Тому, наприклад, німецькі М-270 програмно не читають касетних реактивних снарядів; щоб їх випустити, потрібно змінити прошивку.
Ну не можуть же сучасні німці, як якісь фашисти з минулого, працювати невибірковим озброєнням, від якого в теорії можуть постраждати не лише ворожі війська?
Звісно – ні, вони його утилізують і засуджують використання.
І знову ж таки, не від доброго життя американці розробляли за чималі гроші М-30А1 з вольфрамовими кулями.
Щоб зберегти ефективність ураження верхньої півсфери за допомогою повітряного підриву – в обвалівці, в окопах, у найтоншу частину броні.
При цьому уникнути проблеми із суббоєприпасами, що не розірвались. Паралельно йшла програма з оснащення їх самоліквідаторами.
Але переробити сотні тисяч одиниць непросто навіть країні-гегемону.
Проте нам не до сентиментів – південь і так нафарширували мінами, як різдвяний пиріг.
ПМН, “Тропи”, кілька МОН, виставлені в єдину систему та посилені фугасом, різні “Пелюстки”.
Росіяни плювали на всі конвенції, не лише на протипіхотні, а й на касетні.
Салтівку чи Індустріальний у Харкові били касетами, намагаючись спіймати там у промці наші частини.
Тому, до речі, нерідко мелькали фото бійців Сил оборони з підземних стоянок, з бомбосховищ заводів – це були острови безпеки, саме ж місто жорстоко сікли, у тому числі і 9М55К5.
Кремлівським не заважали ні густота населення, ні житлова забудова, ні конвенції.
Але ми ж теж не підписали конвенцію і не ратифікували її – як і США.
Тож коли кремлівські вбивці булькають про те, що знайдуть відповідь на постачання касетних снарядів і ракет, їм треба частіше згадувати свої криваві справи у Харкові і на півночі України. Бо «Смерчі» та «Урагани» з касетним начинням літали там зовсім не епізодично.
Це відповідь і реакція світу на їхні дії, не навпаки.
Усе російське вторгнення є одним гігантських воєнним злочином – стан, у якому повертають наших полонених, тортури, позасудові вбивства, списки на ліквідацію активістів, удари касетами по містах, протикорабельні Х-22 по будинках.
Усе, що може припинити це вторгнення тут і зараз, добре для нас. Про проблеми з розмінуванням ми подумаємо потім – на жаль, це стане справою кількох поколінь.
Кожен день, коли росіяни залишаються на півдні – це все більше мін, котрі вони ставлять, намагаючись зупинити наш наступ. Тому це свідомий вибір.
Ніша постачань зрозуміла.
Наразі йде війна довгої руки – контрбатарейна боротьба і ураження тактичного тилу.
Саме так, як ми працювали в Херсоні, причому тоді, коли в нас було менше дронів, високоточних снарядів, сучасних САУ.
Попри те, що бої на лінії запекліші, нам зараз трохи легше, ніж тоді, такий-от парадокс.
Крім кочівних гармат, батарей і реактивної артилерії, бажаними цілями будуть РЛС, кунги управління та зв'язку, місця, звідки злітають та отримують сигнал ворожі «пташки», автомобілі радіоелектронної боротьби, пускові тактичної ППО.
Якби стояла ціль коротко описати цю стратегію, вийшло б щось таке: відсунути від лінії те, що не дає нам коректувати вогонь, і самим коректувати вогонь глибше.
Для цього перебувати в повітрі більше, подовжити середній термін життя дрона і підвищити швидкість проходження сигналу від усіх родів розвідки до наших засобів ураження.
Тому, до речі, у новому пакеті БпЛА "Penguin".
Цей високотехнологічний дрон має автономний політ до 20 годин, запуск з катапульти не вимагає підготовленого майданчика, нічний канал з камерою з добрим зумом, вантажопідйомність 25 кг. Це чистий коригувальний безпілотник, не ударник.
Зв'язка цілевказання/ураження цілі в операції на півдні стане вирішальною.
Типовий приклад, як це працює? Наша артилерія скошує насадження, туди заходить група на “Кіпрі”, розпочинає штурм окопів і бліндажів.
Оживають ворожі чергові батарейки та міномети.
Їх потрібно вибивати, проте ще треба гасити все те, що глушить сигнали наших БпЛА, бити «Стріли», «Оси» та «Панцирі» на другій лінії, що можуть позбавити нас «очей» у секторі.
Усі цілі активно маневрують, площадні.
Зараз станція РЕБ “Житель” стояла, випромінюючи, а через лічені хвилини опустила щоглу і змінила позицію.
Батарея САУ розосереджується і маскується в насадженні.
Поки одна батарея буксирувальних гаубиць змінює позицію, інша відкриває вогонь.
Це не теорія, ми щільно працюємо саме по таких цілях – тільки за вчора знищили “Град”, “Нону”, “Гвоздику”, “Акацію” і “Мсту” (майже фулхаус), до того постраждали машини РЕБ.
Так зменшується витрата високоточного озброєння – «Екскалібур», залежно від модифікації, це 120–170 тисяч доларів. І ця ціна зростає – 5% інфляції долара на рік не є жартом.
Нам поставили 2 млн снарядів різних калібрів і запаси НАТО в Європі вишкребли так, що США відкрили свої запаси на Азіатському та Близькосхідному ТВД.
А просто зараз в арсеналах тільки США лежать кілька сотень тисяч штук касетних снарядів – близько 400 тисяч.
Комбiноване ураження – у боєприпасі одразу і осколкові, і кумулятивні. Тепер можна забити і танчик на позиції, і АГС поруч у щілині. Або Д-30 і її розрахунок, що сховався в шанці.
Тактичний рівень для касетних снарядів – швидке ураження площадних маневрових цілей.
Оперативний – за допомогою технологічних західних САУ, дронів, розумних снарядів і касет вибити ворожі засоби підтримки, придушити артилерію, ізолювати поле бою під Бахмутом або під Роботиним.
Стратегічний – дочекатися нарощення виробництва снарядів і виконання вже розміщених партій 155 мм у декількох країнах Альянсу на цих запасах.
Це не буде зброя, що змінює правила гри, але це ефективна поставка, яка давно назріла і яка дозволить нам продовжувати активну фазу наступу. Те, що ми просили вже не перший місяць. Гарні новини.
