Тому, що йому це зовсім не потрібно. Радев, якого обирали як президента парламентської республіки, за час свого перебування на посаді глави держави отримав набагато більшу владу і вплив, ніж міг розраховувати при обранні. І завдяки, до речі, навіть не власним якостям, а паралічу цієї самої парламентської республіки – у цьому сенсі кар'єра Радева нагадує останній період президентства того ж Додона, коли молдавський президент фактично керував урядом. Ну і політичні обставини успіху теж схожі. Додон приходив до влади на хвилі антикорупційних виступів проти тієї ж Демократичної партії і її лідера Влада Плахотнюка. І хоча самі соціалісти з їхньою проросійською позицією не підтримувалися більшістю населення, Додон сприймався як один із лідерів протестів, а Маріан Лупу, який визнав під час дебатів територіальну цілісність України, сприймався як представник корупційної партії.
От і в Болгарії Румен Радев – нехай навіть соціалісти втрачають голоси від одних виборів до інших – сприймається як сміливий генерал, який протистоїть корупційному правлінню партії ГЕРБ колишнього прем'єра Бойко Борисова. А його опонент Герджиков був підтриманий як раз цією партією. Так що, на мій превеликий жаль, «антикорупція» може бути не тільки суспільним запитом, а й технологією, яка дозволяє Кремлю допомагати своїм прихильникам посилювати вплив навіть тоді, коли їх не підтримує більшість населення. Адже прихильники Додона в Молдові не хотіли помічати, що їхній обранець також був пов'язаний із корумпованими кланами. А прихильники Радева не хочуть думати, що болгарські соціалісти, також замішані у багатьох корупційних скандалах і тісно пов'язані з Москвою, не випадково висунули генерала в президенти.
Більш того, популярністю Радева поспішають скористатися і інші політичні сили, які обіцяють зміни і боротьбу з корупцією. Його підтримали і новачки в політиці з партії «Продовжуємо зміни», – а саме вони виграли треті поспіль дострокові вибори, і недавні новачки з партії «Є такий народ», які вигравали попередні вибори.
Втім, всім цим новим партіям не вдасться сформувати уряд без підтримки все тих же соціалістів – прихильників Радева і спадкоємців Болгарської компартії товариша Тодора Живкова. І без підтримки Радева, вплив якого зріс настільки, що у Болгарії почали вже говорити про президентську республіку. А якщо партії не домовляться, Радев сформує тимчасовий уряд, як це вже було.
Так чому він повинен соромитися у виразах і думати про реакцію Києва? Йому якраз потрібно продемонструвати свої політичні пріоритети – тим більше, що вплив Москви на Балканах посилюється. Радев же не тільки про російський Крим говорив, але і про безглуздість санкцій проти Росії. Його відповідь на дебатах була справжнім маніфестом політика, який зацікавлений в тому, щоб ці слова помітили.
Але не у Києві, а у Москві.
Чи означає все це, що не потрібно боротися з корупцією? Ні, звичайно – без перемоги над нею навряд чи можливий нормальний розвиток таких країн, як Болгарія, Молдова або Україна. Просто потрібно знати, що технологія «антикорупції» давно вже стала важливим інструментом політичного впливу чекістів. І так, під прапором боротьби з «баригами» і корупціонерами владу будуть втрачати їхні опоненти, зате до влади будуть приходити «антикорупціонери» – у Софії, Кишиневі, Києві і так далі. І переобрати їх потім буде не так-то й просто – Додона ось вдалося, бо була Мая Санду з кращою репутацією, а Радеву на других виборах взагалі не було альтернативи. І з Зеленським ми попрощаємося тільки завдяки його власній некомпетентності і ненаситності, а не через народне прозріння.
Так, і при всьому при тому при всіх цих «антикорупціонерах» та їхніх перемогах рівень корупції буде просто зашкалювати. Ну це ви і самі знаєте. Для цього до Софії їхати не треба, ні.