандартних технологічних рішень, що значно прискорили ремонти, запропонував член правління Укренерго Олексій Брехт, який трагічно загинув у січні цього року. Зокрема, з’явились нові технічні рішення заміни обладнання — наприклад, мастильний вимикач досить швидко міняємо на елегазовий.
Відпрацювали технологію заміни автотрансформаторів: якщо до повномасштабної війни така робота тривала три-чотири місяці, то зараз і за один можемо впоратися або й швидше. Тобто ми зараз найшвидші в процедурах відновлення енергосистеми і готові ділитися досвідом з європейцями (основне в цьому досягненні — вмотивовані люди).
Про блекаути: що насправді трапилось 31 січня, коли масово відключили абонентів і навіть метро в Києві та Харкові зупинилося?
Несприятливий збіг обставин. Фактично одночасно відключилась одна лінія в нас і одна в Молдові. Аварія. За 13 хвилин відключилися два надпотужні елементи, які передавали електроенергію із заходу на схід. Енергосистеми в усьому світі розраховують так, щоб вони могли витримати аварійне відключення одного ключового елемента мережі передачі. Але коли два відключення, стійкість може й не зберегтися, таке допускають. Бо розраховувати систему на два одночасних відключення ключових елементів (щоб при цьому зберігалася стійкість) — це надто дорого. Потрібно будувати багато додаткових ліній і вартість цих робіт незрівнянна з потенційними збитками від системної аварії. 31 січня система втратила стійкість, частина споживачів була погашена, ми і Молдова частково відокремилися від решти Європи (більша частина наших систем), але досить швидко синхронізувалися й відновились. Але якщо говорити суто про нашу енергосистему: коли є загроза атаки, ми змінюємо її так, щоб витримувала одночасно і два відключення, а іноді три і чотири. Бо знаємо, куди що летить. А той збіг обставин був непрогнозованим.
Повертаємося до планів і ресурсів на них. Що з матеріалів, обладнання для ремонтів і будівництва захисту Україна забезпечує собі сама?
Наприклад, автотрансформатори — від малих до потужних. Вимірювальні трансформатори в нас теж випускають, але це досить обмежений ресурс, бо вони потрібні і нам, і ОСР, Укрзалізниці (має власні підстанції, і їх теж обстрілюють) тощо. Ресурсів наших виробників не вистачає на всіх. Використовуємо також потужності турецьких і корейських виробників, які готові посунути нас у черзі і виготовити першочергово.
Дроти в нас виготовляють, опори, арматуру, бетон для захисних споруд. Релейний захист — це вже високотехнологічне обладнання, але частково виробляють в Україні.
Накопичувати зелену електроенергію і балансувати допоможуть великі акумулятори
Яка роль у підготовці до наступної зими Укренерго й обласних адміністрацій?
Згідно з планами енергетичної стійкості регіонів, до робіт залучені регіональні органи влади — голови ОВА з командами: вони беруть на контроль, координують облаштування фізичного захисту на об’єктах ОСР і на наших теж. Розвивають розподілену генерацію, створюють умови, щоб ця генерація якомога швидше підключилась. Ми максимально спростили умови приєднання і сприяємо цьому, а на рівні регіонів ці процеси дуже підтримують.
Що означає «контролюють»?
Укренерго на все може не вистачити. Ось працюють підрядники, і, припустімо, у них замало людей, темпи збавили. ОВА повідомляють про це нам, і тоді вже ми направляємо своїх спеціалістів, менеджерів проєктів, які мають працювати з підрядниками і відновити темпи виконання робіт. Роботи одночасно тривають на дуже багатьох об’єктах, і Укренерго фізично не в змозі приставити до кожного свого фахівця. А в областях є власні ресурси, вони зацікавлені в результаті і допомагають нам (залучаючи нас тільки в разі потреби). Ми теж зацікавлені, щоб у всіх регіонах було світло.
Кажете, вже ремонтують деякі атомні блоки. Яким буде графік цих ремонтів? Він типовий, плановий?
Завжди ремонти атомних блоків починали з березня чи й кінця лютого і закінчували в листопаді-жовтні. Провал стався тільки після захоплення Запорізької АЕС. Весь графік ремонтів планують на багато років, бо це прив’язано до перезавантаження ядерного палива. Воно має вигоріти — і його перезавантажують, а в цей період виконують ремонт усього генеруючого і допоміжного обладнання. Втрата ЗАЕС призвела до того, що у 2023–2024 роках план виробництва атомної електроенергії (і графік ремонтів. — LB.ua) провалився. Зараз ми його спільно з Енергоатомом вирівняли, цей провал не такий суттєвий, і якщо не буде обстрілів інших об’єктів генерації, літо маємо проходити без обмежень.
Чому липень і серпень стануть найважчими місяцями, під час яких, як прогнозують деякі аналітики, точно не обійдеться без планових вимкнень світла?
Бо в ці місяці рівень генерації атомних станцій найнижчий. Найбільше електроенергії вони виробляють взимку, липень-серпень — мінімум, і далі поступово до листопада виходимо на максимальну точку. І зазвичай саме липень і серпень найспекотніші, зростає споживання електроенергії, може виникнути дефіцит. Хіба що літо буде відносно холодним, тоді навантаження на мережу не надто зросте.
За найкращого сценарію споживання електроенергії не обмежуватимуть. Це якщо генерацію відновлюватимуть за планом, триватиме плановий ремонт АЕС і не обстрілюватимуть інші об’єкти генерації. Тільки в прифронтових регіонах прогноз гірший, бо там після обстрілів відновлювати пошкоджене обладнання дуже важко з погляду безпеки. Там тривоги можуть тривати і 48 годин поспіль. Ми готові до будь-якого розвитку подій, у нас прораховані різні сценарії.
Наскільки допоможуть вирівняти баланс зелена енергетика й установки зберігання електроенергії?
Ось сьогодні не дуже сонячний день, і пікова генерація сонячних електростанцій — 1400 МВт. У попередні дні, коли було дуже сонячно, вона сягала й 3000 МВт. Це забагато, і ми були навіть змушені її обмежувати. Якби замість того, щоб обмежувати сонячну генерацію на 1000–2000 МВт, могли зайву електроенергію накопичити в акумуляторних установках і потім використати в період вечірнього піку навантаження, то за рівнем викидів CO₂ стали б найзеленішою країною Європи. У нас і зараз у системі рівень викидів — 150 г/кВт·год (тоді як прямі викиди вугільних ТЕС — 924 г/кВт·год. — LB.ua).
Зараз маємо акумуляторів загальною потужністю майже 500 МВт, до кінця року, сподіваюсь, буде близько 1000 МВт, і це поступово покращуватиме живучість нашої енергосистеми. І економічність теж. Бо це не дуже добре — обрізати сонячну енергію: за умовами «бери або плати» споживачі все одно платять (через тариф Укренерго) за електроенергію, яка мала бути вироблена, але не спожита.
Акумуляторів замало, бо це надто дороге задоволення? Чи практики накопичувати залишкову електроенергію взагалі досі не існувало?
Зараз напрям розвивається, технології дуже подешевшали, акумуляторів стає багато і технічних умов ми видали вже більше ніж на 1000 МВт. Раніше США були піонерами у використанні таких, досі дуже дорогих, технологій, Китай їх застосовував. А серед країн Європи ми, мабуть, перші набуваємо такого масштабного досвіду.
Як вони виглядають? Розміром, мабуть, з кімнату?
Зазвичай контейнерного типу. Тобто один акумулятор на 1 МВт розміром з морський контейнер. А їх може стояти десяток разом, на 10–20 МВт.
Вони не вразливі до ударів з повітря?
Вразливі. Тому про них треба мало говорити і добре їх ховати. Але це дуже корисна історія, вона допомагає системі балансувати. Акумулятори швидко реагують на зміни навантаження в системі, і з погляду балансування зеленої генерації, особливо сонячної, це інструмент № 1.
Наше майбутнє: біогазові електростанції і ніяких гігантів
Щодо розподіленої газової генерації, з якою було пов’язано багато надій і розчарувань, що не підстрахували нас цієї зими. Яка ситуація з їх підключенням?
Їх уже досить багато. Нова високоманеврена генерація взимку видавала вже близько 1000 МВт. Не все обладнання було підключене, але вже є рішення уряду виділити фінансування місцевим органам влади на підключення. Дуже часто місцеве самоврядування просто не має на це ресурсів і компетенції. Та вже не буде такого, що обладнання подароване, отримане містом за якимось програмами стоїть і не працює. Є регіони, дуже просунуті в цьому питанні, а є недостатньо зацікавлені. Наприклад, Харків був дуже зацікавлений і дуже активно всі попередні роки розвивав цю розподілену генерацію. І при втраті ТЕЦ-5, яка забезпечувала тепло для більшої частини міста, Харків не відчув цієї втрати. А Київ, втративши свої ТЕЦ, відчув, бо розподіленої генерації в столиці не було. Але зараз вона підключається дуже активно.
Не було чи не досить? За словами, наприклад, експерта з питань енергетики Олександра Харченка, Київ активно збирав такі установки.
Її не було. Але зараз вже є навіть в Києві. «Київтеплоенерго» підключає досить багато генеруючих установок, але, звісно, для такого міста зробити те, що було реалізовано для Харкова, малоймовірно за короткий період часу. А для менших міст це взагалі абсолютно реальна історія – містечко на кшталт Обухова можна підключити і буде воно з теплом і світлом.
Тобто ці установки можуть працювати окремо на одне місто? Чи все ж вливають згенеровану електроенергію в загальну мережу?
Якщо працює синхронна енергосистема, не виділився якийсь острів, нема блекауту – вони будуть видавати електроенергію в загальну мережу. Зрозуміло, що якщо в загальній мережі додалося – то додалося всім. Поки система працює синхронно – всі мають бути в однакових умовах (якщо немає обмежень можливостей передачі, як бувало взимку, коли регіони забезпечувалися неоднорідно). Якщо ж стається якась локальна аварія – ці установки повинні працювати на якийсь ізольований острів. Щоправда, не всі вони запроєктовані під такий острівний режим роботи.
Якщо зараз маємо близько 1000 МВт, то до зими…
Можна ще 1000 отримати.
Але ж на підключення – місяців 7-8 необхідно, встигнемо?
Багато проєктів – на досить високій стадії готовності.
Звідки брати додатковий газ для установок? Скільки знадобиться кубометрів?
Не дуже багато. Уся енергетика споживає близько 3 млрд кубометрів газу за зимовий період і нарощення генерації на 1000 МВт не призведе до критичного збільшення використання газу. Питання в тому, щоб підготувати газову систему до зими, закачати необхідний обсяг газу в сховища і відновити пошкоджені об’єкти газовидобутку.
Словаччина офіційно відмовилась надавати нам аварійну допомогу. На кого можемо розраховувати залізно?
Це чисто політична відмова. Аварійної допомоги ми в неї брали досить мало, та й договір насправді буде розірваний лише з 1 травня. От сьогодні брали електроенергію у Польщі та Румунії, а позаду них ще вся Європа.
Комерційний обмін електроенергією у нас зараз триває з усіма сусідніми державами включно зі Словаччиною. Коли йдеться винятково про бізнес, все відбувається згідно до встановлених процедур.
А є надія наростити обсяг імпорту з Європи? Взимку, як розповідав нам в інтерв’ю старший диспетчер «Укренерго» Віталій Токар, вдавалося імпортувати малу частку того, що пропонують партнери – через пошкодження ліній.
Дозволений обсяг імпорту досить високий – 2450 МВт на Україну і Молдову. Ми близько 2300 МВт могли отримувати. Але періодично через пошкодження мереж були обмеження передачі із заходу на схід і більше 1000 мВт передати не могли. Решта при цьому просто споживалася західними областями. Ми зараз займаємося підготовкою нових проєктів мережевого будівництва, щоб забезпечити більшу передачу із заходу на схід, але, на жаль, це не цього року реалізується. Мережеві проєкти будівництва нових ліній – тривалий (від трьох до п’яти років) процес, ми зараз на стадії проєктування. Але думаємо про способи збільшення можливостей передачі. Альтернативний варіант – будівництво генерації на сході України. Він теж розглядається: вітер, сонце, газова розподілена генерація.
Компанія «Укренерго» провела перший конкурс на будівництво нових маневрових генеруючих потужностей для підвищення стійкості енергосистеми. На якому етапі реалізація проєкту?
Будівництво близько 80 МВт потужностей по всій Україні законтрактоване, воно стартувало. Будувати мають вже в захищеному виконанні. Наприклад, «Київтеплоенерго» будує свої об’єкти нової генерації відразу в укриттях. І вимоги за цим конкурсом до забудовників були саме такі – подбати про захист.
Це тільки початок, будуть нові конкурси?
Так, після відповідного рішення уряду. Згідно з цим рішенням, змінилися умови стимулювання учасників. Умови мають зацікавити їх будувати і працювати на ринку, на конкурсі вони будуть торгуватися ціною електроенергії. Якщо ціна, яку вони отримали на ринку (ціна електроенергії на ринку «на добу наперед» постійно змінюється, реагуючи на обсяги виробництва та попит – LB.ua) буде нижче тієї, яку вони вказали у своїй конкурсній пропозиції, то «Укренерго» доплачуватиме їм різницю.
Як будемо відбудовувати, планувати після війни енергомережу і чи спрацюють ставки на приватних інвесторів?
Ми першочергово розраховуємо на приватні інвестиції. Я сподіваюсь, зміняться умови ціноутворення на ринку. Зараз регулятор періодично змінює прайс-кепи (встановлені НКРЕКП граничні максимальні та мінімальні ціни на електроенергію, що діють на ринку «на добу наперед» – LB.ua.) то в один, то в інший бік, і ми розуміємо, що то через нестабільні умови воєнного часу. В європейських умовах прайс-кепи дуже високі, щоб обмежити непрогнозовані зміни ціни, з якими не впораються споживачі. У нас за законом прайс-кеп має дорівнювати 55 000 грн за 1 МВт·год і це достатня цінова стеля, щоб будь-яка генерація на різних сегментах ринку могла працювати і бути прибутковою для власників.
Щодо структури генерації – традиційна теплова генерація вже розвиватися не буде, вона не отримає фінансування. Ніхто зараз не будує за свої кошти, їх беруть у міжнародних фінансових організацій, а вони всі націлені на розвиток зеленої генерації. «Укренерго» розробляє Звіт з адекватності і достатності генерації, в якому ми показуємо, як бачимо майбутню енергосистему. Вона повинна мати атомну генерацію як базову і ми навіть показуємо певне збільшення її потужностей, бо з втратою ЗАЕС нам потрібно ще близько 2 ГВт такої базової генерації.
Бачимо необхідність розвитку напівпікової генерації – раніше її роль виконували наші ТЕС, а в майбутньому це будуть, скажімо, біогазові електростанції, що працюватимуть як «зелені». Плюс розвиток відновлюваних джерел енергії в комплексі з високоманевреною генерацією і акумуляцією – оце наше майбутнє. І воно планується з викидами вуглекислого газу не вищими, ніж зараз, але – економічно вигіднішим. Технології дешевшають, і я думаю, інвестори підуть. Гігантів на кшталт ЗАЕС + Запорізька ТЕС – 10 ГВт на одному майданчику – більше не буде. ЗАЕС будувалася під потреби таких же потужних гігантських споживачів – металургійних комбінатів. Але все змінюється. Максимально неефективних з погляду енергоспоживання заводів вже не буде. Зараз споживання йде в інший бік – датацентри, невеликі виробництва, які споживають економно.