Замість передмови
8 грудня Путін оголосив, що йде в президенти. Зробив він це в розмові з російськими військовими, щоб продемонструвати: тема агресії проти України стане ключовою на «виборах» 17 березня. Глава Кремля невипадково обрав ці дати: 8 грудня — день підписання Біловезьких угод, які остаточно оформили розвал Радянського Союзу, а 17 березня — день референдуму 1991 року, коли громадяни СРСР проголосували за збереження «імперії зла», яку кілька місяців опісля самі й зруйнували. Словом, у Росії нова операція — «Реванш».
Що Путіну потрібно? Продати своїм громадянам-шовіністам ілюзорну перемогу. Якихось успіхів у внутрішньому житті РФ немає, демонструвати особливо нічого, крім голосування на окупованих територіях, яке роблять – як і в часи Другої чеченської війни – лише з однією метою: фальсифікувати власну пародію на вибори.
Путін не може зобразити себе переможцем, як хотів, коли віддав наказ про бліцкриг в Україні. Але його рятують певні товариші зі США. Вони гальмують допомогу Україні, деморалізують європейських лідерів, які й до того ледь справлялися з нападами паніки й активно проводили стратегічні наради, де обговорювали можливе друге пришестя Трампа. Вони ж б'ють по обороноздатності нашої та своєї держави, адже ВПК США створює та модернізує власне озброєння, поки Конгрес виділяє гроші Україні.
Тому слушно каже президент Байден: «Якщо Конгрес піде на святкову паузу до того, як схвалить додаткове фінансування Україні, це стане найкращим подарунком Путіну, на котрий він будь-коли сподівався. Закликаю їх зробити правильний вибір».
Найкращим подарунком для Путіна насправді буде ситуація, коли Захід, особливо США, підштовхне Україну до переговорів на невигідних для неї умовах. Але нині це нездійсненна мрія. І не так через небажання того самого Заходу, як через позицію України, українського народу, який постійно відповідає в опитуваннях, що воюватиме з РФ навіть без підтримки Заходу.
«Як може Україна віддати свої території? Це абсолютне божевілля, це точно не по-християнськи: там наші люди, сім’ї, живі люди, над якими знущаються, їх катують, убивають… Питання ж не лише в землі, а в людях… Не знаю, хто про це каже (про такі мирні угоди. — Ред.), але чи готові вони віддати своїх дітей у руки терористів? Думаю, що ні», — укотре витвережує Зеленський американських і європейських колег.
Мігранти й інші відмовки
Україна, на жаль, стала заручницею внутрішніх розборок між двома ключовими партіями США. Утім варто зазначити, що американські політики гальмують допомогу не лише нашій державі. У виборчому ражі вони блокують пакети ще й для Ізраїлю і Тайваню, а також держав Тихоокеанського регіону, які протистоятимуть Китаю найближчими роками. У законопроєкті Байдена про виділення $100 млрд на захист демократій левова частка має піти на Україну ($61,4 млрд), решта — на інші напрями. Тому точно неправильно казати, що Конгрес виступає виключно проти нашої держави. Це стосується й інших, так званих компромісних, законопроєктів Демпартії, які передбачають значно менші видатки для нас, однак так само включають широке коло питань.
Що ж відбувається насправді? Проста відповідь — вибори. Республіканці, спекулюючи на темі міграції, що історично була рушієм розвитку економіки США, вимагають від Білого дому запровадити жорсткі зміни в законодавство й посилити прикордонні й інші інстанції, які займаються питаннями нелегалів і надання притулку. Ситуація в США дійсно неординарна — такого напливу мігрантів не було з 1960-х. Проте все одно вона має передусім політичне забарвлення.
Адміністрація Байдена вирішила піти на певні компроміси, що не надто вплинуть на рейтинг президента й самої Демократичної партії. Республіканці, щоб переконати опонентів, надумали ускладнити їм життя і прив’язати питання України до внутрішньої безпеки американців — захисту кордону. Так ми вчергове стали заручниками протиборства всередині США.
«Я сказав президенту Зеленському, що мій обов’язок номер один — захищати свою країну, а також допомагати вашій, і я відчуваю, що прикордонна політика моєї країни становить безпосередню загрозу безпеці американського народу… Я сказав — ви зробили все, що можна було від вас попросити. Це не ваша проблема», — зауважив сенатор, республіканець Ліндсі Грем. До речі, прихильник України.
Реальна причина цього неподобства — рейтинги. Якщо Байден програє боротьбу й піде на значні поступки щодо мігрантів, то його рейтинг, який і без того просів, значно впаде. Якщо програють республіканці, які прагнуть показати, що Трамп мав рацію, коли будував «стіну», то вже їхні позиції просядуть. Тож ніхто не хоче подарувати одне одному виграшний білет. Водночас обидві партії зрозуміли, що на темі України можна заробити додаткові бали.
І демократи, і республіканці замовляють у провідних соціологічних служб ті чи інші заміри настроїв суспільства, де окремо питають про ставлення виборців до України. Тут для нас тенденції не надто райдужні. За даними Мічиганського університету, пише The Financial Times, 48% американців кажуть, що на допомогу Україні витрачають забагато грошей. Американський інститут дослідження громадської думки Gallup дає схожу картину — 41% вважає, що для нашої держави роблять надто багато. Нагадаємо, що ще в червні 2023 року таких було 29%. Водночас позитивно для нас, що 54% наполягають, щоб Україна повернула собі всі території (раніше таких було 66%, але показник усе рівно непоганий). При цьому 61% каже, що фінансова поміч повинна мати якісь межі.
Чому за рік ситуація змінилася для нас так стрімко? Тому що праве крило Республіканської партії разом зі своїм лідером, колишнім президентом Дональдом Трампом вирішило поспекулювати питанням безпеки й незалежності України. Та негативна риторика, яка лунає від них останнім часом, пропаганда, яку вони поширюють, граючи на руку Росії, вплинула на рівень підтримки України. Адже всі ключові наративи: про надмірну фінансову підтримку, невигідні перемовини з Путіним, корумповану українську державу — вони самі й поширили.
Який результат? Рейтинг Байдена впав, Трампа, навпаки, виріс, а настрої республіканців, а головне «незалежних» виборців (котрі ще не визначилися), похитнулися не на користь України. Хоча варто зазначити: якби зараз чітко постало питання негайної підтримки нашої держави, то дві ключові партії США за все проголосували б. Але в Конгресі вважають, що наразі можуть дозволити собі пограти у вибори.
Американці на канікулах
І республіканці, і демократи, на жаль, поводяться не надто пристойно.
Демократи із Сенату запрошують президента Зеленського виступити перед верхньою палатою Конгресу за кілька годин до голосування за заздалегідь провальний законопроєкт щодо підтримки України. І добре, до речі, що глава держави не погодився, адже ми взагалі втратили б республіканців.
Новий спікер Палати представників Конгресу Майк Джонсон приймає президента Зеленського, усміхається йому, каже про підтримку України, а опісля виходить до журналістів і повторює, як мантру, що Білий дім не йде на діалог, що республіканці не бачать плану перемоги України, що пріоритет — внутрішня безпека США й мігранти.
Тим часом бентежні республіканці, які так довго переживали через засилля нелегалів в Америці, вирішують відкласти роботу до середини січня і за планом ідуть на канікули. Байден просить залагодити питання допомоги Україні й іншим державам до відпочинку, глава більшості в Сенаті, демократ Шумер — посидіти в залі Конгресу ще тиждень. Але ж у тих квитки вже куплені, машини заправлені, розваги замовлені.
Єдине, чого хотіли Майк Джонсон, трампісти й частина республіканців — зробити Байдену «подарунок» перед канікулами — розпочати імпічмент. Палата представників проголосувала за формалізацію процедури — запуск розслідування. Комісія має визначити, чи дійсно Байден отримував неправомірну вигоду від політичних рішень, в ухваленні яких брав участь як віцепрезидент під час роботи в адміністрації Барака Обами. Також у республіканців є питання до сина глави Білого дому Хантера Байдена. Вони вважають, що Мін’юст США блокував розслідування щодо нього. Окремо стоїть питання про декларації сина Байдена й про те, чи сплатив він усі податки державі.
Очевидно, що нинішня справа — це відповідь демократам від Трампа та його однодумців за два імпічменти, а також за ту безконечну кількість кримінальних проваджень, які порушила проти колишнього президента й ключового кандидата від республіканців слідча й судова система США / почасти демократична еліта. Тут головне, щоб республіканці протягом розслідування знову не втягнули Україну в політичні чвари, як це було кілька років тому.
Водночас слід наголосити, що канікули у США доволі довгі: законодавці планують на відпочинок після 14 грудня, а повернутися до роботи на другий тиждень січня. Проблема в тому, що тоді обидві палати розглядатимуть не фінансування України, а продовження роботи уряду.
У середині січня спливає термін дії тимчасового бюджету США. До цього часу обидві партії знову мають дійти до певного консенсусу й хоча б якось попрацювати в комітетах над правками й актами, прийняти державний кошторис. До ухвалення бюджету (а шатдаун, призупинення роботи уряду США, на той момент знову стане реальним) ніхто не братиметься за питання фінансової допомоги Україні. Водночас є й інша проблема: якщо уряд припинить роботу, то це вже точно вдарить по Україні, тому що не буде людей, які оперуватимуть грошима для тих чи інших оборонних, економічних і гуманітарних програм — їх щонайменше відправлять у неоплачувану відпустку.
Без паніки
«Немає жодного чарівного джерела фінансування… У нас закінчилися гроші — і майже не залишилося часу», — наголосила в закритому листі конгресменам директорка Білого дому з питань бюджету Шаланда Янг. Якщо Конгрес не діятиме до кінця року, зазначила вона, вичерпаються ресурси на закупівлі додаткової зброї й обладнання для України, на забезпечення її тим, що є у військових запасах США.
Ситуація дійсно не надто втішна. Але є певний обхідний шлях, про що кажуть представники оборонного відомства: Пентагон може відправляти озброєння Україні із запасів ще якийсь час, недовго, доки не надійдуть гроші від Конгресу. Йдеться про військову техніку на $4,6 млрд у рамках так званого президентського рішення про скорочення чисельності військ. Проте Пентагон має лише мільярд доларів для закупівлі нового обладнання замість старого.
Не варто забувати, що американська схема діє нелінійно: оборонні компанії США отримують гроші від замовника, уряду Америки, далі виготовляють продукцію, яка заміщає ту, що перебуває на складах і яку передають Україні. Відправити техніку й снаряди нашій державі без гарантій від Конгресу, що її швидко замінять, — це, звісно, ризик для США, але все ж цілком робочий варіант, про який говорять у міністерстві. Тим паче, що немає в законодавстві США регуляторного механізму, який не дозволяв би замінити вже використану чи зламану зброю, котру надали союзникам.
Також важливо, що Сенат проголосував за оборонний бюджет, куди входить і підтримка України. Справа тепер за Палатою представників. Вірогідно, на оборонні потреби фінанси все ж надійдуть.
Водночас куди більше непокоїть ситуація з економічною допомогою Україні. В уряді й експертному середовищі роздумують, як покрити дефіцит у разі несприятливої ситуації. Серед варіантів — підтримка Євросоюзу, де також відбуваються баталії щодо допомоги Україні.
Хай там як, а Україна все ж має непоганого союзника в США — ВПК і військових цієї держави. Компанії, які отримали замовлення, гроші, нову робочу силу, точно не захочуть заплющувати очі на блюзнірство деяких конгресменів. Вочевидь, вони також порушать це питання перед обома партіями, які залежать і від голосів цих виборців.
І не просто так президент Зеленський почав свій візит до США із зустрічі з військовими, керівництвом Пентагону й Об’єднаним комітетом начальників штабів. Розмовляли про стратегію боротьби на 2024 рік. Американці про стратегічні речі не говорять, якщо не впевнені, що вдасться вирішити політичні питання.
Тож допомога Україні буде. Питання, звісно, коли. Але Америка точно не здасть українців, як би цього не бажав Володимир Путін. Бо в США ніхто не хоче йти на вибори з реноме політика чи партії, що спричинила поразку західного демократичного світу.