З боку ПКС РФ це рідкісний випадок комплексного застосування сил і засобів для виконання авіаційного удару. І це небезпечний сигнал. З іншого боку, ППО ПС ЗС України виявилася готовою протидіяти противнику, зокрема і над його територією, що, безумовно, має змусити росіян діяти зі значно більших дистанцій, що своєю чергою принесе спокій прикордонним територіальним громадам, котрі авіація ворога тероризує понад рік.
І ось тут час згадати про F-16. Треба чи не треба? Варто чи не варто? Покрутимо прожектором і подивимося на проблему з різних ракурсів.
F-16 – багатоцільовий легкий винищувач 4-го покоління. На бойовій службі з 1978 року, найбільш масовий бойовий літак у світі (випущено понад 4600 одиниць), його експлуатують ВПС 25 країн. Літак зазнав 13 модернізацій. Ціна, наприклад, F-16D Block 52 – $34 млн. Уперше взяв участь у повітряному бою 1981 року, коли збив сирійський вертоліт Мі-8. Перший бойовий літак, сирійський МіГ-21, збив ізраїльський пілот, командир 110-ї ескадрильї Амір Нахумі. Загалом F-16 під управлінням пілотів НАТО й Ізраїлю мають близько 65 повітряних перемог (усі – ракетною зброєю, зокрема дві – над МіГ-29 на Балканах) із загальною втратою літаків у 0 одиниць. 5 літаків F-16 втратили ВПС Туреччини в боях проти ВПС Греції.
Загалом F-16 має хороші льотні дані, надзвичайно маневровий, з чудовим співвідношеннями тяги двигуна до ваги літака, простий в експлуатації, має невисоку ціну, хороший огляд, що дає пілоту перевагу в повітряному бою, добре компонування електронних блоків, як наслідок – зручність в обслуговуванні двигуна, інших вузлів, високий ресурс. Це один з кращих та економічно ефективних реактивних однодвигунових винищувачів у світі з широким модернізаційним потенціалом.
Серед недоліків F16 – невисока швидкість, малий бойовий радіус, однодвигунна схема, яка знижує надійність літака, обмеження корисного навантаження.
Але ж відомо, що Путін криється в деталях.
ПС ЗС України втрачають і літаки, і пілотів. Кажуть, що підготувати аса повітряної війни від рівня «кадет» до рівня «топґан» коштує стільки золота, скільки важить пілот. Тобто десь 75–80 кг. Це тиха, але дуже велика проблема. Прийде день, коли ми муситимемо запросити добровольців з-за кордону сісти за штурвали. На це слід зважати.
Тепер про літаки взагалі. Про ціну F-16 ми згадали вище. У цьому ж сегменті – винищувачі EF-2000, Rafale та JAS.39 Gripen, коштують від 70 до 100 мільйонів євро за літак. Є підступна стаття витрат – вартість льотної години. У сучасного винищувача це від 40 до 70 тисяч євро. Авіаційні засоби ураження теж приголомшують цінниками: наш улюблений HARM AGM-88 – $6 млн, британський подарунок Storm Shadow – $1,7 млн. Розуміємо, що під F-16 радянську авіабомбу не підчепити. Звичайна Мк82 (250 кг) коштує $30 тис., а з комплектом JDAM – уже 50.
Величезний вплив на бойове застосування бойової авіації в країнах НАТО має доктринальна складова. Повітряна війна за стандартами НАТО вимагає наявності в повітрі літака дальнього радіолокаційного стеження Boeing E-3 Sentry AWACS для управління і оповіщення, літака радіоелектронної розвідки та зв’язку Boeing RC-135, літака-заправника Boeing KC-135 або McDonnell Douglas KC-10, літака/літаків РЕБ Boeing EF-18G Growler, літаків Boeing F-15C/D, що прикриватимуть дії винищувачів. Тут слід зрозуміти, що F-16 – лише гвинтик у величезній і надскладній машині повітряної війни і навряд чи буде нормативно ефективним інструментом, застосованим у нашому форматі повітряних боїв.
Тобто сьогодні ПС ЗС України лише обмежено здатні забезпечити пілотів F-16 інформацією про повітряну ситуацію, нейтралізувати ворожу ППО на обраних напрямках дій, захистити винищувачі засобами РЕБ від атак і з землі, і з повітря. Тому ми і надалі зазнаватимемо втрат, але ціна втрат за одиницю буде вищою (нагадаємо, пілот – безцінний).
А що тим часом на землі? А там – орди орків. За різними оцінками – під 400 тисяч піхоти. І це має бути знищено. І тут згадаємо французького маршала Джана Джакомо Тревульціо і його «Для війни потрібні три речі: гроші, гроші та ще раз гроші». У що нам обійдеться вбити всіх ворогів?
Ударний літак може зробити 4 бойові вильоти на добу та доставити до цілей 2000 кг бомб. Маємо за цю добу 2000х4=8000 кг бомб, 8000/250=32 бомби по $50000=$1600000. Без урахування експлуатаційних витрат.
Беремо ті самі $1600000. Це 533 осколково-фугасні снаряди 155 мм. Батарея із шести М109 здатна доправити цей вантаж до цілі за 15 хвилин, працюючи з темпом 6 пострілів за хвилину. І піти пити каву. І не треба проривати систему ППО, піднімати в повітря купу літаків скаженої вартості і платити за їхню експлуатацію не менш скажені кошти.
Висновок: якщо воювати з калькулятором, то доцільніше витрачати гроші на САУ та звичайні снаряди для них. Тут F-16 явно програє М109.
Перейдімо до проблем інфраструктурних:
– F-16 потребує широкої та довгої злітно-посадкової смуги, котру слід утримувати ідеально чистою (літаки мають проблему з потраплянням у двигун сторонніх предметів через повітрозабірник), що складно, адже наші ПС змушені діяти з будь-яких доступних аеродромів, котрі до того ж перебувають під регулярними ударами противника;
– F-16 застосовують з авіабаз, розташованих за 700–1200 км від районів цілей, тобто поза межами їхнього бойового радіусу, вони потребують дозаправлення в повітрі дорогою до цілей і під час повернення. Наші ПС обмежені кордонами держави, не мають літаків-заправників і взагалі застосовування F-16 в українських реаліях доведеться переглянути (багато країн, менших за Україну, ці винищувачі застосовують, насамперед Ізраїль, тому проблема не виглядає невирішуваною);
– авіаційні засоби ураження: промисловість союзників витратила пів року для розгортання виробництва звичайних артилерійських снарядів. Хто буде стверджувати, що розгортання виробництва авіабомб відбудеться швидше?
Тому суто економічно забезпечити Збройні сили України артилерією та циклопічними кількостями боєприпасів для неї набагато вигідніше, ніж надати будь-які літаки.
Але слід пам’ятати, що без переваги в повітрі, здатності відбивати ворожу авіацію як над угрупованнями військ, так і промислово-адміністративними центрами країни війни не виграти. І без винищувачів цю задачу не виконати. Своїх літаків стає все менше і через втрати, і через виснаження їхнього льотного ресурсу. Тому літаки Україні все ж таки потрібні.