Цілком очікувані втрати – нічний бій навіть проти пострадянських машин або біля опорників піхоти, які не мають тепловізорів, загрожує наїздами на міни, потраплянням під загороджувальний вогонь артилерії, плюс несправності, а потім добивання з дронів удень тощо.
На сьогодні ми знаємо про 15 безповоротно втрачених “Бредлі”, ще частина, можливо, не на фото та відео, дуже пошкоджені і ремонтопридатні.
Машина очікувано показала себе непогано – стійкою до підриву, системи пожежогасіння працюють штатно, тепловізори на відео миготять і перших поколінь, і після американської модернізації 2003 року, активно пішли пуски "Tow-2".
Це не броньований "Хамві", завдання якого довезти піхоту до точки і швидко вилити стрічку "Браунінга" в насадження, це машина, що рубається на лінії, тож отримує пошкодження. У відповідь на биту техніку спочатку зі США відвантажили невеликі опціони – якраз щоб заповнити втрати та закрити те, що вийшло з ладу і перебуває на ремонті.
Але зараз у 41-му та 42-му пакетах допомоги у нас два батальйонні комплекти лише “Бредлі” – 62 машини.
І майже два батальйони "Страйкерів" – 57 БТР. Стосовно їхніх втрат поки що тиша, тому це чистий бонус нам до чисельності.
Тобто партнери думали, що ЗСУ пройшли точку насичення механізованою технікою, а потім кран відкрили знову.
Імовірно, стало зрозуміло, що війна затягується, втрати під час наступу на підготовану оборону будуть, механізовані частини потрібні як повітря, особливо коли ворог просідає до стрілецьких батальйонів і загонів “Шторм”.
У наших медіа часто миготить думка, що Захід міг би дати й більше, з підрахунками, скільки всього залишилося на зберіганні.
Навіть не торкаючись гострих слів міністра оборони Британії про “ми не Амазон”. Не Амазон, але Storm Shadow вже відправляє другого генерала до Кобзона, так що це допомога, яку важко переоцінити.
Проте, говорячи про залізо, багато хто забуває про інфраструктуру, без якої нічого не буде.
Що на той же полігон "Графенвер" розраховує командування США "Європа", яке теж, на секунду, саме зараз отримує нові "Страйкери".
Плюс ротаційні частини союзників, що проходять злагодження та навчання перед посиленням східного флангу.
Плюс тепер розраховують українці та батальйони для Києва там готуються дуже щільно – із графіком, мабуть, до зими й надалі.
При цьому нікуди не поділися плани розширення Бундесверу.
Будувати інфраструктуру в ЄС, щоб утримувати кількість військ, хоча б тінь від того, що було в часи Холодної війни – умовно британська дивізія, американська на ротації, артилерійські командування, батареї ПРО (пересадка з ATACMS на PrSM, гарнізони на запит Польщі та їхні зусилля з формування двох нових дивізій) – це реально десятки мільярдів та роки роботи.
Не вдасться просто скопіювати та вставити – потрібні полігони, майданчики для зберігання, тил, навчання дефіцитних вузьких спеціальностей, на кшталт інструкторів, спеців з електроніки чи обслуговування двигунів і багато чого ще.
Хто за це платитиме із союзників – Європа, яка любила смачні газові контракти, чи США, які втретє за два століття гасять пожежу в Європі, грошима та життями?
Це дуже тонкий момент, який вимагає узгодження та переговорів.
Зважаючи на те, що півтора місяці не можуть вирішити питання щодо заводу з ремонту “Леопардів” у Польщі – питання є, вирішуються вони в робочому порядку, робочий порядок різні країни Альянсу розуміють по-різному.
32 155 мм. гаубиці. Якщо це М777 – значить вирішено питання з титаном в Індії та розкочегарилося виробництво, це чудова новина.
Якщо М198 – значить, провели роботи зі зняття зі зберігання та капітального ремонту, бо свіжіші гармати йшли весь цей час Лівану та іншим Йорданіям. Це тільки здається, що підшипники до ходової та ремонт гідравліки, яку виробляли у 70-их роках минулого сторіччя, це просто.
Новина така ж чудова – у запасі їх сотні, якщо розгорнули лінію, підуть ще.
У будь-якому випадку, гармати та снаряди, включаючи касетні, – це те, що як повітря необхідно на півдні. Чистити посадки від ворожої артилерії, що буксирується, ловити “Екскалібурами” “Урагани”, бити машини РЕБ і штабні кунги.
Додаткові ПТРК та ракети TOW. 4000 штук на сайті Пентагону – оперативно важлива поставка.
Нагадаємо, це не через вичерпання Javelin, вони теж є в опціонах.
У США у штаті вони паралельно – легкий ПТРК у відділенні та важкий на батальйонному рівні. Піхота спішується і працює з плеча, з глибини висуваються маневрена група на гусеницях чи колесах, з TOW-2.
Працює не тільки з "Бредлі", а й "Хамві" – важка бойова частина та вибух у верхній півсфері, пробивають найновіші російські танки. Але застосовують їх не лише по танках – по будинках, вогневих точках, мати доступ до запасів США – безцінно.
Додаткові ракети до “Патріотів” – з ними легко перевірити казки росіян про вибиті батареї у Києві.
Ми бачимо станції управління боєм або РЛС у термінових пакетах, щоб замінити те, що вийшло з ладу? Ні.
Ми бачимо ефективні удари “малою балістикою” чи “Кинджалом” по Києву? Ні.
Запитань до байкарів із Кремля більше не маємо.
Судячи з того, що йде витрата виробів для ПРО (4-7 млн доларів штука за різними контрактами), а в перспективі на нас чекають ще 5 батарей, то це серйозні суми, неоцінима допомога.
ПЗРК Stinger – вистріляно кілька річних виробництв, йде розширення лінії, корпорація задіяла пенсіонерів, щоб навчати молодь.
Хмара людського досвіду, що зникає, з приводу компетенцій ВПК – це не просто красиві слова. Сильно знизили виробництво у двохтисячних, сподіваючись на запаси і вторинний ринок, зараз доводиться виходити зі становища.
JDAM-ER та AGM-88 HARM – пострадянська авіація щільно пересіла на високоточні боєприпаси Альянсу. До нас так широко ніхто цього не робив і при таких важких перешкодах, під пресингом РЕБ та проти потужної ППО. Цей факт і його значення на перебіг бойових дій ще належить усвідомити.
Природно, поєднання різних архітектур відбувається з вбиванням координат ще до вильоту, тому зі зрозумілих причин витрата вища. Але в дядька Сема є запаси і активно сюди йдуть. Для багатьох HARM вибір простий – доведеться утилізувати в найближчому майбутньому або випустити їх по противнику.
Загалом, все що ми отримуємо, проходить між критично важливим і дуже важливим, при тому, що на ринку цього не купити в таких кількостях, навіть якщо були би гроші. І навіть машини евакуації, трали, ремонтні майстерні – це те, що дуже сильно впливає на здатність Сил Оборони до активної фази операції. Тому, з урахуванням обставин, США роблять для нас найбільше і кожен їхній пакет не тільки рятує багато життів, а й наближає момент коли армія РФ посипеться.
