Чому росте вживання психоактивних речовин
«Війна створює ризик маргіналізації для різних груп. Ми побачили, що достатньо вагому складову в деяких категоріях після вторгнення почали становити військовослужбовці», — каже декан Школи права Українського католицького університету Світлана Хилюк.
«Усі війни, починаючи з Другої світової, говорили про зростання вживання наркотиків. Після Другої світової величезна кількість радянських солдатів була залежною від морфіну. Існували програми їхнього лікування», — додає Володимир Курпіта. Він працював військовим лікарем, очолював Центр громадського здоров’я, а нині є директором проєкту «Інновації для подолання епідемії ВІЛ». Фахівець прогнозує, що вживання психоактивних речовин, а це: алкоголь, тютюн, наркотики — буде зростати, бо це захисний момент для подолання стресу, і стосується не тільки військових, а й цивільних.
Новий очільник департаменту охорони здоров’я Міноборони Дмитро Самофалов три роки до цього був хірургом у передових хірургічних групах. За його спостереженнями, ситуація у Другій світовій щодо морфінозалежних і навіть на початку нашої війни, у 2014-му, не схожа на поточну: «Зараз армія — зріз суспільства, ці люди (які вживають. — LB.ua) під постійним наглядом, 24/7. Тому ми їх виявляємо. Навіть у моїй групі військових медиків було кілька наркозалежних. Один кілька років не приймав, але після серйозного обстрілу повернувся до цієї практики. Ще кілька були залежними, коли їх мобілізували».
У наш час психоактивні речовини ще й легше дістати. Про це каже прокурор третього відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора Олександр Коваль: «У нас наркотичні засоби, психотропні речовини уже виробляють ледь не в кожному гаражі. Це легкі гроші. Намагаючись уникати кримінальної відповідальності, вони придумують усе нові наркотичні засоби, яких немає в переліку. Фактично напряму наркотичні засоби придбати неможливо. Це телеграм-канали, електронні гроші на ноунейм-гаманці. Для правоохоронних органів це проблематично фіксувати. Я читаю щодня ці групи і дивлюся, як люди нагло це все роблять, виварюють, пересилають. Настільки продумані схеми, що від початку до кінця процес проходить через 10 рук і кожен робить роботу, яка фактично не є кримінально караною».
Коваль посилається на оперативників, з якими спілкувався, що нібито є дані, що росіяни нагамаються розвинути вживання психоактивних речовин серед українських військових.
Аналіз понад 3000 судових справ
Школа права УКУ проаналізувала вручну 3388 судових рішень щодо наркозлочинів серед українських військовослужбовців. Аналіз показує ріст кримінальних правопорушень, пов’язаних зі вживанням психоактивних речовин.
З початком вторгнення виявили більш ніж триразове збільшення засуджених військовослужбовців за статті Кримінального кодексу, пов’язані з наркотиками — з 9,73 % у 2022-му до 24,72 % у 2024-му.
Дві статті, за якими засуджували: 307 (збут наркотиків) і 309 (зберігання без мети збуту) — показують промовисті цифри. За 307-ю до 2022 року в середньому було 10 засуджених щороку, 2024-го — 35; за 309-ю до 2022 року — у середньому 67 засуджених щороку, 2024-го — 1571.
Тобто зусилля правоохоронців зміщуються з розслідування небезпечних складних порушень на так звані легкі мішені — справи, які легко облікувати, швидко передати до суду й завершити вироком. Грубо кажучи, акцент не на тих, хто заробляє, а на тих, хто вживає. Так звана примітивізація протидії злочинності, яка дає правоохоронцям кращу статистику.
98 % засуджених військових за наркозлочини — споживачі, не збувачі, свідчить аналіз. Ба більше, географія, де частіше вживають військові, — це прифронт.
З 2023 року найвищі показники зафіксували в Донецькій, Харківській, Запорізькій і Дніпропетровській областях.
На думку дослідників, цей факт вказує не лише на географічну присутність військових, але й на зростання соціально-поведінкових ризиків, пов’язаних з бойовим стресом, посттравматичними станами і браком належної психологічної та соціальної підтримки.
Автори дослідження кажуть, що показова концентрація засуджень військовослужбовців за менш тяжкі правопорушення, особливо за статтею 309, вказує на ризик криміналізації замість ресоціалізації: «Система не завжди розрізняє поведінку, що потребує медичної, психологічної або соціальної відповіді, та реальну кримінальну загрозу».
Понад те, 84,9 % засуджених військовослужбовців раніше не притягували до кримінальної відповідальності. Аналіз справ свідчить, що суди у вироках належно не оцінюють, чи є ці люди на обліку в нарколога, у психіатра, чи проходять лікування. У 23 % вироків про це не зазначено, у 75 % не були на обліку, у 1,5 % були.
Як карають військових за зберігання наркотиків? Судді мають чотири варіанти:
-
Засудити;
-
Виправдати;
-
Змусити пройти лікування;
-
Закрити справу.
79 % вироків щодо військових і наркотиків закінчуються штрафом. Суди до них доволі лоявльні. Більш як у 2300 вироках дають найнижчу можливу межу штрафу. В основному мова про 8500–34 000 гривень. Усього 4,3 % засудили арештом, 7,5 % — до обмеження і 6,5 % — до позбавлення волі.
Дослідники зазначають, що суд може зобов’язати пройти лікування, але недостатньо застосовує цей інструмент. З усіх вироків лише в кількох десятках рішень суди (які вільні у визначенні обставин, що пом’якшують покарання) вказали, що такою обставиною є військова служба, зокрема: бойові умови, статус ветерана чи учасника бойових дій.
Більшість засуджених — рядові військовослужбовці, які раніше не мали проблем із законом. Це вказує на те, що війна та пов'язаний з нею стрес можуть бути каталізаторами розвитку залежності, висновують автори.
«З дослідження випливає, що ми проблему не вирішуємо і навіть не боремося з нею, — каже Світлана Хилюк. — Спрощена процедура, формальне покарання».
«Це ігнорування масштабної кризи, яка набуває системного характеру, — додає співавтор дослідження Микола Карчевський, професор кафедри права та публічного управління Університету Короля Данила. — Якщо зберігати актуальний підхід, застосовувати репресії і карати споживачів, то протидія незаконному обігу наркотиків стає джерелом нових ризиків. Насамперед це криміналізація військовослужбовців, яка створює для них нові бар’єри в поверненні до мирного життя. Із записом про судимість, бодай про штраф, людина матиме обмеження в працевлаштуванні, навчанні, соціальній реінтеграції. І проблема, яку можна було б розв’язати через медичну і психосоціальну реакцію, перетворюється на юридичну пастку, яка посилює маргіналізацію і створює додаткові ризики для обороноздатності. Якщо не діяти, наслідки будуть уже далеко за межами наркополітики. І ми можемо отримати нову хвилю соціальної диструкції від військових, які вже заплатили високу ціну і яким замість допомоги держава запропонувала судимість».
Дані суду і прокуратури
Аналіз Школи права УКУ підтверджують і цифри, які озвучили суддя і прокурор. Статистика Офісу Генпрокурора за статтями 307 і 309 каже, що у 2024 році облікували 47 000 кримінальних правопорушень.
17 000 з них — 307-ма, зберігання психоактивних речовин з метою збуту, з них 14 000 — сам збут. За 309 статтею — зберігання речовин без мети збуту, тобто це споживачі — 20 000 облікованих правопорушень, з них 16 000 скерували до суду з обвинувальним актом.
Причому, зауважує прокурор Генпрокуратури Олександр Коваль, 39 000 із цих 47 000 порушень — люди, яких покарали вперше.
Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Микола Мазур додає, що за минулий рік в Україні засудили 12 320 людей за статтями Кримінального кодексу 305–320, з них більшість — 10 783 — це якраз 309 стаття (наркотики без мети збуту). Тоді як за 307 статтею (з метою збуту) — 933. Тобто вдесятеро менше.
Що з цим робити
Юридичний радник Благодійного фонду «Здорові рішення» Олексій Харитонов проаналізував ключові міжнародні документи. Каже, що у більшості країн ЄС є тренд на перехід до збалансованого підходу в наркополітиці, орієнтованого на здоров’я. Це означає, що такі держави прагнуть поєднати громадське здоров’я та права людини в тому, як карати за ті чи інші проступки.
Дослідження Харитонова свідчить, що одним з основних напрямків наркополітики в Україні має стати декриміналізація зберігання наркотиків для власного споживання, встановлення розумної межі для власного вживання, впровадження альтернативних заходів за дрібні правопорушення замість кримінального покарання.
Виконавча директорка Благодійного фонду «Здорові рішення», лікарка і фахівчиня у сфері громадського здоров’я Вікторія Тимошевська пояснює, що криміналізація споживачів є шкідливою: призводить до стигматизації, соціальної ізоляції, уникнення звернень по меддопомогу та поглиблення психічних і соматичних захворювань. Тоді як визнання залежності хронічним медичним станом дозволяє працювати і на профілактику, і на раннє втручання, і на лікування, і на ресоціалізацію.
«У країнах, які впровадили декриміналізацію, знижується рівень інфікування ВІЛ і гепатитами серед людей, які вживають наркотики, а також росте охоплення послугами зменшення шкоди», — каже Тимошевська. Вона посилається на медичні дослідження, які твердять, що раннє втручання та комплексна допомога людям з розладами через вживання психоактивних речовин значно підвищує шанси на одужання та соціальне життя. Тоді як кримінальний статус таких людей тільки перешкоджає участі у програмах замісної підтримувальної терапії, психотерапії, соціального супроводу.
Декриміналізація має йти паралельно з розширенням послуг з психічного здоров’я, сімейної медицини і систематичним навчанням медиків щодо ведення пацієнтів із залежностями. Тобто мова про створення системи інтегрованого ведення пацієнтів із залежністю: на базі сімейної медицини, центрів психічного здоров’я та спеціалізованих клінік.
«Такі моделі, впроваджені у Португалії, Канаді, Швейцарії, показують успішне зниження кількості передозувань, смертей і рецидивів правопорушень. Україна має всі можливості наслідувати ці підходи, адаптуючи їх до власного контексту та дотримуючись принципу "залежність — це не злочин, це виклик для системи охорони здоров’я"», — переконана Тимошевська.
Чи піде Україна цим шляхом? Ймовірність є. Наприклад, найбільше всі присутні фахівці обговорювали декриміналізацію саме статті 309 ККУ — коли в людини знайшли наркотики для власного споживання.
«Необхідно починати з дискусії повної декриміналізації 309-ї, — каже Микола Карчевський. — Через наявність буфера система скидає туди навантаження. На систему, на правоохоронців, прокурорів тисне громадська думка. Вона має видавати нагора засудження. Якщо є варіант видати легке провадження, де нема потреби доводити схему постачання, робити закупівлю, а буде показник “засуджений за незаконний обіг нарркотиків”, це триватиме».
Якщо 309-ту декриміналізують, то правоохоронці муситимуть концентрувати сили саме на тих, які поширюють наркотики. Аби піти на цей крок, каже прокурор Коваль, слід чітко пропрацювати:
-
Чи будуть ці люди на обліку;
-
Хто буде контролювати їхнє вживання;
-
Як воно буде контролюватися;
-
Де людина має брати наркотичні засоби;
-
За які гроші;
-
Хто буде розробляти відповідну дозу.
«Яка доза достатня для споживання на раз, на два, на місяць? Якщо ми цей баланс знайдемо, то проблеми не буде, якщо декриміналізуємо ці діяння», — додає Коваль.
До речі, він навів цікаві дані. У Кримінальному кодексі є стаття 310 — незаконний посів маку і конопель. Так от: у 2024 році було 870 таких кримінальних правопорушень, у 2023-му — більш ніж 1000. Є тенденція на зменшення. А дані за статтею 319 — незаконна видача рецептів на психоактивні чи наркотичні речовини — показують теж цікаві цифри. У 2023 році облікували 398 проваджень, а у 2024-му — лише 15. Що ж сталося за цей час? А стався перехід з паперових на електронні рецепти у 2024 році, додає Курпіта. Краща прозорість системи допомогла досягти таких цифр.
До кінця квітня триває громадське обговорення нової наркостратегії МОЗу. Харитонов твердить, що там немає достатньої деталізації розвитку системи профілактики, раннього виявлення вживання психоактивних речовин та скерування на лікування і реабілітацію: «Особливої уваги потребує створення ефективного механізму взаємодії між цивільною та військовою медичною системами для забезпечення безперервності надання допомоги військовослужбовцям і ветеранам, включно з психіатричною та наркологічною підтримкою». Наразі всі зацікавлені надсилають МОЗу свої пропозиції. LB.ua продовжує стежити за темою і проаналізує фінальні рішення міністерства.
