Ми будемо мати в післявоєнній країні застосування різної зброї в побутових ситуаціях. Хтось не так подивився в черзі, чи не дав проїхати по посвідченню в маршрутці, чи ще 100 варіантів подій, які можуть відбутися. Ми будемо мати величезну кількість проблем.
Що ж робити? Вирішення цього питання я озвучувала не один раз в високих кабінетах та в коридорах влади, але мене поки не хочуть чути.
1. Легалізація зброї. У 2014-2016 роках хлопці повертались зі зброєю. Але тоді це не було так масово. Кількість трофейної зброї на лінії зіткнення величезна. І здавати її ніхто не буде. Так, я розумію, що не всі прийдуть реєструвати зброю. Але більша частина прийде.
2. Обовʼязкове систематичне проходження психіатра та нарколога.
Так, я розумію, що довідки можуть купувати. Але хтось таки дійде до лікарів і отримає і довідку, і за необхідності – допомогу.
3. Збирати ветеранів раз на 3 місяці, чи 6 місяців на полігонах. Щоб вони вибігались, постріляли, поспілкувались, навіть випили. Але це спалювання адреналіну. І це дуже важливо, бо повірте, адреналінова залежність існує.
Все це стосується людей, які будуть повертатись до соціального мирного життя.
А що робити з «Рембо»? Бо вони не повернуться в мирне життя. Я не знаю, яка проблематика на рівні держави існує, але чомусь досі не почались перемовини з іншими країнами про створення миротворчих місій, в яких будуть брати участь ті самі «Рембо», для яких це вже, по суті, професія, і можливості повернусь в мирне життя не існує.