Сергій Шефір – один з найважливіших соратників президента Зеленського. Один знебагатьох «дорослих» в команді. Найближчий друг, слово якого для Зеленського завжди було і залишається авторитетним.
Раніше Зеленський і брати Шефіри разом створювали «Квартал». У 2019-му «на господарстві» залишився Борис Шефір, а Сергій перейшов в ОП на посаду першого помічника Президента.
Хоча Нахманович (як його багато хто називає позаочі – по батькові) – з тих, кому формальні регалії не потрібні, та й не надто важливі. Рідкісний за теперішніх часів випадок, коли людина сама по собі «важковаговик».
У команді Зеленського Шефір виступає одним з головних комунікаторів. Перш за все, з олігархами, звичайно. Але не тільки. Неконфліктний за своєю природою, Шефір – такий собі
«голуб миру», що вміє знаходити точки дотику всіх з усіма. «Моє основне завдання – бути поруч і стежити за тим, щоб він, ставши політиком, залишився людиною. Тому що дуже часто, коли ти
займаєш якусь велику посаду, тебе починають оточувати люди, що лише хвалять і ведуть тебе не в тому напрямку», – говорив Шефір в інтерв'ю LB.ua в липні 2019-го.
Як у воду дивився. Сам він, треба визнати, при необхідності завжди говорив «ні». І обґрунтовував чому.
Так було, наприклад, з законопроєктом про олігархів.
На весь Офіс знайшлися лише дві особи, які послідовно стверджували: саме таким чином з олігархами не борються. З незалежними ЗМІ (під шумок) – так, але олігархи це, передусім, антимонопольне законодавство, а не те непорозуміння, яке чомусь назвали «законопроєктом про олігархів».
Ці двоє – Андрій Смирнов і Сергій Шефір.
Логічно, скоро поповзли чутки про підготовку звільнення першого і про сварку другого з Президентом.
Сварка дійсно була, але коли люди міцно дружать багато років, так просто не розходяться. І багато питань з офісу «Кварталу» на Лук'янівці вирішуються і швидше, і простіше, і краще. Прикладів в «вузькому колі» вам назвуть досить багато.
І тут до речі ще одна пророча цитата Шефіра з уже згаданого інтерв'ю. «Чи бувають суперечки (з Зеленським)? Звісно. Ми сваримось так, як можуть сваритися тільки дуже близькі друзі. Я
можу сказати йому грубість, яку, напевно, сторонній людині не скажу. Але після такого скандалу кожен намагається якомога швидше зробити перший крок до примирення. Бували випадки, що ми голосно
кричали один на одного, але це ніколи не змінювало наших стосунків. Навіть в момент скандалу ми один одного по-чоловічому цінуємо і любимо».
***
Сьогоднішня подія поблизу села Лісники – дикий флеш-бек в дев'яності, коли по автомобілю першого помічника Президента була випущена черга з автомата. Стріляли з «зеленки» при дорозі, камер на цій ділянці немає.
Охороною Шефір зроду не користувався, за кермом звичайного, не броньованого автомобіля часто їздив сам, по вулицях теж вільно ходив. Очевидно, замовники замаху це знали.
Черга прошила корпус машини в декількох місцях. За версією оперативників, які першими прибули на місце, стріляли «на удачу», а значить – швидше за все – не професіонали. Кулі потрапили в салон (Шефір вчасно пригнувся), одна з них пробила дах. Водій (працює з Шефіром досить давно) вчасно зорієнтувався – коли почалася стрілянина, додав газу, виїхавши з небезпечної зони. У нього самого – велика втрата крові і три кулі в нозі, але саме його дії врятували ситуацію.
З парковки супермаркету «АТБ» неподалік водія забрали в лікарню, Шефіра – евакуювали. О другій годині дня він вийшов на брифінг разом з главою МВС Денисом Монастирським, де прозвучали основні версії події.
Їх три: державна діяльність, тиск на вище керівництво країни, дестабілізація внутрішньої ситуації в інтересах зовнішнього ворога.
Розглянемо докладніше.
Версія перша – державна діяльність – не могла не прозвучати в силу формального положення Сергія Нахмановича, але по суті критики не витримує. Шефір, як було сказано, «голуб миру».
Друга – тиск на вищу владу. Публічно озвучена в МВС самим Шефіром та жваво підхоплена провладними спікерами. Мовляв, хочуть залякати авторів рішучих реформ. В основному, звичайно, олігархи. І всякі дрібніші жертви РНБО.
Тільки до чого тут Шефір, який, як ми пам'ятаємо, послідовний противник ухвалення законопроєкту про олігархів в нинішньому його вигляді, так і до РНБО – збоку колесо до воза, абсолютно незрозуміло.
Третя – прозорий натяк на російські спецслужби. На яких валити можна, вибачте за ядучий каламбур, як на мертвих. Те, що вони в Україні господарюють, ніби у себе
вдома, давно, на жаль, зрозуміло (згадати, хоча б, недавнє убивство білоруського опозиціонера, який
вийшов на пробіжку в столиці), але тут – явно не той варіант.
Природно, не могли не з'явитися інші версії, переважно конспірологічні. На кшталт: Президент і члени команди зараз з візитом в США, а на четвер в Раді якраз заплановане друге читання «антиолігархічного» законопроєкту. Ось, мовляв, і не завадить «налякати» монобольшість. Для профілактики, так би мовити, щоб більш поступливими були. А слідом ще за зняття Разумкова проголосували, друге читання законопроєкту про столицю і взагалі все, що Банкова забажає. Показово, що джерело поширення подібних домислів – самі «Слуги».
Але є одне але.
Кожен, хто хоч трохи знайомий з Сергієм Шефіром особисто, ніколи не повірить в те, що той погодився б узяти участь в «постановці», фінальна мета якої – закручування гайок центральною владою.
Ніколи.
Що найближчого друга Зеленського використовували «в темну» – теж.
Тому.
Безумовно, вичерпні відповіді на питання про те, що трапилося, має дати слідство. Силовики різних рівнів уже заявили: замах на Шефіра – «виклик системі». Справа честі, все таке. Але, з огляду на реалії нашої чудової країни, ризикну припустити: час пройде, хвиля спаде, вичерпних (знову акцентую на цьому терміні) відповідей не дочекається ні суспільство, ні сам Сергій Нахманович.
Разом з тим, ця подія точно поділить епоху Президента Зеленського на «до» і «після». Поки рано говорити про контури цього «після», але заява Володимира Зеленського про те, що відповідь на замах буде сильною, може виявитися не просто емоційним висловлюванням.
Запам'ятайте, як то кажуть, цей текст.