Найбільші болі сімейної медицини
2 квітня на сторінці НСЗУ з’явився ще один допис з фразою про «посилення сімейної медицини» у 2025 році. З одного боку, Індекс здоров'я каже, що 79 % українців задоволені сімейним лікарем. При цьому маємо інші свідчення: багато лікарів і пацієнтів не задоволені чимало чим. Чому так?
Ви сказали, що проєкт буде називатися «Боляче». Добре, що ми будемо публічно говорити про болі. Бо будь-які реформи і зміни — це достатньо боляче багатьом суб’єктам, у яких затівають зміни. І те, що ми на сьомому році реформи говоримо про те, що ще боляче, — це сигнал, що реформа відбувається далі й нам ще є що змінювати. Бо результати за сім років реформи ще не ті, які задовольнили б суспільство.
Реформа почалася із суспільного тиску. Найбільше змін українці хотіли у двох галузях, одна з яких медична.
Усе почалося з первинної медичної допомоги. Це було правильне рішення, яке підкріплене вже двома серйозними викликами:
-
Пандемія COVID-19. А я впевнена, що якби ми до того часу не встигли почати трансформацію, країна не пройшла б так пандемію;
-
Вторгення. Це теж історія доступу пацієнтів до сімейного лікаря, і це теж було б неможливо мати в системі, яка була сім років тому.
Минулого року мали дослідження USAID. Світовий банк нещодавно презентував нам і МОЗ велике соцдослідження первинної меддопомоги. Його проводили у трьох фокусах: пацієнта, сімейного лікаря, керівника медзакладу — і бачимо, що задоволеність сімейним лікарем зростає, але поруч маємо кілька сигналів.
У нас велике вигорання сімейної медицини — поза 70 % лікарів страждають на професійне вигорання.
-
Сімейні лікарі першими увійшли в реформу, у них були серйозні завищені очікування, вони спостерігали, як мала б реформуватися спеціалізована ланка. І те, що первинка зрозуміла швидше, оперативніше і зусиль було докладено більше на старті реформи щодо її пацієнтоорієнтованості, а до більшої частини спеціалізованої медицини це ще не дійшло, теж вносить контекст, чому первинка вигорає.
-
Одним з болів було перенаправлення пацієнтів і нерозуміння себе в системі: коли спеціалізована ланка вирішила зробити із сімейних лікарів своїх секретарів. Ми це бачили на будь-яких майданчиках. Сімейні лікарі били на сполох, що, з одного боку, вони є професійними лікуючими лікарями. З іншого боку, спеціалізована ланка не відійшла від радянського мислення, що сімейний лікар — це хтось, хто має обслуговувати спеціалізовану ланку й, умовно, направлення, збір анамнезу, збір різної документації навіть для ургентної госпіталізації — це досі було в системі. Ми крок за кроком це унормовуємо, це не так боляче, як незрозуміло. Тут нам ще є над чим попрацювати, зокрема в комунікації з пацієнтом, тому що саме пацієнт має бути найбільш обізнаним у системі. Спеціалізована і первинна ланка знають свої права і за них борються. А пацієнту необхідно пояснити детальніше.
-
Болем є й те, що часто пацієнти достатньо викривлено ставляться до сімейного лікаря. Ми ці дзвіночки відчуваємо, наприклад, вимагання якихось направлень, додаткової діагностики, досить часто невиправданої, вимагання для госпіталізації.
-
Тут мали б говорити самі лікарі, але бачу з досліджень і сподіваюся, що проактивна лікарська спільнота про це говоритиме голосніше: як ми за сім років змогли професійно підкріпити або розвинути сімейну медицину. Бо коли ми обговорювали з Експертною радою, що можемо залишити з направлень у сімейного лікаря… Часто цю історію протиставляли: НСЗУ сумнівається у профпридатності сімейних лікарів?
Мова йде про те, що скоротили обсяг досліджень, на які можуть скерувати сімейні лікарі. Наприклад, на КТ сімейний лікар скерувати вже не може. Це може зробити тільки лікар-фахівець.
Так, і ще ряд речей, які стосуються лабораторних досліджень. Ми готові поступово розширювати список, але хочемо побачити, як сімейні лікарі проактивніше забирають на себе додаткові функції.
В останніх дослідженнях USAID, Світового банку є дані, скільки лікарів використовують сучасні протоколи і настанови лікування. Кількість і відсоток зростає, але він ще недостатній, щоб говорити, що це повноцінна система. Він не більш ніж 50 %.
Сподіваюсь, тут проактивнішими будуть асоціації, різні міжнародні проєкти. Ми запропонували Всесвітній організації охорони здоров’я, яка дуже опікується сімейною медициною, спробувати показати сімейним лікарям 5-річну стратегію, куди ми рухаємось. Ми дійшли згоди з ВООЗ, з’явиться чіткий план, в основі якого будуть клінічна частина, додаткові цінності, які має нести первинна меддопомога для цієї системи.
Взаємодія між сімейними лікарями і вузькими фахівцями
Ці озвучені болі багато в чому співзвучні з тим, що розповідали нам сімейні лікарі.
Лікар: Узагалі прірва між сімейною медициною і вторинною ланкою. НСЗУ зробила оцю таку ненависть між первинкою і вторинкою
Лікар: Зараз є ця система ЕКОПФО, яка замінила МСЕКи. В усіх соцмережах НСЗУ, МОЗ рекламує цю прекрасну систему, що пацієнту тепер не треба проходити 33 комісії, збирати 33 папірці, щоб отримати цю групу. Просто зверніться до лікаря-фахівця або до сімейного лікаря. Але система так сформована, що нову систему має заповнювати лікар-спеціаліст. І так прописано в цій постанові. Але я зараз стикаюсь як сімейний лікар, що лікарі-спеціалісти не хочуть цю роботу виконувати. Я їх розумію, що немає часу, його не було, його не додалося. Навантаження велике, але ж я, лікар первинки, не можу виконувати завдання за фахівця. Я не можу описувати спеціалізований статус. Я не можу описати статус за офтальмолога, визначити замість нього потребу пацієнта в тих чи інших медичних засобах і так далі. Але мені доводиться це робити. Як лікар первинки я залишаюсь єдиною соломинкою, моє горло залишається єдиною соломинкою, за яку тримається пацієнт, щоб отримати групу, тому що його скрізь ганяють, як кота. Він приходить і каже: "А мені всі сказали". Я кажу: "Чекайте, але ж є законодавство". І ніхто з пацієнтів не хоче почитати законодавство, де написано, що має лікар-спеціаліст виконувати. Оце мені болить зараз.
Це якраз про взаємодію сімейної медицини і вторинної ланки. Ви колись казали про роботу над тим, щоб було зрозуміло, де чиї повноваження починаються і закінчуються. Що є станом на зараз? Щоб пацієнта не «ганяли, як кота», як сказала лікарка. Страждає ж від цього пацієнт.
Відрефлексую, що НСЗУ зробила це протистояння. Цікава думка, але не згідна з нею в якийсь момент. За попереднім місцем роботи я працювала з усіма ланками на регіональному рівні.
Класичний день медика — професійне свято, де вручають нагороди. У нас у драмтеатрі є поверховість. Для мене це класичний приклад взаємодії ланок: посадили всю первинку десь нагору в куточок, бо це ж первинка, а це спеціалізована ланка.
Я для себе роблю висновок зі спілкування з багатьма лікарями, що це не реформа так зробила і не НСЗУ. Хоча перші три роки реформи, яка почалася з первинки, коли з’явилися перші справедливіші оплати праці, коли інвестувала держава в інфраструктуру первинної допомоги, спеціалізована на це казала: «Ви тепер любимчики країни і маєте за все відповідати». І це дещо наклалося. Це радянська система в усіх процесах формування медичної системи: освіта, інтернатура, розподіли. Реформа мала це змінити, що сімейна медицина мала вибороти своє місце. Ми лише підправляємо те, що можемо, в рамках наших закупівель.
Щодо маршруту пацієнта. Ми ставили пріоритетне для себе завдання, що у вимогах і специфікаціях первинної медичної допомоги на 2026 рік у додатках про хронічні стани з’явиться декілька описів маршруту пацієнта.
Бо і сімейний лікар, і пацієнт мають розуміти, де його повноваження й обов’язок, де сімейний лікар має право і зобов’язаний перенаправити до вузького спеціаліста, в якому випадку сімейної медицини буде недостатньо. І найголовніше — коли, в якому стані, після якої діагностики пацієнт повернеться на супровід до сімейного лікаря. Історія не працює від сімейного до спеціаліста.
Більшу частину турботи і супроводу хронічного пацієнта має взяти на себе сімейна медицина.
Минулого тижня зустрічалася з колегами з ВООЗ, ми віддали на таке моделювання дані з ЕСОЗ. Минулоріч пропрацювали з колегами з балтійських країн, де є опис таких маршрутів. Частина, яка стосується направлень і перенаправлень на лабораторну діагностику, інструментальну, ряд інших (скопії і так далі), теж є частиною, яка починає описувати послугу сімейної медицини.
Про ЕКОПФО. У 2022 році аналогічна ситуація була з ВЛК. Коли ми забрали ВЛК на спеціалізовану ланку і прибрали звідти сімейного лікаря, був величезний обсяг подяки НСЗУ, що сімейних лікарів звільнили від цієї частини роботи.
Ми обговорювали в команді, що на старті достатньо приділяли уваги первинці, а потім об’єктивно так склалося, що COVID-19 і заходила спеціалізована медицина в реформу, у ній ще багато викликів. І ми дещо, треба чесно сказати, забули про первинну допомогу. І коли зараз почали рухатися далі, видається пожмаканим і незрозумілим з погляду сімейних лікарів. Процесів буде ще достатньо багато.
Штрафи лікарям: кому і за що
Те, що ви кажете, — спільні болі з тим, що кажуть сімейні лікарі. Ось ще одна думка сімейної лікарки.
Лікарка: Якась має бути адекватна тема штрафів. На жаль, це так. Звичайно, мені не хочеться, щоб мене штрафували або інших, щоб якась неоплата, але інакше ніяк. Якщо я скерувала пацієнта до спеціаліста, спеціаліст мені повернув його назад непролікованого, недообстеженого, має бути якесь покарання за це.
Якщо НСЗУ закуповує послуги в інтересах пацієнта і контролює їх. На одній з останніх подій ви сказали, що буде якась система штрафів за невиконання умов договору. Тому мені це суголосно з тим, що казала лікарка. Для мене це про запит на справедливість від сімейної медицини: якщо ми виконуємо свою роботу, то маємо право вимагати, щоб інші робили те саме.
Ми дивимося системно. Пацієнт має отримати все, що прописано в договорі з НСЗУ. Запит на справедливість дуже високий, тому робимо болючі речі, які не завжди всі правильно розуміють. І не завжди вони, можливо, є справедливими з того чи іншого погляду щодо тих надавачів і тих сімейних лікарів-ФОПів, які не порушують умов договору, але мають неточності і на них лягає додаткова відповідальність у частині адмінпослуг, верифікації та все інше. Але всі ці процеси є не тому, що нам хтось вказує чи хтось від нас вимагає, хоча це не виключено, не тому, що НСЗУ виконує свої повноваження з перевірки дотримання умов договору, а тому, що ми теж розуміємо запит на справедливість.
І коли бачимо, як окремі надавачі меддопомоги, понад 30, не бачать понад 80 % своїх пацієнтів, а з решти двадцяти 30 % обслуговують телемедичними послугами… Коли є надавачі, де 75 % даних про їхніх пацієнтів не проходять жодної верифікації НСЗУ, то теж діємо в рамках дозволених методів.
Бачимо, де є аномальні стосунки між сімейними лікарями і спеціалізованою ланкою. Досить часто. І з аналізу ми це бачимо. Тому робимо певні кроки для роз’єднання первинної допомоги з надкластерними, цього року з кластерними почнемо частково розривати, бо іноді взаємодія між ланками виникає тому, що в центрі є не пацієнт, а фінанси, які можна отримати додатково.
Тобто це коли в, умовно, поліклініці є сімейні лікарі та вузькі фахівці, тоді сімейні більше заохочені скеровувати до вузьких фахівців, щоб вони отримували кошти від держави навіть тоді, коли це пацієнту не потрібно. Про це мова?
Про це. І тут я назвала б не приклад класичних поліклінік, а лікарень, бо тут ще історія про госпіталізації. І в цій історії є окремі надкластерні заклади, на жаль.
Щодо штрафних санкцій: різні понижувальні коефіцієнти є частково санкціями, коли надавачі не виконують у повному обсязі всього чи є маніпуляції в системі.
З 2025 року почнемо механізм прямих фінансових санкцій, прописаний у договорі з НСЗУ.
Він був мертвим усі ці роки, бо санкції були аномально високими. Такими санкціями ми караємо не самого надавача, а всіх наступних пацієнтів, які звернуться й не отримають послуги з причин неспроможності закладу. Коли ми приймаємо це рішення, у фокусі уваги нашої — пацієнт.
Ми дещо змінили санкції — вони будуть помірними, але не низькими. Ми вже отримали всі погодження. Сподіваюся, квітень буде місяцем, коли матимемо нову систему застосування фінансових санкцій. Коли вимагання коштів за лікування, за ліки, за які оплачує НСЗУ, де неправомірно внесені дані в ЕСОЗ.
Зараз ми знайшли [зловживання], повернули кошти або не заплатили ще в разі несформованого звіту. Але відповідати фінансово за ці дії теж має заклад, щоб він не думав, що от зараз знайшли і повернули кошти, а три випадки не знайдуть, то будемо продовжувати цю практику. Тому будемо посилювати цю роботу. Ця система щодо справедливості триває. Вона болюча, бо коли ми застосовуємо якісь заходи, то в них потрапляють надавачі, які мають кращу поведінку за колег, але система не вибирає застосування. Ми вимушені працювати в одному полі.
Лікар: Є собі капітаційна ставка, і кожен рік туди додають різних наших обов\'язків, нічого не знімають, ставки не збільшують, але ви робіть.
Чи достатньо платять сімейним лікарям за наше обслуговування
Капітаційна ставка — це фіксована сума, в яку входить перелік обов'язків нашого сімейного лікаря. Один із запитів сімейних лікарів — росте перелік вимог до них, а капітаційна ставка — це малі кошти. І вони намагаються зрозуміти, чому така система. Вони теж хотіли б мати справедливу оплату за свою роботу, враховуючи навіть ті самі ціни на послуги в приватних закладах.
Не повністю згідна, що додаються лише додаткові функції. Ми запровадили додатково два коефіцієнти, за які НСЗУ готова платити більше. Вони пов’язані з ефективністю наданої послуги і наданням договору в частині обслуговування людей з хронічними захворюваннями. На жаль, додаткова оплата не надто зацікавила всю первинну ланку.
Чи є це ринковою вартістю? Ні, звичайно. Але не впевнена, що мені можуть назвати хоч одну країну, яка закуповує за держкошт медичні послуги, що їхні тарифи регулюються з ринком медичних послуг. Ми живемо в час обмежених фінансових ресурсів, але маємо змогу їх переглядати. 2025 рік є першим, коли завдяки підвищенню капітації, сільського коефіцієнта — до речі, костинг показав, що витрати в селах вищі… (Костинг — це скільки держава платить сімейним лікарям за нас на рік, обрахунок вартості такого обслуговування.) Завдяки коефіцієнту на активних бойових діях маємо в Програмі медичних гарантій більш ніж 25 млрд грн. Це значно більша сума на первинну меддопомогу, ніж будь-коли. Але з’явився коефіцієнт звернень, який розраховується фактично. Колеги можуть отримувати щомісяця більший платіж, працюючи з пацієнтами. Це класична світоглядна ситуація, коли потрібно шукати баланс.
Коефіцієнти — це коли сімейні лікарі отримують за формулою більше, якщо виконують умови договору, наприклад, краще лікують хронічні захворювання, вакцинують і так далі. Ось що на це кажуть сімейні лікарі.
Знаєте, що ще смішно мені. Це їхні показники якості: 95 % вакцинованого населення чи профілактичних оглядів там 90 % має бути. Але поки не буде відповідальності людей за своє здоров\'я, не буде результату. Зараз ця відповідальність покладена лише на сімейного лікаря. Якби була якась схема, наприклад, кожна людина в групі ризику, хай за 40, прийшла самостійно до сімейного лікаря, зробила флюорографію, жінка — мамографію, чоловік — консультацію уролога. І ми собі ставили галочку — це ж не проблема виписати направлення, але зараз сімейний лікар мусить бігати за такими пацієнтами і вмовляти: «Будь ласка, прийдіть. Будь ласка, сходіть». Ну а люди: «А чого я буду йти?». А до чоловіків зараз важко додзвонитися. Їх важко вмовити в принципі прийти. А якщо ще бере жінка номер і вона каже: «Чого ви до мого чоловіка дзвоните? Він вдома, в нього все хорошо». НСЗУ ж хоче, щоб він був обстежений, бо лікарю не зарахується, буде понижувальний коефіцієнт. І лікар і дзвонить, і смс, і кажеш: «Я не ТЦК. Ми просто хочемо вас обстежити. Будь ласка, прийдіть. Я виміряю вашу вагу, ріст, тиск, холестерин. Нам це потрібно». Сімейний лікар мусить бігати за всіма, і це треба тільки сімейному лікарю. У нас є певний відсоток населення добросовісний: дзвониш — вони приходять, звісно. Але величезний відсоток, за 40... просто. Про вакцинацію також можна говорити багато, бо відповідальності батьків за те, що вони не вакцинують своїх дітей, ніякої немає. Зате з нас вимагають, щоб було 95 % населення. Якби було якесь обмеження соцвиплат за це, це було б стимулом хоч раз на рік піти до лікаря.
Чому за пацієнтів відповідають лише лікарі, де їхня відповідальність?
Де в системі сімейної медицини і загалом медицини відповідальність пацієнта? Звичайно, НСЗУ укладає угоду з медзакладами в інтересах пацієнта. Але якщо сам пацієнт не хоче цього? Індекс здоров’я показує і високий рівень самолікування, і небажання людей з хронічними хворобами (особливо чоловіків) іти до лікарів.
Я хотіла б повернутися на старт реформи. Коли ми говорили про сімейну медицину не як про щось нове в системі, а як про ланку, яка даватиме додаткову цінність самій системі та пацієнту.
Якщо згадаєте комунікацію, там мало говорили про лікування, огляди хронічних захворювань і так далі. А говорили про довіру між лікарем і пацієнтом, наскільки важливо обрати лікаря, якому довіряєш. Тепер ти можеш обрати будь-кого. Мені здається, тут ми не дотисли з погляд комунікації. Вона була завершена на «обери свого сімейного лікаря». Був стрімкий старт, а далі? З об’єктивних причин — COVID-19 пішов, було не до того, щоб комунікувати, що це ваша відповідальність. Як у відомих жуйках: «довіра — це…», «любов — це…».
У різних нормативно-правових актах, навіть у рішеннях РНБО, коли говорили про профілактику, про підвищувальні-понижувальні коефіцієнти, розглядали багато історій персональної відповідальності пацієнта. Але воно ще еволюційно буде доходити до певних речей. Щодо оплати послуг на спеціалізованій ланці, наприклад, якщо пацієнт не був у свого сімейного лікаря. Чи можна це було б зробити швидше? Можна, якби не було COVID-19 і війни.
Які будуть наступні кроки? Коефіцієнти. Їхній рівень уже цьогоріч знизився. Ми побачили, що можемо реально вимагати, не орієнтуючись на інші країни. І крок за кроком піднімати. Який би не був хейт про коефіцієнт звернень, я почула десятки прикладів своїх близьких, рідних, колег, коли сімейний лікар уперше (!) за три роки подзвонив пацієнту і запросив на огляд відповідно до групи ризику. Незабаром з’явиться кабінет пацієнта, після верифікації даних про пацієнта. Там будуть певні пуші від держави.
Почула від колеги, що «НСЗУ вимагає». НСЗУ — організація, яка замовляє і оплачує послуги. Але це загалом про нас як державу. Нам потрібні здорові люди, які будуть продовжувати відбудовувати країну. Коли маємо таку кількість травмованих війною людей, має бути хтось, хто нагадає, що важливо турбуватися про дітей, волонтерити, але й подбати про своє здоров’я.
Еволюційним шляхом буде шукатися справедливий підхід, що держава може гарантувати пацієнту, якщо пацієнт відмовляється турбуватися про своє здоров’я. Це класична економічна історія: профілактика коштує нам більше, ніж лікування. Дійдемо до неї поступово.
Аби лікарі могли запрошувати пацієнтів і присвячувати їм час, вони також потребують цього часу.
Лікар: Реально такої роботи, не лікарської, дуже багато. І вона дійсно впливає на пацієнтів також, бо ми цей час могли б приділяти пацієнтам. Це можуть робити якісь працівники ЦНАПу або автоматично вносити чи через Дію, чи через якийсь портал. Треба щось міняти, бо це дійсно забирає чимало часу.
Це і про верифікацію пацієнтів. Це про те, що держава хоче перевірити, чи дійсно ви обслуговуєтеся у свого сімейного лікаря, аби не платити за мертві душі. Для дорослих це податковий номер (ІПН), з дітьми були проблеми, бо була опція або ІПН, якого діти до 14 років не мають зазвичай, або свідоцтво про народження. За свідоцтвом верифікації з реєстрами ще технічно немає. І зараз лікарі кажуть, що їхні керівники говорять, щоб батьки таки робили ІПН дітям, бо щось технічно неможливо зі свідоцтвами, просто держава це не може публічно визнати.
Ми оприлюднили звіт, який відсоток неверифікованих у країні – трошки більше ніж 3 %. Ще раз хочу скористатися можливістю подякувати сімейним лікарям за це. Це успіх. Нашій системі можуть довіряти, хоча багато хто вангував, що система має велику частку нечистих даних, а йдуть оплати, зокрема міжнародних партнерів. Система майже ідеальна, якщо не говорити про окремі результати. Є ФОП у Кіровоградській області, яка мала 73 % неверифікованих даних про пацієнта. Це показує, що так, були зловживання в системі. Через них ми вимушені додатково кілька разів перевірити систему. Сумніваюся, що ці зловживання придумала їй НСЗУ, що можна роками отримувати так кошти від держави. Ми почали спілкуватися з нею, вона не може показати жодну декларацію, реально підписану пацієнтом. Не уклала контракту на 2025 рік. Має маніпулятивні відмазки, чому не має декларацій. Це вже кримінальне провадження, відкрите за заявою НСЗУ.
Що робити з даними і зайнятістю сімейних лікарів? Ми спостерігаємо щомісячно, як змінюється кількість, бо цей процес має початок і більш-менш логічне завершення. Ми бачимо, як змінюється відсоток неверифікованих. Інформацію про дітей ми передали Мінфіну. Маємо з ними обмін реєстрами щодо, наприклад, медпрацівників, які, можливо, виїхали за кордон і надають послугу. Матимемо незабаром результати про це.
До дати, коли будемо застосовувати коефіцієнт 0, буде автоматична верифікація за свідоцтвом дітей. Вимагати податкові номери для дітей неправильно і не потрібно. Але розумію адміністраторів, які так перестраховуються.
Що буде з лікарями, які живуть за кордоном, але рахуються в Україні на роботі
Уточніть про верифікацію лікарів за кордоном і пацієнтів за кордоном. Які будуть зміни?
Ми маємо бачення системне, яке базується не лише на ефективності використання коштів, не просто на виконанні умов договору, де прописано, що послуга має надаватися за місцем, не просто тому, що ми турбуємося про пацієнта, який має мати доступ до послуги, але на загальному запиті на справедливість.
В електронній системі ми вже не сліпі котенятка, як на старті реформи. Коли ми бачимо енну кількість надавачів – сімейних лікарів, які понад 80 % послуг надають телемедичним способом (онлайн), для нас це є сигналом-ризиком. Ми можемо автоматизовано перевірити ризик. Ми передали дані про всіх медиків Мінфіну. Вони підписали договір з Держприкордонслужбою, щоб перевірити, чи не порушують у нас умов договору і пацієнт не має доступу до сімейного лікаря, бо той давно не в Україні, отримує кошти й ніби надає послуги телекомунікаційним шляхом. Телекомунікація — це коли лікар є на робочому місці або в МНП (місці надання послуги), а пацієнт поза МНП і потребує допомоги. І ми це дозволяємо. Але коли лікар більшу частину року є за кордоном, а всі послуги вносить як телекомунікаційні (це якщо ще вносить так) — це порушення ліцензійних вимог. Чому ми платимо, коли інший сімейний лікар на місці працює?
Коли частина сімейних лікарів вважає систему несправедливою, можуть вважати свої дії (треба — намалюємо цифри) справедливими щодо несправедливої системи. Ті самі понижувальні коефіцієнти.
Формула була відома завчасно. Чому так? Тому що в нашій е-системі є ряд обмежень для роботи з персональними даними і накладання послуг, інтервенцій до самого пацієнта. Ці технічні обмеження потребують окремих укрупнень.
Я не згідна повноцінно з тим, що оскільки пацієнта вже не було, навіщо його оцінювати. Ми оцінюємо трирічну ретроспективу роботи сімейного лікаря.
Ми мали багато гарячих дискусій про те, що ми ж тут тільки що уклали декларацію, для чого нам було проводити медичний огляд? Це цікаве питання, яке нас дивувало. Сімейного лікаря не цікавить, з чим до нього пацієнт прийшов? Ми пропонуватимемо окремі зміни щодо коефіцієнта, бо бачимо, як вирівнюється система, і готові йти на такі поступки.
Лікарі просять захищеності
Лікарі говорять про те, що пацієнти теж бувають дуже різні. Часто не розуміють своїх прав або хочуть їх перевищити. Від лікарів є великий запит на захищеність. Якщо система укладає з нами договір, прописує наші обов’язки, то має й захистити від тих пацієнтів, які можуть неадекватно поводитись.
Пацієнт, який наскаржиться — усе, ти мусиш дати прямо якусь обґрунтовану відповідь, бо це якась гаряча лінія НСЗУ. Ти мусиш відповідати, чому не пішов до цього пацієнта 35-й раз за місяць.
Інші лікарі кажуть: пацієнт не поважає час лікаря, заходить у кабінет до лікаря з вимогою виписати направлення до кардіолога, з криком, що держава за це заплатила і лікар повинен це зробити, бо так захотів пацієнт. Тому лікарі говорять про свою незахищеність і потребу, аби пацієнти теж несли відповідальність за свої дії, коли неадекватно ставляться до лікарів, ставляться до них як до обслуговуючого персоналу. Це були доволі часті коментарі медиків.
Жодного разу НСЗУ не вийшла в комунікаціях, що сімейний лікар вам зобов'язаний. У нас, навпаки, багато комунікації щодо робочого часу сімейного лікаря, його особистого телефону, що сімейний лікар не зобов'язаний виписувати будь-які направлення, які ви собі захотіли, є чарівні слова «тільки за призначенням лікаря». Але коли ти щодня читаєш десятки скарг, пов’язані так само із системою, яка теж є хамською в якійсь частині, яка теж є непрофесійною в якійсь частині, яка вимагає від пацієнта… Хотіла б зацементувати. Останнім часом кажуть, що в нас багато про пацієнта і дуже мало про лікарів. Насправді так воно й здизайновано. З першого дня НСЗУ — це про пацієнта. У нас їх ще більше ніж 20 млн, якщо говорити про тих, хто входить у систему щорічно. 20 млн щорічно отримують послуги. Декларацій більше.
У нас є ще кілька сотень тисяч лікарів. Вони нарешті мають самоорганізуватися, самоочищуватися, переформатовувати щось не те у профспілках, вимагати ефективного менеджменту й інших речей. А ми будемо отут. Коли пацієнт порушує права лікаря, ми станемо на бік лікаря.