Трохи великої політики
У Європі саме від позиції Німеччини, Франції, Великобританії та Італії залежить ухвалення багатьох рішень. Кожна з цих країн впливає так чи інакше на реалізацію і безпекових, і економічних та політичних ініціатив у Європі.
Україна обрала доволі цікаву тактику: вести перемовини не зі скептиками, які виступають проти чогось – надання зброї чи вступу до євроатлантичних структур, – а з тими, хто може на цих скептиків вплинути. Саме тому цей тур президента Зеленського вагомий, адже не просто посилює коаліцію – він закладає базу для ухвалення вирішальних для України резолюцій, які надто залежать від Берліна, Парижа, Рима та Лондона.
Згадаймо минулорічні події, коли саме позиція колишнього італійського прем’єра Маріо Драгі розвернула на 180 градусів політику Берліна та Парижа щодо України, після чого наша держава отримала і зброю, і кандидатство на членство в ЄС.
Так само і зараз украй важливо, щоб велика європейська четвірка дала новий імпульс різним процесам, які допоможуть Україні провести контрнаступ, закрити небо від агресора та зробити конкретні кроки на шляху до членства в ЄС і НАТО.
Водночас нам конче потрібна позиція цих держав щодо вирішення інших стратегічних цілей: підтримки формули миру президента Зеленського, забезпечення справедливого правосуддя щодо всіх винних у скоєнні воєнних злочинів, зокрема і щодо найвищого керівництва Росії, відбудови та відновлення України, формування поствоєнних гарантій безпеки, посилення санкційного впливу та повернення українських полонених і дітей, незаконно депортованих у РФ.
Тому вкрай потрібною була зустріч Зеленського та Папи Франциска, який веде свою лінію перемовин з Москвою, допомагаючи Україні. Питання повернення українських дітей, яких Путін використовує для шантажу і тиску, належить до ключових.
Особливо прикметним через це було і спілкування президента з головними італійськими медіа, які повинні переконати таке різнобарвне населення далі підтримувати Україну – попри різні провокації РФ.
Саме тому в німецькому Аахені, де Зеленський та український народ отримали відзнаку за об’єднання Європи, нагороду Карла Великого, було важливо зустрітися з лідерами інституцій ЄС. Бо це був показовий сигнал іншим жителям континенту: Україна – частина єдиної європейської родини.
А перемовини з французькими та британськими стратегами допомогли поліпшити оборонні позиції держави та заклали певний фундамент для створення авіаційної коаліції та певних доленосних рішень на Вільнюському саміті НАТО.
Підготовка до українського контрнаступу
Надання Україні зброї було одним з найважливіших питань під час перемовин президента Зеленського з лідерами чотирьох країн. І ці переговори дали дуже позитивні результати – нові пакети оборонної допомоги.
Німеччина оголосила про виділення найбільшого пакета – в розмірі 2,7 млрд євро, що включає 18 колісних гаубиць, артилерійські боєприпаси, керовані ракети для систем протиповітряної оборони, 4 зенітні ракетні установки IRIS-T SLM для протиповітряної оборони і 12 пускових установок IRIS-T SLS. Крім того, Берлін надасть 30 основних бойових танків "Leopard 1A5" і 20 бойових машин піхоти "Marder", більш ніж 100 бойових броньованих машин і понад 200 розвідувальних безпілотників.
Франція в рамках чергового безпекового пакета вирішила передати Збройним силам України крилаті далекобійні ракети. Про це президент Франції Емманюель Макрон повідомив в інтерв'ю після завершення зустрічі з Володимиром Зеленським. Він не розповів деталей, однак зазначив, що Париж відправить ракети, дальність дії яких «дозволить Україні чинити опір». Найімовірніше, йдеться про крилаті ракети SCALP-EG, французький аналог ракет "Storm Shadow", які Україна раніше отримала від Великобританії.
За словами французького лідера, до України найближчими тижнями також має надійти більше систем протиповітряної оборони та десятки одиниць бронетехніки, зокрема, бойові машини AMX-10RCs. Франція також має намір підготувати 2 000 українських військових і майже 4 000 в Польщі цього року.
Водночас Емманюель Макрон повідомив, що його країна готова навчати наших пілотів і започаткувати відповідну програму.
Узагалі, як заявив глава МЗС Дмитро Кулеба, візит президента Зеленського до чотирьох країн мав вирішальне значення з погляду формування міжнародної авіаційної коаліції.
Під час зустрічі з прем'єром Великобританії Ріші Сунаком Володимир Зеленський акцентував увагу на тому, що для Заходу також важливо відправити Україні винищувачі. У заяві ж британського уряду сказано, що «цього літа ми розпочнемо початковий етап навчання українських пілотів базової підготовки. Ми адаптуємо програму, яку використовують британські пілоти, щоб дати українцям навички пілотування, які вони зможуть застосовувати на інших типах літаків».
Водночас у день візиту українського президента уряд Британії оголосив про надання нам сотні ракет для протиповітряної оборони та сотні нових ударних безпілотників з радіусом дії понад 200 км на додачу до крилатих ракет "Storm Shadow", про які було оголошено минулого тижня. Це крилата ракета повітряного базування великої дальності, розроблена концерном "British Aerospace" та французькою компанією-партнером, що несе 450-кілограмову боєголовку на дистанцію до 350 миль.
У радіусі ураження ракет "Storm Shadow" опиниться весь окупований Крим, кримський міст, аеропорти Таганрога, Ростова, а також російські міста на північ від України. Однак безпосередньо на території Росії ці ракети навряд чи застосовуватимуть.
Стосовно Італії, то тут президент України анонсував «важливі рішення щодо захисту нашого неба». 16 травня стало відомо, що Україна отримала перший італійсько-французький зенітно-ракетний протиракетний комплекс дальньої дії SAMP-T. Ця протиракетна система оборони призначена для захисту важливих об'єктів від крилатих ракет, від пілотованих і безпілотних літальних апаратів, а також тактичних балістичних ракет.
Наприкінці квітня йшлося про те, що Україна та Італія обговорюють можливість спільно виробляти компоненти для систем протиповітряної оборони малого радіусу дії "Skynex", яка може бути ефективною в захисті від ударних дронів, якими Росія атакує Україну.
Шлях до Вільнюса
Як зазначив Дмитро Кулеба: «Після того, як ми остаточно вирішимо питання надання літаків, точніше коли ви побачите F-16, які патрулюватимуть українське небо, і побачите українських пілотів, які будуть ними керувати і збивати російські літаки, в нашій зовнішній політиці залишиться одне доленосне рішення – це членство в НАТО».
Дійсно, одним з основних елементів перемовин українського президента з лідерами Італії, Німеччини, Франції та Великобританії було і залишається питання євроатлантичного руху України та підтримка нового політичного підходу до членства, яку ми хочемо отримати від союзників на Вільнюському саміті Альянсу цього року.
На рівні двосторонньої дипломатії Україна формує коаліцію, що створили б конкретні механізми, які дозволили б отримати членство в Північноатлантичному альянсі. Загалом уже 18 країн підписали відповідні декларації з Києвом.
Зокрема, Німеччина, Франція й Італія ухвалили майже ідентичні документи з Києвом, де вказані очікування від майбутнього саміту НАТО. Якщо ж говорити про відмінності, то Берлін, згідно з декларацією, у більш стриманій формі, ніж Рим і Париж, висловив готовність підтримувати Україну на шляху, «визначеному Бухарестською декларацією».
Нагадаємо, що Бухарестська декларація передбачає проходження етапу Плану дій щодо членства (ПДЧ) — механізм, який нині не може задовольнити Київ. Україна своєю чергою наполягає саме на скандинавському шляху, який не передбачає виконання ПДЧ. Адже ми хочемо переконати наших партнерів підтримати такий варіант і не прив’язувати його до завершення війни шляхом умовної «мирної угоди» з агресором. Утім цей більш проактивний підхід до членства України поділяють не всі держави-члени, з якими ще належить працювати та для яких слід знайти аргументи до липня.
Водночас як зауважив заступник керівника Офісу Президента Ігор Жовква, «як відомо, шлях нашої країни та його кінцева мета є незмінними – членство в Альянсі. А в Бухарестській декларації чітко зазначено, що Україна стане членом НАТО».
Берлін, Рим і Париж напередодні очікуваного українського наступу не готові форсувати питання членства України в НАТО. Певною мірою вони досі оглядаються на реакцію Москви. Цей стереотип Україні ще належить ламати – і на полі бою, і у свідомості західних лідерів.
Натомість у всіх трьох деклараціях, ухвалених днями з ключовими європейськими державами-членами Альянсу, акцентовано на «підтримці сторонами Комісії Україна – НАТО як платформи для подальшого посилення й розширення поточної співпраці, щоб допомогти Україні пройти шлях до євроатлантичної сім’ї відповідно до Бухарестської декларації».
Комісія Україна – НАТО створена на підставі Хартії Україна – НАТО 1997 року, яка первісно не мала на меті підготовку нашої держави до членства в Альянсі. Тож є підстави очікувати внесення змін до вищезгаданої Хартії саме у Вільнюсі як компроміс, де Комісії може бути відведена роль нашого провідника до оборонного союзу.
Щодо Великобританії, то в Лондонській декларації від 9 лютого 2023 року зафіксовано, що країна «підтверджує свою непохитну відданість суверенітету і територіальній цілісності України в межах її визнаних кордонів, а також право України на власні механізми забезпечення безпеки, включаючи майбутнє членство в НАТО».
Британія взяла на себе зобов’язання напередодні Вільнюського саміту працювати із союзниками над поглибленням оперативної сумісності України з Альянсом і прискоренням переходу нашої держави до стандартів НАТО.
Про що говорять такі різні акценти в документах з нашими союзниками? Що єдиного підходу до українського питання перед Вільнюсом поки що не знайдено, але воно займає чільне місце в порядку денному саміту. Як і надання Україні потужних гарантій безпеки.
Євроінтеграція та формула миру
У червні Єврокомісія має надати Україні попередню усну оцінку виконання семи рекомендацій, що є передумовою для початку перемовин про вступ до Євросоюзу. Попередньо: маємо чималі шанси отримати проміжні позитивні відгуки – не варто забувати, що найважливіший звіт Європейська комісія підготує восени, і саме він буде вирішальним. Київ у цей складний час провів кілька важливих реформ, у нас є загалом високі шанси на хорошу попередню оцінку. Та якщо говорити про відкриття перемовин щодо членства в ЄС, то тут варто, як і з НАТО, збирати малі коаліції та вести перемовини з ключовими державами континенту – Німеччиною, Францією та Італією.
Україні пощастило з тим, що рік тому в нас з’явився неочікуваний друг – Італія. Саме Рим зміг переконати Берлін і Париж погодитися на реальну євроінтеграцію нашої держави. Майже рік минув з того моменту, відколи Україна отримала статус країни-кандидата. Зараз перед Києвом стоїть ще більш амбітне завдання – відчинити двері до повноправного членства в ЄС.
Якщо ви поглянете на всі три декларації, підписані між Україною та трійкою держав – лідерів Євросоюзу, то в кожній побачите текстове визнання того, що майбутнє нашої держави саме в ЄС. Також важливо, що там вказано про підтримку реформ, які Україна провадить на шляху членства в Співдружності.
Водночас, певно, як і минулого року, ключовим лобістом України на цьому шляху – якщо говорити саме про три західноєвропейські центри – буде Італія. Її керівництво, на відміну від німецьких і французьких колег, виступило із заявою, яка свідчить про незаперечну підтримку Італії та про бажання допомогти Україні домогтися бажаного результату вже у 2023 році.
«Італійська Республіка рішуче підтримує Україну в її зусиллях щодо реформ та у виконанні вимог, необхідних для початку переговорів про вступ у 2023 році, з нетерпінням чекаючи на позитивний звіт Європейської комісії».
Як зазначив Ігор Жовква, протягом останнього року позиція Італії кардинально змінилася не лише стосовно інтеграції України в ЄС, але й щодо вступу нашої держави в НАТО. Тим часом Україна обговорювала зі своїми партнерами не лише питання озброєння чи євроатлантичного поступу. У порядку денному були й інші, не менш важливі стратегічні речі.
Ключове – підтримка формули миру президента Зеленського. Ця ініціатива включає дуже багато: надання різного роду гарантій – від безпекових і ядерних до енергетичних і продовольчих; встановлення справедливого миру за рахунок відповідальності всіх винних у скоєнні воєнних злочинів; відновлення України в багатьох сферах; оформлення поствоєнної нової глобальної безпекової архітектури тощо.
Важливо, що і Берлін, і Париж, і Рим, а до того Лондон письмово, офіційно підтримали формулу миру президента Зеленського. Кожен заявив, що необхідно посилити санкції проти Росії – це потрібний сигнал перед ухваленням рішення про запровадження нового пакета обмежувальних заходів стосовно РФ. Лідери Франції, Німеччини та Італії виступили за притягнення до відповідальності не тільки російських виконавців за скоєння воєнних злочинів, а й керівництва Росії – за злочин агресії. А також вони підтримали запуск процесу, який повинен забезпечити надання Росією компенсацій за все лихе, що ця держава принесла на українську землю.
Париж активно виступив проти мілітаризації Запорізької АЕС і заявив, що слід вивести звідти російські війська, а заразом з усієї території України. Берлін зауважив, що створить умови для збільшення приватних інвестицій, поможе з відновленням енергетичної інфраструктури. У Римі також наголосили, що Італійська держава і бізнес допоможуть відбудувати нашу країну, нададуть інвестиції та потрібні для цього знання.
***
Україна наближається до моменту ухвалення дійсно доленосних для нашої держави рішень. Зараз президент Зеленський разом зі своєю командою роблять усе можливе, щоб ці рішення були позитивними для українських громадян, щоб вони заклали основу для перемоги, миру, допомогли Україні зайняти належне їй місце в євроатлантичній родині, створили умови для відновлення.
Дуже скоро ми побачимо перші результати цієї дипломатії. Україна ж, і тут уже хочеться сподіватися не лише на себе, а й на мудрість наших партнерів, нарешті зможе досягнути того позитивного результату, якого варта і на який так довго чекала.
