Тобі 31. 10 років казала, що ти не хочеш бути мамою. Ти могла прокинутись вночі в холодному поті, бо тобі наснилося, що ти вагітна. Але чомусь все частіше ти обертаєшся на жінок з дитячими візочками. І заглядаєш в них. Потім несподівано ти завагітніла. Тяжка вагітність, постійний токсикоз, неймовірний жах втратити дитину. Але ти народжуєш. Ти – мати довгоочікуваної дитини.
Тобі 40. Ти була 4 роки в програмі зі штучного запліднення. Ти шалено хотіла дітей. Не дитину, а саме дітей. Після величезної кількості спроб, викиднів, ти нарешті вагітнієш ще й двійнею. 9 місяців моніторингу, контролю, переживань. Але диво: ти народжуєш недоношену двійню хлопців, хоча хотіла дівчинку. Ти – мати вистражданої двійні.
Тобі 46. Весь твій будинок в нескінченних чоловічих шкарпетках. Старший лось, вище тебе зростом, та майже вдвічі важчий за тебе, із перепадами настрою, як в тебе під час вагітності, постійно погрожує піти з дому. Ти пошепки питаєш всіх своїх знайомих дівчат, чи не знають вони місце, куди можна здати дитину 14 років, і забрати в 21 нормального дорослого. Звісно, не для себе питаєш, для подружки.
Двійні майже 6 років, постійно ділять між собою з криками абсолютно все. Як 6 років тому ділили між собою місце в твоєму животі. Тоді виграв Давид, який лежав по діагоналі. А Остапа заштовхав в самий таз. Зараз перевагу має Остап. Він важчий та вищий на зріст. Але Давид хитріший. Вони не перестають з криками ділити все інше: цукерки, машинки, одяг, увагу, ще раз машинки, знову цукерки, знову увагу.
Зранку ти прокидаєшся від того, що вони з криком між собою ділять щось, не важливо що. Ти рахуєш, скільки тобі буде коли вони закінчать інститут, і тобі погано від думки, що тобі їх ще ростити і ростити. Але в один день ти приходиш додому в надскладному емоційному стані. Старший прокидається і йде робити чай. І тільки він вміє зробити його з тією кількістю цукру та такої температури, як любиш ти.
Прокидаються малі. Остап приносить малюнок чи ще щось, що він зробив для тебе в садочку. Давид залазить до тебе в ліжко обіймати та цілувати. Ти обіймаєш і цілуєш дітей і розумієш, що найбільш прекрасне, що ти зробила в цьому житті, – це народила трьох синів.
Але тоді, коли їх народжувала, ти погодилась з тим, що частини твого серця будуть жити не в твоєму тілі.