Обмежене право, бо війна
3 листопада Верховна Рада України за скороченою процедурою прийняла за основу законопроєкт 8081 про зміни щодо надання військовослужбовцям відпусток під час дії воєнного стану.
Нардеп фракції «Голос», член профільного Комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, полковник «Альфи» Роман Костенко роз’яснив LB.ua, що у мирний час військовослужбовці завжди мали право на 30 днів на рік для відпочинку.
Однак в країні триває воєнний стан, тому діють норми, коли відпустку військовому можуть надати лише на 10 днів (плюс два дні на дорогу). Та виключно за сімейними обставинами чи з інших поважних причин, перелік яких чітко обмежений:
– Укладення шлюбу військовослужбовцем;
– Тяжкого стану здоров’я або смерті рідних по крові або по шлюбу;
– Пожежа або інші стихійні лиха, які спіткали сім’ю військовослужбовця;
– Інші випадки, коли присутність військовослужбовця в сім’ї є необхідною;
«Однак зараз ми розуміємо, що наші хлопці воюють у дуже складних умовах. Хтось по дев’ять місяців взагалі не був вдома, постійно перебуває на передовій. Ми не знаємо, скільки ще буде тривати війна. Тому запропонували правки до закону, за якими командир може надати відпустку на 10 днів (плюс два дні на дорогу) за бажанням, а не лише сімейними обставинами. Насправді це вкрай необхідно. Щоб наші військові мали змогу вийти «з нуля», перепочити, поїхати до тих же рідних, побачити їх», – розповів він.
Костенко наголосив, що не варто плутати відпустки з ротаціями чи відрядженнями. Оскільки ротація – це регулярна заміна або взаємозаміна особового складу, підрозділів або військових частин, що виконують завдання у важких, складних або несприятливих умовах через певний час.
Але зараз триває повномасштабна війна, коли ротації взагалі не передбачені.
«Коли ж у нас було АТО (з квітня 2014, а з квітня 2018 – ООС), то ротації виглядали так, що хлопці заходили туди на певний період. Наприклад, на три місяці чи більший період – пів року, дев’ять місяців. Строки визначалися рішенням командування. І це залежало від рівня боєздатності бригади, необхідності посилення на конкретному напрямку. Потім хлопці виходили для відновлення боєздатності, йшли у відпустки. Та на їхнє місце заходили нові військові підрозділи. Зрозуміло, що зараз в умовах війни такі ротації не відбувається. Є лише маневри та переміщення. Це по суті постійне ведення бойових дій, бойове залагодження і знову всі йдуть в бій», – зазначив Роман Костенко.
«Раніше, до воєнного стану, ротації відбувалися, виходячи з ситуації, що складалася на фронті. На передовій перебували різні підрозділи та у різний час. Наразі ж цього не має. А будь-яка інформація про переміщення та маневрування є закритою, бо може бути використана ворогом», – додав нардеп фракції «Слуга народу» та член оборонного комітету Єгор Чернєв, ветеран АТО, що у 2014 році пішов добровольцем до Нацгвардії.
Також під час воєнного стану командир має право відправити військового у відрядження.
«Втім, це не заохочення, це точно не відпустка чи відпочинок, бо це нове завдання. Так зараз наших хлопців відправляють за межі України для навчань на новій техніці», – підкреслив Роман Костенко.
«Ми всі усвідомлюємо, що в умовах такої війни вкрай важливо підтримати бойовий дух наших бійців. Саме тому ми підготували законопроєкт про надання додаткових можливостей для відпочинку та реабілітації. На додачу до 10-денної відпустки за сімейними обставинами ми хочемо надати нашим воїнам можливість відпочити ще 10 днів раз на рік», – пообіцяв Єгор Чернєв.
Не лише за сімейними обставинами
Важливо, що ще до першого читання законопроєкту члени оборонного комітету пропонували взагалі виключити формулювання «за сімейними обставинами» та залишити просто право військових на відпустку. Однак до другого читання парламентарі вирішили залишити норму про сімейні обставини, розширивши її правом на відпустку за рішенням командування.
«Щоб не було такого, коли військовослужбовець відгуляє відпустку за бажанням, а потім у нього щось трапиться в родині та він не буде мати змоги поїхати та розв'язати сімейні питання», – пояснив Роман Костенко.
Також другого читання врахована важлива правка, коли «за рішенням командира можуть поїхати у відпустку лише 30% конкретної роти. Щоб сама рота не втратила боєздатність», – сказав він.
«Тобто єдина умова надання такої відпустки за бажанням – це наявність у підрозділі не більше 30% особового складу, що вже перебувають у відпустках. Але все одно, виходячи з ситуації на фронті», – додав Єгор Чернєв.
За словами нардепки «Слуги народу», членкині оборонного комітету та однієї з авторок законопроєкту Мар’яни Безуглої, сама ідея змін з'явилася «знизу», від військових, щоб без зазначення причин вони мали можливість відпочити.
«На практиці командири батальйонів та рот по-різному вирішують питання надання відпусток. Буває навіть така невеличка побутова корупція, коли від військових вимагають обґрунтування сімейних чи поважних причин для такої відпустки. Це має бути конкретний документ, що підтверджує таку причину. У вас, мабуть, теж вже з’явилися тисячі сценаріїв: яким чином можна отримати такі документи та «порішати». Отже, щоб зняти ці потенційні ризики ми пропонуємо залишити як сімейні обставини, так і дати більше повітря хлопцям відпочити. Та самим командирам відпускати потрохи людей для їх перезавантаження», – розповіла вона.
Однак це не означає, що відпустки будуть давати кожному на всі десять днів.
«Може бути п'ять чи хоча б пару днів. Все буде залежати від конкретних підрозділів та завдань, що вони виконують… Відповідні консультації проводилися з Міністерством оборони, аби не обмежити права військовослужбовців. Рішення про відпустки, як і зараз, буде ухвалювати безпосередньо командир, враховуючи оперативну ситуацію», – додала вона.
За півтора року – лише п'ять днів з рідними
LB.ua також поспілкувався з декількома військовими, які не перший рік боронять нашу країну.
Віталій, старший солдат, розповів, що служить в 30-тій окремій механізованій бригаді – з 25.08.21 року. До цього воював з 2016 року у різних бригадах (перша танкова, 72-га окрема механізована, 26-та артилерійська). Нещодавно він отримав поранення ока під час запеклих боїв у Донецькій області та перебуває на лікуванні у Луцьку.
«За весь цей час служби з 2016 року у мене було декілька відпусток. Але лише по 2019 рік. Перша відпустка була після закінчення контракту. По суті, це був поточний відпочинок на 30 днів. Також я брав відпочинок за сімейними обставинами, коли насправді їхав на навчання. Потім я щоразу по пів року підписував контракт. Зараз після поранення я ще не отримав документи, на підставі яких проходжу лікування. Бо перевозили по перевалкових пунктах то в одну, то в іншу лікарню. Тепер госпіталь у Луцьку, де сподіваюся на кваліфіковану допомогу. Звісно, після лікування я повернуся в стрій. У будь-якому випадку, навіть якщо здоров'я буде погане (сміється, – LB.ua). Бо вже були такі ситуації, можливо, не такі критичні, як зараз з оком. Була набута під час служби протрузія хребта. Однак все одно служив. І зараз продовжу службу, бо ж контракт хоч і підписаний на пів року (з 25.08.21), але війна продовжується. Значить автоматично його подовжать», – переконаний він.
Віталій згадує: останні місяці «на нулі» у Донецькій області були вкрай важкими. «Відпусток і бути не могло. Але нас як могли, то ненадовго міняли. Один раз – влітку. 16 червня, на Клиновому. Тоді бригада втратила боєздатність, тому нас вивели на відновлення. Відправили на полігон майже на місяць. Я навіть мав змогу п'ять днів побути зі своєю родиною (проживає у Чернігівській області. – LB.ua). Чи була це відпустка? Командир на свій розсуд завжди вирішує: чи відпускати. Але це була, скажімо так, неофіційна відпустка. Це такий вид заохочення. За законом підстав за сімейними обставинами не було, але нас відпустили побачити рідних. По «стройовій» не проводили, але командири можуть під свою відповідальність відпустити. Всі ж розуміють, що у разі неповернення, це буде рахуватися як самовільне залишення військової частини. На це ніхто не піде», – сказав він.
Потім його з побратимами з Чернігівської області перебазували під Київ – захищати північ від ймовірного наступу з Білорусі: «Далі – назад «на нуль», до Донецьку. Чому? Ніхто не питає. І нам не зачитують «БРки» (бойове розпорядження. – LB.ua). Це наказ. Сказали: «Все, виїжджаємо!», то ми зібралися на початку серпня та поїхали. Точної дати я не пам’ятаю. І потім вже до поранення три місяці нас ніхто не міняв. Бо ситуація була складна. Ми переміщалися по лінії фронту за наказами. Оскільки сама лінія фронту «плаває».
На думку військовослужбовця, хоча б короткі відпустки не лише за сімейними обставинами, а для перезавантаження, вкрай необхідні.
«На моїй пам'яті за останні місяці лише одному хлопцю, що одружувався, за довідкою дали відпустку. А так, навіть за сімейними не хотіли давати, бо завжди виникають питання. Хоча відмовити не можуть, якщо є справді підстави. Це така, знаєте, специфіка служби, наша внутрішня кухня. Втім, відпустки однозначно потрібні. Навіть не за обставинами. Наприклад, я за останні півтора року був дома всього п'ять днів. І це не була офіційна відпустка. Просто командування відпустило. Інший час – постійно при виконанні бойового завдання. Сказати, що важко, то це нічого не сказати. Переказати, що відбувається на фронті, неможливо. Щоб далі воювати, треба хоч на пару днів перемикатися», – переконаний Віталій.
Рядовий Сергій з 2020 року служив 26 бригаді з Бердичева, а зараз перебуває у складі 229 ОЦ забезпечення Міноборони.
«Контракт я підписав 8 травня 2020 року на три роки. Мав їхати у Сєверодонецьк, а відправили у Херсон, де служив вісім місяців. У жовтні того ж року мені дали планову відпустку на два тижні з 30-ти, які передбачені у мирний час. І то відпустили насправді замість іншого хлопця, який відмовився від відпустки. У грудні 2020 року нас перевели у Київ. Переведення також вирішує командування. Ще пів року я прослужив у столиці. У травні у мене день народження. Тому у березні просив дати мені відпустку. Зрозуміло, що мені відмовили. Чому? Бо планові відпустки все одно складаються перед новим роком. Я прийшов просити вже після нового року, тому «пролетів». Писав декілька рапортів, – розповів він. – Однак у червні 2021 року мене відправили на схід. І формулювання було – відрядження. А там насправді відпустки ще до 24 лютого вже не давали. Хоча раніше ще під час АТО, коли були ротації через дев’ять місяців-рік, хлопцям, яких виводили та міняли, обов'язково давали по два тижні перепочинку. Моє відрядження закінчилося 23 лютого 2022 року, але ж наступного дня почалася війна. Тому продовжую воювати».
На його пам'яті з початку повномасштабного вторгнення «лише двом чи трьом хлопцям дали відпустки за сімейними: в одного помер батько, інший – одружувався.
«Інших підстав у воєнний час немає. Можу сказати, що реально витримати взимку «на нулі» можна протягом п’яти днів. Не лише тому, що ти без тепла, мокрий та в багнюці. Тут – війна. Вбивають твоїх друзів. Нам потрібен перепочинок. Зараз є така «неофіційна практика» в деяких бригадах, коли п'ять днів ти «на нулі», потім на п'ять тебе міняють на інших. Тебе відвозять за пару десятків кілометрів, щоб поспати та відмитися. Звісно, це неформально. Однак, якби це зафіксували на рівні закону, було б набагато легше. Було б більше можливостей. Бо така практика «п'ять на п'ять» діє точно не в усіх бригадах», – сказав Сергій.
Психолог за освітою Микола з позивним «Воробей» почав служити у 2015 році за мобілізацією, а потім за контрактом у 30-тій ОМБ. Був в.о. начальника медичного батальйону.
«У 2018 році закінчився контракт, я звільнився. Але, коли почалася війна, я просто зателефонував начмеду бригади та сам пішов служити не за контрактом. Просто по мобілізації. Зараз я – санітарний інструктор медичного пункту другого піхотного батальйону. Ми під Бахмутом», – розповідав він.
Микола упевнений: відпочинок потрібен кожному: «А військовому – тим паче. Це просто обов'язково. Кожному потрібен свій особистий простір, щоб морально та психологічно стабілізуватися, а потім заново стартувати. Кожен втомлюється. Ми не роботи. Тому вважаю, що ідея з наданням ширших прав на відпустки для хлопців – дуже чудова та правильна».
Медик додав: «В нашій бригаді – новий командир. Чесно скажу, що хлопців відпускає «з нуля». Хоча б на декілька днів. Командування розуміє цю необхідність. Зараз – це просто переміщення. Однак морально-психологічний стан особового складу від цього стає кращим. Потрібно відведення «з нуля», бо, чесно кажу, витримати тут в окопі місяць, де води по коліно – це дуже-дуже важко. Тому людям треба давати можливість просушитися, помитися, відійти. Побачити рідних. Якщо тримати тут військових без перепочинку, то довго так не витримати».
Водночас, Микола зізнався, що й досі з початку повномасштабного вторгнення у відпустці не був: «Всі ж розуміють важкий час для всієї країни. Паски ми затягнули. До нашої перемоги. Хоча мені, зрозуміло, що б хотілося побачити рідних. А не постійно перебувати на межі. Дякуємо, що нас переміщують. Знімають. Щоб трохи поспати та помитися. Не сумнівайтеся, що ми не здамо Бахмут. І не тільки його. Україна поверне усе своє».
***
Народні депутати з оборонного комітету запевнили, що законопроєкт про розширення прав на відпустку наших військових вже рекомендовано до другого читання. Та в цілому його проголосують на найближчому засіданні парламенту упродовж декількох тижнів. Тож варто очікувати, що після підписання він запрацює вже через місяць, до кінця року.