Коментарі президента США Джозефа Байдена перед візитом до Вільнюса на Саміт НАТО засвідчили, що на цей момент Вашингтон не схвалив чітку позицію щодо невідворотності членства України в НАТО та схильний розглядати «ізраїльську модель» як пошук чергової «альтернативи».
Згідно з баченням Білого дому, двосторонні безпекові гарантії відкриватимуть шлях до надання США Україні «різних форм військової допомоги, розвідки та обміну інформацією, кіберпідтримки та інших форм матеріальної підтримки, щоб Україна могла захистити себе і стримати майбутню агресію». При цьому, в інформаційному просторі говорять про те, що ніби Байден мав на увазі застосування «ізраїльської моделі» допоки триває війна, проте, можливо й через обмовку, президент США чітко наголосив на тому, що такі гарантії безпеки Україна може отримати «якщо буде припинення вогню, якщо буде мирна угода». Класичний дипломатичний підхід передбачає отримання тлумачення цих слів президента США, адже донині йшлося про членство в НАТО після перемоги, а не лише безпекові гарантії.
Водночас, Україна вже отримує аналогічний обсяг та форми допомоги з боку союзників, проте чи дозволяє це стверджувати про наближення нашої перемоги та недопущення нової російської агресії?
Немає сумніву, що під час перебування у Вільнюсі президент України буде обговорювати цю модель гарантій із євроатлантичними візаві і тому від позиції української влади багато в чому залежатиме і її зміст.
Серед принципових слабких місць «ізраїльських» гарантій є відсутність чіткої ув’язки з членством в НАТО, збереження залежності від внутрішньополітичної кон’юнктури в країнах-гарантах, зокрема США, оскільки існуватиме потреба у схваленні фінансових асигнувань Конгресом та національними парламентами, збереження філософії «допомоги на кращу готовність до війни», а не «гарантування миру», що не сприяє підвищенню інвестиційного потенціалу та швидшому поверненню українських громадян, які опинились за кордоном внаслідок війни, до України.
Крім цього, ця модель не передбачає збереження потужного санкційного режиму проти країни-агресора, яка використає будь-яке тимчасове перемир’я для переоснащення та підготовки до нової агресивної війни та знищення української державності.
Варто пам’ятати, що успіх «ізраїльської моделі» став можливим в тому числі через наявність у розпорядженні ядерної зброї. Також, слід враховувати і специфічність, а відтак і відмінність від українського контексту географічних, територіальних умов, масштабів держави, масштабів загрози та унікальності ворогів.
Чи могла б захистити Ізраїль «ізраїльська модель безпекових гарантій» від російського вторгнення? Найкращою риторичною відповіддю на це питання є стримана позиція ізраїльської влади щодо надання летальної зброї Україні.
І ще одне риторичне питання для наших партнерів: чи відчували б ви – у Берліні, Парижі, Римі, Будапешті – свою країну в безпеці без членства в НАТО, але з такими гарантіями, які пропонуєте Україні?
Відтак, не варто шукати «альтернативи» і за нинішніх умов. З точки зору найкращих інтересів України в умовах довгострокової російської загрози є не “гарантії безпеки від НАТО”, а “гарантії членства в НАТО”. «Ізраїльська модель» працює виключно в реаліях Ізраїля. Будь-які інші моделі мають бути «українськими» і чітко вести до реалізації цієї стратегічної мети.
Така «українська модель» безпекових гарантій має базуватися на п’яти «стовпах»: чітка ув’язка з членством в НАТО, включно зі статтею 5; юридично зобов’язуюча форма для країн-гарантів; збереження санкцій проти агресора для неповернення до «справ як завжди»; акцент на допомозі у розбудові українського військово-промислового комплексу західного зразка; співрозмірність західної допомоги масштабам загроз, масштабам України, масштабам ворога.
Україна має стати не безпековим буфером Європи поза НАТО, а частиною Об’єднаної Європи та потужним членом Північноатлантичного Альянсу. Саме тоді можна говорити про остаточну перемогу України.