Я прочитала всі книжки про розвиток і сходила з розуму, коли він від якихось параметрів відставав. Я купувала найкращу їжу, найкращий дорогий одяг, і мене абсолютно не бентежило, що він його одягав 2 рази. Бо виростав. Я заснувала особисту торгову марку дитячого одягу, бо мене не влаштовувала якість того, що було на ринку.
Я сходила з розуму від порад, коли його віддавати в школу. Мене бентежило, що в 6 років він не готовий психологічно до школи. Але я його таки віддала, бо він не може бути не найкращим. Про що жалкую досі.
Я платила за приватні школи, і його возили через весь Київ в найліпшу, як мені здавалось, школу. І я не думала про те, як дитина стомлювалася. Я наробила стільки дурниць, що коли йому було десь 7 років, я зрозуміла. Якщо в мене ще не зʼявляться діти, Андрію хана. Я не дам йому спокійно жити, я не дам йому робити свої особисті дурниці, я не дам йому одружитись.
А якщо якимось дивним чином він одружиться, я зроблю все, щоб врятувати його від тієї страшної жінки, яка буде його дружиною.
Бо всім відомо. Свекруха – це мати ідеального чоловіка, якому не повезло з дружиною.
Андрію пощастило. Народилась двійня.
Я не ходила з люстерком до них. Бо Остап засинав самостійно, а Давида треба було гойдати годину, після якої я падала спати поруч з ним. Я не читала книги із розвитку, бо зрозуміла, що у кожного свій темп. Я навчилась стригти під машинку, всіх разом оптом. Я навчилась возити їх одночасно до різних лікарів. Я не переймалась одягом. І досить часто, коли я бачила в чому мої діти, питала: а де це взялось?
Я навчилась заспокоювати Андрія після того, як він тягнув з домашнім завданням, і в його зошиті помалював Остап. Андрія заспокоїла, Остапу сказала дякую за повчальний урок для Андрія.
Я не відмовляю дітям і не обираю за них, чим їм займатися. Остап попросився на бокс – то звісно, бо в ОПГ, яку він очолить, це потрібно.
Давід співає та малює. Йди дитино в музичну школу. Я знаю, що ОПГ Остапа тебе не цікавить. Я прийняла рішення, що Остап піде в школу цього року, а Давид психологічно не дозрів. І на всі питання, як я можу розділяти двійню, я відповідаю: «легко, бо їм так ліпше буде».
Я не заважаю, коли чую, що вночі вони пішли до холодильника. Я дуже часто прикидаюсь мертвою, коли вони не можуть щось поділити. Я встановила дуже жорсткий режим. 21.00 відбій по казармі. Кого знайду, я не винна. Я не заважаю їм бути самими собою. Я перестала щось вимагати. Не те, що я стала дуже розумною, це просто інстинкт виживання, коли в тебе троє дітей.
І зараз скажу страшне. Коли мої діти спробували корм у нашого мопса, шкода мені було саме мопса.
Коли в тебе троє хлопців, в тебе єдина мета, вижити будь-якою ціною, до їхнього повноліття. А потім піти в бункер та відключити телефон. І дуже хочеться, щоб вони скоріше одружились. Тримаємось разом.