Дві освіти – юридична й економічна. Досвід роботи у фінансовій, банківській сферах та на фондовому ринку України – 10 років. Після цього заснувала власний бізнес.
Із 2014 року багато і активно допомагаю Збройним силам України, волонтерить і їздить на Схід, влаштовує аукціони на допомогу армії, які збирають мільйонні кошти.
У березні 2023 обрана до складу Громадської антикорупційної ради при Міноборони. За результатами всеукраїнського голосування набрала найбільшу кількість голосів серед усіх претендентів.
Троє дітей - це найпрекрасніше в моєму житті. І навіть, якщо я стану мамою очільника української Коза Ностри, я не перестану їх всіх безмежно любити.
Ембріони за законодавством продавати не можна. Але існує величезна кількість бездітних пар, які чекають на ембріони.
10 років мого життя віддано на те, щоб ніколи більше не потрапити в концтабір. 10 років свого життя я віддала на те, щоб мої діти жили в цивілізованому світі.
Що таке адреналінова залежність та особисті рекомендації щодо того як її побороти.
Ми будемо мати в післявоєнній країні застосування різної зброї в побутових ситуаціях. Що ж робити?
Ні в таборі, ні в садочку не можуть дати гарантій, що твоя дитина лишиться живою. Життя на межі. Життя на грані фолу. Життя сьогодні, тут і зараз, бо завтра може й не бути.
Кожного ранку ти встаєш, одягаєшся і біжиш знову. Бо цілком можливо, що саме сьогоднішній твій забіг врятує чиєсь життя.
Це грипом хворіють всі разом, а з глузду з'їжджає кожен окремо.
Я перестала щось вимагати. Не те, що я стала дуже розумною, це просто інстинкт виживання, коли в тебе троє дітей.
Ви колись бачили людей, які занадто залучені до війни, а ще й тих, які залучені до неї одинадцятий рік війни?
Яка може бути мотивація у людей, яких спіймали на вулиці і спакували в автобус. Ніякої. Це величезна проблема, наслідки якої ніхто не продумує.
Обіймаєш дітей і розумієш, що найбільш прекрасне, що ти зробила в цьому житті, – це народила трьох синів.
Смерть ходить за руку з життям. Горе з щастям. Біль з радістю. Зневіра з надією. Віра з прокльонами. Це життя. Наше життя.
Кожен з нас знаходить свій острівець стабільності в людині, яка, як тобі здається, знає рецепт, як вижити в цій війні як фізично, так і психологічно.
Скільки я буду це робити? Поки не досягну поставленої мети. І мені без різниці гвинтиком якого розміру я буду для досягнення поставлених цілей.
Скільки ми зможемо все це переживати? І чому саме нам та нашим дітям випало це все пережити? Це риторичні питання.
Мої співчуття та емпатія померли давно. Я навіть загубила те місце, де я їх поховала.
Кого з нас вчили жити під час війни? Кого з нас вчили, де брати заряд енергії, коли вже немає сил ні емоційних, ні фізичних?
Поставити під загрозу життя трьох дітей чи втратити одного. Я ворогу не побажаю бути перед таким вибором.
Справа Ігоря Мазепи - це не про нього, це про те, хто в країні головний. І це дуже і дуже нехороший тренд.
Врешті-решт компанія-постачальник продуктів заплатить всі штрафи і на торги Міноборони більше не вийде. Але ЗСУ треба годувати вже зараз.
Тріск рацій, професійний військовий в бліндажі. Він розуміє, що від нього залежить, чи повернуться хлопці, які відбивають наступ, додому або не повернуться.
Нас не вчили жити під час війни, виховувати дітей під час війни, працювати під час війни.
Завдяки чесним, прозорим і публічним торгам вдалось зекономити державному бюджету 15%.
Ми всі вже настільки травмовані війною, що державі критично необхідно розбудовувати державну структуру психологічного здоровʼя, та відкривати психіатричні амбулаторії.
