«Змова проти Америки». Філіп Рот
Видавництво Анетти Антоненко
Що якби Франклін Рузвельт програв вибори 1940 року і президентом США став Чарльз Ліндберг, знаменитий авіатор, переконаний ізоляціоніст і симпатик Гітлера? Філіп Рот відштовхується від реальної згадки в мемуарах історика Артура Шлезінгера-молодшого про те, що кандидатуру Ліндберга справді розглядали, і вибудовує навколо неї масштабну альтернативну історію.
Оповідач — юний Філіп, художнє альтер его автора — спостерігає, як Америка крок за кроком відмовляється від участі у Другій світовій, зближується з Третім Райхом, а антисемітизм тихо стає новою нормою. Усе це очима хлопця з єврейської родини з Ньюарка, де кожне державне рішення відлунює в побуті, страхах і стосунках між людьми. Це безжальний портрет суспільства, що поступово втрачає демократичні цінності. Рот написав цей роман 2004 року, але читається він як застереження, що не старіє: про те, як ксенофобський популізм легітимізується поступово і саме тому непомітно.
2020 року телеканал HBO екранізував роман у форматі однойменного мінісеріалу.
«Очима клоуна». Гайнріх Бьолль
Крапки
Гайнріх Бьолль — німецький лауреат Нобелівської премії з літератури, який зробив повоєнну Західну Німеччину головним матеріалом своєї прози. «Очима клоуна» — чи не найгостріший його роман: дія розгортається в Бонні початку 1960-х, за лічені години однієї ночі.
Ганс Шнір — двадцятисемирічний клоун із заможної родини, який свідомо обрав непевну долю мандрівного артиста. Після провалу останнього шоу він повертається до порожньої квартири: без грошей, з травмованою ногою і розбитим серцем. Те, що відбувається далі, — серія телефонних дзвінків знайомим у спробі позичити грошей.
Бьолль будує з цього мінімалістичного матеріалу масштабну панораму повоєнної Німеччини. Між дзвінками — флешбеки, і саме в них живе головне: як країна, що щойно вийшла з нацизму, старанно вдає, що нічого не було. Та Ганс — людина без захисного фільтра, і саме тому він бачить те, чого інші воліють не помічати.
Роман вийшов 1963 року і викликав шквал критики з боку Католицької церкви. Нове українське видання в перекладі Христини Назаркевич доповнене післямовою літературної критикині Роксоляни Свято.
«Заборонений зошит». Альба де Сеспедес
Видавництво Анетти Антоненко
Альба де Сеспедес — італійська письменниця, яку двічі ув'язнювали: спочатку за антифашистську діяльність, потім за участь у радіомовленні Опору. Жінка, що знала ціну забороненого слова, написала роман про право на приватну думку.
Повоєнна Італія, початок 1950-х. Валерія Коссаті — зразкова дружина й мати — купує чорний зошит і починає вести таємний щоденник. Здавалося б, дрібниця. Але саме цей зошит стає найнебезпечнішим предметом у її домі.
Де Сеспедес показує, як письмо змінює людину: Валерія починає бачити власне життя збоку, і те, що вона бачить, руйнує бездоганний фасад. За ним — утома від нав'язаних ролей, внутрішня порожнеча і усвідомлення, що роками жертвувала власною ідентичністю заради чужого комфорту. Зошит ставить її перед вибором: наважитися на зміни, зберегти таємну свободу чи спалити все і забути.
Роман виходив частинами в італійській пресі в 1950–1951 роках — і жінки впізнавали у Валерії себе й ті досвіди, про які не було прийнято говорити вголос. Сьогодні ця книжка — документ епохи і діагноз, що не втратив актуальності.
«Не забувай писати». Сара Ґудмен Конфіно
РМ
Америка 1960-х — епоха стрімких змін, але не для всіх. Для двадцятирічної Мерилін Кляйнман з консервативної єврейської родини життєвий сценарій визначений наперед: вдале заміжжя і спокійний побут. Вона руйнує ці очікування одним поцілунком — батьки терміново відправляють її до Філадельфії під нагляд двоюрідної бабусі Ади.
Замість суворої хранительки традицій перед дівчиною постає жінка в шовковій хустці, що ганяє на кабріолеті Cadillac і живе за власними правилами. Ада вправно влаштовує шлюби для інших, але сама залишається переконаною холостячкою з гострим язиком. І зовсім не поспішає повертати підопічну на «правильний» курс.
Легка за тоном, але не за змістом, ця книжка розповідає про те, як жінка відкриває для себе, що жити за власними переконаннями можливо.
«Бібліотека Цензора». Ботайна аль-Есса
Lobster
Ботайна аль-Есса — кувейтська письменниця, авторка понад десяти романів і засновниця незалежної книгарні в Кувейті, де цензура книжок досі реальність. Це важливо знати, перш ніж розгорнути її роман: антиутопію, де головний злочин — читати для задоволення.
Аль-Есса будує світ після Революції, де свободу думки визнано винуватцем минулих бід, а любов до метафор — хворобою. Головний герой — безіменний державний Цензор, новачок на цій посаді, його робота — знищувати книжки з будь-якими натяками на інакшість і пам’ять про життя до Революції. Але одного дня до його рук потрапляє роман «Грек Зорба» (книжка, яку в Кувейті неодноразово забороняли) — і він виявляє, що читає не заради цензури. З цього моменту бюрократична машина починає давати збої зсередини. Цензор краде приречені томи — книжки Керрола, Орвелла, Бредбері — ховає їх удома і поступово виходить на підпільний світ людей, які рятують літературу від знищення.
Роман увійшов до фіналу американської Національної книжкової премії 2024 року в категорії перекладної літератури.
«Катабазис». Ребекка Кван
Жорж
Катабазис — давньогрецький міф про спуск людини в підземний світ. Пекло в новому романі Ребекки Кван не місце для грішників, а академічна система з її ієрархіями, залежністю від наукового керівника й негласним правилом жертвувати всім заради кар'єри. Магія тут сувора доказова дисципліна, підпорядкована логіці й кресленням пентаграм. Фентезійний світ працює не як самоціль, а як інструмент — і це відчувається в кожній деталі.
Аспірантка Аліса Ло заради роботи з видатним професором у Кембриджі пожертвувала здоров'ям, особистим життям і душевною рівновагою. Коли наставник гине за обставин, до яких вона має безпосередній стосунок, Аліса вирушає за ним до Пекла, бо лише його рекомендація може відчинити їй двері до вершин академічного світу. Мотивація героїні моторошна саме своєю впізнаваністю. За іронією долі, супутником у цій подорожі стає її головний конкурент, який переслідує рівно ті самі цілі.
Кван знає академічний світ зсередини, вона сама пройшла через Кембридж і Оксфорд, і саме тому її Пекло таке переконливе.
«Човни». Володимир Станчишин
Віхола
Художній дебют відомого українського психотерапевта й автора популярних нонфікшн книжок — і вже в цій біографічній деталі є певна обіцянка: людина, яка роками слухала чужі історії, нарешті вирішила їх записати.
Станчишин будує книжку як серію паралельних доль людей, яких війна застала за різних обставин. На початку повномасштабного вторгнення здавалося, що всі ми пливемо в різних човнах до спільного берега перемоги. Проте з часом втома та прірва в досвідах призвели до того, що ми перестали чути голоси з інших човнів. Оповідач переміщується між ними, намагаючись зберігати рівну дистанцію до кожного, але війна, як відомо, відстороненості не терпить. Автор свідомо уникає моральних вироків: тут немає поділу на правих і винних, є лише люди, які намагаються впоратися з тим, що на них звалилося.
Ця книжка з'явилася дуже вчасно, адже розмова про різність воєнного досвіду в українському суспільстві стає дедалі гострішою і дедалі складнішою.
«Фаренго. Тінь попередника». Володимир Єшкілєв
Жорж
Перший зразок української космоопери — вже це робить «Фаренго» текстом з особливим місцем в історії вітчизняної фантастики. Роман вийшов 2011 року, але діждався перевидання лише зараз.
416 рік Ери Відновлення. Людство пережило глобальні катастрофи й існує в межах розгалуженої міжзоряної цивілізації під егідою Імперії з жорсткою ієрархією, системними кризами й етичними дилемами постгуманізму. Поштовхом до подій стає зникнення дослідницького корабля і викрадення даних про давню цивілізацію з покинутої планети Фаренго. Слідча група, розплутуючи цю історію, виходить на загрозу значно більшого масштабу. Детектив поступово переростає в технотрилер, приправлений містикою і філософією.
Єшкілєв будує жанрово щедрий текст — з космічними монстрами, відвертими сценами і великими питаннями. «Фаренго» — один з п'ятнадцяти романів Єшкілєва і єдиний, де він вийшов у відкритий космос.
«Урізька готика». Галина Пагутяк
Локальна історія
Проза Галини Пагутяк існує на межі реального і потойбічного. «Локальна історія» пропонує перевидання роману 2009 року, який виріс із народної демонології та етнографічних записів Івана Франка.
Прикарпатське село Уріж, ХІХ століття. Місцевий парох отець Антоній занотовує розповіді селян про дедалі тривожніші події. Поява чужинців — нового дідича з химерними звичками, мандрівного фотографа, агента з обіцянками про Америку — порушує крихку рівновагу. На цьому тлі розгортається історія Петра — людини з тінню родинного минулого, що марно шукає внутрішнього примирення. Коли за загадкових обставин гинуть кілька мешканців, прибулі слідчі намагаються знайти раціональне пояснення. Але для селян відповідь очевидна: опирі.
Пагутяк не розвінчує і не підтверджує народного світосприйняття — вона будує світ, де вірування — єдино можлива мова для опису того, що відбувається.