Під час пресконференції в річницю широкомасштабного вторгнення президент Зеленський заявив, що готовий вести перемовини з китайським лідером, попросити його використати свій впив на російського президента для того, щоб припинити війну. Глава держави зазначав тоді, що не проти шукати точки дотику з китайськими візаві, однак не готовий спілкуватися щодо окремих планів, коли є фактично визнана на рівні Генасамблеї ООН формула миру України. Саме по собі голосування за оонівську резолюцію відбувалося перед презентацією так званої мирної ініціативи Сі Цзіньпіна.
Після того сталося кілька цікавих речей: спочатку Сі приїздив до Москви, потім президент Макрон відвідав Пекін і попросив Сі зателефонувати Зеленському; далі китайський посол у Франції поставив під сумнів суверенітет пострадянських держав, після чого нарешті відбулася розмова лідерів України та Китаю. За її підсумками сторони ухвалили два рішення. Перше – китайці дали згоду на призначення нового українського посла, яким став ексміністр з питань стратегічних галузей промисловості Павло Рябікін. Друге – Китай призначив спецпредставника з врегулювання «російсько-українського конфлікту» (саме так у КНР називають війну, що її розв’язала РФ) Лі Хуея, який до того працював послом у Москві та заступником міністра закордонних справ.
До речі, перед телефонною розмовою Зеленського та Сі деякі українські високопосадовці, дотичні до процесу перемовин з Китаєм, говорили LB.ua, що Банкова не призначатиме посла, якщо позиція Пекіна виявиться від початку неконструктивною. Тож враховуючи, що призначення таки відбулося, можна припустити, що Київ зрозумів: з китайцями можна хоча б говорити і спробувати їх у чомусь переконати.
І ось Лі Хуей здійснив свій перший візит до Києва, зустрівся з президентом Зеленським, главою МЗС Дмитром Кулебою та керівником Офісу Президента Андрієм Єрмаком.
Деякі учасники переговорного процесу зауважили LB.ua, що розмова з китайським дипломатом виявилася не з простих: спецпредставник більше мовчав і слухав те, що йому казали українські візаві; дотримувався логіки китайської мирної ініціативи Сі та вів перемовини у притаманному китайським дипломатам стилі – давав мало конкретики і говорив завуальовано, на рівні символів.
За підсумками зустрічей китайське МЗС опублікувало свою версію того, про що розмовляли сторони. «Панацеї для вирішення кризи немає, всі сторони повинні почати із себе, накопичити взаємну довіру, створити умови для припинення війни і мирних переговорів. На основі документа «Позиція Китаю щодо політичного вирішення української кризи» Китай готовий сприяти міжнародному співтовариству для формування найбільшого спільного знаменника для вирішення української кризи та докладати власних зусиль, щоб зупинити війну, припинити вогонь і якомога швидше відновити мир», – йдеться в заяві.
Співрозмовники LB.ua зазначають, що Лі дійсно казав про необхідність політичного врегулювання, однак він не говорив прямо про необхідність запровадження режиму припинення вогню. Натомість китайський дипломат акцентував, що Пекін підтримує територіальну цілісність України.
Показово, що після перемовин на Михайлівській площі і на Банковій публічно заявили про конкретні червоні лінії, яких Україна не переступить і не дасть їх перетнути китайській чи іншій стороні. Конкретно йшлося про неможливість будь-яких територіальних поступок.
Для того, щоб краще розібратися в китайській позиції, варто почитати так звану мирну ініціативу Сі Цзіньпіна. Вона включає, серед іншого, кілька цікавих пунктів, які є шкідливими для України: фактично позаблоковий статус нашої держави (відмова від руху до НАТО); встановлення режиму припинення вогню (що дасть Росії можливості краще підготуватися до нового нападу) і зняття санкцій з РФ, узагалі відмова від політики «зловживання санкцій», як йдеться в документі.
Проблема в тому, що Сі Цзіньпін не готовий підтримувати будь-який інший мирний план, окрім власного. Тим паче ту ініціативу, яка шкодитиме Росії.
Прикметно, що останнім пунктом плану Сі є сприяння післявоєнному відновленню України. Пекін доволі прозоро натякнув, що готовий вкласти гроші у відбудову, а українська влада нещодавно дала зрозуміти, що не проти вивести на довоєнний рівень торговельні відносини між двома країнами.
Водночас у Києві спецпредставник КНР точно не порушував теми відновлення. А от українські перемовники розповіли про знищену інфраструктуру та екоцид – руйнівний вплив війни, що її розпочала РФ, на українське навколишнє середовище.
Утім візит Лі Хуея був лише стартовим. Попереду три важливі європейські столиці: Варшава, Берлін і Париж. Доволі легко пояснити, чому китайська влада відправила свого спецпредставника саме туди. Польща є головним адвокатом України у ЄС, вона також важливі ворота для китайської продукції, а отже, Варшава певною мірою може дослухатися до позиції КНР. Німеччина та Франція – лідери ЄС і важливі торговельні партнери Китаю, які з початку війни уклали чимало багатомільярдних угод з китайцями. Ба більше, частина політичної еліти цих країн продовжує відчувати певний сентимент до Росії і точно не готова псувати відносини з КНР через її протистояння зі США.
Зрозуміло також, чому Лі Хуей не їде до Брюсселя: попри те, що для Пекіна ринок Євросоюзу залишається пріоритетним, усе ж він вважає, що європейська бюрократія діє в інтересах США. Китайцям хотілося б послабити ЄС, тому вони намагаються вести діалог з окремими країнами, а не з чиновниками Союзу.
Як писав колумніст видання "The Washington Post" Девід Ігнатіус після розмови з держсекретарем Блінкеном, США намагаються вести окрему комунікацію з владою КНР щодо більшої її залученості до переговорного процесу стосовно припинення Росією війни.
Водночас потрібно зрозуміти, чому Китай запропонував мирну ініціативу та відправив свого спецпредставника. Річ у тім, що Пекін хоче повторити в Європі той самий сценарій, що він успішно застосував на Близькому Сході, коли нібито допоміг відновити дипломатичні зносини між Саудівською Аравією та Іраном. Зробивши це, китайці значно зменшили вплив американців на регіон, якщо говорити про довготермінову перспективу.
Те саме вони хочуть зробити в Європі: переконати ключові європейські держави почати прямі перемовини з Росією без участі США, виключити американців із цього процесу, збільшити таким чином вплив, зокрема економічний, на Європейський континент, убезпечивши себе від прямого протистояння з європейцями, зокрема й безпекового. А також дати можливість Росії відносити свій потенціал для підготовки до нового наступу, який стане в нагоді, якщо Китай вирішить захопити Тайвань.
І тут ми бачимо вже певні результати. Після нещодавньої зустрічі з главою КНР у Пекіні президент Франції Емманюель Макрон заявив, що Європі необхідно вести окрему від американців політику щодо Китаю, не втручатися надто у справи Тихоокеанського регіону. Сі Цзіньпін після цього погодився, що саме Франція запропонує мирну європейську ініціативу щодо припинення війни, яку Китай пообіцяв підтримати.
Наче десь ми вже це проходили, французькі, та й німецькі мирні плани – і пам’ятаємо, до чого вони призвели. Це все потрібно дуже добре розуміти перед тим, як аналізувати ті чи інші китайські ініціативи. І в Києві точно не мають ілюзій з приводу гри, яку веде Пекін.