Небезпека з півночі
Сигнали, які нині надходять від країн Заходу, засвідчують, що криза мігрантів, яку організував Лукашенко, може бути інструментом для відволікання уваги від дій Росії на ділянках українського кордону. Звісно, що білоруський режим ставить перед собою додаткові, вигідні йому цілі – скасування санкцій ЄС і визнання легітимним самого Лукашенка. Водночас потрібно усвідомити: Захід нині до кінця не розуміє, яким чином діятиме Росія, адже Москва фактично розірвала відносини з НАТО, припинивши будь-який діалог та обмін інформацією.
Зараз країни Заходу намагаються стримати Росію від будь-яких активних агресивних дій щодо України, від повномасштабної військової кампанії проти нашої держави. Саме тому Німеччина знайшла можливості для тимчасового блокування процедури запуску «Північного потоку-2». Однак ми проминаємо стратегічно важливий момент – мілітаризацію Білорусі.
Уже зараз білорусько-український кордон на постійних засадах патрулює російська авіація. Білорусь, за останнім підписаним контрактом із РФ, додатково отримала винищувачі, гелікоптери та системи ППО. Москва також пообіцяла, що в разі необхідності може надати союзній державі зенітно-ракетні системи С-400, Лукашенко ж сказав, що прагне отримати російські оперативно-тактичні ракетні комплекси «Іскандер-М».
Зараз він говорить про бажання закупити в російської сторони ЗРГК «Панцир-С», ЗРК «Тор-М2», багатоцільові винищувачі Су-30СМ, а також інше озброєння. Окремо розглядається питання переозброєння білоруської армії за рахунок нового автомата Калашнікова АК-12.
Тож чим би не завершилася нинішня гра м’язами РФ на українському кордоні, вже очевидно, що з півночі ми матимемо посилені російські ворожі угруповання, що Білорусь стає плацдармом для нападу на Україну. Це новий стратегічний виклик, це новий фронт.
Атака мігрантами
Ніхто не знає, застосують чи ні Лукашенко та Путін міграційну карту проти України, проте Київ готується до провокацій, посилюючи кордон і збираючи додаткові сили територіальної оборони. Шкода, що білоруську ділянку ми тільки-но взялися якось облаштовувати, попри те, що чимало людей, аналітичних центрів, видань, зокрема й LB.ua, попереджали, що білоруській ділянці не приділяється належна увага, що це перспективна загроза.
Очевидно, що ЄС зараз не визнаватиме легітимності Лукашенка (навіть попри телефонні дзвінки Меркель). Так само зрозуміло, що й Лукашенко продовжуватиме надсилати мігрантів до польського та литовського кордонів, аби деморалізувати ключових союзників України в регіоні.
Утім варто усвідомити, що ця міграційна криза створена силовим блоком Білорусі (вірогідно й Росії), вона, відповідно, й керована силовиками. Це означає, що до Польщі – а в перспективі, можливо, й до України – зайдуть не просто біженці з країн Близького Сходу та Центральної Азії: туди направлятимуть диверсантів, терористів і підривників. Фільтрувати цих людей складно, досвіду відповідного традиційно не вистачає, тому тут ризики величезні. Подивіться (для кращого розуміння можливих наслідків), скільки бойовиків зайшло до Європи після направлення російської армії до Сирії.
Є ще один момент, про який чомусь усі забули. Росія отримала певний вплив на Афганістан, тож афганський міграційний коридор вона й надалі активно використовуватиме – з цим нічого невдовзі вдіяти не можна.
Хто захистить Україну
До України екстрено прибув міністр оборони Великобританії Бен Воллес для перемовин зі своїм українським колегою Олексієм Резніковим. Кілька днів тому між двома державами була підписана рамкова військова угода, згідно з якою Київ отримає 1,7 млрд фунтів стерлінгів на будівництво восьми ракетних катерів, придбання у Сполученого Королівства двох тральників і створення для України двох морських баз. Усе це стане основою для відтворення сильних українських ВМС, якими вони були на початку 1990-х років. Крім того, днями Великобританія заявила про намір надіслати Україні 600 десантників. Це прямий сигнал Москві від Лондона, що британці знову готові протидіяти агресивним намірам Росії у Східній Європі.
Водночас міністр оборони Швеції Петер Гультквіст підтримав пропозицію країн Балтії щодо проведення об’єднаної тренувальної місії під керівництвом Євросоюзу в Україні. В усілякому разі шведи в стані направити до нас своїх військових. Ми також чули заяви від Франції та Німеччини, низки інших країн Заходу, де артикулювалися чіткі наміри захистити українську територіальну цілісність.
Водночас ми почули і невтішні для нас сигнали від НАТО, який вкотре фактично заспокоїв Москву, що Україна не стане членом Альянсу. Ми почули слова головного дипломата ЄС Борреля про те, що Євросоюз готовий захищати Україну у війні з Росією дипломатично, економічно та політично, однак фізично обороняти нас не буде. Заради справедливості варто зазначити, що військові кораблі НАТО зараз патрулюють Чорне море задля запобігання російським провокаціям з півдня.
Глава британського уряду Борис Джонсон доречно зауважив: «Ми сподіваємося, і я сподіваюся, що інші європейські країни визнають, що незабаром доведеться вибирати між ін’єкціями щораз більших обсягів російських вуглеводнів через велетенські нові трубопроводи і підтримкою України та захистом справи миру й стабільності».
Водночас не слід забувати, що російський газопровід «Північний потік-2» фінансувався компаніями ключових європейських держав, що його підтримує чимало країн – членів ЄС. Що німецький Daimler створив спільне підприємство з компанією «КамАЗ», вантажівки якої під виглядом «гуманітарної допомоги» возять зброю та боєприпаси в ОРДЛО. Що австрійські, чеські, нідерландські, французькі, американські та інші західні компанії гарно себе почувають у фінансових, будівельних, енергетичних секторах РФ. Що ці інвестиції Москва використовує для своїх агресивних дій. Що російські олігархи свої $50 млрд ховають у британських офшорах. Цей список можна довго продовжувати.
І тут Україна має усвідомити два важливі уроки. Перший – нам потрібні гучні заяви країн ЄС задля консолідації, однак ключове нині – домогтися від них реальної підтримки в розбудові власної оборони та економіки. Другий – для того, щоб ці заяви конвертувалися в реальну підтримку, Україна має створити умови для глобальних інвестицій Заходу. Нас захочуть захищати, тільки якщо зрозуміють, що це зачіпає і їхні гаманці.
А щодо того, хто захистить Україну, то тут відповідь очевидна – українська армія, волонтерський рух і добровольці. Громадяни України.
