Ближня зона – 2 батареї Crotale-NG від Франції, 4 ЗРК Avenger від США, 6 комплексів Starstreak від Британії, 1 батарея Spada Aspide від Іспанії та в перспективі ще постачання від Італії, 30 "Гепардів" від Німеччини.
Чимала кількість, яку можна швидко наростити – у США багато живих Avenger морської піхоти та армії на зберіганні (сотні штук), у Франції також є Crotale, багато хто ще навіть не пройшов модернізації.
Зона до 10 км (крім тисяч ПЗРК) прикрита непогано, але все ще недостатньо – багато нових підрозділів, децентралізація складів, війська на марші, пункти дислокації, штаби, треба захищати об'єкти ЖКГ.
Є проблеми з боєприпасами, наприклад, до "Гепардів", де нові снаряди 35х228 мм не можна використовувати через відсутність у знарядді електрозапалу та програматора, а попередньої ітерації підходять не всі, а лише з канавкою на спідниці гільзи.
Щоправда, цей калібр є на ринку крім Швейцарії, у Бразилії, Йорданії, ПАР, Норвегії, Іспанії.
Крім того, проблема вирішується не лише шляхом закупівель, а й придбанням іспанського виробництва компанією “Рейнметал” за 1.5 млрд. євро, щоб випускати снаряди безпосередньо для України, оминаючи швейцарську експортну ліцензію.
Це означає, що ми можемо отримати ще до 20 ЗСУ “Гепард” і підтримувати всі їх у строю.
Середня зона – 4 німецькі IRIS-T (поставлено 1 комплекс), 8 норвезьких NASAMS (поставлено 2 комплекси) по лінії Пентагону, 6 ЗРК HAWK фаза 3 від Іспанії.
Також США оголосили про модернізацію ракет до HAWK та пошук пускових для України.
У 2013 році американці вже постачали HAWK XXI до Іраку, разом із РЛС та модернізованими засобами доставки, так, що живі комплекси на зберіганні у них є.
Питання лише в кількості та термінах підйому – тому, що багато вже постачали союзникам і на ринок.
Зона до 40 км – одні з найкращих на планеті нових ЗРК із “вистрілив-забув” та найпопулярніший західний ЗРК, до якого встигли наштампувати 40 тисяч засобів доставки.
IRIS-T і NASAMS показали себе чудово не тільки в полігонних умовах, де їх інфрачервоні та радіолокаційні ГСН перехоплювали крилаті ракети, а й під час відбиття реальних атак в Україні – 90-100% цілей у їхній зоні відповідальності збиті.
HAWK XXI все ще вимагає безперервного підсвічування цілі, але там нові оглядові радари, які США передавали нам раніше.
Тому що в наших умовах головна проблема – не ймовірність влучання 0.6 чи 0.9 при відкритті вогню, а зробити так, щоб на шляху літака чи “Калібру” опинилася зона дії ППО – на тисячах кілометрів кордону та узбережжя це не так просто, як здається.
Тому кількість батарей і ракет до них буде важливішою за новітні технології – хоча HAWK XXI об'єктивно не гірший від того, що в масі є у ворога.
Згодився для Туреччини, Румунії, Йорданії, нещодавно ще підходив для Тайваню – працюватиме й у нас.
Далека зона – SAMP/T, про яку ведуть переговори та Італія заявила про згоду поставити їх в Україну.
Це далекобійна – до 120 км ППО та до 20 км ПРО – заточена саме на перехоплення крилатих та балістичних цілей.
Потужний двоступінчастий двигун і сучасна електромагнітна головка самонаведення дозволяють ракетам у 70% випадків фізично руйнувати ціль прямим попаданням, на швидкості 4 Махи – це вражає.
Що ми маємо на виході?
Мережевоцентричність – єдине для всіх учасників мережі поле бою.
Avenger і HAWK XXI, наприклад, використовують систему обміну даних Link 16, її ж застосовує РЛС AN/MPQ-64F1 для норвезьких ЗРК і новітній європейський SAMP/T.
Не потрібно включати випромінювання, світитися як новорічна ялинка, спостерігати у постійній високій готовності за своєю зоною відповідальності.
Будь-хто в мережі, хто помітив КР або вертоліт, вкаже курс, висоту, кут і швидкість цілі на планшеті і до моменту підльоту, її чекатиме гарячий прийом.
У Avenger, крім ракет від "Стінгера" є кулемет 12.7, крім того нічний канал, далекомір і оптика – це не тільки вогнева точка, але і крихітний пункт управління для секторального ППО – ПЗРК, малої зенітної артилерії, що не мають апаратної частини.
При цьому машина просто отримує інформацію від постів спостереження або з будь-якого чергового радара в секторі, наводиться на потрібну ділянку ще до підльоту супротивника, а розкрити її позицію вкрай складно.
Якщо ворог змусив вимкнути РЛС або вразив її, включається запасна, бо кожен вогневий взвод IRIS-T і NASAMS, по суті, автономний. Комунікаційна архітектура і поєднання з радарами збігаються, самі радари ми вже отримали від союзників, навіть поза поставками зенітних батарей.
Ланцюжок управління спускається зверху вниз, і скрізь його можуть підхопити у разі розриву. Тобто начебто зоопарк з обслуговування техніки, але – єдине ціле на полі бою.
Також ми отримуємо зону суцільного ураження, де за умовним "Калібром" або літальним апаратом одночасно працюватимуть і Crotale, і "Стінгери", і кулемет 12.7, і "Гепард", і вже наводиться HAWK, і десь там у перспективі ПРО у курсі подій у секторі.
Це дає найширші можливості для організації об'єктового ППО, засідок, “кіл боксів” для ударних гелікоптерів і штурмовиків, захисту важких ЗРК від ударних дронів.
Може здатися, що все це відбувається вкрай повільно, а нас бомбять щодня, але маємо приклад Польщі, яка багато років витрачає на оборону 12-13 млрд. доларів, а цього року рекордні 21 млрд. доларів.
Падіння ракет на її території із загибеллю цивільних.
Російські пропагандисти, звісно, вже вибухнули історіями про “неефективне ППО НАТО” та “проспали”, але як завжди вони годують свою аудиторію фекаліями.
Перші батареї ЗРК Patriot, які придбала Варшава, полонізовані та освоєні промисловістю, але оперативні можливості система здобуде між 2023 та 2025 роком. Тому що потрібне навчання персоналу, сервісний центр, освоєння протиракет та інтеграція в систему оповіщення.
Дві батареї ЗРК Patriot ЗС США ще в березні перекинули до аеропорту Ряшева для прикриття флангу та ліній постачання в Україну. Після інциденту також розгорнуть додаткові німецькі батареї.
І все.
Комплекс С-200, який нібито прикриває небо над Варшавою, – це ще техніка з рідким паливом у маршовому двигуні, не факт, що він взагалі боєготовий.
І С-125 і військове ППО зі ЗРАК Pilica працюють на всю Польщу.
Ось вона – реальність.
Природно, що американці бачили заліт ракет на територію Польщі, але час на підйом бойових станцій, запит на відкриття вогню та проходження сигналу ланцюжком, та ще й 90 км дистанції до злітно-посадкової смуги Ряшева від місця падіння біля кордону не дають шансів на перехоплення.
І це також добре описує наші прохання закрити небо – це не так просто.
Як би це не звучало дивно, але винести всі літаки в зоні до Уралу в рамках глибокої повітряної операції НАТО простіше, ніж захистити кожну ТЕЦ, станцію чи село.
Тому варто налаштовуватися на те, що швидко не буде і що ракетна фаза російської агресії продовжить завдавати шкоди.
Але кожен новий наліт перехоплюватимуть все надійніше, крилаті ракети в секторах, де працюють західні системи, будуть збиті з ймовірністю 0.9-1.
У той час як ВПС РФ до кінця війни не зможуть провести глибокий наступ і масово задіяти "чавун" за лінією зіткнення, як вони звикли працювати в Сирії.
Тому, що з-під кожного куща, з-під кожної занедбаної промки, в них летітиме ракета, від машин з'єднаних в єдину мережу, що наводяться найсучаснішими західними РЛС, керованими командними пунктами, які росіяни не зможуть не дістати в глибині наших позицій, ні засікти, тому, що в них дуже мало спеціальних літаків РЕР.
У NASAMS, наприклад, це гостронаправлений промінь, який погано пеленгується, а Crotale-NG можуть взагалі не включати оглядову станцію, відпрацювавши по візуальному каналу, отримавши дані з інфрачервоного далекоміра і зовнішніх постів.
Це системи, що обмінюються даними всередині захищеної Link 16; змінюють позицію швидше, ніж кілька штабів опрацює дані з нечисленних супутників РФ і введуть польотне завдання доя ракет; малопомітні в сенсі випромінювання; використовують кілька обзорників далеко від своїх позицій, що включаються і вимикаються за рваним графіком, не даючи їх вбити ракетами проти РЛС.
По суті, невидимі для ворога, на величезній території трохи менше Польщі та Німеччини разом узятих.
Зрозуміле небажання пілотів ВКС залітати глибоко за лінію фронту.
І ця допомога також стане ключовою як для продовження нашого контрнаступу, так і для припинення ракетного терору наших мирних міст.
Те, що ми зберігаємо можливість наступати, коли противник має перевагу в бортах і ракетах, багато в чому є заслугою західних поставок.