Судова реформа: міжнародний компонент як запорука успіху
Один із найважливіших сигналів Брюсселя стосується залучення міжнародних експертів до конкурсу у Вищу кваліфкомісію суддів України (ВККС). Єврокомісія прямо закликає продовжити участь незалежних іноземних експертів і не формувати комісію виключно з представників «нереформованих» нацорганів. На цьому наголошують і експерти ЛЗІ у Тіньовому звіті.
Мандат міжнародних експертів, які брали участь у відборі членів ВККС, завершився ще влітку, а поспішно прийнятий ще у 2021 році закон зараз дозволяє створити нову комісію вже без них. І Єврокомісія, і українські громадські організації сходяться на тому, що міжнародний компонент у суддівських доборах суттєво підвищує стандарт та нівелює корупційні ризики. Тому відмова від їх участі у цих процесах може стати однією із точок для відкату судової реформи.
Тож Єврокомісія вимагає терміново пролонгувати мандат міжнародників щодо добору членів ВККС та розширити його і на конкурс до Верховного Суду. Частково вирішити це може законопроєкт № 13382, зареєстрований у червні 2025 року (хоча і він потребує доопрацювання), однак публічного розгляду чи політичної волі його просувати поки що, схоже, немає.
Окрім того, міжнародні експерти звертають увагу на необхідності перезавантажити самі національні органи, які делегують членів ВККС, — через відкриті конкурси з перевіркою доброчесності. Зокрема, йдеться про Раду суддів і Раду адвокатів.
Також Єврокомісія наголосила, що повноваження Громадської ради міжнародних експертів (ГРМЕ), яка проводить конкурс до Вищого антикорсуду, мають тривати аж до моменту заповнення всіх вакансій. Ті самі пропозиції висловлені й у Тіньовому звіті коаліції ГО.
Судова реформа: підтримка і посилення громадського контролю
Окрім питання участі міжнародних експертів, Єврокомісія наголошує на потребі посилити інструменти громадського контролю, а саме Громадську раду доброчесності (ГРД), яка допомагає ВККС перевіряти суддів і кандидатів у судді. Тут міжнародні партнери і громадськість теж суголосні у своєму баченні: рекомендують покращити доступ ГРД до інформації, створити постійний секретаріат і підсилити аналітичну спроможність.
Тіньовий звіт, зокрема, пропонує зміни до положень, які відкриють ГРД повний доступ до суддівських досьє, а також передбачити окреме фінансування секретаріату із держбюджету, забезпечити Громадську раду доброчесності приміщенням, технікою і цифровізувати всі процеси.
Йдеться про системний підхід до роботи через вдосконалення спроможностей, адже без належного ресурсу громадський контроль не зможе функціонувати на повну.
Як брак людей і затягування призначень сповільнюють судову реформу
І Єврокомісія, і Тіньовий звіт звертають увагу на періодичні проблеми із наявністю кворумів у ключових органах суддівського врядування (насамперед, у Вищій раді правосуддя (ВРП)), а також у Конституційному Суді України.
Попри те, що у жовтні 2025 року Президент Зеленський призначив двох членів ВРП після тривалого затягування, ризик зупинки цього органу і досі існує. Адже до формування повного складу Вищої ради правосуддя бракує чотирьох членів, а мандат ще двох — закінчується вже влітку 2026 року. Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив наголошують, що затягування на чотири роки призначень членів ВРП за адвокатською квотою перешкоджає роботі органу, а отже — і оновленню суддівського корпусу. Тіньовий звіт попереджає про можливі ризики — будь-яке зниження кворуму чи спроби змінити його через законодавчі зміни можуть перетворити Вищу раду правосуддя на ручний орган, де рішення ухвалюватимуться мінімальною, але лояльною до влади більшістю. Зокрема і тому експерти ЛЗІ рекомендують відхилити законопроєкт № 13137, який пропонує змінити правила формування кворуму у ВРП. Адже таке нововведення створює прямі корупційні ризики та дає підґрунтя для політичного тиску.
Натомість Тіньовий звіт пропонує забезпечити заповнення всіх вакансій через прозорі й своєчасні процедури. Наприклад, розпочинати конкурси на вакантні позиції щонайменше за рік до завершення повноважень чинних членів ВРП. Також важливо законодавчо продовжити мандат Етичної ради, щоби вона могла завершити конкурси.
Окрім того, експерти пропонують розробити альтернативний механізм скликання з’їзду адвокатів. Адже саме через затягування Національної асоціації адвокатів України незаповненими роками залишаються адвокатські квоти у ВРП і Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів. Тіньовий звіт радить передбачити юридичну відповідальність за саботаж цих процедур.
Проблема із кворумами торкнулась і Конституційного Суду, там наразі бракує майже третини суддів: замість 18 працює лише 13. Єврокомісія чітко фіксує ці ризики та наголошує, що відібраних кандидатів потрібно призначати. ЛЗІ у Тіньовому звіті зазначає, що така ситуація із призначення відбувається не лише через складність відбору та низьку активність кандидатів, які подаються на конкурс, а й через затягування зі сторони суб’єктів призначення. Президент і парламент провалюють голосування або надовго відкладають ухвалення рішень.
Прокуратура: від політичного впливу до самоврядування
Після липневої спроби підпорядкувати антикорупційні органи генпрокурору влада спробувала відкотити скандальні зміни назад, але все ж «тихенько» зберегти контроль за сферою прокуратури через Закон № 4555-ІХ. Однак Звіт про розширення став «холодним душем», в якому наголошено — інституційна незалежність залишається вразливою.
Зокрема, Єврокомісія негативно оцінила скасування пілотного кадрового резерву, закликала до законодавчих змін, які зроблять процедури відбору, призначень та звільнень більш об'єктивними, прозорими та заснованими на заслугах (адже фактично було скасовано конкурс на посади в прокуратуру).
Як може усунути проблему Україна? Експерти ЛЗІ у Тіньовому звіті зазначають, що це можна зробити доволі швидко — ухвалити пропозиції, частина з яких уже на порядку денному Верховної Ради України.
Так, у парламенті зареєстровано проєкт Закону № 13601 від 6 серпня 2025 року про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо відновлення конкурсів на призначення прокурорів у період дії воєнного стану та підстав звільнення та проєкт Закону № 13699 від 26 серпня 2025 року про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України і деяких законодавчих актів України щодо удосконалення діяльності органів кримінальної юстиції. Перший — повертає конкурси і скасовує нові повноваження генпрокурора, а другий — поряд з цим також усуває певні процесуальні проблеми і посилює антикорупційні органи кримінальної юстиції. Комітету з питань правоохоронної діяльності достатньо розглянути їх, запропонувати один для голосування у сесійній залі або доопрацювати і представити у вигляді доопрацьованого законопроєкту. Зробити це можна hic et nunc («тут і зараз»).
Водночас європейські партнери прямо сказали, що порядок призначення генпрокурора залишається заполітизованим. Тіньовий звіт рекомендує впровадити відкритий конкурс із залученням прокурорського самоврядування, як це і передбачають європейські стандарти. Член Ради прокурорів міг би входити до комісії, яка обиратиме генпрокурора або навіть сама Рада, як вищий орган прокурорського самоврядування між Всеукраїнськими конференціями прокурорів, могла б проводити відповідний конкурс. Є безліч моделей, але важливо — наголошують експерти ЛЗІ — розвивати і посилювати самоврядування у цій сфері, щоб самі прокурори гарантували свою незалежність від зовнішніх впливів, насамперед політичних.
Єврокомісія також зазначила, що призначення нового прокурора в сукупності зі змінами законодавства у липні 2025 року «підривають меритократію в прокурорській службі та створюють ризики неправомірного втручання у кримінальні провадження. Їх слід скасувати, а тим часом їх застосування має бути призупинено. Доволі чітко і зрозуміло: зміни суперечать євроінтеграційним планам України, а від застосування нових повноважень необхідно утриматись, врешті скасувати їх.
За інформацією ЛЗІ, за новими негативними положеннями липневого Закону № 4555-ІХ, поза конкурсними процедурами в обласні прокуратури та Офіс генпрокурора призначено понад 200 осіб. Водночас більшість цих людей, ймовірно, переведені з прокуратур нижчого рівня поза конкурсною процедурою переведення у прокуратури вищого рівня. Скільки ж людей «з вулиці», тобто колишніх прокурорів, тих, які не пройшли атестацію, юристів без прокурорського досвіду тощо — невідомо. А ці люди уже стали прокурорами і частиною прокурорського корпусу, отже, надалі формуватимуть органи самоврядування і впливатимуть на роботу всієї прокуратури. Тож з боку прокуратури доцільно пояснити, хто і як потрапив в прокуратуру на підставі Закону № 4555-ІХ, припинити цю практику і продемонструвати готовність перед Єврокомісією усувати проблеми. Справедливо зазначити, що процедура переводу до прокуратур вищого рівня доволі складна, тож варто подумати над її спрощенням поряд з конкурсними засадами призначення на керівні посади, що планується впровадити у І кварталі 2026 року, відповідно до Ukraine Facility та Дорожньої карти з питань верховенства права.
Безпековий сектор: між реформою і контролем
Не оминули європейські партнери увагою і сектор безпеки та протидію організованій злочинності в Україні — напрями, увага до яких особливо загострена у часі війни. Єврокомісія закликає до реалізації заходів Комплексного стратегічного плану реформування органів правопорядку та «Дорожньої карти верховенства права» — рух у цьому напрямі має бути активнішим із застосуванням європейських методик стратегічного аналізу і планування у сфері протидії злочинності, зокрема методикою SOCTA. Цю логіку відображено і у Тіньовому звіті за розділом 24 «Юстиція, свобода та безпека».
Системі протидії організованій злочинності в Україні бракує законодавчої узгодженості. Тому вона існує радше формально, а на практиці функціонує розрізнено. Причиною цього вважають те, що держава досі покладається на інерційні інструменти 1990-х років, хоча в них і було внесено зміни, але не концептуального характеру. Тож реформа поліції, створення Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань (ДБР), Бюро економічної безпеки (БЕБ), втрата прокурорами повноважень розслідувати кримінальні правопорушення — відбувалися без оновлення «рамкового» законодавства. Тож нині кожен із цих органів має власне бачення пріоритетів і методів боротьби.
Тож європейські партнери очікують ухвалення закону, який би розмежував повноваження органів правопорядку та сприяв налагодженню ефективної координації і взаємодії між ними. Зокрема, йдеться про Службу безпеки України, щоби ця структура займалася питаннями національної безпеки, а не дублювала функції поліції чи антикорупційних органів. Також наголошують на потребі реформи ДБР. Експерти у Тіньовому звіті формують покрокові рекомендації за цими напрямами: реформу потрібно закріпити у Стратегії боротьби з оргзлочинністю 2026–2030, створити посаду національного координатора боротьби з організованою злочинністю і забезпечити конкурси на керівні посади в Нацполіцію та ДБР із поміркованим залученням міжнародних експертів.
Водночас Тіньовий звіт подає ідею створення єдиного аналітичного центру чи спільних стандартів обміну інформацією, важливих для контролю і прогнозування кримінальної активності. Це допоможе органам системи кримінальної юстиції покращити взаємодію і ефективно налагодити процеси.
Як Єврокомісія та Тіньовий звіт формують єдину траєкторію реформ, і як по ній рухається Україна
Процес розширення — це не просто дипломатичний жест доброї волі, це політика вимог, яка визначає готовність країни-кандидата стати частиною спільного європейського простору. Звіт про розширення — це оцінка досягнень і недоліків реформ у форматі «що вже зроблено» і чіткий перелік «що ще потрібно зробити». Тоді як Тіньовий звіт відповідає на питання «як саме» виконати вимоги Єврокомісії. Проте він ґрунтується не лише на суб’єктивному баченні громадянського суспільства, а й на стандартах і праві ЄС.
Євросоюз наголошує: «Наступний крок має стати перетворенням намірів на результати». Тобто зараз вирішальними є швидкість, сталість реформ і політична воля їх втілювати. Лише за таких умов слова про «незворотність євроінтеграції» мають шанс стати реальністю, а не обіцянкою.