На Кінбурнській косі забили 8-метрові катери “Тунець” – росіяни намагаються налагодити постачання, але ми розмотуємо їх, до речі, не лише “Байрактарами” та FPV-дронами.
Постійне полювання і контрбатарейна боротьба по лівому берегу відтискає лінію “очей” і ППО противника все далі на південний схід.
Трохи більш як за місяць Сили оборони прикінчили станцію радіоелектронної боротьби “Леєр” у Залізному порту та РЛС “Межа-Е”, спіймали пару катерів у гирлі Дніпра, знищили Мста-Б на лівому березі.
Це не враховуючи прильоту “Нептуна” по пусковій установці комплексу С-400 на мисі Тарханкут.
Непоганий список.
Незрозуміло, до речі, чому тоді не вбили радар на Тарханкуті – чи головки ракети навелися на більшу металеву ціль, адже вони технічно заточені на великі кораблі, чи удар відбувався в пасивному режимі, за координатами.
Убили те, що знайшли, або управління було гарно обваловане і замасковане.
Війна – можливе все.
У цих умовах прикривати тактичною ППО лінію непросто – станції РЕБ не давали літати малим дронам; “Межа”, ймовірно, стежила за підходом у райони стрільби Су-24М і наближенням Су-25; висунутий на мис біля Залізного порту, а потім раптово знищений “Леєр” – це машина придушення GSM-зв'язку.
Тепер у гирлі Дніпра утворився пролом, куди залітають малі дрони-камікадзе, де працюють із кабрування гелікоптери та штурмовики. Тактичну ППО відсунули ще далі. А вона й має стояти у другій лінії, щоб не потрапити під міномети.
Ну і закінчилося все загибеллю трьох катерів “Тунець”, втратами в екіпажах і спаленим на Кінбурнській косі вантажним автомобілем – там гарнізон явно має проблеми з постачанням, якщо доводиться ганяти катери з Криму, 150 км морем.
Тому треба поголодувати і потримати ліміти боєкомплекту за “русскій мір”.
Якщо уважно дивитися на відео ГУР із самопіднімних бурових установок, можна побачити багато дрібниць.
Зрозуміло, що повернення під контроль – це щиголь передусім ЧФ РФ.
Основні питання з платформами вирішили під час прольоту “Гарпунів” ще торік – досі триває пожежа на конекторі, звідки качали газ із родовища.
Гарнізон вишок тоді зазнав втрат, його евакуювали.
А от обладнання лишилося. Характерне, до речі, обладнання.
Адже РЛС “Нева-Б” – це не проти літаків радар, це міліметровий діапазон – десь за 45 км може побачити десятиметровий катер.
Не можна сказати, що це ми зняли радар і відкрили дорогу літакам для ударів по Криму. Ні в якому разі.
Просто це маркер – противник пішов у глуху оборону і не спроможний утримати захоплене. Море більше не російське.
Крім того, наші катери з ПЗРК супроводжують суховантажні судна із зерном, щоб на них не висаджувалися призові команди на вертольотах.
Діють у рейдах до Криму.
А противник не полишає думок про Зміїний – регулярно завдає ударів бомбами, що планують.
Щось там є, заважає йому, як скалка в пальці.
Не потрібна нам у секторі ніяка РЛС, що засікає невеликі катери – ось що хочеться сказати з того, що не зашкодить справі.
На одному ящику з вивезених бійцями ГУР є маркування в/ч – 475-й центр РЕБ у Севастополі.
Тобто там стояло обладнання, яке глушило нам зв'язок, мацало частоти. Упевнений, стояла оптична станція, ретранслятор і підсилювач сигналу.
Висунутий поперед РЛС і РЕБ аванпост.
А найближчим часом уже не буде – це добре.
Учора була спроба атакувати конвой супротивника безекіпажними катерами – тепер гроза НАТО ЧФ рухається конвоями, щоб створювати щільність вогню.
Ішли ордером – патрульні “Сергій Котов”, “Василь Биков” і транспорт "Sparta IV", який, вірогідно, прямував у Босфор – постачати угруповання в Сирії, з ними невідомий танкер.
Відбилися малою зенітною артилерією, кулеметами та гарматами.
“Биков” отримав ушкодження від близького вибуху, можливо, бореться за живучість.
Це постійний тиск на екіпажі. І знову-таки немає гарантії, що дрони не почнуть ставити міни, використовувати торпеди. Що їх не почнуть робити напівзануреними, як у картелів. Що не проспить вахта, як на “Оленегорському гірнику” – постійна лотерея, яка тисне на психіку.
Учорашній удар по південному майданчику СРЗ – це вже був дзвіночок: Україна здатна перевантажувати канальність ЗРК і добиватися влучань над базою флоту.
12-й зенітний ракетний полк у Севастополі добре прикрив новий човен 2014 року вартістю під 300 млн і третій вже БДК. Треба вручити хлопцям орден із закруткою на спині.
Хоча як йому це зробити, якщо він не може прикрити себе в нальотах дронів і “Нептунів”?
Що й показав масштабний удар по дивізіону С-400 у Євпаторії – цього разу на позиціях смачні детонації та розльоти ракет.
Мала зенітна артилерія працювала по дронах, частина з яких, ймовірно, летіла на цілі в глибині острова, а частина – на позиції дивізіону, а полірнули цю справу двома модернізованими “Нептунами”.
Поки що триває фактично підготовка до глибокого повітряного наступу паліативними засобами, розм'якшення противника – крилатими ракетами, дронами, баражувальними боєприпасами, модернізованими протикорабельними ракетами.
Причому не по зернових сховищах і стоянках вантажівок, а відсуваючи лінію ППО, РЕБ, оптичних станцій, різних РЛС і кунгів – усього того, що забезпечує захист з повітря.
Повітряний наступ країни, в якої авіація ніколи не була сильною стороною через невеликий наліт.
ЧФ РФ просто ховається на базах і не відсвічує.
Море не належить Росії у війні проти країни, яка має москітний флот.
Пам'ятаєте, до війни була суперечка – москітний флот, катери і оце все, скільки вони житимуть проти “Москви” та компанії?
Живуть і працюють.
Заводять диверсійні групи на мис Тарханкут і платформи.
Атакують конвої.
Проводять суховантажі.
Гойда, брати та сестри. Очевидно, СВО дедалі більше йде за планом.
Що не день.