ГлавнаяПолитика

Олександр і Галина Гереги: «Яка різниця, чи ви прийдете в «Епіцентр», чи в продуктовий магазин, чи в аптеку?»

"Нас часто називають "будівельний гіпермаркет". Колись так воно й було, але ми постійно розвиваємося і вже давно значно більші за оцей "будівельний гіпермаркет". Зараз самі побачите!", – Олександр Герега зустрічає нас просто на ганку головного офісу компанії "Епіцентр". Перед інтерв’ю має відбутися детальна екскурсія: у дворі спортивні майданчики для мініфутболу, баскетболу, навіть сквошу; на десяти поверхах офісу  численні опен-спейси, мітинг-руми, переговорні, власний ресторан для співробітників, поліклініка, спортзал, навіть салон краси. Окрема гордість  центр аналізу, де у режимі реального часу можна спостерігати за обсягами продаж загалом й у кожному торговому центрі зокрема (рейтингування популярних товарів, співвідношення розрахунку готівкою-карткою тощо). Попри вечір п’ятниці, керівники ключових напрямків на роботі - охоче розповідають про свою діяльність.

Фото: Макс Требухов

"Тут у нас можна жити",  жартує Герега. Якщо його дружина, Галина Федорівна  людина публічна (була секретарем Київради, в.о. Київського міського голови у 2012-2014 рр), то для нього самого  попри депутатство трьох скликань  наше спілкування стало де-факто першим досвідом великого інтерв’ю.

На екскурсію ми витратили понад годину. Відчувалось: Олександрові та Галині Герегам важливо показати масштаб своєї компанії, її «просунутість» та універсальність. Власне, оця масштабність, на думку співрозмовників, і є однією з причин, чому «Епіцентр» здобув привілейоване становище в час карантину, отримавши право не закриватись – на відміну від невеликих продавців будівельних чи промислових товарів. Власники компанії визнають: варто було наполягати, аби уряд дозволив працювати всім продавцям непродовольчих товарів, оскільки ексклюзивне ставлення влади вдарило по репутації.

Зрозуміло, ми доволі докладно розібрали ситуацію із рейсом «Мрії»: чому вантаж комерційної компанії зустрічав особисто Президент, поточні стосунки великого бізнесу та влади. Окремо - земельна реформа й "аграрка" (компанія активно розвиває відповідний напрямок). І навіть трохи про футбол. 

Олександр і Галина Гереги
Фото: Макс Требухов
Олександр і Галина Гереги

«Наші люди на місцях об’їжджали лікарні, бо все те, що зверху спускається – одне, вони там сидять у кабінетах і не все бачать»

Соня Кошкіна: Якщо Галина Федорівна плюс-мінус публічна особа, то Олександр Володимирович – зовсім ні. Хіба що під час виборів, та й то за необхідності. Тож це ваше чи не перше велике інтерв’ю. Правильно?

Олександр Герега: Ну, приблизно.

Соня Кошкіна: Добре. Почнемо з того, що стало інформаційним приводом для зустрічі – історія з «Мрією»

Олександр Герега: Не зовсім це. «Епіцентр» на сьогодні – багатовекторна компанія і багатофункціональна. Ми працюємо у всіх областях і галузях нашої економіки. Звичайно, в багатьох напрямках і моментах ми можемо підказати, наприклад, як правильно рухатися і куди. Ось і все.

Соня Кошкіна: Ви були на зустрічі Президента з великим бізнесом?

Галина Герега: Я була. Однак не в той день, коли збиралися всі, а на наступний. Безпосередньо в той день ми були відсутні.

Наша розмова була дуже короткою і конкретною.

Президент запитав: «Чи ви знаєте, що відбулася така зустріч?». Звичайно, знаємо. «Чи ви, як представники великого бізнесу, зможете долучитися до допомоги медичній галузі у цей непростий час?». Я, не думаючи, одразу сказала: «Безперечно, так! Ми будемо допомагати стільки, скільки це буде потрібно». Озвучили тоді, що бізнесмени обирали собі зони відповідальності. Я тоді сама запропонувала, що було б доречно взяти Хмельницьку область – ми її дуже добре знаємо, багато зробили для неъ. Олександр Володимирович родом із Хмельниччини, працював там, є депутатом 192-го округу. Словом, я сказала: так, ми будемо працювати. З ким координуватися?

Соня Кошкіна: З Трофімовим (перший заступник голови Офісу президента, координує регіональну політику, – LB.ua)?

Галина Герега: Ні. Сказали із губернатором Хмельницької області. У мене його контактів не було. У нас в обласній раді депутатська група від нашої політичної сили є найбільшою. (Олександр і Галина Гереги є співголовами партії «За конкретні справи», – LB.ua). Мені дали його телефон, я на другий день йому зателефонувала. Сказала: будь ласка, у мене телефон працює 24/7. Я включаюся в роботу, тому що ситуація непроста. Увесь світ зараз включився у боротьбу з COVID-19, всі знаменитості, всі відомі люди, всі бізнеси підключаються. Проблема в коштах не стоїть, скільки потрібно, ми допоможемо. Що потрібно в першу чергу – придбаємо.

Ми запропонували, щоб до штабу, який вже був сформований при адміністрації, долучити наших людей. Губернатор сказав: «Без питань, давайте свої кандидатури». Ми відправили туди наших представників – Уляну Ткаченко, яка є депутатом Хмельницької обласної ради та Світлану Павлишину, яка працювала в адміністрації одним із заступників і якраз відповідала за гуманітарну частину. Дуже добре знає питання лікарень – їх оснащення, всі проблеми. З цього дня почалася робота, і контакт з ними був постійним. Я особисто з губернатором кожного тижня теж контактувала і запитувала, що ще потрібно. Наші люди на місцях об’їжджали лікарні, бо все те, що зверху спускається – одне, вони там сидять у кабінетах і не все бачать. Більше потрібно прислухатися до думки лікарів. Вони знають, що їм потрібно.

Фото: Макс Требухов

Соня Кошкіна: Ви сказали цікаву деталь – що у вас навіть не було телефону губернатора. Це дуже характеризує – радше центральну владу, самого губернатора, а не вас.

Галина Герега: А чому у мене повинен бути телефон губернатора?

Олег Базар: Бо ви впливові у регіоні. А попередник чинного губернатора був вашим ставлеником.

Олександр Герега: Його попередник – Вадим Лозовий – не був нашим ставлеником, він був одним з топ-менеджерів нашої групи компаній. Він дійшов до певного рівня, і ми його вивели на іншу орбіту. Він був депутатом Хмельницької облради з 2015 року і, ви знаєте, був непоганим губернатором. Я, наприклад, проти практики, коли приходить нове керівництво і всіх потрібно звільнити. Але ж «не у своїх» також є професійні люди. Якщо Кріштіану Рональду перейшов у «Ювентус», то для «Реалу» не став чужим, він – історія. Лозовий був хорошим губернатором і в таких випадках потрібно дати людям місяць два-три – якщо ти справляєшся з обов’язками, то які питання, працюй далі.

«Якби не бізнесмени ми б були там само, де Італія та Іспанія»

Соня Кошкіна: Давайте поговоримо про «Мрію». У релізі вашої компанії є цитата про те, що з початком розповсюдження коронавірусної інфекції «компанія «Епіцентр» відгукнулася на ініціативу президента України». Кому належала ідея з «Мрією»? Хто був перший – ви чи ОП? Як склався цей діалог?

Галина Герега: Ще до зустрічі з президентом ми уклали три контракти на закупівлю апаратів ШВЛ.

Соня Кошкіна: Ще до зустрічі?

Галина Герега: Так. Коли почалася пандемія, ми вже працювали з контрактами на засоби захисту та медичне обладнання, бо бачили гірку долю Італії. Оскільки у нас є партнери в Італії, вони нам дали інформацію: першочергово – апарати ШВЛ. Ми одразу почали шукати, де можна їх купити. Знайшли постачальника, отримали гарні умови. Перший контракт уклали на 100 апаратів, зробили їм передплату, другий контракт – на 32, третій – на 18. Ми вже оплатили гроші і чекаємо. І коли я прийшла на зустріч до президента, я озвучила, що ми не лише будемо допомагати Хмельницькій області, тому що це буде несправедливо – «Епіцентр» присутній у кожному обласному центрі та у районних центрах, тож ми хочемо допомогти всій Україні. Тому я тоді розповіла, що в нас вже зроблена передплата, і ми готові розподіляти апарати по всій території України.

Соня Кошкіна: Мало купити самі апарати – їх потрібно кудись підключити, і це абсолютно не скрізь можна зробити.

Галина Герега: Так, ми розуміли, що окрім апаратів ШВЛ потрібні ще кисневі концентратори, монітори пацієнта, відсмоктувачі. І насамперед – фахівці. Але коли ми почали спілкуватися з лікарями, вони всі в один голос сказали: «Нам потрібен передовсім захист – комбінезони, окуляри, маски, респіратори». Тож в цьому напрямку й почали працювати. Ми «позакидали» запити у всі країни Європи. І, безперечно, в Китай – оскільки в нас є офіс у Шанхаї.

Соня Кошкіна: Ви одразу планували, що апарати ШВЛ – це буде гуманітарка?

Олександр Герега: Так, тільки гуманітарна допомога.

Фото: Макс Требухов

Соня Кошкіна: А захисні костюми?

Олександр Герега: 50 на 50.

Галина Герега: Так, спочатку ми планували розподілити 50/50, потім виявилося, що це специфічний товар, який призначений лише для медиків, що він не годиться для торгівлі. Тому із 116 тисяч тих костюмів, які були в «Мрії», 75 тисяч ми розподілили за рекомендаціями МОЗ по всій Україні. 8 травня закінчили розвозити. 4 тисячі зразу віддали на Хмельниччину, 10 тисяч в резерві на складі у Хмельницькому на випадок якогось піку – щоб можна було в лікарнях оновити запаси.

Ми розподілили так, щоб їм вистачило на 2-3 тижні, а решту можна було зі складу оперативно підвезти в районні опорні медзаклади. Тобто усього 79 тисяч костюмів були одразу роздані, а 10 тисяч лежать зарезервовані на складі. Залишилося 27 тисяч, із них, по-моєму, 6 тисяч продали. Решта, повторюю, всі на складі, на випадок якщо в якомусь регіоні буде спалах і потрібно буде швидко допомогти.

Олег Базар: Так хто був ініціатором використати «Мрію»?

Олександр Герега: Короткий вступ. Щоб наситити ринок (засобами захисту, – LB.ua), ми почали шукати. Включили свої можливості і вони вивели нас на ідею привезти за один раз велику кількість засобів – масок і комбінезонів.

Врятуй того, хто рятує життя – це був наш принцип і за цим принципом йшли.

…Коли почалася вся ця історія, ми взяли девіз «Епіцентр – аптека для вашого дому». Людям потрібні були товари першої необхідності та засоби захисту, і ми, по суті, були єдиною мережею в країні, яка мала багаторічні контракти з постачальниками, які дозволили забезпечити всю Україну цими товарами.

Галина Герега: Переконана, якби не бізнесмени, ми б були там само, де Італія та Іспанія. Коли там вже все палало, ми мали ще місяць часу, щоб підготуватися швидко й ефективно. Повірте, бізнес оперативно приймає рішення, без бюрократії та довгих тендерних процедур. Думаю, органи державної влади з цим завданням так оперативно не впорались би.

Ніхто не міг купити великі партії товару в Китаї, тим паче захист такого високого класу. Був ажіотаж, увесь світ стояв у черзі. Маючи понад 25-річний досвід зовнішньоекономічної діяльності, маючи контакти, маючи довіру, маючи офіс у Шанхаї, ми змогли це зробити.

Олександр Герега: Для всього ринку це – чомусь така велика подія (рейс «Мрії» з вантажем із Китаю, – LB.ua). Для нас це – одна з подій. Чому?

Фото: president.gov.ua

Олег Базар: Мабуть, тому що Офіс президента повідомив: глава держави зустрічає гуманітарний вантаж, який замовила Україна. А потім з’ясовується, що це – комерційний вантаж «Епіцентру».

Галина Герега: Незначна частина вантажу (була комерційною, – LB.ua). От ми вам сказали: 116 тисяч комбінезонів, із них у нас на складі залишилося 27 тисяч. 75 тисяч комбінезонів та 30 тисяч окулярів, пішли на гуманітарку. 2 мільйони масок з цієї партії пішло також до медичних закладів, 500 тисяч масок ми залишили для потреб компанії, тому що працівникам кожного дня потрібно маски змінювати. І тільки частина масок – для торгівлі.

Олександр Герега: Дійсно, вантаж був частково гуманітарний, частково комерційний. Ми – нормальна комерційна структура.

Галина Герега: Зі 116 тисяч (захисних костюмів, – LB.ua) у нас залишилося 27 тисяч, і вони не підуть на комерцію, в разі потреби ми їх роздамо на благодійність, 30 тисяч окулярів пішли на благодійність. Я вважаю, що більшість товару – гуманітарна допомога, це моя точка зору.

Соня Кошкіна: Як відбувалась комунікація щодо зустрічі президентом «Мрії» в аеропорту?

(Олександр Герега залучає до розмови Володимира Гончарова – заступника генерального директора «Епіцентру», який безпосередньо займався рейсом, – LB.ua)

Володимир Гончаров
Фото: Макс Требухов
Володимир Гончаров

Володимир Гончаров: Ми замовляємо собі товар, оплачуємо. І замовляємо борт за цим контрактом. У нас готовий вантаж. Водночас паралельно, як ми потім з’ясували, Офіс Президента також працює над своїм вантажем і вони також розуміють, що їм потрібна «Мрія». Звичайно, отримавши інформацію, що вже є контракт, підписаний «Епіцентром», Офіс Президента звертається до нас. Якщо державі потрібно, ми завжди йдемо на зустріч і ставимо інтереси держави на перше місце.

Але коли вони опрацювали це питання більш ґрунтовно, виявилось, що через проблеми зі сторони Китаю у них вантаж не готовий ні на 16, ні на 17, ні на 23 квітня. Їх вантаж прилетів 6 травня. Коли з’ясувалося, що їхній вантаж не готовий, а наш готовий, контракт підписаний, оплачений, було прийнято рішення – оскільки це для України вантаж у величезній кількості на гуманітарні цілі, на благодійність – зустрічати має Президент.

Соня Кошкіна: Скільки коштував рейс?

Володимир Гончаров (показує контракт на політ «Мрії»): Мільйон триста (тисяч доларів, – LB.ua). Це тільки вартість авіаперевезення, без вартості вантажу.

Соня Кошкіна: Вантажу держави на цьому рейсі не було, так?

Олександр Герега: Весь вантаж, який приїхав «Мрією», – це повністю на адресу компанії «Епіцентр». Частина пішла на благодійність, частина – чисто комерційна. Маски ми брали, щоб частково роздати по всій Україні, а частково – продати. Незабаром закінчиться карантин, усім потрібні будуть маски, насамперед – підприємствам, які почнуть працювати. І ми ці маски акумулювали.

Галина Герега: Я свою позицію не змінюю, тому що я знаю: із цього вантажу більшість ми віддали по всій території України як допомогу від компанії «Епіцентр». І я вважаю, що це гуманітарна допомога. Також хочу звернути увагу, що, згідно зі змінами до законодавства, всі медичні товари звільняються від сплати ввізного мита й ПДВ, незалежно від того чи це вантаж гуманітарного, чи комерційного призначення.

Фото: Макс Требухов

Соня Кошкіна: Просто рейси «Нової пошти», Ярославського чи інших бізнесменів Президент не зустрічає.

Володимир Гончаров: Президент зустрічав український літак «Мрія». Два роки «Мрія» не здійснювала вантажних перевезень.

Олег Базар: У контексті цього рейсу була дивна історія: міський голова Києва отримав лист від вас на депутатському бланку з пропозицією купити маски. Ви часто розсилаєте комерційні пропозиції на депутатському бланку?

Галина Герега: А ви бачили, що там був його підпис?

Соня Кошкіна: Ми бачили бланк народного депутата, цього достатньо.

Олександр Герега: Я вам розкажу. По-перше, сьогодні у мене закінчився лікарняний – я на лікарняному десь вже третій місяць. Ольга Олександрівна, моя помічниця, зробила помилку.

Ми її десять раз допитувалися: «Ольго Олександрівно, скажіть, як же так». Вона сказала, що не може це пояснити. І сміх, і гріх.

Соня Кошкіна: Помилку? Такі ж листи на бланку отримали ряд народних депутатів.

Олександр Герега: Так, вона всім розіслала листи. Хотіла допомогти компанії, проявила зайву ініціативу. «Я думала, що так буде вагоміше і приверне увагу». Привернуло, маємо.

Фото: Макс Требухов

«Ми звернулися з листом до прем’єра і впродовж одного дня дійсно отримали відповідь»

Олег Базар: 18 березня «Епіцентр» звернувся до прем’єр-міністра із проханням дати роз’яснення, чи можна працювати і як працювати в умовах карантину. Буквально того ж дня отримав відповідь. Поділіться: як змусити уряд так швидко відповідати?

Олександр Герега: Ми звернулися з листом до прем’єра і впродовж одного дня дійсно отримали відповідь. Ми просто попросили відповісти оперативно, бо ми вже працювали над засобами індивідуального захисту. Ми акумулювали їх у великій кількості. Це була наша єдина мета. І ніхто в Україні настільки оперативно не працював, як це робили ми. Ні в кого не було такої кількості засобів захисту та дезінфекції.

У нас акумульовано 50 тисяч товарів, які потрібні для населення України. Весь асортимент «Епіцентру» – це півмільйона SKU (ідентифікатор товарної позиції, який використовується в торгівлі, – LB.ua). Натомість ми виділили тільки 50 тисяч товарів першої необхідності, які потрібні, якраз під час цього важкого періоду.

Олег Базар: В Україні дуже багато оперативних підприємців.

Олександр Герега: Тільки всі говорять, а ми працюємо.

Олег Базар: Ми нещодавно провели опитування серед мерів українських міст у контексті карантину. І кілька мерів, не змовляючись, сказали дослівно таке: «Чому «Велюру» та «Епіцентрам» можна працювати, а іншим ні?». Ви стали певним символом несправедливості.

Соня Кошкіна: Ніколи б не подумала, що мери Одеси та Івано-Франківська говоритимуть одне й те саме. Слово в слово.

Олександр Герега: Ми вам сьогодні трішки розказали, що таке «Епіцентр». Це велика система. Ми її створювали таким чином, щоб вона могла працювати при будь-яких кризах. Якщо, наприклад, криза в одному напрямку, то задіюється інший.

Я, скажімо, не дуже схвалюю те, що відбувається зараз в Україні. У Польщі жоден будівельний заклад, ані заклад, який продає господарські товари, не закривався. Навіщо їх закривати?

Тим більш приїхала купа заробітчан. Скажіть, будь-ласка, з чим вони приїхали? Вони приїхали з коштами. Що би я в цьому випадку зробив. Жорсткі заходи санітарної безпеки, але будуйте, шановні.

Я вважаю, що всі будівельні магазини мали б працювати. При жорсткому режимі санітарного контролю, звичайно. Сидите дома сім’єю, маєте час, замість того, щоб гризти один одного, чому б не оздоблювати, не ремонтувати, і не будувати?

А щодо «Епіцентру», то це не будівельний магазин. Доля нашого будівельного напрямку лише 6,9%.

Фото: Макс Требухов

Олег Базар: Ви говорили прем’єру, що працювати мають всі?

Олександр Герега: Звичайно. Міністерство охорони здоров’я, на превеликий жаль, і багато інших цю позицію не розділяли. Може, страх спрацював, бо ніхто не розумів, чого чекати, може інші чинники…

Яка різниця, чи ви прийдете в «Епіцентр», чи в продуктовий магазин, чи в аптеку?

Жалкую, що тоді не наполіг на цій позиції, що працювати мають всі магазини побутових товарів. Зрозумійте, це не питання конкуренції, ми її не боїмося, ми її любимо, вона нас стимулює. Це питання економіки країни.

Соня Кошкіна: Факт у тому, що публічно ви потрапили під «роздачу» – попри те, що активно займаєтесь благодійністю, возите гуманітарку…

Олександр Герега: Бо ми залишились на ринку одні.

Соня Кошкіна: Ви вже думали, як комунікаційно долати цей негатив? Бо виклик доволі серйозний.

Олександр Герега: Ми будемо стояти в авангарді, вимагаючи, щоб ні малому, ні середньому бізнесу заборон у майбутньому не було. І я буду серед тих, хто очолить цей рух. Не потрібно було забороняти господарські і тим більше будівельні магазини. Коли приїхала маса заробітчан і привезла кошти. Куди їх подіти? Вони ж не будуть приходити 3-4 рази за день у продуктовий магазин купувати їжу.

Олег Базар: Завдяки Шмигалю в них варіантів не було. Вони мусили йти тільки в «Епіцентр».

Галина Герега: Шмигаль же не дозволяв лише нам працювати. У цій постанові мови не було про «Епіцентр» конкретно. Ми просто хотіли роз’яснення. Адже коли позакривали всі магазини, в нас почалися перевірки. Скільки їх було за весь час? Більше чотирьохсот. Тому ми хотіли роз’яснення, чи ми правильно рухаємося, чи не правильно.

Олександр Герега: Ми дотримались всіх вимог, більшість відділів були закриті стрічками… Але випадки були – дзвонили Галині Федорівні або мені, просили той чи інший товар в магазині відпустити. Прорвало трубу у людей, що їм робити? Вам з онлайну негайно не привезуть. Що людям залишалося? Вони їхали (в «Епіцентри», – LB.ua), а їм не відпускали. І ми від людей більше почули скарг, аніж від засобів масової інформації, чи з інтернету.

Галина Герега: Телефонував один телеведучий: «Таке-то сталося, допоможіть купити терміново». Я йому: «Вибач, але я не можу сказати директору «Епіцентру», щоб він порушив постанову, потерпи». Він каже: «Вас сварять люди, бо не можна нічого купити».

Олександр Герега: Люди могли зробити замовлення онлайн і забрати товар в наших центрах видачі замовлення. Проте, на жаль, не усі користуються цим сервісом. За десять років, звичайно, цієї проблеми вже не буде.

Фото: Макс Требухов

«Великий бізнес не може бути в опозиції»

Соня Кошкіна: З прем’єр-міністром ви давно знайомі?

Олександр Герега: Ми з ним знайомі недавно. Звичайно, кожному прем’єр-міністру хочу побажати більше самостійності... Але йому потрібно дати можливість працювати.

Олег, прийдіть в «Епіцентр» і станьте генеральним директором. Скільки вам часу потрібно буде, щоб ви розібралися в цьому? Як ви думаєте?

Олег Базар: Рік.

Олександр Герега: Мінімум. Президенту скільки треба часу щоб розібратися? Ми не говоримо зараз, який президент. Ні. Україна обрала президента, і це вибір народу. Щоб йому розібратися в усьому – хоча б два роки потрібно.

Соня Кошкіна: Ви за нього голосували?

Олександр Герега: Ні. Але я зараз стою на тому, що треба дати можливість йому попрацювати.

Соня Кошкіна: Впродовж вашої депутатської діяльності ви завжди були з тими, хто в даний момент знаходився при владі. Ви товаришували з Партією регіонів, були у їхній фракції, голосували за закони 16 січня і вийшли звідти лише тоді, коли вона посипалась 20 лютого. Потім – співпраця з Петром Порошенком.

Олександр Герега: Пані Соня, навіть в добрій старій Англії бути в опозиції важко. А в Україні, Росії та інших країнах – це смерті подібно. Ми поважаємо інститут президентства. Великий бізнес не може бути в опозиції. Чому в нас не було телефону губернатора? Для чого він нам?

Олег Базар: Раніше ж був потрібен для чогось свій голова ОДА.

Олександр Герега: Раніше був наш топ-менеджер і нас попросила минула влада: «Чи можете ви взяти на себе обов’язки по області?». Можемо. Взяли. Попрацювали, будь ласка. Я думаю, якщо взяти роботу Лозового, ніхто не скаже, що це був поганий губернатор.

Олег Базар: Як ви оцінюєте рівень економічної компетентності прем’єра Шмигаля? Він на своєму місці?

Олександр Герега: Я вважаю, що кожному керівнику потрібно дати час, щоб він спочатку вивчив господарство, а далі міг нормально працювати.

Олег Базар: Ви дуже великий роботодавець. Ви не можете не розуміти, що в Україні заманювати людей на дорожні роботи зарплатою 6-8 тис гривень – це знущання.

Фото: Макс Требухов

Олександр Герега: Я вам розкажу, що робив би Олександр Володимирович Герега на місці прем’єра. Все дуже просто.

Двадцять два роки тому ми приїхали з Галиною Федорівною до Польщі. Розмовляємо з нашими бізнес-партнерами. Я їм кажу: «Слухайте, у вас доріг взагалі немає». Україна тоді ще не мала такого транспортного потоку, і радянські дороги були більш-менш нормальні – не було ям, так як в Польщі. Я кажу: «Скільки ви їх будете робити?» Вони: «Двадцять років». Ми посміялися з них. Ми приїжджаємо зараз до Польщі – вся країна в автобанах.

О’кей, Польща – інша історія. Є Євросоюз, є страх усього світу, що Росія забере Польщу під себе. Тому їм і борги посписували, і кошти дали. А ми можемо по-іншому зробити. Скажіть, будь ласка, що нам заважає залучити великі німецькі компанії, французькі, італійські і дати їм підряди? Коли приходить німецька компанія, вона приходить зі своїм капіталом, її фінансує німецький банк. На 15-20 років кредит їй дадуть без проблем під державні гарантії. Ми роздаємо ділянки автошляхів по Україні по 500 км, по 1000 км величезним компаніям. Вони починають робити автобани. Ми, по-перше, повертаємо з Польщі і з Росії всіх кранівників, всіх бульдозеристів, водіїв самоскидів. По-друге, запускаємо всі наші кар’єри, пісок, цемент, щебінь. Ви уявляєте, який гігантський маховик має закрутитися? Ви думаєте, це важко закрутити? Ні, це не важко. Потрібно просто бажання і розуміння.

Олег Базар: Чинна влада теж говорить про «велике будівництво». 70 мільярдів гривень на цей рік.

Олександр Герега: Ми не можемо всередині країни виділяти кошти – вони мають прийти ззовні. А внутрішні кошти, 100 мільярдів, мають піти на дороги місцевого значення. На міжрайонні дороги, яких взагалі не існує.

Олег Базар: Тобто іноземці мали б будувати за свої кошти, а потім збирати плату за проїзд?

Олександр Герега: Це має бути довгостроковий контракт з великими компаніями, які прийдуть без проблем.

Як приклад. Ми будували елеватори. Провели великий тендер, в якому взяли участь сім компаній з декількох країн. Виграли поляки. Чому? Страхова компанія, яка працює від уряду Польщі, застрахувала польську компанію. Далі польська компанія взяла під цю страховку кредит під 3,8% для «Епіцентру» на 7 років. І ми збудували елеватори. Якщо в «Епіцентрі» можна це зробити, то чому на рівні держави ми не можемо це зробити? Ви уявляєте, якій ми запустили б механізм? Повернули б усіх заробітчан! Усі металургійні заводи запрацювали б на внутрішній ринок. І інвестиції на це все прийдуть ззовні. Не потрібно клянчити гроші – «Будь ласка, дайте нам мільярд» – інвестуйте в країну!

Фото: Макс Требухов

«Ми ж не працювали на повну потужність – десь на 30-40%»

Соня Кошкіна: Ірина Венедіктова заявила, що офіс Генерального прокурора вивчатиме ситуацію з «Епіцентром» і «Мрією». Були уже якісь запити до вас?

Галин Герега: Не було. Але ви на власні очі бачили контракт, ми до перевірок готові.

Олег Базар: Була також заява Антимонопольного комітету про початок розслідуваннящодо отримання неправомірної переваги над конкурентами мережами «Епіцентр» і «Нова лінія», які належать вам.

Олександр Герега: Я володію ситуацією, але не втручаюся в управління компанією, цим займаються топ-менеджери. Знаю, що юристи вже працюють з Антимонопольним комітетом.

Олег Базар: Міністр внутрішніх справ повідомив, що склали 29 протоколів про порушення вашими магазинами режиму карантину. Ви будете їх оскаржувати?

Олександр Герега: Справа в тому, що поліція складає протоколи, але рішення ухвалює суд. Ці протоколи будуть направлені до суду. У суді «Епіцентр» буде відстоювати свою позицію.

Соня Кошкіна: Ви підраховували, чи були збитки у компанії у зв’язку з карантином?

Галина Герега: Ми ж не працювали на повну потужність – десь на 30-40%. Січень-лютий був результативним, потім половину березня ми ще працювали в звичному режимі. Але в квітні вже йде суттєвий спад у порівнянні з минулим роком. Але я вам хочу сказати, що компанія «Епіцентр», якщо я не помиляюсь, за перший квартал перерахувала до бюджету податків і обов’язкових платежів понад 1 млрд. гривень.

Соня Кошкіна: Два роки тому були публікації про те, що ваш бізнес нібито продовжує працювати в Криму. Принаймні, те що раніше було «Епіцентром», зараз називається інакше, але працює. У вас його просто забрали? Чи все-таки ви залишаєте якісь юридичні контакти з цими структурами?

Галина Герега: Абсолютно ми ніякого відношення до цих об’єктів не маємо. Так само як і на окупованому Донбасі. Кому вони підконтрольні, ми не знаємо, ми тільки знаємо, що один у Луганську спалили, один працює.

Фото: Макс Требухов

Соня Кошкіна: Нещодавно в нас вийшло інтерв’ю віце-прем’єра, міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Рєзнікова. Він говорив зокрема, що Україна розроблятиме механізми реституції і рано чи пізно, власники повернуть своє майно. Чи ваша компанія вже подавала якісь позови до міжнародних інституцій щодо того майна, яке залишилося на території окупованих Криму, Донбасу?

Олександр Герега: Ми ще в цьому напрямку не працювали, але знаємо, що вже перші прецеденти є. Коли позов на 20-30 чи 40 мільйонів доларів, тоді варто починати процедуру, тому що вона також надзвичайно доровартісна.

Олег Базар: У Росії ви працюєте зараз?

Олександр Герега: В Росії ми не працюємо. До 2014 року в нас було відкрито там три офіси. Ми провели зустрічі з 21 губернатором, були готові заходити повномасштабно в Росію. Йшли не захоплювати, а завоювати ринок раз і назавжди.

Галина Герега: Але Бог нас зупинив і не дав нам щось придбати там.

Олександр Герега: Такі мережі, як «Епіцентр», мають розвиватися. Якби, наприклад, Індія виділяла велику площу – 40-50-60-100 гектарів – і запрошувала системи такого плану, як ми, «Епіцентр» був би серед перших. Ми би і американцям, і німцям не програвали. Ні в якому разі! Тому що наша система на сьогоднішній день може існувати при будь-яких умовах. І ось ця подія (епідемія, – LB.ua) також показала, що ми можемо працювати в будь-яких ситуаціях.

«Якщо відкрили шлюзи, то в принципі купляти землю потрібно»

Олег Базар: У вас великий агробізнес, обробляєте 140 тисяч гектарів землі.

Олександр Герега: Вже 160.

Олег Базар: При цьому ви як народний депутат не голосували за ринок землі.

Олександр Герега: Чому я не голосував за ринок землі? По-перше, я був на лікарняному. По-друге, аграрії проти цього. Я вважаю, що кожну справу потрібно робити правильно. Спочатку необхідно зробити повністю весь аудит земельного банку України. Відновити кадастр, щоб ми чітко розуміли, де чия земля і скільки у нас є землі загалом. Далі потрібно прийняти правила гри. Наприклад, є 100 гектарів паїв. Одні паї ваші, інші мої. Ваші паї всередині цих ста гектарів. Що робити? Який механізм? Немає механізму. Ви мені продасте, і сусід продасть. А інший продасть іншому землевласнику. Який механізм? Немає чіткого механізму. Ось поки це не працює, я не міг голосувати за цей закон. Я вважаю, що ми не готові до цього. Хоча, я вважаю, що деяку частину землі все ж таки потрібно продати, і продати недешево. Державну землю 5 млн. гектарів можна продати по 20 тисяч за гектар та заробити 100 млрд. і вкласти їх у будівництво автострад, щоб Україна стала великою транзитною державою.

Фото: Макс Требухов

Олег Базар: Чому державну землю можна продати, а свою приватну – ні?

Олександр Герега:. Вартість землі – тисячу за гектар або дві тисячі. Ви продасте свої чотири гектари і отримаєте чотири тисячі доларів?

Олег Базар: Ринок і нормальні ціни не з’являться, якщо не дозволити продавати землю.

Олександр Герега: Я за продаж землі. Тільки цивілізовано і спочатку треба навести порядок в цьому.

Олег Базар: Ви плануєте викуп тих земель, які орендуєте?

Олександр Герега: Так. Ми зараз на стадії переговорів із серйозними банківськими структурами, які можуть акумулювати великі кошти. Бо якщо відкрили шлюзи, то в принципі купляти землю потрібно. Чому ми збудували велике елеваторне господарство? Це основні засоби. Завтра, якщо ми захочемо або взяти велику позику або вийти на ті ж євробонди. Яка застава? Що ми скажемо? В нас є договори (оренди, – LB.ua). Вибачте, це не ваша земля. Тому таким чином ми забезпечили основні засоби, які можуть бути заставою. Це вже початок великого бізнесу.

Ми на сьогодні зробили перший крок і на половині другого. Далі, я вважаю, ми маємо займатися тільки переробкою. І всі зусилля потрібно зосередити в цьому напрямку. Голландія вирощує 9 мільйонів тонн зерна і з них отримує 100 мільярдів євро. Ми маємо 50 мільйонів тонн експорту, отримуємо з них 12 мільярдів євро.

Галина Герега: До речі, ми вже зайшли в переробку. Продаємо борошно власного виробництва в нашій мережі.

«Я хочу приїжджати на футбольний стадіон і звідти вийти з нормальним настроєм, а не щоб серце вистрибувало»

Олег Базар: Свого часу ви хотіли придбати футбольний клуб «Карпати». Чому не вдалося і чи маєте амбіцію бути власником клубу вищої ліги?

Олександр Герега: У нас з Галиною Федорівною є продовження нас – це Тарас Герега. Він, як вся наша родина, фанат футболу.

Тарас отримав європейську освіту у сфері спортивного менеджменту.

Проходив практику в Федерації футболу Іспанії, в футбольному клубі німецького Вольсбургу, а також у ФК «Барселона». А коли у Києві був фінал Ліги Чемпіонів, Тарас від Федерації футболу України супроводжував делегацію «Реал Мадриду».

Зараз він займається проектом соціально-спортивної школи Фонду «Реал Мадрид» в Україні. Перша школа – у Тернополі, друга – в Ірпені, третя – у Хмельницькому, четверта буде у Києві. Це позакласне виховання дітей, у більшості із неблагополучних сімей. Суто соціальний проект, який фінансує «Епіцентр». Ми ремонтуємо спортивні зали, і амбасадори з «Реалу» приїздять кожного місяця. Нам дуже подобається цей проект, дітям же просто на ура.

Тарас Герега з вихованцями школи
Тарас Герега з вихованцями школи

Компанія «Епіцентр» на 2019-2020 роки має контракти із стадіонами «Сантьяго Бернабеу» (Мадрид), «Камп Ноу» (Барселона), «Месталья» (Валенсія), Ювентус Стадіум» (Турин), «Парк де Пренс» (Париж), іншими. Чому? Найкращі працівники з наших торгових центрів їздять по цих містах, але вони їдуть не тільки на матч. Обов’язково – культурна сторона, історична, екскурсії, кухня.

Тобто футбол – це частина нашого життя, тому цілком логічно, що ми цікавимося тим, що відбувається в футбольному світі України.

Олег Базар: Все-таки, футбольний клуб «Карпати».

Олександр Герега: Дійсно була така ідея. Ми зустрічалися з одним із власників клубу. Ми розмовляли, але «Карпати» не продавалися. Але навіть якби продавалися, мене футбольний клуб не цікавить. Я хочу приїжджати на футбольний стадіон і звідти вийти з нормальним настроєм, а не щоб серце вистрибувало, ні.

Соня Кошкіна: Останнє запитання. У яку цифру ви оцінюєте власні статки?

Олександр Герега: Я знаю, скільки ми інвестицій зробили.

Соня Кошкіна: Були дві публічні оцінки. 10 місце у рейтингу ТОП-100 журналу «Фокус» з 930 мільйонами доларів у 2018 році. І сьоме місце у рейтингу «НВ» та Dragon Capital у 2019 році, сума та ж сама.

Галина Герега: Для мене це не основне. Я не знаю, хто робить ці рейтинги, але завжди сміюся з цих оцінок. Чесно, не знаю. Є якесь обґрунтування кожної цифри? До нас ніхто не звертався, не дивився ні фінансові показники, ні наші інвестиції в капіталовкладення. Тому на основі чого все це зроблено?

Олександр Герега: Оцінюйте самі: система «Епіцентр» інвестує в середньому 300 мільйонів доларів кожен рік в економіку України. І тільки в Україну.

Фото: Макс Требухов

Соня КошкинаСоня Кошкина, Шеф-редактор LB.ua
Олег БазарОлег Базар, Главный редактор LB.ua
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram