В.о. гендиректора Сергія Демуса, який підписав наказ про реорганізацію, мітингарі кинули у сміттєвий бак. Після чого під тиском він свій наказ скасував.
Акція має багато ознак організованої, наприклад, сміттєвий бак завчасно привезли під стіни лікарні.
Учасники акції казали, що лікувалися в цьому відділенні багато років, а в інших лікарнях їх, мовляв, ніхто не чекає.
Також, за словами місцевих, у Демуса конфлікт з меддиректором лікарні Володимиром Ковальчуком, який казав, що звільниться, якщо неврологічне відділення перепрофілюють або закриють.
Сам Демус зазначав, що хотів також відкрити відділення паліативної допомоги, де будуть реабілітаційні, неврологічні та терапевтичні ліжка, запустити його планували десь через пів року.
Інцидент схвилював багатьох лікарів і медичних управлінців. Благодійний фонд «Пацієнти України» заявив, що українській медичній системі потрібні непопулярні рішення про скорочення недоцільних медичних потужностей і ефективні менеджери, які не бояться такі рішення ухвалювати. Події на Житомирщині назвав дикунством.
Пояснюємо, чому цей прецедент небезпечний для всієї країни.
Покарання за непопулярні рішення
Українська лікарняна мережа роздута. Про це говорять роками, це підтверджують цифри і, зокрема, міжнародна аналітика. А що слабша лікарня, то гірше там можуть надати допомогу.
Утім рішення закрити слабке відділення і перепрофілювати його під інші потреби непопулярне, бо означає заморочитися комплексним розв'язанням проблеми.
Наприклад, організувати маршрути пацієнтів до іншої лікарні, де є обладнання, достатньо кваліфікованого персоналу, ліків і так далі. Це про ремонт доріг, аби було як довезти пацієнтів, це про громадський транспорт, аби люди могли самі доїхати до вузьких фахівців, і так далі. Більше можна почитати в поясненнях заступника міністра охорони здоров’я 2016–2019 років Павла Ковтонюка.
Коли лікаря і керівника за виконання службових обов'язків кидають у сміттєвий бак, як корупціонера під час люстрації, це питання гідності й захисту честі лікаря, каже співзасновник Українського центру охорони здоров'я і власник приватної лікарні Житомира Матвій Хрєнов.
Він вбачає в цій історії небезпеку для інших медкерівників, які можуть опинитися в центрі конфлікту через реорганізацію неспроможних відділень: «Будь-які конфлікти, виходить, можна так вирішувати? Приводити людей, кидати керівника в бак і закривати питання? Це небезпечний прецедент. Як далі управляти лікарнею, якщо можна вулицею вирішувати будь-які корпоративні гарячі питання?». МОЗ, упевнений Хрєнов, мало підтримати Демуса.
Позиція МОЗ
На прохання LB.ua директор департаменту медичних послуг МОЗу Євгеній Гончар озвучив позицію відомства: «Ми, як Міністерство охорони здоров'я, і я особисто засуджуємо будь-яке насильство, зокрема проти медичних працівників і керівництва будь-якого закладу охорони здоров'я. Це не є цивілізований спосіб вирішення будь-яких проблем».
За словами Гончара, немає виправдань і пояснень приниженню честі й гідності медпрацівника. Він зазначив, що в медзакладі є конфлікт і розв'язувати його треба усередині закладу і не такими методами.
Поліція покарає порушників?
Як повідомили LB.ua у відділі комунікацій управління Нацполіції в Житомирській області, відкрито кримінальне провадження за фактом з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 126 КК України (побої і мордування). Наразі триває перевірка.
Може, справді не треба було об’єднувати відділення?
Місцева влада через секретаря Новогуйвинської селищної ради Олександра Ловинюка виступає проти закриття неврологічного відділення: «Ми розуміємо, наскільки важливою є доступність спеціалізованої меддопомоги в таких критичних напрямках, як неврологія, особливого для наших захисників. І своєчасна допомога профільних фахівців є запорукою не лише здоров’я, а й життя».
Та чи дійсно саме це неврологічне відділення як окрема структура необхідне людям? Матвій Хрєнов каже, що медичне керівництво мало право реорганізувати неефективне відділення, тим більше, що поряд є набагато кращі: «Є величезні міські лікарні: 1-ша міська лікарня міста Житомир, через два кілометри — обласна лікарня з інсультним центром. Є де надавати неврологічну допомогу. А коли пацієнтам треба якісь хронічні хвороби пролікувати і полежати, для цього є терапія».
У НСЗУ LB.ua повідомили деталі про альтернативні заклади в Житомирі:
- Центральна міська лікарня № 1 (відстань ~1,6 км), де проліковано 557 пацієнтів з інсультом, відсоток тромболітичної терапії 21 %, наявний інсультний центр і можливість проведення ендоваскулярних втручань;
- Лікарня № 2 ім. В.П. Павлусенка (відстань ~7 км), де проліковано 652 пацієнтів з інсультом, відсоток тромболітичної терапії 14 %, також є інсультний центр і можливість ендоваскулярних втручань.
Матвій Хрєнов каже, що для деяких людей збереження конкретного відділення — такий собі каргокульт, данина традиції: «Це не про ефективність. Що буде далі з лікарнею? Вона буде збитковою. І замість витрачати гроші на розвиток вони будуть витрачати їх на утримання неефективного відділення».
БФ «Пацієнти України» наводить дані з відкритих джерел про те, що Житомирська багатопрофільна опорна лікарня станом на 2024 рік пролікувала досить багато пацієнтів з інсультом — 424, однак там не має інсультного центру, там не проводять ендоваскулярних (судинних) втручань. До того ж у відділенні дуже низький рівень використання життєво важливої при інсульті тромболітичної терапії (7 %), а летальність складає 15 %.
Як повідомили LB.ua у Національній службі здоров’я, 2025 року цей медзаклад не укладав договору на пакет «Медична допомога при гострому мозковому інсульті», оскільки лікарня не включена до відповідного переліку МОЗ — тобто невідомо, за які гроші там узагалі лікують пацієнтів з інсультами, чим і як. Бо контракт з НСЗУ означає зобов’язання медзакладу відповідати певним стандартам за ліками, діагностикою тощо.
У НСЗУ додали, що витрати на ліки в Житомирській багатопрофільній опорній лікарні у 2024 році склали 6 % від надходжень ПМГ, а загальні витрати медикаментів на пацієнта становили 1 057,11 грн. Для порівняння, в Центральній міській лікарні № 1 (м. Житомир) витрати на ліки склали 13 % від надходжень ПМГ, а витрати на пацієнта — 2 122,62 грн, у Лікарні № 2 ім. В.П. Павлусенка (м. Житомир) — також 13 % від надходжень ПМГ, витрати на пацієнта — 3 209,82 грн.
Євгеній Гончар зазначає, що допомога при інсультах — один з двох напрямків у сучасній неврології. Він розповідає, що раніше лікування пацієнтів з ішемічним інсультом було доволі простим: людину госпіталізували, контролювали тиск і все.
З розвитком технологій з'явилися ефективні методи — тромболізис і тромбектомія: коли із судин пацієнта видаляють тромби: «Через це відбувається регіоналізація надання інсультної допомоги. Тобто пріоритет мають заклади, які проводять тромболізис і тромбектомію, у яких є реабілітаційне відділення і фахівці».
Другий напрямок неврології, коли пацієнтів можуть госпіталізувати до стаціонару — загострення розсіяного склерозу, міастенічний криз, загострення хвороби Паркінсона й багато інших важких станів, які загрожують життю. Однак, за словами Гончара, на практиці в неврологічні відділення часто госпіталізують людей без обґрунтованих підстав. Часто остеохондроз і біль у попереку не вимагають ушпиталення: «Стаціонарне лікування, крім високих економічних затрат, створює непотрібні ризики для пацієнта, наприклад, внутрішні лікарняні інфекції».
Чи має право медкерівник реорганізувати відділення
МОЗ формує політику і впливає на неї фінансуванням через програму медичних гарантій і певною мірою через ліцензування, каже Євгеній Гончар, а також контролює якість послуг.
Питання організації медичної допомоги, створення, об'єднання, закриття відділень, кадрові питання не в компетенції МОЗ. Це справа кожної лікарні та власника — зазвичай органу місцевого самоврядування.
Однак через демографічні процеси й нові технології в керівництва медзакладів виникає потреба реорганізації — скоротити старі і відкрити нові відділення: «Якщо цього не робити, будь-який заклад буде переживати стагнацію та деградацію, це призводить до того, що заклад не може платити зарплату, а лікарі починають звільнятися».
Гончар зауважує, що в кожній лікарні є менеджер, її керівник, і треба давати йому можливість ухвалювати потрібні закладу рішення: «Якщо результати діяльності цього керівника не є позитивними, тоді власник — орган місцевого самоврядування — може змінювати цього керівника. Є достатньо законодавчих підстав. Але вимагати від керівника збільшувати доходи закладу, утримувати величезний штат і при тому не давати управлінських інструментів — це неправильно».