Плакати нормально. Ненавидіти нормально. Проклинати нормально. Боятись нормально. Вити від болю нормально. Співчувати нормально. Не нормально зʼїдати один одного. Всім нам тяжко.
Ні в кого немає досвіду жити під час війни.
Ні в кого немає інструкції, що казати дітям під час обстрілів.
Ні в кого немає розуміння, яка буде наступна ніч.
Ні в кого немає такої нервової системи, яка б витримала це все це без наслідків.
Нас не вчили жити під час війни, виховувати дітей під час війни, працювати під час війни, народжувати дітей під час війни, зводити кінці з кінцями ще й донатити на ЗСУ.
Жити в страшенних інформаційних атаках.
Перше.
Почніть дихати після вчорашньої ночі.
Треба поплакати – поплачте.
Далі, беріть себе в руки і живіть.
Обійміть дитину, скажіть, що любите її. Підтримайте тих, хто в гіршому психологічному стані, ніж ви. Зателефонуйте рідним. Ви всі потрібні країні, і нам всім потрібна країна.
Бережіть себе і рідних.
Бережіть своє психологічне здоровʼя.
Війна не закінчилась. На жаль.