Рівно рік тому, 23 лютого 2022 року, представники країн – учасниць Генасамблеї ООН також зібралися на спеціальне засідання, де мали обговорити стан справ на тимчасово окупованих територіях Донбасу, ухвалити відповідне рішення. Поки засідали, Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, тож питання Мінських домовленостей, переговорів, моніторингових місій стали неактуальними.
ООН як головна глобальна інституція не змогла нічого зробити, щоб захистити Україну, уберегти від зухвалого зневаження Статут Організації, який формувався за підсумками Другої світової, завчасно стримати агресора.
Минув рік, і що ми бачимо сьогодні? Генасамблея знову зібралася, однак тепер для того, щоб проголосувати за резолюцію, яка не просто засуджує Росію, а й формулює конкретні рамки майбутнього миру на проукраїнських умовах – те, що рік тому багато кому у світі здавалося нездійсненним. Цей документ за основу має формулу миру президента Зеленського. Він включає прості послання.
По-перше, підтримка територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів, визначених у 1991 році. Від Росії вимагають повного виведення військ з усіх без винятку територій України, а також, по суті, звільнення, деблокади української морської акваторії. Іншими словами, йдеться про те, що жодних перемовин щодо Криму, регіонів Донбасу, анексованої РФ частини Херсонської та Запорізької областей бути не може.
По-друге, світ вимагає від Москви повного припинення бойових дій. Важливо, що резолюція не обмежує це атаками російських військ, які ведуться безпосередньо на території нашої держави. Зокрема, наголошується на тому, що РФ має припинити будь-які напади на критичну інфраструктуру та на цивільні об’єкти, включно з житловими будинками, школами та лікарнями. Себто в ООН наголошують на тому, що Росія має припинити завдавати ракетні та інші удари зі своєї та з територій інших держав.
По-третє, ми чуємо заклик провести повний обмін військовополоненими, повернути до України всіх незаконно переміщених осіб, включаючи дітей, які були вкрадені та незаконно вивезені окупантами.
По-четверте, Генасамблея ООН просить усіх учасниць Організації об’єднатися, щоби запобігти глобальним наслідкам війни. Йдеться, зокрема, про продовольчу, енергетичну та фінансову безпеку, захист навколишнього середовища та дотримання ядерної стабільності.
Усього цього неможливо досягнути без миру в Україні. Ці елементи резолюції дуже сильно переплітаються з пунктами формули миру Зеленського. Там йдеться про повернення під повний контроль України Запорізької АЕС; про стабільність зернової угоди та нарощування Україною експорту зерна до бідних країн; про відшкодування всіх збитків, завданих Росією, тощо.
Так, хтось може сказати, що рішення Генасамблеї мають лише дорадчий характер, однак саме цей документ, за який нині проголосувала більшість держав світу, стає першим кроком до процедури притягнення всіх винних у злочинах проти України до кримінальної відповідальності. Це перший етап на шляху до створення міжнародного трибуналу, де має постати найвище російське керівництво.
«Наголошуємо на необхідності забезпечити, згідно з міжнародним правом, притягнення до відповідальності за найсерйозніші злочини, скоєні на території України, шляхом відповідних, справедливих і незалежних розслідувань і судових переслідувань на національному чи міжнародному рівнях, а також забезпечити справедливість для всіх жертв і запобігання майбутнім злочинам», – йдеться в документі.
Звісно, щоб заснувати трибунал проти високопосадовців РФ, за однією з опцій, потрібно сформулювати окрему резолюцію та провести голосування в ООН. Проте нинішнє формулювання, хоч і є розмитим, усе ж закладає базу для створення окремого судового органу.
Ухвалення Генасамблеєю цієї резолюції – це дійсно велике досягнення України. Одначе варто наголосити на тому, як Росія та її союзники намагалися протидіяти тому, щоб цей документ не отримав такого рівня підтримки.
Перед винесенням резолюції на голосування Білорусь і так званий співавтор Нікарагуа запропонували кілька правок, де, по правді, йшлося про організацію миру виключно на російських умовах. Білоруський представник наполягав на тому, що з тексту мають вилучити згадку про провину Росії у війні. Натомість пропонувалося засудити дії західних політиків, заборонити постачати зброю Україні та прописати, що мир може бути досягнутий лише шляхом перемовин.
Чи виконує Мінськ забаганки Москви? Звісно. Одначе тут, здається, були присутні елементи китайської позиції. Дивним чином так склалося, що ці білоруські формулювання майже слово в слово повторювали заяву представника Китаю, виголошену під час дебатів у Генасамблеї ООН. Крім того, КНР проголосувала за одну з ганебних поправок.
Менше з тим, ці поправки білоруської сторони не були підтримані більшістю країн – членів ООН. І це є дипломатичним крахом Кремля.
Потрібно згадати ще про один напрочуд важливий момент. Нині циркулює такий наратив: Глобальний Південь не підтримує Україну. Ми маємо дійсно неповні відносини з ним; є держави, з якими стосунки невизначені, а подекуди й непрості. Одначе якщо ви подивитеся на перелік співавторів резолюції на підтримку миру в Україні, вже не кажучи про саме голосування в Генасамблеї, то побачите, що це твердження про пасивність Глобального Півдня щодо нашої держави дещо хибне.
Сьогодні нас підтримали Уругвай, Чилі, Еквадор, Аргентина, Бразилія, Гватемала, Єгипет, Чад, Саудівська Аравія, Сінгапур, М’янма та чимало інших держав, які не є частиною євроатлантичного співтовариства. Було чимало тих, які утрималися, і з ними нам потрібно працювати.
Нинішнє голосування є не просто символом стійкості України, непорушності міжнародної коаліції, це не просто документ, який підтримує закладання основ миру в нашій державі на умовах Києва, а не Москви. Це фактично вотум довіри до ООН як до організації. До неї є безліч претензій, проте цього разу в залі Генасамблеї більшість держав світу продемонструвала, що Статут ООН і міжнародний порядок, сформовані після завершення Другої світової війни, мають залишатися непохитними. Так само, як і підтримка України.