Останнього масованого ракетного удару противник заподіяв 10 лютого, коли запустив 71 ракету, з котрих ППО перехопила 61. Травень же вибився з контексту: ракетних ударів ворог завдав 1, 3, 7, 8, 9, 13 і 14, 16 і 18 травня.
Чого бісяться? На думку старшого дослідника Королівського інституту об’єднаних служб Джастіна Бронка, причин три:
– намагались прорвати ППО, що прикриває якусь конкретну ціль/об’єкт;
– запаси балістичних ракет інших типів обмежені або досягнуто ліміт їх витрачання (за один нічний удар РФ витратила стільки ракет, скільки здатна виготовити за місяць, щоб поповнити запаси);
– наявні ракети застосували без урахування характеру цілей, запланованих до ураження.
Але можна припустити й інші причини:
– прагнули перебити інформаційний ефект від нищівної поразки в небі Брянщини, мовляв, ми ого-го сила в повітряних справах!
– шукали позиційні райони новітніх зенітно-ракетних комплексів західного виробництва, насамперед МІМ-104 «Patriot» та IRIS-T (власне, придворні блазні так і заявили вранці: «знайшли і знищили»);
– хотіли вдарити по урядових будівлях у відповідь на прильоти в Луганську;
– намагалися вразити спецпредставника Китаю з євразійських справ Лі Хуея масштабами нічного фаєр-шоу.
Безумовно, запоребрик у попередніх ударах витратив значну частину своєї високоточної зброї дальньої дії і змушений створити та утримувати якісь запаси на випадок нашого контрнаступу, та й так, щоб було. Тому ці фактори безпосередньо впливають на кількість ракет в одному ударі, частоту цих ударів і досить дивний вибір ракет для ураження наших об’єктів. Очевидно, що задачу викриття, перевантаження, виснаження та подолання нашої ППО противник покладає на іранські «мопеди». Хоча ГУР МОУ вважає, що Росія здатна відновити запаси своєї ракетної зброї не більше ніж на третину від довоєнних.
Можемо сказати, що порівняно з повітряною кампанією проти енергетики України нова спрямована на об’єкти в столиці та цілі в глибокому тилу (у західних регіонах держави). Удари майже щоденні, хоча й менш масштабні. Вочевидь, ця «діяльність» повинна показати глядачам медіа на болотах, що Росія вживає заходів, аби запобігти українському контрнаступу. З чого випливає, що наш контрнаступ – реальний менінгіт для військово-політичної верхівки ворога, сама кампанія має обмежений розмах, цілком зрозумілі та передбачувані цілі для атак і слабенько впливає на військовий потенціал Сил оборони України.
З нашого боку бачимо, що ефективність системи ППО зростає від удару до удару. Якщо ППО перехоплює 18% повітряних цілей, то вона вважається надійною. А тут – 80-90, що переходять у 100. Здається, час переписувати підручники.
Зупинімося на подарунках партнерів. Зенітно-ракетний комплекс MIM-104A «Patriot». Якщо наші зенітно-ракетні війська переважно застосовують дивізіонами, хоча все частіше – мобільними вогневими групами, то «Patriot» – батареями. Така батарея включає:
– багатофункціональну РЛС AN/MPQ-53 (залежно від варіанта постачання комплексу може бути AN/MPQ-65, котра заточена на роботу саме по ракетах) з фазованою ракетною решіткою;
– пункт управління вогнем батареї AN/MSQ-104;
– автоматичну станцію комутації та зв’язку, що забезпечує обмін даними між об’єктами батареї в захищеному режимі;
– від 4 до 8 пускових установок М901 по 4 зенітні керовані ракети на кожній (ракета витримує перевантаження маневрування до 22G, що дозволяє їй перехоплювати високошвидкісні цілі, які активно маневрують);
– автономне джерело електроживлення AN/MSQ-26;
– комплект для інженерного обладнання позиційного району і комплект маскування.
Батарею розгортають на дуже широкому фронті, відстані обмежені лише можливостями станції комутації та зв’язку забезпечити обмін даними, тому не слухайте тих, хто каже «уражено комплекс «Patriot». Якщо між елементами в батареї – від 5 до 10 км, то тут треба більше ніж один ядерний удар. Хоча кожен окремий елемент, безперечно, може бути уражений.
Тепер про «Кинджали».
Уперше Росія застосувала Х-47 «Кинджал» проти України 18 березня 2022-го, атакувавши двома ракетами склад боєприпасів в Івано-Франківській області.
Наступного удару завдали по військовому об'єкту в Донецькій області. 9 травня три ракети «Кинджал» вдарили по туристичній інфраструктурі Одеської області.
7 серпня дві ракети «Кинджал» прилетіли по військовому об'єкту Вінницької області. 14 вересня окупанти завдали ракетного удару двома «Кинджалами» по гідротехнічних спорудах Кривого Рогу, спровокувавши надзвичайну ситуацію техногенного характеру – піднявся рівень води в річці Інгулець, підтопило понад сотню будинків. Утім звільненню правого берега Херсонщини це не завадило.
Під час масованої атаки 15 жовтня «Кинджал» уразив об'єкт енергетичної інфраструктури в Київській області. 9 січня 2023-го двома ракетами росіяни знищили склад морських мін і торпед біля Очакова в Миколаївській області. 26 січня двома «Кинджалами» вдарили по об'єктах енергетичної інфраструктури у Києві та Запоріжжі. Зрозуміло, що для нас, на жаль, ці всі удари пропущені.
Але прийшов інший день. Точніше ніч. Противник, плануючи удар, спирався на хибне припущення про автономність дій підрозділів, озброєних ЗРК «Patriot». Але нарвався на єдину інтегровану систему ППО, котра і показала, хто кому Patriot. Міф про непереможно-неперехоплюваний «Кинджал» упав на землю України. Можливо, десь за лісом до когось завітають з обшуком і питанням «А хто ета здееееелаал?». І продав МО РФ красиву презентацію замість показаного в ній wunderwaffe.
Зараз командування ПКС (нагадаю, що його командувач Суровікін має не найкращі стосунки з НГШ Герасимовим) повинен відповісти на питання функціонування ППО Сил оборони України та знайти способи його подолання. І захист цієї таємниці має стати завданням number one для всіх: для самих обслуг ППО, контррозвідки, журналістів, блогерів, цивільного населення. Поки хлопці тримають небесний щит над країною, усі інші не повинні лоскотати їм п’яти. Будьмо свідомі! Не постимо, не фотографуємо. Навіть кумі не телефонуємо, якщо щось таке і побачили.
На тлі епохальної перемоги української ППО над гіперзвуковою зброєю противника інформація про запуск виробництва нової російської крилатої ракети повітряного базування Х-50 уже не виглядає чимось зловісним. Ну так, «навесні прокидаються мухи».
