Сам собі проблема
Кевін Маккарті, певно, не розраховував, що радикальним однопартійцям вдасться зняти його з посади спікера. Одначе результат ми бачимо на табло: 216 за і 210 проти. Вісім трампістів за підтримки всього складу опозиційної фракції Демократичної партії залишили Маккарті без крісла. Тепер він увійде в історію як перший глава палати законодавців, якого відправили у відставку.
Насправді в усьому винен сам Маккарті. Після виборів до Конгресу 2022 року він так хотів стати третьою людиною в державі, що уклав угоду з дияволом – точніше з його посіпаками. Усунений спікер пішов на поступки маленькій групі радикалів – прихильників Трампа, які з 15 разу погодилися підтримати його кандидатуру. В обмін на посаду він дозволив правим силам впливати на призначення третини членів комітетів палати. Радикали посилили позиції в регламентному комітеті, що дозволило блокувати ті чи інші ініціативи та вносити безглузді правки до законопроєктів. Водночас сам Маккарті пообіцяв трампістам, що разом з ними виступатиме за обмеження федеральних трат бюджету та пріоритетними визначатиме саме ті проєкти, які підтримують ультраправі.
Найголовніше – він повернув правило, за яким один-єдиний конгресмен може ініціювати звільнення спікера. Цим і скористалися його однопартійці. Трампіст Метт Гейц запустив відповідну процедуру, яка посилила політичну кризу у США.
Жаліти Маккарті точно не треба. Він доволі цинічний, у певному сенсі політичний пристосуванець, точно не державник. Та й не надто підтримував нашу державу: навпаки, пестуючи позицію радикалів, вимагав посилення нагляду за витратами США, що надходять Україні; розбурхував дебати про обмеження допомоги. Водночас якби він не підтримав групку ультраправих, а обмежив їхній вплив усередині партії, став на бік поміркованого крила, якби зголосився хоча б тимчасово об’єднати довкола своєї постаті дві партії, криза не виникла б.
Якби світ жив у менш турбулентний період, Росія не вела зухвалу війну проти України і не підривала глобальну безпеку, а Китай не готувався до воєнного вирішення тайванського питання, можна було б узагалі не переживати через відставку Маккарті. Однак те, що з ним зараз відбулося, позначиться не лише на політиці США, а й на безпеці України та всієї Європи.
Ризик шатдауну та підважена допомога
Ще кілька днів тому здавалося, що Америці вдасться уникнути шатдауну (зупинка роботи уряду на невизначений час), що дві партії Конгресу після ухвалення тимчасового бюджету таки дійдуть консенсусу та проголосують за річний кошторис. Але тепер це питання відкладається, як і розгляд ініціативи про додаткову оборонну допомогу Україні.
Ви, певно, пам’ятаєте, що самі трампісти в Палаті представників змусили Маккарті й інших республіканців виключити з резолюції про тимчасовий бюджет статті про виділення фінансування на підтримку нашої держави. Київ тоді лишився без юридично оформленого траншу на понад $6 млрд. Радикали на чолі з тим самим Меттом Гейцом заявили, що це питання слід винести на окреме голосування. Дехто навіть казав, що потрібно скоротити розмір асигнувань.
Утім завдання правих полягало не лише в тому, щоб поставити на паузу виділення допомоги Україні. Вони прагнули довести Америку до шатдауну, щоб іще дужче похитнути і так не найкращі рейтингові позиції президента Байдена та його адміністрації. Їх розлютило, що той самий Маккарті пішов на угоду з главою Білого дому та виніс на розгляд бюджетну резолюцію, яку підтримували опоненти – демократи. Тож спочатку вони зробили все, щоб підірвати ці домовленості, а потім довести ситуацію до зупинки уряду США. Маккарті ж вирішили покарати за неслухняність.
Тепер Конгрес заблокований. Без спікера він не може працювати нормально. Так, комітети трудяться: можуть розглядати потрібні бюджетні ініціативи, правки до потенційного федерального кошторису, навіть окремі ініціативи на підтримку України – однак усі процеси будуть відтерміновані, поки законодавці не оберуть собі нового голову. Обирати ж має більшість, яка представлена республіканцями.
Зараз усередині політсили триватимуть дискусії, кого висунути на посаду, опісля дебати, тоді погоджену кандидатуру мають винести на голосування в палаті. Посол України в США Оксана Маркарова каже, що «з переважною більшістю імен, які звучать, та їхніми командами в нас побудовано гарний конструктивний діалог».
Одначе можете бути певні, що під час цього процесу трампісти висуватимуть ще жорсткіші умови до кандидатів. І серед ключових буде протидія бюджетним ініціативам Байдена. Водночас спікер визначає пріоритетність, те, які законодавчі ініціативи виносити на розгляд, а які відкласти на безрік. Тому саме від цієї людини залежатиме, коли саме винесуть на розгляд Палати представників питання допомоги Україні. На щастя, більша частина потенційних кандидатів від Республіканської партії все ж підтримують нашу державу.
Усі ці дні президент Байден розмовляє із союзниками та з міжнародними партнерами, агітуючи їх збільшити допомогу Україні на фоні кризи в США. По правді, ми не знаємо, чим завершиться нинішня ситуація. Цього не знають і у Вашингтоні. Можливо, шатдаун стане реальністю для Америки вже цього року. Однак уявіть собі, що ці радикали зроблять і чого вони вимагатимуть у жовтні 2024 року – перед виборами президента та Конгресу США. Криза тільки розгортається.