Передовсім дозвольте висловити вам найщиріші слова підтримки й захвату тим, що ви робите і як бороните Маріуполь, разом з ним – всю Україну. Щиро.
Буквально напередодні ви закликали світ врятувати гарнізон Маріуполя і застосувати процедури «extraction» за прикладом операції в Дюнкерку. Як би це мало виглядати на практиці?
Я вважаю, що головний чинник - це гарантії безпеки та представники міжнародних організацій типу ООН, які могли б практично забезпечити безпеку та вивезення людей з гарнізону Маріуполя.
Ви зробили декілька звернень до очільників світових держав, до Папи Римського, але в публічній площині немає інформації про їхні відповіді. Чи правильно я розумію, що їх не було?
Крім нашого Президента, більше ніхто будь-яким чином не виходив на зв’язок, якщо казати про лідерів, до яких я звертався. Ні в письмовому, ні в телефонному чи будь-якому іншому форматі. Жоден зі світових дипломатів або представників міжнародних гуманітарних місій не виходив ні на мене, ані на побратимів, які є командирами в гарнізоні Маріуполя поруч зі мною.
Хто зараз командує гарнізоном Маріуполя, який складається власне з морпіхів, “Азову”, Нацгвардії і ТрО? Як відбувається командування і комунікація між вами?
Старший від Маріупольського гарнізону - пан Редис, командир полку “Азов”, ми всі зібралися в нього на базі, тому він залишився тут старшим командиром. Ми всі виконуємо його розпорядження.
Чи змінився якось характер дій російської армії після того, як 21 квітня Путін скомандував Шойгу не штурмувати промислову зону Маріуполя?
Сьогодні вночі було 50 авіаударів і пряме влучення авіабомби в наш госпіталь. Уся лікувальна інфраструктура, операційна знищені. Багато хлопців померло на місці. Багато поранених отримали нові ушкодження, отримали поранення лікарі, тобто ситуація стає критичнішою. Вона змінюється тільки в гіршу сторону. Я вже не кажу про постійний вогонь артилерії, піхотні штурми або роботу танків - вони працюють постійно в тому напрямку.
Йдеться про підземний госпіталь, жахливі кадри з якого ви показували напередодні?
Так, звісно. На поверхні вже давно немає безпеки. Хто на поверхні, відразу або отримує поранення, або вмирає - щільність вогню дуже висока.
Ви говорили, що в підземному госпіталі перебуває десь 400 поранених. Як змінилася ця цифра після нічних подій?
Я не готовий сказати. Зі зрозумілих причин не можу розповісти деталі. Але повторю, що операційна повністю знищена. Тобто інструментів і місця, де були створені хоч якісь умови для того, щоб проводити невідкладні операції, вже немає.
Наскільки я розумію, ліків, з якими і до того були проблеми, теж більше немає?
Вони знищені, так. Ми більше не маємо змоги проводити операції в польових умовах.
Також була інформація від ваших побратимів про використання фосфорних бомб над територією заводу. Як це позначається на захисті?
Я підтверджую, що (росіяни. - С.К.) застосовують фосфорні боєприпаси, вони не нехтують нічим, просто зносять, спалюють з лиця землі об’єкт, на якому ми перебуваємо. Тут немає жодної будівлі, яка залишилася б цілою.
Вогонь настільки щільний і потужний, що неможливо передати. За 10 годин сонного часу вночі було більше ніж 50 авіаударів, не кажучи про роботу морської артилерії, яка працює з військових кораблів Росії, про сухопутну артилерію, яка не стихає. Ми навіть не рахуємо кількості того вогню.
Буквально напередодні в інтерв’ю LB.ua Андрій Білецький, засновник і перший командир полку “Азов”, сказав, що, за його оцінками, під Маріуполем сконцентровано приблизно 10% усієї потужності російської армії. Чи так це, за вашими відчуттями?
Щодо процентного співвідношення всього угруповання Російської Федерації, яке діє на території України, не можу дати точну оцінку. Те, що противник переважає нас у десятки разів, у 20 разів, а може, і більше - це факт. Якщо казати про оснащення, техніку, артилерії, то перевага в сотні разів. Ми не маємо жодних засобів ні в повітрі, ні в морі. Тому противник якісно і кількісно перевищує нас у десятки і сотні разів.
Була інформація про те, що на вулицях міста відбуваються бої. Вони наразі продовжуються чи йдеться більше про околиці й оборону заводу?
Уже давно йдеться про оборону заводу, але на підступах до нього є житлові масиви.
І там відбуваються бої?
Звісно. Де є лінія оборони, там повсякчас ведуться бої.
Ваші побратими говорили про те, що вам вдається навіть контратакувати ворога.
Звісно. Якщо це необхідно і може нам принести тактичний успіх, ми використовуємо будь-які шанси. Батальйон і гарнізон Маріуполя б’ється і буде битися дуже жорстоко, самовіддано. Хлопці воюють з будь-яких підрозділів, з усього угруповання, моральний дух дуже високий, бойове завдання виконується. Наше прохання про процедуру «extraction» - це прохання для того, щоб зберегти живих бійців і вивезти поранених, які не є комбатантами. Щодо бойових дій - вони будуть вестися, поки не приймуть відповідне рішення.
Чому, на вашу думку, росіяни не дозволяють зелених коридорів і просто намагаються стерти Маріуполь з лиця землі?
Я думаю, що вони маскують злочини, військові злочини, які відбулися на території Маріуполя.
Ми всі знаємо про мобільні крематорії. Про те, що росіяни після того, як світ побачив звірства в Бучі, намагаються знищити сліди таких самих звірств у Маріуполі, щоб, коли ми його звільнимо, не було точної цифри тих, хто загинув.
Як у вас складаються відносини з офіційним Києвом? Ви зазначили, що контактуєте з Президентом Зеленським, але з деяких звернень ваших побратимів можна зробити висновок, що комунікація не дуже ефективна. Як є насправді?
Сьогодні вранці я отримав від пана Президента повідомлення з відповіддю на моє питання. Комунікація є, але мені здається, що нашому лідеру, його помічникам дуже необхідна міжнародна допомога. Я думаю, що в нього до нас мало відповідей, саме тому йому мало є що нам сказати. А так, він на контакті, не пропадає. Якщо нам потрібен зв’язок із ним, ми його маємо, але конкретики він нам не може надати, як і будь-хто інший.
Зрозуміло, що потрібна зброя. Уже почалися більш масштабні постачання від наших західних партнерів. У нещодавньому інтерв’ю секретар РНБО Олексій Данілов говорив про те, що іноді захисникам Маріуполя вдавалося перекидати допомогу гелікоптерами, і переважно це була зброя. Якщо можна, розкажіть про це більш детально. Чи можливо зараз прорвати оборону так, щоб налагодити постачання?
Я вважаю, що це дуже складний процес, і не знаю, чи він на сьогодні взагалі має право на життя. Тому що коли відбувалися такі процедури, район оборони був ширший та більший, можна було забезпечити посадку гвинтокрилів. Зараз з цим є складність, тому що район оборони звузився і безпека, відповідно, стала меншою.
Андрій Білецький припустив, що військове деблокування Маріуполя можливе і для цього знадобиться десь 9 тисяч особового складу, приблизно дві бригади, які мають бути оснащені відповідною зброєю. За вашою оцінкою, військове деблокування можливе чи ні, яких сил воно потребує?
Пану Білецькому з того рівня і з тих обставини, які він бачить, більше видно ситуацію, яка склалася, - стратегічну, оперативну. Я можу казати тільки про тактичні дії, які зараз відбуваються.
Як ви бачите ситуацію зсередини?
Я не бачив відповідних карт, якихось розвідувальних даних, не в курсі того, що коїться в районі оборони гарнізону Маріуполя. Тому відповідних заяв про кількість угруповання для військового розблокування дати не можу.
Росіяни оголосили другий етап битви за Донбас, і, власне, постає питання, що первинне - захист Маріуполя для нас і захоплення Маріуполя для них чи початок масштабного наступу? Якщо виходити з того, що велика чисельність армії ворога сконцентрована під Маріуполем, а це сили, необхідні для наступу, то можна сказати, що Маріуполь сьогодні прикриває весь Донбас. Саме від його долі залежить подальший наступ. Чи все ж таки вони можуть ризикнути і відкрити відразу два фронти, на вашу думку?
Ситуація може розгортатися різними шляхами, можуть бути різні варіанти дій. Концентрація військ у Маріуполі може бути районним резервом противника або районним перегрупуванням. Можлива різноманітна тактика дій та способи накопичення та розгортання сил противника.
Не можу не спитати про цивільних. Була інформація про те, що близько 400 жінок і 200 дітей перебувають у підвалах Азовсталі. Але, за іншими даними, людей набагато більше. І це пояснюється тим, що підвалів багато, вони не завжди пов’язані між собою, і військові просто не знають, що ще десь є люди. Як ви оцінюєте загальну кількість людей на сьогодні, які укриваються на Азовсталі?
За тієї інформації, якою я володію, і те, що бачив на власні очі, цивільних людей тут сотні, дітей разом з ними - десятки. Про тисячі сказати не можу, тому що не бачив такої кількості. Хоча це дуже можливо, тому що площа достатньо велика і, як ви кажете, сховища роз’єднанні, розрізнені, тому кількість може бути більша.
Азовсталь - це найбільша точка, де знайшли прихисток цивільні? Чи є в місті ще якісь точки, які потребують уваги і негайного гумкоридору?
Я вважаю, що все місто Маріуполь потребує уваги і гуманітарного коридору, гуманітарної місії. І це потрібно було зробити вже дуже давно, тому що цивільні люди, громадяни України, залишились сам на сам з проблемою в окупованому місті.
Яка зараз ситуація на Азовсталі з водою і з продуктами? На скільки їх залишилося?
Ситуація утопічна - продовольства немає, води немає, медикаментів немає взагалі. Ситуація дуже критична.
Президент Зеленський говорив про те, що в спілкуванні із захисниками Маріуполя дав вам право покинути лінію оборони, якщо вважатимете це за потрібне. Якщо будуть евакуйовані поранені, цивільні, ви будете якось перегруповуватись чи стоятимете до останнього?
Відступати нікуди, полишати зброю ніхто не збирається. Тут залишилась категорія людей, яка буде вести бойові дії до кінця. Ми керуємось наказами командирів та виконуємо свій конституційний обов’язок захисту держави.
Щодо евакуації поранених… Вони не є комбатантами міжнародного гуманітарного права, їх зобов’язані були евакуювати, бо вони мають право на справжній медичний догляд і забезпечення.
Але Російська Федерація не керується гуманітарним правом. На жаль.
Вибачте, але діяти тут має не Росія, а відповідні гуманітарні організації, неурядові організації і будь-хто, хто є гарантами безпеки.
Можливо, після ваших заяв і цього інтерв’ю вони все ж змінять свою точку зору. Не можу не спитати, що дає вам сили триматися? Тому що феномен захисників Маріуполя сьогодні сильніший навіть за феномен захисників Донецького аеропорту.
Безмежна любов до України.